Організація розвитку ...

1. Анатомо-фізіологічні особливості

У дошкільному віці розвиток дитини відбувається динамічно і разом з тим нерівномірно, хоча в цілому відносно високими темпами. Характерною особливістю цього віку є значні індивідуальні відмінності в темпах вікового розвитку. Це пред'являє великі вимоги до педагогічного процесу, і особливе до діяльності вихователя по фізичній культурі в дошкільних установах.

Для вивчення теорії і методики фізичного виховання дітей дошкільного віку важливе значення мають знання про вікові особливості розвитку опорно-рухового апарату, центральної нервової системи, морфологічних і функціональних змінах м'язової системи.

На третьому році життя темпи росту дитини уповільнюються. У середньому за рік маса збільшується на 2 -- 2,5 кг, а зріст -- на 7--8 см. Отже, у три роки середній зріст дитини -- 96 см, а маса -- 15 кг. Відбувається поступове визрівання органів і систем органів, удосконалюється рухова діяльність. Продовжується дальший розвиток нервової системи.

2. Розвиток основних органів і систем

Міелінїзація нервових волокон, розміщення шарів кори, диференціювання нервових клітин в основному закінчуються до трьох років.

У дітей цього віку нервова система характеризується нездатністю нервових клітин тривалий час перебувати в стані збудження. Цим пояснюється нестійкість домі­нанти, тобто переважаючого збудження в певних цен­трах кори. Побічні подразники легко порушують її, зумовлюючи утворення нової, яка, в свою чергу, швидко загальмовується. З цим пов'язана нестійкість уваги до­шкільників.

Умовні рефлекси в дітей цього віку утворюються швидше, ніж раніше. Швидкість їх утворення великою мірою залежить від характеру умовного подразника і характеру підкріплення. Швидко розвивається мова. Запас слів у цьому віці досягає понад 300 -- 400. При вимовлянні слів дитина часто виділяє наголошені скла­ди. Велику роль в оволодінні мовою мають кінестезичні подразники, тобто умовні зв'язки на словесні позначен­ня предметів утворюються після різноманітних дій з ними. Дитина в цьому віці оволодіває граматичною бу­довою мови. Тому для розвитку мови у дітей велике значення має правильність мови оточуючих людей.

Діти цього віку легко відволікаються, все нове ви­кликає в них орієнтувальну реакцію, яка гальмує їхню активність. Голосне покрикування, монотонність у роз­мові з дитиною спричиняють позамежне гальмування,

тобто сильне подразнення, яке перевищує рівень функ­ціональної можливості клітин і зумовлює їх гальмуван­ня. Але витривалість нервових клітин збільшується і працездатність нервової системи підвищується порівня­но з попереднім віком дітей. Як і раніше, в основі набу­вання різних рухових навичок лежить утворення дина­мічних стереотипів. Але будь-яка раптово виникаюча перешкода зумовлює зміну набутих навичок.

Крім загальних особливостей, слід пам'ятати про ін­дивідуальні особливості нервової системи дітей. Деякі діти збудливі, нестримані, невгамовні. Коли їхні ба­жання негайно не задовольняються, вони часто бурхливо і гостро реагують, виявляючи незадоволення. Здебіль­шого це допитливі, рухливі діти, хочуть все побачити, помацати, спробувати, але процеси збудження у них переважають над процесами гальмування, внаслідок чого важко формуються необхідні норми поведінки.

Це сильний неурівноважений тип нервової системи, який є основою холеричного темпераменту.

Протилежністю холерику є гальмівний тип, так зва­ний меланхолічний темперамент. Це слабкий тип нерво­вої системи. У дітей, які належать до цього типу, дуже розвинений пасивно-оборонний рефлекс, внаслідок чо­го вони несміливі, малотовариські, вразливі, у них за­гальмовані рухи.

Діти, представники згаданих типів нервової системи (холерики і меланхоліки) потребують дбайливого, так­товного ставлення до себе з боку батьків і педагогів: перші -- через свою нестриманість, а другі -- через враз­ливість. Вони більше, ніж діти інших типів, схильні до різних хвороб, перевтоми та психічних і нервових зривів.

У дітей, які належать до сильного, урівноваженого, рухливого типу, умовні рефлекси, як позитивні, так і негативні, утворюються швидко. Умовні рефлекси, що утворилися, стійкі. Згасання, відновлення і переробка умовних рефлексів відбуваються легко і швидко. Різкий перехід від збудження до гальмування і навпаки не по­рушує коркової діяльності. Мова досить швидка, голос­на, емоційна, виразна, без зайвої жестикуляції і міміки. Такі діти жваві, товариські, з яскравими емоціями, ви­являють великий інтерес до навколишнього середовища. Цей тип відповідає сангвінічному темпераменту.

Сильний урівноважений повільний тип нервової системи дітей характеризується тим, що умовні рефлекси, як позитивні, так і негативні, утворюються в них повільніше, ніж у дітей, які належать до сильного урівноваженого рухливого типу. Мова у них повільна, спокійна, без! виражених емоцій і жестикуляцій. Перехід від збудження до гальмування і навпаки відбувається повільно, то-1 му швидка зміна позитивних і негативних подразників може зумовити порушення реакцій. Діти цього типу спокійні, посидючі на заняттях, добре поводяться з товаришами. Цей тип відповідає флегматичному темпера­менту.

Типологічні особливості вищої нервової діяльності великою мірою визначаються спадковістю, але поведінка дитини  залежить   не  тільки   від  природжених  власти­востей нервової системи, а й від тих особливостей, якії виникли   під   впливом   середовища.   Отже,   природжені властивості не можна вважати незмінними. Вони можуть змінюватись   певною   мірою   під  впливом  виховання  і навчання. Пластичність типів нервової діяльності, тобто можливість їх переробити за допомогою вправ, вихо­вання, за визначенням І. ТІ. Павлова, є «важливим педагогічним фактом».

Чим молодший організм дитини, тим більше впливає і на нього навколишнє середовище. Отже, зрозуміло, що особливого значення набувають проблеми виховання і навчання дітей, починаючи з раннього віку.

Тільки правильно виховуючи дитину з раннього ди­тинства,   можна   значно зменшити негативні вияви типологічних особливостей, прищепити їй міцні позитивні І навички, виховати риси колективізму, товариськості та інші позитивні риси характеру.

 Органи чуття

У цьому віці продовжується морфологічний і функ­ціональний розвиток усіх аналізаторів. Збільшується по­верхня коркового відділу зорового аналізатора, відбу­ваються ріст і диференціювання його клітин. Вдоско­налення аналізатора великою мірою пов'язане з його, діяльністю. У сліпих не відбувається диференціювання структур зорового аналізатора.

Підкоркові структури слухового аналізатора розвиваються раніше, ніж його корковий відділ, їх якісний розвиток закінчується вже на третьому місяці життя. А вдосконалюватись структура коркового відділу слу­хового аналізатора продовжує до двох -- семи років.

З віком збільшується чутливість нюхового і смако­вого аналізаторів, проте вона залишається все ще мен­шою, ніж у дорослих.

Продовжується морфологічний розвиток і коркового відділу шкіряного аналізатора, тобто збільшується пло­ща відповідних ділянок кори великих півкуль головного мозку, зростають розміри її клітин.

Продовжують розвиватись і різні ядра рухового ана­лізатора в головному мозку. Утворюється велика кіль­кість умовних рефлексів, що пов'язані з діяльністю ру­хового аналізатора. Він відіграє надзвичайно велику роль у роботі внутрішніх органів, а саме: під час роботи скелетних м'язів встановлюються зв'язки між відповід­ними центрами рухового аналізатора і центрами, що регулюють роботу внутрішніх органів. Від рецепторів працюючих м'язів ідуть імпульси, які і визначають мі­ру збудження коркового відділу рухового аналізатора, а від нього залежить інтенсивність змін у центрах, що регулюють роботу внутрішніх органів. Тому після вста­новлення відповідних умовних зв'язків узгоджується ро­бота рухового апарату і внутрішніх органів. Завдяки їхній діяльності працюючі м'язи забезпечуються необ­хідними поживними речовинами і киснем, відбувається видалення продуктів обміну.

Кісткова система

На третьому році життя кісткова система продовжує розвиватись. Відбувається дальший процес окостеніння, збільшуються розміри скелета.

У два-три роки зростаються окремі частини вискової кістки. Обидві половини лобної кістки зростаються на­прикінці третього року життя. Продовжується розвиток грудної клітки. До трьох-чотирьох років верхній край груднини опускається до рівня третього-четвертого груд­них хребців. Разом з грудниною опускаються ребра, збільшується їх вигнутість, зменшуються реберно-хре­бетний кут і кут між ребрами й грудниною, що збільшує залежність акту дихання від зміни об'єму грудної клітки.

Інтенсивність росту черепа після року знижується, але об'єм мозкового черепа продовжує збільшуватись, і в три роки він досягає 80% об'єму черепа дорослої людини. У цьому віці тім'ячка уже зарошені і починають утворюватися черепні шви, які з'єднують між собою плоскі кістки черепа.

Вигини хребта ще тільки формуються і великою мі­рою залежать від положення тіла. Після нічного сну шийний вигин і особливо поперековий зникають, а потім знову з'являються, посилюючись наприкінці дня під впливом сидіння і ходьби. Для дітей дошкільного віку характерна надзвичайна гнучкість тулуба, що зумов­люється великою товщиною і пружністю міжхребцевих хрящів, незакінченим окостенінням епіфізів хребців.

 М'язова система

Продовжують змінюватись макро- і мікроструктури скелетних м'язів. Різні м'язи і навіть різні пучки волокон одного й того самого м'яза розвиваються з різною швидкістю. Це залежить від того, яку роботу виконує це анатомічне утворення протягом певного періоду. З ві­ком збільшується діаметр м'язових волокон, що зумов­лює збільшення товщини м'язів. Змінюються форма і кількість ядер на одиниці площі м'язів. До трьох років кількість ядер порівняно з їх кількістю у новонародже­них зменшується приблизно в два рази.

Форма ядер з овальної змінюється на паличкоподіб­ну. І ядра все більше переміщуються до периферії.

Незважаючи на велику рухливість дітей дошкільного віку, робота їхніх м'язів якщо й буває напруженою, то протягом короткого часу. Цим пояснюються відносно повільний ріст і мала сила м'язів, а також незначна їх виносливість у дітей цього віку. Три-чотирирічні діти не можуть довго йти спокійним рівномірним кроком, не можуть виконувати одних і тих самих рухів, їхні рухи безперервно змінюються. А статичне напруження м'я­зів (не пов'язане з рухами) може тривати тільки про­тягом короткого часу. Тому діти цього віку не можуть стояти чи сидіти - вони часто змінюють позу, викону­ють ті або інші рухи.

Морфологічний і функціональний розвиток опорно-рухового апарату залежить від багатьох факторів: рухової активності, умов життя, харчування, спадковості. Рухливі ігри, правильно організовані заняття з фізичної культури сприяють розвитку м'язової і кісткової систем. При цьому збільшується діаметр м'язових волокон, зро­стають сила і витривалість м'язів, поліпшується координація рухів. Але м'язова діяльність зумовлює в дітей більші зміни в роботі їхніх органів., ніж у дорослих. Тому дуже важливо здійснювати диференційований під­хід до дітей під час організації рухливих ігор і занять з фізичної культури.

 Кров і кровообіг

Лише в трирічному віці вміст білків у плазмі крові стає таким самим, як і в дорослих. Серед різних видів лейкоцитів у лейкоцитарній формулі також переважа­ють лімфоцити, як і в дітей молодшого віку. Так само підвищена чутливість кровотворних органів на неспри­ятливі впливи середовища, такі, як, наприклад, недос­татнє перебування на свіжому повітрі, порушення ре­жиму дня, нераціональне харчування, хвороби тощо. При цьому може виникати недокрів'я, яке при додер­жанні правильного режиму можна легко ліквідувати.

Серце поступово набирає більш вертикального поло­ження в грудній клітці, у дво-трирічних дітей верхівка його вже доходить до п'ятого ребра. Збільшуються роз­міри серця і розвивається вся серцево-судинна система. Маса серця в два-три роки збільшується втричі. Збіль­шуються систолічний і хвилинний об'єми крові. Так, наприкінці третього року життя систолічний об'єм, тоб­то об'єм крові, що виштовхується в аорту під час кож­ного скорочення лівим шлуночком, дорівнює приблизно 16 мл.

Частота серцевих скорочень уповільнюється до 105-110 за 1 хв. У цьому віці також виявляється несталість частоти і сили серцевих скорочень, що пов'язано з мін­ливістю функціонального стану водія ритму синусового вузла. У три-чотирирічному віці збільшується рухова активність дитини і закріплюється вплив блукаючого нерва на серце. Це виявляється в збільшенні серцевого циклу і зменшенні частоти серцевих скорочень за 1 хв. Кров'яний тиск, як систолічний, так і діастолічний, по­рівняно з дітьми другого року життя дещо підвищується і становить в середньому: максимальний -103, мінімальний - 50 мм рт. ст. Але норми кров'яного тиску, за даними різних авторів, суперечливі. Це, мабуть, по­в'язано з тим, що кров'яний тиск, крім основних фак­торів, які його визначають, залежить від різних зовніш­ніх причин, які іноді важко врахувати.

Потрібно стежити за .правильністю організації режи­му (зокрема, щоб дитина достатньо перебувала на свіжому повітрі і при цьому рухалась), зміцнювати нер­вову систему, оберігати дітей від різних хвороб, особ­ливо повторних захворювань ангіною, хронічним тонзи­літом, вірусним грипом, скарлатиною, які нерідко сприя­ють розвитку ревматичного захворювання серця - рев­мокардиту, що е основною причиною пороків серця.

Органи дихання

З віком збільшується маса легень. Ріст їх відбуває­ться за рахунок розгалуження дрібних бронхів, утво­рення альвеол, збільшення їх об'єму. Окружність грудної клітки за третій рік життя збільшується на 2 см і досягає 49--53 см. Змінюється і форма грудної клітки, збільшується нахил ребер, особливо нижніх. Ребра тяг­нуть за собою груднину, яка росте в довжину і опускається   вниз, зменшується виступ її нижнього кінця, внаслідок  чого   верхня   і   нижня   частини   грудної   клітки наближаються   одна   до  одної.   Одночасно  змінюється співвідношення  між  передньозаднім  і  поперечним діаметрами грудної клітки, а саме: передньозадній діаметр збільшується швидше, ніж поперечний.

Частота дихання в стані спокою зменшується до 28 за 1 хв.

З розвитком плечового пояса (в три-сім років) поступово мішане дихання починає замінюватись груд­ним.

З віком хвилинний об'єм дихання (об'єм повітря, що вдихається, помножений на частоту дихання за 1 хв) підвищується відповідно до зміни обміну речовин, а відносні величини, що припадають на 1 кг маси тіла або на 1 м² поверхні тіла, виявляються тим меншими, чим старші діти: в одномісячних - 0,4 л, в однорічних - 0,32 л, у трирічних - 0,23 л.

У дошкільному віці спокійний вдих відбувається її  основному за рахунок скорочення міжреберних м'язів, а спокійний видих - майже без участі м'язів. Підвище­ні потреби організму в кисні зумовлюють насамперед прискорення дихальних рухів, часто досить значне. Потім дихання стає повільнішим, зате глибшим.

Для правильного розвитку органів дихання необхід­но стежити за станом дихальних шляхів, розвивати грудну клітку, для цього необхідно проводити ранкову гімнастику і заняття з фізичної культури. Розвитку голосових зв'язок, гортані і легень сприяють співи і декламація.

 Органи травлення

Органи травлення продовжують розвиватись. Слинні залози уже в два роки за своєю будовою майже такі самі, як у дорослих. У дво-трирічному віці часто гіпер­трофується глотковий мигдалик і закриває носоглоткові отвори, створюючи перешкоду для нормального дихан­ня і змушуючи дитину дихати через рот, що часто приз­водить до катарів дихальних шляхів і порушує правиль­ний розвиток кісток лицевого черепа.

Стравохід у три роки становить 20,5 см, тобто збільшується за три роки на 6,6 см (у новонароджених серед­ня довжина його 13,9 см). У дітей верхня частина стра­воходу сплюснута, оскільки зазнає двобічного тиску трахеї і хребта. Ближче до шлунка стравохід набирає ци­ліндричної   форми.  У  дворічних  дітей  верхній   кінець стравоходу доходить до рівня четвертого-п'ятого шийних хребців, а нижній - до середини десятого грудного і хребця. Слизова оболонка ставоходу в цьому віці ще досить ніжна, слизові залози і м'язовий шар розвинені слабо.

Шлунок після двох років росте повільно, у дворічних дітей об'єм його становить 600-750 мл. З віком збіль­шуються і маса шлунка, і площа його слизової оболон­ки. В однорічних вона в п'ять раз, а в трирічних -у 6 раз більша, ніж у новонароджених.

Кислотність шлункового соку в дітей третього року життя менша, ніж у дорослих. З ростом шлунка, роз­витком   його слизової оболонки збільшуються розмір і кількість  шлункових  залоз  та  їх  секреція.  Одночасно й підвищується   кислотність,   що   зумовлює   збільшення ферментативної  активності пепсину і зниження  .Ікни пості хімозину.

За   період з шести місяців до трьох років кишечнику збільшується в сім-вісім раз, що пов'язано з переходом дитини від молочного до мішаного харчування. У дітей слабо розвинені слизова і м'язова оболонки тонких кишок, складок і ворсинок на них менше ніж у дорослих, тонкі кишки менші за величиною. Довжина товстої кишки і в цьому віці приблизно дорівнює довжині тіла. Залози тонких кишок так само, як і залози шлунка, функціонально не зовсім розвинені. Склад кишкового соку такий, як і в дорослих, а перетравлююча сила його менша і збільшується одночасно з підвищенням   активності   шлункових   залоз   та   кислотності шлункового соку.  Підшлунковий сік також  менш   активний.   Кишечник дитини   характеризується   активністю і нестійкою перистальтикою, яка може посилюватись під впливом місцевого подразнення (надходження їжі, бродіння в кишечнику)  і різних зовнішніх впливів   (перегрівання дитини, крик, стукіт тощо). Оскільки довжині кишечника велика, а брижейка - довга, слаба і легко розтягується,   створюється   можливість  виникнення   заворотів  кишок.   Рухова   функція   шлунково-кишкового тракту в три-чотири роки стає такою самою, як у до рослих.

Клітини печінки і в цьому віці морфологічно ще не розвинені, оскільки функція її ще не досконала. Внаслідок захворювань клітини швидко гинуть, що призво­дить до порушення процесів обміну і бар'єрної функції самої печінки.

Обмін речовин і енергії

Обмін речовин у цьому віці ще має ряд особливо­стей, які вже менше виражені, ніж у новонароджених дітей і дітей першого року життя. Наприклад, азот аміа­ку, сечова кислота в сечі цих дітей містяться в більшій кількості, ніж у сечі дорослої людини. Так само і про­дуктів неповного окислення вуглеводів у крові і в сечі значно більше, ніж у дорослих. З посиленням рухової активності окисні процеси стають інтенсивнішими. Регуляція процесів обміну характеризується недосконаліс­тю, а нервова система - нестійкістю. Різкі зміни збуд­ливості нервових клітин зумовлюють значні коливання інтенсивності обміну речовин і його більшу залежність від зовнішніх впливів.

Кількісні особливості обміну речовин спостеріга­ються протягом усього періоду росту і розвитку. У дітей процеси асиміляції переважають над процесами дисимі­ляції, тобто частина поживних речовин, які всмоктались з кишечника, затримується в організмі, що зумовлює збільшення маси живої речовини. Отже, енергетичний баланс в організмі дітей позитивний, тобто кількість енергії, яка надходить в організм у вигляді хімічної енергії поживних речовин, перевищує витрату її орга­нізмом.

З віком інтенсивність збільшення маси зменшується. Так, місячний приріст маси в однорічної дитини стано­вить 2%, а в трирічної - 1,4%. Основний обмін по від­ношенню до 1 кг маси тіла в дітей вищий, ніж у дорос­лих. У перші дні життя дитини за годину він становить 1,7 ккал, в одно-півторарічних він досягає максимально­го рівня - 2,4 ккал, а потім повільно знижується, і в три роки дорівнює 2,1 ккал.

Дитячий організм потребує значно більше енергії, ніж величина його основного обміну. Можуть бути й значні індивідуальні відхилення залежно від особливос­тей фізичного розвитку, рухової активності і стану нер­вової системи. Крім того, добова витрата енергії в од­нієї й тієї самої дитини іноді значно коливається. У середньому в дітей третього року життя на 1 кг маси тіла припадає 4,5-4 г білків, тобто близько 63 г на до­бу. Тваринні білки в цьому віці мають становити бли­зько 75% усіх білків. Потреба в жирах така сама, як і в білках, а вуглеводи в добовому харчовому раціоні дітей повинні в чотири рази перевищувати кількість біл­ків або жирів, тобто становити близько 280 г.

З мінеральних речовин дитячий організм особливо потребує солей кальцію і фосфору. Основне джерело кальцію - молоко, а фосфору - м'ясо, яйця, сир, а та­кож багато продуктів рослинного походження.

Органи виділення

Нирки в три-чотирирічних дітей за будовою уже подібні до нирок дорослої людини. Дольчатість їх по­верхні зникає на другому році життя. Нирки відносно великі. Вони інтенсивно ростуть протягом першого життя, потім їхній ріст сповільнюється. Так само і канальці швидко ростуть на першому році, а в три-чотири роки ширина їх просвіту, структура і функції клітині стінок канальців майже такі самі,   як   і   в   дорослих. У цьому віці встановлюється таке саме інтенсивне, як і в дорослої людини, звернене всмоктування води та ін­ших речовин.

Ємність сечового пухиря в три роки досягає 250 мл, а в новонароджених вона не перевищує 50 мл, напри­кінці першого року становить 200 мл. На зміну мимо­вільному сечовипусканню в грудному віці наприкінці першого, на початку другого року життя в дитини фор­мується умовнорефлекторне довільне сечовипускання. Умовні рефлекси починають утворюватись тоді, коли після кожного чергового годування і відразу після сну дитину тримають над горщиком. У неї виробляється довільна можливість затримувати і викликати сечови­пускання. Це пов'язано з тим, що аферентні імпульси від сечового міхура ідуть не тільки в спинномозковий центр сечовипускання, а й у кору великих півкуль, де виникає збудження. Імпульси з кори великих півкуль можуть зумовлювати сечовипускання або затримувати його навіть тоді, коли сечовий міхур дуже розтягнутий. На третьому році життя умовнорефлекторна регуляція сечовипускання стає ще більш вираженою, про що свід­чать здатність утримувати сечовий пухир значно роз­тягнутим і зменшення кількості сечовипускання до шес­ти - десяти раз на добу.

Але іноді під час захоплюючої гри в дітей може відбуватись мимовільне сечовипускання або нетримання сечі. Це буває тоді, коли дитина довго затримує сечове пускання в зв'язку з цікавою грою. А коли збудження, пов'язане з грою, раптом посилюється, то внаслідок індукційного гальмування ослаблюється вплив кори їм центр сечовипускання. Таке порушення коркового кон­тролю легко виникає вночі під час сну.

Пізніше з віком збудливість коркового центру регуля­ції сечовипускання підвищується, і він починає реагувати на імпульси, що до нього надходять, і під час сну. Інтен­сивне надходження доцентрових імпульсів зумовлюй збудження коркового центру сечовипускання, воно починає поширюватись і на інші ділянки кори, від чого гальмування кори припиняється, і дитина прокидається.

Але в дітей, що належать до слабкого типу вищої нервової діяльності, або в тих, що пережили сильний переляк чи зазнали якогось нервового потрясіння, імпульси, що надходять у корковий центр сечовипускання, можуть виявитися надто сильними і зумовити його гальмування або, навпаки, недостатніми, щоб викликати збудження всієї кори, внаслідок чого виникає нетри­мання сечі.