Організація розвитку ...

1.Анатомо-фізіологічні особливості дітей
4 і 5 років життя

За четвертий рік маса дитини збільшується на 3 кг, а зріст - на 6,5-7 см. Отже, в 4 роки маса становить 17,6-18 кг, а зріст - близько 100 см. За п'ятий рік маса збільшується на 1,5-2 кг, а зріст - на 6-7 см. У п'ять років збільшується прагнення дітей до самостійності Вони вже вміють виконувати складні дії, зберігаючи в них певну послідовність, але ще не можуть довго  зосереджуватись, відволікаються, залишають одну справу заради іншої. Поступово удосконалюється вміння грати, малювати, будувати за власним задумом. Серед ігор провідне місце починає займати сюжетно-рольова гра з нескладним сюжетом та невеликою кількістю учасників. Причому в іграх діти відображають враження від прослуханих казок та оповідань, уявлення про навколишнє життя, зовнішні стосунки людей. Вони охоче ви­конують доручення, допомагають дорослим, але праця їхня ще тісно пов'язана з грою, саме ігрові мотиви і роб­лять її привабливою. Діти можуть порівняно довго зо­середжуватись на предметах завдяки вмінню бачити їх з різних боків.

2. Розвиток основних органів і систем

Продовжує розвиватись нервова система. Оскільки міелінізація нервових волокон майже завершена, швид­кість проведення збудження стає приблизно такою самою, як і в дорослих, а швидкість виникнення збу­дження продовжує зростати і в цьому віці. Нервові, клі­тини, як і у дітей попередньої групи, характеризуються нездатністю перебувати тривалий час у стані збуджен­ня. Це зумовлює нестійкість домінанти, яка легко по­рушується під впливом побічних подразників. Ось тому увага дошкільників нестійка, вони швидко переходять від однієї діяльності до іншої.

Поступово збільшується сила процесів збудження і гальмування, в «в'язку з чим помітними стають явища взаємної індукції. Це виявляється в тому, що вогнище збудження в одній ділянці мозку супроводжується зни­женням збудливості або гальмуванням інших ділянок. В свою чергу це запобігає надмірній іррадіації збу­дження. Але при великому збудженні явища іррадіації сильно виражені, наприклад, дитина стрибанням виявляє радість.

Умовні   рефлекси   в   дітей   цього   віку  утворюються дуже швидко. При будь-якому підкріпленні  (руховому, оборонному, харчовому, мовному) умовні рефлекси утво­рюються після другого-п'ятого повторення. У процесі вироблення умовних  рефлексів добре виражена  стадія нестійких   умовних   рефлексів:   перша   умовна   реакція виявляється після двох-чотирьох сполучень, а стійка -після 15-17 сполучень  (а іноді аж після 70 сполучень умовного подразника з безумовним). У більшості дітей чітко  виражена  іррадіація збудження:  основні умовно­рефлекторні  рухи  супроводжуються додатковими  рухо­вими  реакціями, що  свідчить  про  перевагу  збудження над  гальмуванням.   Швидко   розвивається і позамежне гальмування, про що свідчить зменшення сили реакції після повторних сигналів. Добре виражено також індук­ційне гальмування - додатковий подразник викликає в дітей інтенсивну орієнтаційну реакцію, яка супроводжу­ється або повним гальмуванням умовної реакції, або по­слабленням її.

Умовні рефлекси в дітей цього віку згасають дуже повільно -- після 40 непідкріплень згасали харчові ре­флекси, після 56 непідкріплень - орієнтаційні. Утворен­ня диференціювань відбувається значно легше, ніж на першому році життя. Діти трьох з половиною - чоти­рьох років розрізняють подразники за кольором, фор­мою, величиною, кількістю і розміщенням їх. Здебіль­шого розрізняють за однією якоюсь ознакою, в основно­му за кольором. Деякі діти розрізняють подразники за двома ознаками: за кольором і формою.

Запізнювальні рефлекси в цьому віці утворюються важко, при цьому діти стають сонливими, в'ялими.

У три-чотири роки значною мірою розвинена і синте­тична діяльність кори великих півкуль, про що свідчить утворення великої кількості стереотипів.

Органи чуття

Продовжується функціональний розвиток слухового аналізатора. Утворюються, наприклад, тонкі диферен­ціювання на мовні подразники. Гострота слуху, а отже, і найменший поріг слухової чутливості продовжують зростати. Чутливість смакового аналізатора менша, ніж у дорослих. Про це свідчать більша, ніж у дорослих, величина латентного періоду виникнення реакцій на смакові подразники і більший поріг подразнення. Проте швидкість функціонального розвитку будь-якого аналі­затора значною мірою визначається інтенсивністю його тренування. Різноманітне за якістю харчування сприяє удосконаленню функцій смакового аналізатора дітей

Продовжує збільшуватись також чутливість нюхово­го аналізатора, але в п'ять-шість років вона ще залишається меншою, ніж у дорослих.

Відбувається морфологічний розвиток коркового кін­ця шкіряного аналізатора, а саме: збільшуються площа відповідних ділянок, а також розміри нервових клітин у корі великих півкуль головного мозку.

Кісткова система

Продовжує змінюватись співвідношення між об'єма­ми лицевої і мозкової частин черепа. Інтенсивніше збільшується лицева частина, і в 5 років це співвідно­шення становить 1:4.

Триває зрощення окремих частин кісток черепа, зо­крема у чотири-п'ять років зрощуються частини поти­личної кістки. Окружність голови в п'ять років дорівнює в середньому 50 см (в однорічних - 46-47 см).

Хребет дитини у цьому віці ще відкритий по лінії всіх дуг хребців. Вигини хребта ще не фіксовані і зни­кають під час розслаблення м'язів. Верхній край грудняни у дітей цього віку уже опустився (в три-чотири роки) до рівня третього-четвертого грудних хребців, що зу­мовлює залежність зміни об'єму грудної клітки від акту дихання. Отже, у цьому віці ріст і розвиток ске­лета ще тривають. Про це повинні пам'ятати вихователі, батьки і виконувати всі гігієнічні вимоги щодо умов організації життя дітей. Невідповідні до зросту дітей меблі, погане освітлення приміщень під час занять, недостатнє перебування на свіжому повітрі, обмеження рухливості, неправильне в кількісному і якісному відношенні харчування, нераціональні з погляду гігієни одягу і взуття дітей - усе це може сприяти порушенню формування скелета, що призводить, у свою чергу, до патології внутрішніх органів. Наприклад, виражені кіфози (сутулість) і сколіози (бокове викривлення хреб­та) можуть зумовити порушення діяльності органів дихання, а деформація грудної кістки може шкідливо впливати на роботу серця.

М'язова система

Продовжують  змінюватись  скелетні   м'язи,  причому розвиток різних м'язів і  різних пучків волокон одного і того самого м'яза відбувається з різною швидкістю. Ця швидкість визначається функцією, яку виконує м'яз. Пізніше дозрівають функціонально активні м'язи. Так, маса м'язів верхніх кінцівок збільшується значно менше, ніж маса м'язів нижніх кінцівок. Маса м'язів нижніх кінцівок порівняно з масою м'язів всього тіла від народження до 23-25 років зростає більш як на 16%, а маса м'язів верхніх кінцівок - всього на 2%. У верхніх кінцівках особливо різко збільшується маса тих м'язів, які зумовлюють рух пальців.

З віком зростає кількість  міофібрил у м'язових волокнах. До трьох-чотирьох років їх кількість у м'язових волокнах зростає в п ять-шість раз порівняно з новонародженими. А кількість ядер у м'язах до п'яти років зменшується в 2,5 раза.

Змінюється також хімічний склад м'язів. Відбувається постійне зростання актоміозину і АТФ, фосфорної кислоти і м'язового гемоглобіну (міогемоглобіну), який є джерелом кисню. Тому збільшення їх кількості сприяє удосконаленню скорочувальної функції м'язів. Одночасно зростають сила м'язів і їх витривалість.

Дуже важливо запобігати порушенню постави і плоскостопості у дітей.

Сутулість найчастіше з'являється і прогресує в зв'язку із слабістю м'язів спини, які швидко стомлюються під час вимушеного тривалого сидіння і втрачають здатність  утримувати  спину   у   вертикальному зведені, грудна клітка опущена, м язи передньої стійки живота укорочені, м'язи спини розтягнуті, лопатки відстають від грудної клітки, ноги ніби напівзігнуті. Грудні клітка стає плоскою, а тому зменшується амплітуді дихальних рухів.

Під час нахилення поперекового відділу хребта впе­ред  (лордоз)  збільшується кут нахилу таза, розтягую­ться і слабшають м'язи передньої черевної стінки, .чин жується дихальна функція і опускаються внутрішні органи живота.

Плоскостопість найчастіше виникає внаслідок ослаблення, перевтоми або перевантаження м'язів стопи й гомілки. В результаті порушення кровообігу з'являються больові відчуття в ногах, зменшується амортизаційні роль склепіння стопи, внаслідок чого внутрішні органи зазнають різких поштовхів під час різних рухів. Це може стати причиною головної болі, загального незду­жання, втомлюваності. Плоскостопість часто зумовлює. зниження функції опорно-рухового апарату, зміну по­ложення таза і хребта, погіршення загального розі дитини і зниження її працездатності.

Зазначені деформації кістково-м'язового апарату здебільшого  виникають  і  розвиваються  у фізично слабких дітей з ослабленим станом здоров'я. Але для виховання правильної  постави   важливе  значення   має   не гила м'язів, а й рівно мірний їх розвиток, гармонійна їх робота. Правильна постава не виникає сама по со­бі, її потрібно постійно формувати, як і кожну рухову навичку, із са­мого раннього дитин­ства. Вона утворюється так, як і інші складні умовні  рухові  рефлекси, що набуваються і закріплюються протягом   усього життя.

Не можна дозволяти дітям довго стояти на одній нозі, наприклад під час катання на самокатах, сидіти довго навприсядки, ходити на великі відстані та пере­носити вантажі.

Розвиток плоскостопості може пов'язуватись і з ожи­рінням, при якому на стопу постійно діє надмірна маса тіла.

Щоб запобігти розвитку плоскостопості, рекомендую­ться вправи для м'язів ніг і стоп, ванни для ніг, ходіння босоніж по м'якій, нерівній поверхні. При цьому основ­не навантаження переноситься на зовнішній край сто­пи, а пальці підгинаються, що сприяє укріпленню скле­піння стопи.

Кров і кровообіг

У цьому віці за вмістом білків кров (уже в три­річних дітей) така сама як і в дорослих. У лейкоцитар­ній формулі в чотирирічному віці кількість нейтрофілів і лімфоцитів стає приблизно однаковою. Відносно не­великій кількості нейтрофілів в крові дітей цього віку відповідає низька фагоцитарна функція.

Для запобігання недокрів'ю, потрібно приділяти на­лежну увагу організації правильного харчування дітей. Корисно включати в їхнє меню смажену чи тушковану печінку, паштети, пудинги з неї, оскільки до її складу входять солі заліза, що необхідні для утворення гемо­глобіну.

Продовжують збільшуватись розміри серця, перед­сердь і його шлуночків. Потовщуються волокна серцево­го м'яза, ущільнюється тканина клапанів. Різниця в силі скорочення правого і лівого шлуночків зумовлює потовщення лівого шлуночка. Так, у чотири - шість років м'яз лівого шлуночка стає товстішим за м'яз правого вдвічі. Маса серця у п'ять років збільшується в чотири рази.

Частота серцевих скорочень зменшується порівняно з дітьми попередньої групи і в середньому становить 98-105 скорочень за 1 хв, що пов'язано з впливом на серце блукаючого нерва.

Характерною особливістю діяльності серця дітей цього віку є дихальна аритмія, пов'язана з фазою ди­хання, яка виявляється в прискоренні серцевого ритму під час вдиху і сповільненні під час видиху. Частота серцевих скорочень значно змінюється під впливом різ­ них факторів (емоцій, підвищення температури* зовніш­нього середовища, фізичного напруження). З віком дітей підвищуються систолічний, діастолічний і пульсовий тиски. У п'ять-вісім років максимальний кров'яний тиск дорівнює 104 мм рт. ст., але величина артеріаль­ного тиску значно коливається залежно від різних при­чин (зросту і маси тіла). Так, у дітей, які мають більший зріст, більшу масу тіла, вищий тиск. Після переходу з вертикального положення в горизонтальне кров'яний тиск у більшості дітей підвищується на 10-20 мм рт. ст. Під впливом емоцій максимальний кров'яний тиск підвищується на 20-40 мм рт. ст., мінімальний - трохи менше. М'язова робота підвищує величину максимального і трохи знижує величину мінімального кров'яного тиску.

Органи дихання

Продовжується розвиток органів дихання. Збільшується зовнішня хрящова частина носа, отже, змінюються розміри і форма носа, а водночас змінюється й носові порожнина. Нижня частина носоглотки відносно велика, широка й коротка євстахієва труба, що з'єднує носо­глотку з порожниною середнього вуха. Тому внаслідок запалення верхніх дихальних шляхів інфекція легке проникає в середнє вухо. Починаючи з трьох-п'яти ро­ків збільшується передньозадній діаметр гортані у хлоп­чиків. У дівчаток після двох-трьох років гортань починав відставати в рості. Ця особливість зберігається і в до­рослих людей, вона найбільше помітна на щитовидному хрящі і голосових зв'язках.

Продовжується диференціювання легень у дітей, при­чому збільшення їх розмірів відбувається за рахунок розгалуження дрібних бронхів, утворення альвеол і збільшення їх об'єму.

З розвитком плечового пояса в цьому віці починає переважати грудний тип дихання. Частота дихальних рухів у дітей цього віку становить 26-24 дихань за 1 хв. Але частота дихання коливається в зв'язку з легкою збудливістю дихального центру не тільки в межах однієї вікової групи дітей, айв однієї й тієї самої дитини протягом дня. Частота дихання змінюється і під впливом різних факторів: психічного збудження, фізичних вправ, незначного підвищення температури тіла або середови­ща. Величина легеневої вентиляції, що припадає на 1 кг маси тіла, в цьому віці зменшується до 210 мл (у ново­народжених - 400 мл), а величина життєвої ємності легень з ростом грудної клітки збільшується до 700 мл. Внаслідок великого, але короткочасного фізичного на­пруження об'єм дихальних рухів, порівняно із станом покою, може збільшуватись у дітей цього віку в три-чотири рази, але якщо напруження триває більш як 15-20 сек, дихання стає менш глибоким, але значно частішим.

Фізичне напруження підвищує потребу організму в кисні і супроводжується спочатку прискоренням дихаль­них рухів, потім уповільненням їх, але поглибленням.

У дошкільному віці ритм дихання ще не сталий: то вдих коротший ніж видих, то їх тривалість однакова. Внаслідок фізичного напруження, а також хвилювання частота дихальних рухів різко збільшується. Поступово встановлюється правильне рівномірне дихання. Надзви­чайно важливо привчати дітей дихати через ніс. Якщо дитина дихає через рот, нормальний ритм дихання ускладнюється. Дихати через рот діти звикають тоді, коли порушується носове дихання, наприклад при хро­нічному нежиті, коли з'являються в носоглотці аденоїди (розрощення лімфатичних вузлів), які прикривають отвори в носову порожнину. Якщо дитина дихає носом, повітря, проходячи через вузькі ходи носової порожнини, зігрівається, зволожується, очищається від пилу і мікро­бів. Коли ускладнюється носове дихання, нерідко роз­ладнується травлення, порушується сон, швидко з'яв­ляються втомлюваність, головні болі і може затриму­ватись розумовий розвиток. Коли дитина дихає через рот, її необхідно показати лікареві. Якщо аденоїди дуже розрослись, їх видаляють хірургічним способом.

Щоб запобігти захворюванню дихальних шляхів, ле­генів, не слід дозволяти дітям голосно розмовляти, кри­чати, співати у вогких, холодних запилених приміщен­нях, а також на прогулянках у вогку, холодну погоду. Не можна допускати, щоб на органи дихання впливала різка зміна температури, наприклад, після гарячої ванни не можна виводити дітей на холод, дозволяти їм пити холодні напої, їсти морозиво.

Органи травлення

З віком збільшується об'єм і маса шлунка. Об'єм шлунка у віці чотири-п'ять років досягає 850-900 мл. Збільшується довжина тонких і товстих кишок. Порів­няно слабо розвинені слизова і м'язова оболонки тонких кишок. Вони менші за величиною, ніж у дорослих, на них менше складок і ворсинок. Слизова оболонка тонка, багата на кровоносні судини, внаслідок чого має велику проникливість.

Шлунковий сік має всі ферменти, але їх менше, ніж у дорослої людини, і вони менш активні. Менша і ки­слотність шлункового соку.

Кишковий сік має такий самий склад, як і в дорослих але травна сила ферментів значно менша і підвищується   одночасно  з   підвищенням   активності   шлунковим залоз і збільшенням кислотності шлункового соку. Підшлунковий сік також менш активний.

Кишечник у дітей характеризується активною і нестійкою перестатикою, яка може посилюватись під впливом місцевого подразнення (надходження їжі, бродіння в кишечнику) і різних зовнішніх впливів.

Рухова функція шлунково-кишкового тракту стає такою, як у дорослих, у три-чотири роки. Просуваючись по кишечнику, калові маси потрапляють у пряму кишку, розтягуючи її. Внаслідок розтягнення прямої кишки рефлекторно відбувається акт дефекації, тобто виведен­ня калових мас назовні. Нервовий центр цього рефлек­су міститься в нижньому відділі спинного мозку. Імпуль­си з прямої кишки досягають кори великих півкулі,, викликаючи відчуття потреби в дефекації, яке може зникнути після припинення потоку аферентних імпульсні і знову з'явитись внаслідок розтягнення прямої кишки новою порцією калу. Важливою умовою нормальної ді­яльності травної системи є своєчасне видалення калу. Якщо привчити дітей до дефекації завжди в один і той самий час дня, наприклад, після сніданку, то додержан­ня цього режиму сприятиме виробленню умовних ре­флексів на час, що полегшує її. Не можна допускати, щоб діти гальмували цей акт, переборюючи потребу в дефекації. Це може стати причиною розвитку стійких запорів.

Обмін речовин і енергії

Особливості обміну речовин виявляються і в цьому віці, як і в інші періоди росту і розвитку дітей. Процеси асиміляції переважають над процесами дисиміляції, тобто частина поживних речовин, які всмоктались  в кишечник, затримується в організмі, що зумовлює збільшення маси тіла в основному за рахунок аміно­кислот, які використовуються для побудови білків. Енер­гетичний баланс залишається позитивним, тобто в орга­нізм надходить більше хімічної енергії поживних речовин, ніж витрачається її організмом.

Основний обмін у п'ятирічному віці становить 1,8 ккал на 1 кг маси тіла за 1 годину. Але загальні потреби організму в енергії значно перевищують величину основного обміну і становлять близько 1800-2000 ккал за добу. На кожний 1 кг маси тіла діти повинні одержувати 3,5-4 г білків, таку саму кількість жирів, а вуглеводів в чотири рази більше, ніж білків або жирів. Якщо середня вага дитини цього віку близько 18-20 кг, то добова потреба в білках становить 70 г, така сама потреба і в жирах, а вуглеводів потрібно в чотири рази більше, тобто 180 г. Добова калорійність раціону становить близько 1000 ккал.

Їжа повинна бути смачною і різноманітною, складатись з продуктів рослинного і тваринного походження. Для поліпшення апетиту дітям потрібно перед їдою або під час їди давати солоний огірок, оселедець, вінегрет, квашену капусту.