Лабораторне заняття 3
Тема: Оцінка фізичного розвитку людини методом індексів
Мета:Навчитися розраховувати фізичний розвиток людини методом індексів і порівнювати його з віковими нормативними стандартами.
Теоретичні відомості
Вимірюванням (у широкому значенні слова) називають встановлення відповідності між явищами, що вивчаються, з одного боку, і числами, з іншого.
Щоб результати різних вимірювань можна було порівнювати один з одним, вони повинні бути виражені в одних і тих же одиницях. В 1960 р. на Міжнародній генеральній конференції була прийнята Міжнародна система одиниць, що одержала скорочену назву СІ, охоплює сім незалежних один від одного основних одиниць, з яких виводять похідні одиниці для решти фізичних величин. Похідні одиниці визначаються на основі формул, що пов'язують між собою фізичні величини.
Наприклад, одиниця довжини (метр) і одиниця часу (секунда) ‑ основні одиниці, а одиниця швидкості (метр за секунду [м/с])‑ похідна. Сукупність вибраних основних і утворених за їхньою допомогою похідних одиниць для однієї, або декількох галузей вимірювання називається системою одиниць.
Ніяке вимірювання не можливопровести абсолютно точно. Результат вимірювання неминуче містить похибку, величина якої тим менше, чим точніше метод вимірювання і вимірювальний прилад.
Основна похибка ‑ це похибка методу вимірювання або вимірювального приладу, яка має місце в нормальних умовах їхнього вживання.
Додаткова похибка ‑ це похибка вимірювального приладу, викликана відхиленням умов його роботи від нормальних.
Величина Аабс=А‑Аспр,
що дорівнює різниці між свідченням вимірювального приладу (А) і справжнім значенням вимірюваної величини (Аспр), називається абсолютною похибкою вимірювання. Вона вимірюється в тих же одиницях, що і сама вимірювана величина.
Відносна похибка ‑ це відношення абсолютної похибки до справжнього значення вимірюваної величини:
Авідн = Аабс /Аспр ×100 %
У тих випадках, коли оцінюється не похибка вимірювання, а похибка вимірювального приладу, то замість справжнього значення вимірюваної величиниобирається максимальне значення вимірюваної величини (граничне значення шкали приладу). У цьому випадку значення Авідн визначає клас точності вимірювального приладув нормальних умовах роботи.
Порядок виконання
1.Розрахунок оптимальної маси тіла.
Оптимальна маса тіла розраховується за формулою (див. додаток 3, таблиця 3) в залежності від віку.
Якщо обхват зап'ястя в юнаків більше 18 см, а в дівчат більше 16,5 см, то знайдені за формулою величини збільшити на 4,5 кг. При вузькій кисті (обхват зап'ястя в юнаків ‑ 16 см і менше, у дівчат ‑ 14 см і менше) розраховані за формулою величини зменшити на 3 кг.
2.Визначення ступеня жировідкладення.
Перевищення маси тіла в межах 1-14 % свідчить про нормальну масу тіла, в межах 15-29 % ‑ про ожиріння 1-й ступеня, 30-49 % ‑ про ожиріння 2-й ступеня, 50-99 % ‑ про ожиріння 3-й ступеня і 100 % і більше ‑ про ожиріння 4-й ступеня.
3.Розрахунок належного обхвату грудної клітки (НОГК) виконують за формулою:
для юнаків: НОГК= 0,01×Д + 84,7;
для дівчат: НОГК= 0,16×Д + 62,0;
де Д - довжина тіла, см.
4.Розрахунок екскурсії грудної клітки.
Екскурсія грудної клітки визначається як різниця між розмірами обхвату грудної клітки на вдиху і видиху.
Цей показник залежить від розвитку грудної клітки, а також від типу подиху. Розмір його в молодих здорових людей коливається від 6 до 9 см. При достатньому фізичному розвитку, зокрема, якщо багато уваги приділяється циклічним вправам, що розвивають витривалість, екскурсія грудної клітки може бути значно більшою.
5.Розрахунок масо-зростового індексу Кетле за показниками маси і довжини тіла.
Індекс Кетле (ІК) розраховується за формулою: ІК= МТ:Д
де МТ - маса тіла, г; Д - довжина тіла, см.
Оцінка результатів: у залежності від значення ІК, досліджуваного відносять до одного з 5 рівнів фізичного розвитку (див. додаток 3 табл. 4).
6.Розрахунок індексу фізичного розвитку (індексу Піньє) й оцінка рівня функціональних і рухових можливостей за О. Д. Дубогай
Індекс фізичного розвитку (ІФР) розраховується за формулою:
ІФР = Д - (МТ+ОГК),
де Д - довжина тіла, см;
МТ - маса тіла, кг;
ОГК - обхват грудної клітки, см.
У залежності від отриманого значення індексу проводять оцінювання рівня функціональних і рухових можливостей досліджуваних (див. додаток 3 табл. 5).
7.Розрахунок належної життєвої ємкості легень (НЖЄЛ).
7.1За формулою Людвіка (В.С. Язловецкий, 1991)
‑ для юнаківНЖЄЛ = 40×Д+30×МТ-4400
‑ для дівчат НЖЄЛ = 40×Д+10×МТ-3800,
де Д - довжина тіла, см
МТ - маса тіла, кг
7.2 За формулою Гарріса-Бенедикта
‑для юнаків: - при довжині тіла 164 см і менше: НЖЄЛ = 4,53×Д -39;
‑ при довжині тіла більше 164 см: НЖЄЛ =10,0×Д -12,85;
‑для дівчат - НЖЄЛ = 3,75×Д -3,156,
де Д - довжина тіла, м
Величина ЖЄЛ залежить від статі, віку, розмірів тіла і стану тренованості. Вона коливається в широких межах: у середньому в жінок від 2,5 до 4 л, а в чоловіків - 3-5,5 л. У спортсменів ЖЄЛ більше ніж у нетренованих людей. У важкоатлетів вона складає біля 4000 мл, у футболістів - 4200, у гімнастів - 4300, у плавців - 4900, у веслярів - 5500 мл і більше (А.Г. Хрипкова, 1990).У залежності від отриманого значення фактичної ЖЄЛ провести оцінку (див. додаток 3 табл. 6).
У нормі в здорових дітей і підлітків ЖЄЛ відхиляється від НЖЄЛ у межах ± 15 % (оцінюється по відношенню ФЖЄЛ (НЖЄЛ). Перевищення ЖЄЛ свідчить про високий функціональний стан легень. Зниження ЖЄЛ більше ніж на 18 % може вказувати на патологію легень.
8.Розрахунок і оцінка життєвого індексу.
Життєвий індекс (ЖІ) визначається за формулою:
ЖІ = ЖЄЛ : МТ,
де ЖЄЛ - життєва ємкість легень;
МТ - маса тіла.
Оцінка результатів: отриманезначення ЖІ порівнюють із значеннями, які наведені в таблиці (див. додаток 3 табл. 7).
Завдання:
1. Записати вік на день тестування.
2. Розрахувати оптимальну масу тіла в залежності від віку і довжини тіла.
3. Порівняти оптимальну масу тіла з фактичною (маса тіла на день тестування), визначити ступінь жировідкладення.
4. Розрахувати належний обхват грудної клітки, і порівняти її з фактичною.
5. Розрахувати екскурсію грудної клітки, і зробити висновок про рівень фізичного розвитку.
6. Розрахувати масо-зростовий індекс Кетле за показниками маси і довжини тіла, і зробити висновок про рівень фізичного розвитку.
7. Розрахувати індекс фізичного розвитку (індекс Піньє) і оцінити рівень функціональних і рухових можливостей за О.Д. Дубогай.
8. Порівняти фактичну життєву ємкість легень із середніми значеннями за Безруких та ін. (див. додаток 3 табл. 7) і зробити висновки.
9. Розрахувати належну життєву ємкість легень за формулами:
Людвіка і Гарріса Бенедикта.
10. Порівняти належну і фактичну життєву ємність легень, зробити висновок щодо функціонального стану легень.
11. Розрахувати й оцінити життєвий індекс.
12. За отриманими показниками скласти таблицю (див. додаток 4 табл. 8).
13. За розрахованими показниками зробити загальний висновок.
Примітка:
1.Усі розрахунки проводити за своїми показниками.
2.Порівняння фактичної і належної величини проводиться за відношенням:
Ф:Н , де Ф - фактичнавеличина, Н - належнавеличина.
Наприклад: оцінити відхилення фактичної ЖЄЛ від належної.
Припустимо, що фактична ЖЄЛ (ФЖЄЛ) юнака дорівнює 3200 мл, а належна (ДЖЄЛ) - 3000 мол. Розрахуємо це відношення:
·НЖЄЛ - 100 %
ФЖЄЛ - Х %
·(ФЖЄЛ × 100 %):ДЖЕЛ = (3200×100): 3000 = 106,6(%)
У цьому прикладі фактична ЖЄЛ перевищує належну на 6,6 %, що свідчить про досить високий функціональний стан легень.
3.Ступінь жировідкладення визначається за пропорцією:
фактична маса тіла - Х % фактична маса тіла × 100 %
належна маса тіла - 100 % => належна маса тіла
Наприклад: Припустимо, що фактична маса тіла юнака - 72 кг,
належна - 65 кг
Складаємо пропорцію:
·72 кг - Х %
65 кг - 100 % =>
·(72×100):65 = 110,8 (%)
У даному прикладі фактична маса перевищує належну на 11 %, що свідчить про нормальну масу тіла (до 14 % - у межах норми).
Питання для самоконтролю
1.Що називають вимірюванням?
2.Похибки вимірювань.
3.Як розрахувати оптимальну масу тіла?
4.Як визначити ступінь жировідкладення?
5.Як розрахувати належний обхват грудної клітки?
6.Як розрахуватимасо-зростовий індекс Кетле?
Як проводити порівняння фактичних
і належнихвеличин?