Лекція 1
Система всієї навчально-виховної роботи в дошкільних дитячих установах має ґрунтуватись на знаннях анатомо-фізіологічних особливостей дітей. Тільки враховуючи анатомо-фізіологічні особливості дітей різних вікових груп, можна створити правильні .гігієнічні умови для їхнього розвитку, навчання і виховання, так організувати їхню діяльність, щоб вони активно засвоювали знання, набували умінь і навичок.
1.Закономірності зростання і розвитку дитини
Характерна особливість організму дитини - інтенсивний процес зростання і розвитку.
Під зростанням розуміється збільшення маси тканин і органів, тобто утворення нових з'єднань з речовин, які поступають в організм.
Під розвитком розуміється процес диференціювання органів і тканин, їх функціональне вдосконалення, формування нових функцій і видів діяльності організму.
Зростання і розвиток взаємозв'язані і взаємозумовлені: це дві сторони одного процесу життєдіяльності організму.
В основі зростання і розвитку організму, як і життя взагалі, лежить обмін речовин і енергії, що включає два протилежні процеси - засвоєння (асиміляція) і розпад (дисиміляція). В організмі дітей переважає засвоєння. Якщо прийняти інтенсивність білкового обміну у 20-30-річних людей за 100 %, то у шестирічних дітей - 230 %, трирічних - 250 %.
Виходячи з характеру обміну речовин і енергії, зростання і розвиток організму можна умовно розділити на три етапи: дозрівання, зрілість, старіння. Хронологічно перехід від першого етапу до другого припадає на 20-21 рік, перехід від другого до третього багато в чому індивідуальний, але в основному припадає на період 55 - 65 років.
В організмі дорослої людини інтенсивність засвоєння і розпаду урівноважені між собою, а при старінні переважає розпад.
Етап дозрівання організму доводиться на дитячий і підлітковий вік. Він є найважливішим упродовж всього життя (онтогенезу) людини і характеризується інтенсивними обмінними процесами і в той же час підвищеною чутливістю організму, що росте, до умов навколишнього середовища.
На етапі дозрівання процесам зростання і розвитку організму властиві певні закономірності:
- нерівномірність темпу зростання і розвитку;
неодночасність (гетерохронність) зростання і розвитку окремих органів і систем;
- особливості зростання і розвитку залежно від статі;
- забезпечення надійності біологічних систем організму;
- зумовленість зростання і розвитку генетичними і середовищними чинниками;
- періодичність в зміні ростових процесів (акселерація, децелерація).
2. Нерівномірність темпу зростання і розвитку
Процеси зростання і розвитку протікають безперервно і носять поступальний характер, але їх темп має нелінійну залежність від віку. Найбільш інтенсивні ці процеси в перші роки; в період між 7-10 роками їх темп сповільнюється, а до 12 -14 років знов зростає.
Пубертатним стрибком називається друге збільшення темпу індивідуального розвитку організму. Надалі цей процес знову сповільнюється.
Цю закономірність можна розглянути на прикладі довжини тіла: найбільший темп збільшення довжини тіла спостерігається в ранньому дитинстві (до кінця першого року на 47 %). У віці 4-7 років щорічне збільшення довжини тіла складає 5-7%. В 17-19 років зростання взагалі припиняється.
Зростання і розвиток окремих органів і систем також відбувається нерівномірно. Наприклад, формування опорно-рухового апарату продовжується впродовж всього етапу дозрівання, але найбільш інтенсивно відбувається в перші роки життя.
Отже, процес зростання і розвитку дітей має поступальний, але нерівномірний характер. Ця закономірність є підставою для правильного угрупування дітей різного віку з метою створення наукових основ вікової періодизації.
Хоча організм дитини розглядається як єдине ціле, його окремі органи і системи ростуть і розвиваються неодночасно.
Візьмемо як приклад розвиток окремих органів у внутрішньоутробному періоді. Мозок плоду інтенсивно розвивається на 2 -10-у тижнях вагітності, серце - на 3 -7-у тижнях, травні органи - на 4-12-у тижнях. Якщо вибірковість відсутня, то плід стає нежиттєздатним.
Неодночасність зростання і розвитку окремих органів і систем спостерігається і після народження дитини. В перші роки її життя відбувається інтенсивне наростання маси головного мозку. Декілька цифр: маса мозку новонародженого дорівнює 360-390 г. До кінця першого року життя вона збільшується в 2-2,5 рази, до кінця третього року - в 3 рази і складає в середньому 1100 г. Мозок дитини 7 років важить 1250 г. Далі кількісне зростання маси мозку відбувається дуже повільне. Мозок дорослого важить приблизно 1400 г.
Виявляється, що такий вибірковий розвиток необхідний саме в перші роки життя, оскільки тільки за участю структур мозку відбувається формування умовнорефлекторної діяльності і пристосування організму до навколишнього середовища. А це забезпечує його виживання в перші роки життя.
Наукові дослідження (Н. М. Щелованов, М. Ю. Кистяковская і ін.) показали, що формування рухових навиків і розвиток основних фізичних якостей (спритності, швидкості, сили і витривалості) також відбуваються неодночасно. Дитина спочатку освоює ходьбу й інші рухові акти, потрібні для самообслуговування, а потім - біг і інші рухи, необхідні для подальшого життя.
Вказана закономірність, що зумовлює виборчий розвиток окремих органів і систем, дає можливість педагогам відповідно будувати свою роботу. Так, в період розвитку мовної і рухової функції дитині необхідне мовне спілкування, в період розвитку моторики - рухова активність.
Ця особливість зростання і розвитку є природничьонауковою основою правильної побудови навчально-виховного процесу, оскільки відповідає на питання: як краще навчати дітей різного віку. Враховуючи черговість розвитку функціональних систем в онтогенезі, необхідно таку ж черговість забезпечити і при вихованні дитини.
Послідовність провідних видів діяльності, що забезпечує нормальний розвиток, така:
1) безпосереднє емоційне спілкування з немовлям;
2) науково-маніпулятивна діяльність в ранньому віці;
3) ролева гра дошкільника;
4) навчальна діяльність;
5) суспільно-корисна діяльність;
6) навчально-продуктивна діяльність.
3. Особливості зростання і розвитку залежно від статі
Відомо, що хлопчики і дівчатка розвиваються по-різному. Неоднаково відбувається у хлопчиків і дівчаток збільшення довжини тіла і його маси.
Хлопчики при народженні мають більш високі морфологічні показники, і це зберігається до початку статевого дозрівання. Потім, в 12-14 років, співвідношення змінюється: дівчатка обгонять своїх однолітків в показниках росту, маси тіла, обсягу грудної клітки. В 15 років інтенсивність зростання у хлопчиків збільшується, і вони за своїми морфологічними показниками знов обгонять дівчаток.
Розвиток деяких функціональних систем (м'язова сила, життєва ємність легенів) у хлопчиків відбувається більш інтенсивно.
Закономірності зростання і розвитку дитячого організму залежно від статі дозволили ученим зробити ряд практичних висновків про те, що трудове, фізичне виховання хлопчиків і дівчаток повинно бути диференційованим (підгрупами).
Забезпечення надійності біологічних систем організму.
Концепція надійності біологічних систем висунута професором А. А. Маркосяном. Суть її полягає в тому, що в процесі зростання і розвитку організму створюється надмірність структур, дублювання функцій, великий запас резервних можливостей. Цим забезпечується надійність в роботі будь-якої біологічної системи.
Передача зорової інформації відбувається через 1 млн. нервових волокон, а в сітківці ока міститься близько 100 млн. сприймаючих кліток, тобто в 100 разів більше.
Дублювання структур і функцій є характерним для багатьох внутрішніх органів: дві легені, дві нирки, дві півкулі головного мозку. Це розглядається як біологічна доцільність, яка забезпечує надійність у функціонуванні систем, тобто організм людини має величезні потенційні можливості.
Правильно організовані фізичне виховання, спортивні заняття, розкриваючи колосальні потенційні можливості організму, що росте, забезпечують високий запас міцності організму дитини.
4. Зумовленість зростання і розвитку генетичними і середовищними чинниками
Зростання і розвиток слід розглядати як реалізацію організмом генетичної програми в умовах його постійної взаємодії з навколишнім середовищем. Як вважають науковці, генетична програма зумовлює темп зростання, порядок дозрівання окремих органів і систем, їх біологічну надійність.
Значущою є роль генетичної програми у формуванні морфологічного типу людини. Саме тому у високих батьків рослі діти і, навпаки, біля невисоких - низького зростання.
Науковці стверджують, що роль спадковості для зростання велика, але не фатальна. За несприятливих умов (білковий дефіцит в живленні, недолік деяких мікроелементів тощо) може відбутися затримка зростання, і генетична програма у такому разі реалізується неповністю.
Антропологам добре відомий той факт, що в період світових воєн антропометричні показники бувають гірше, ніж в мирний час.
За особливо несприятливих, екстремальних умов навколишнього середовища генетична програма зростання і розвитку може не бути реалізована (діти ростуть в неадекватних людському життю умовах). Вихованню повинна передувати певна морфофункціональна зрілість організму. І якщо цієї основи немає, то педагогічна дія буде неефективна.
У той же час виховний процес стимулює зростання і розвиток окремих органів і систем. І хоча у дитини є генетично закодована програма їх розвитку, вона може не реалізуватися, якщо немає стимулюючого впливу середовища. Для розвитку мови, наприклад, або складно-координованого руху (це функції чисто людські) дитині необхідні спілкування і тренування в соціальному середовищі.
Таким чином, зростання і розвиток організму обумовлено генетичними і середовищними чинниками. Наприклад, маса тіла залежить великою мірою від середовищного чинника, тип вищої нервової діяльності - від генетичного чинника.
Розвиток моторики (сила, швидкість тощо), вегетативні функції (частота пульсу, життєва місткість легенів) залежать від середовища, і тому більшою мірою підтримка їх регуляції відбувається в ході цілеспрямованої дії на організм дитини.
5. Періодичність в зміні ростових процесів (акселерація, децелерація)
Це ще одна закономірність, що зробила серйозний вплив на процеси зростання і розвитку дітей в останні десятиріччя двадцятого сторіччя.
Акселерація - прискорення темпів зростання і розвитку дітей і підлітків в порівнянні з попередніми поколіннями.
У дітей і підлітків в 50-80-е роки XX століття процес біологічного дозрівання наступав дещо раніше, ніж біля попередніх поколінь. Так, наприклад, маса тіла новонароджених в середньому збільшилася на 100 - 130 г, а довжина тіла - на 12-15 см. Зросло число випадків передчасних пологів, при яких народжувалися цілком зрілі діти. На рік раніше, чим це відбувалося на початку XX століття, у дітей змінювалися молочні зуби на постійні.
Найбільш яскраво акселерація виявлялася в підлітковому віці. У зв'язку з більш раннім статевим дозріванням остаточне окостеніння скелета і припинення зростання тіла завершувалося у дівчаток до 16-17 років, у хлопців до 18-19 років (раніше - до 21-23 років).
Проте до кінця XX століття вітчизняні і зарубіжні фахівці сталі наголошувати на зниженні темпу акселерації. Більш того, ряд учених (Р. Я. Тонкова-Ямпольска тощо) стали говорити про децелерацію.
За даними Р. Я. Тонкової-Ямпольської, вже на початку 90-х років показники фізичного розвитку дітей, особливо маса тіла, стали зменшуватися. В 1991 році 9% батьків спостерігали у своїх дітей відставання маси тіла від нормативних даних; в 1996 році - на це вказали вже 15% і в 1997 році - 16,9% батьків. Серед школярів дефіцит маси тіла в 1991 році спостерігався біля 12,4 % хлопчиків і 13 % дівчаток у віці 17 років, в 1997 році - відповідно біля 18,8 % і 19,8 %.
Отже, до кінця 90-х років з'явилася тенденція до децелерації, тобто уповільнення темпів зростання і розвитку підростаючого покоління. За останні роки в 20 разів збільшилася кількість низькорослих.
Процеси акселерації і
децелерації багато фізіологів пов'язують з теорією А. Л. Чижевского про
взаємозв'язок усіх процесів, що протікають в організмі, у тому числі ростових,
з впливом космічних випромінювань, які можуть бути більш менш інтенсивними.