Анімація у фізичній ...

ТЕМА 2. Історія організації дозвілля

 

ПЛАН

1. Туристська анімація як метод і форма соціальної активності особистості.

2. Організація дозвілля зі стародавності до наших днів. Передумови розвитку туристської анімації.

2.1. Розваги стародавніх греків.

2.2. Організація дозвілля давніх римлян.

2.3. Проведення дозвілля в Середньовіччі.

2.4. Дозвілля на Русі із давніх часів до наших днів.

2.5. Туристська анімація сьогодні.

 

1. Туристська анімація як метод і форма соціальної активності особистості

Розвиток цивілізації тісно був пов'язаний зі збільшенням часу на дозвілля людей і зміною його змісту. У сучасному технократичному світі, де все більші темпи набирає інтенсифікація праці, прискорюється ритм життя, погіршується екологічна обстановка, у людей усе частіше спостерігаються емоційні зриви, фізичні й психічні розлади. От чому такого важливого значення набуває анімаційна діяльність людини, тобто сфера відновлення й відтворення її живих сил, у тому числі через систему туризму й зайнятість на дозвіллі.

Анімаційна діяльність, тобто діяльність людини на дозвіллі, насамперед, пов'язана з рекреацією - поняттям, що прийшло в науку з англійської мови і яке за змістом означає «відновлення» (від recreation в англійській мові).

«Енциклопедія туриста» визначає рекреацію як «відновлення й розвиток фізичних і духовних сил людини за допомогою відпочинку, в тому числі заняття туризмом».

Повноцінний відпочинок, дозвілля дійсно відіграє величезну роль у цьому відновленні, оскільки створює в непростому житті сучасної людини необхідний баланс і гармонію, допомагає одержати новий заряд енергії. Саме тому в сучасному суспільстві виникає гостра потреба в правильній організації дозвілля, тому що вільний час людей - найважливіша соціальна сфера, що вимагає державної підтримки й правильної організації. Від того, як організоване дозвілля, залежить морально-психологічний клімат у суспільстві, культурний рівень даного суспільства, фізичне й моральне здоров'я цього суспільства.

Культурне дозвілля є не тільки засобом боротьби з негативними явищами: воно здатне сформувати в суспільстві гідне середовище, звичайно, за умови стабілізації соціально-економічного життя в країні. Однак клуби, центри, готелі, спеціалізовані парки й турбази мають потребу в організаторах дозвілля, які повинні вміти спілкуватися з людьми, планувати його, пропонувати споживачеві великий вибір цікавих, захоплюючих анімаційних програм.

Яким же чином у сучасних соціально-економічних умовах навчитися організовувати  діяльність на дозвіллі? У сучасних умовах є глибока потреба в організації якісно нового дозвілля, тому що колишні форми дозвілля викреслені з життя, а новими вони не замінені. Невипадково тому повсюдне виникнення неформальних об'єднань і різних розважальних закладів із сумнівною репутацією. Розвиток внутрішнього туризму зміг би істотно допомогти у вирішенні даної проблеми.

Туризм є одним із найактивніших і найцікавіших видів дозвілля, сполучаючи в собі одночасно захоплюючу й пізнавальну діяльність. Під час походів виховується терпіння, сміливість, витривалість, допитливість; на екскурсіях заохочується пізнавальна активність; у клубах за інтересами, організованих на туристських базах, розвиваються творчі здібності.

Туристська діяльність різноманітна, і головне, вона є прекрасним засобом виховання молоді, оскільки поєднує в собі різні методи й способи виховання: метод прикладу, бесіди, екскурсії та ін.

Особливо цінним у виховному відношенні, на наш погляд, є сімейний туризм. Від того, як буде він організований, буде залежати, чи зуміють наші діти продовжити традиції батьків, наскільки молодим людям будуть близькі історичні коріння народу - все це залежить від виховання, отриманого в родині. Якщо говорити про пріоритети в організації й змісті дозвілля дітей і підлітків, то, насамперед, необхідно назвати налагодження взаємин сімейної й офіційної систем виховання. Саме на їхньому стику можливі знахідки кращих варіантів зайнятості людей, у тому числі дітей і підлітків. Тут відбувається інтеграція сімейних форм дозвілля та залучення їх до цінностей культури, літератури й мистецтва, як вічного джерела збереження й розвитку духовності народу.

Прекрасним вирішенням багатьох проблем міг би стати програмний туризм, що передбачає залучення існуючої матеріально-технічної бази туризму й дозвілля, заснований на ресурсозберігаючих технологіях, орієнтований на всі верстви населення.

Якщо озброїти працівників сфери туризму цікавими й захоплюючими програмами, що враховують вікові й психологічні особливості, традиції й багато інших чинників, то це дозволить зробити туризм у нашій країні дійсно масовим і залучити всі соціальні верстви населення, у тому числі й молоде покоління.

Таким чином, одна з актуальних проблем, пов'язана з моральним оздоровленням суспільства і його майбутнім, - пошук оптимальних варіантів, а також визначення пріоритетів в організації й змісті дозвілля. Необхідно, щоб діяльне дозвілля сприяло вирішенню життєво важливих людських проблем морально - етичного, соціального й матеріального характеру.

 

2. Організація дозвілля зі стародавності до наших днів. Передумови розвитку туристської анімації

Туранімація - це новий напрямок у туризмі, що, однак, у тій або іншій формі існував й раніше, але мав інші назви й способи вираження.

Уже в далекій давнині в постоялі двори, харчевні й інші заклади для розміщення й харчування подорожан заманювали гостей усілякими розважальними заходами й спортивними змаганнями. Спробуємо простежити історичну лінію розвитку організації дозвілля з тих пір, як з'явилася необхідність організації подорожей, облаштованості й розваг подорожан і перетворення її в певні туристські послуги.

 

2.1. Розваги стародавніх греків

У Давній Греції виникали таверни, постоялі двори, катагогії (готелі), які були важливим елементом соціального й релігійного життя. Уже в ті давні часи власники постоялих дворів і таверн піклувалися про дозвілля своїх постояльців. Для розваги гостей вони запрошували музикантів, танцюристів та акробатів, улаштовували всілякі змагання, а також бої тварин і птахів. Розповсюдженою була гра коттаб, суть якої зводилася до того, щоб виплеснути вино, що залишилося в чаші, у мішень. Дуже любили стародавні греки гру в кості й спортивні турніри. Недарма саме там зародилися перші грандіозні спортивні змагання - Олімпійські ігри.

Частими відвідувачами таверн були чоловіки, однак жінкам дозволялося розважати гостей піснями й танцями. Для цієї мети давньогрецькі жінки, яких називали гетерами, або супутницями, одержували фахову освіту: навчалися віртуозній грі на музичних інструментах і веденню дотепної, цікавої бесіди для звеселяння чоловічих застіль. Звичайно гетерами ставали гарні дівчата з нижчих прошарків корінного населення або чужинки.

Стародавні греки приділяли організації дозвілля величезну увагу. Особливо ретельно організовували вони традиційні свята й змагання, на які з'їжджалися люди з усієї Греції й підлеглих їй колоній. Їх усіх необхідно було розмістити, ретельно продумати й підготувати програму.

Прикладом тому можуть служити Олімпійські ігри. В Олімпію стікалися знамениті спортсмени з усієї Греції, де протягом місяця вони повинні були тренуватися й готуватися до змагань. Для цього будувалися стадіони, гімнасії (площі для бігу й метання), палестри (місця для підготовки до стрибків і боротьби) і т.д. Уже тоді поставало питання про розміщення й харчування не тільки спортсменів, але й глядачів, тому поруч зі спортивними спорудженнями й храмами зводили леонидайон (готель для почесних гостей). Змагання проводилися в чіткій послідовності, були заздалегідь продумані й організовані.

У стародавніх греків було багато різних свят. Найбільші афінські свята були традиційними, строго регламентованими й тривали по декілька днів. Свята включали й заздалегідь продумані, добре організовані культові церемонії, і урочисті ходи, і хорові, музичні, гімнастичні та інші змагання із присудженням нагород переможцям, а також безтурботну народну гулянку, коли кожному була надана воля веселитися так, як він хотів.

Не менш популярними й багатолюдними в Давній Греції були театральні вистави, які влаштовувалися на честь бога виноробства Діоніса. На їхню організацію афіняни не скупилися, вважаючи це справою державного престижу. Щорічно до цього свята поети складали пісні для танцюристів й хору. За кращий виступ присуджувалися призи. Спочатку учасники хору виступали на ринкових площах, а пізніше для видовищ був побудований відкритий театр на схилі Акрополя, неподалік від храму Діоніса. Потім театри на велику кількість глядачів (навіть за сучасними поняттями) стали будуватися по всій Греції.

Головним частуванням на давньогрецьких святах на честь бога виноробства було, звичайно, вино. Бенкет неодмінно супроводжувався розважальними програмами для учасників. З'являлися вирядженні - буйна свита Діоніса (сатири, вакханки, яких зображували переодягнені юнаки), веселий вівчарський бог Пан з розпатланим волоссям й цапиними ногами. Під звуки флейт починалися танці й пісні.

Кульмінацією свята були драматичні змагання, до яких в Афінах ретельно готувалися. Вони тривали зі сходу до заходу. Головним призначенням усіх подібних свят було відволікання учасників від повсякденного буденного життя, наповнення їхніх сердець святковим, радісним настроєм.

 

2.2. Організація дозвілля давніх римлян

Не меншу увагу організації розваг і зведенню спеціальних установ дозвілля приділялося й у Давньому Римі, але там до цього був свій підхід.

Римська імперія мала величезні розміри, тому великій кількості чиновників, воїнів, купців доводилося багато їздити у справах. У результаті цього для їхнього розміщення стала складатися досить розгалужена мережа постоялих дворів, мансионів (готелів) і таверн. Звідси ж беруть початок і популярні в сучасному світі національні парки й сади.

Своєрідними культурними центрами дозвілля в Давньому Римі були лазні (терми), які в епоху імперії будувалися у вигляді величезних споруджень із розкішним внутрішнім оздобленням. Руїни таких лазень свідчать про те, що це були величезні будівлі зі складною системою нагрівання й подачі води. Тисячі римлян проводили в них свій вільний час: перед купанням на майданчиках для спортивних вправ грали в м'яч, змагалися у бігу, боротьбі й піднятті ваги, потім милися й плавали в басейнах. Терми призначалися не тільки для купання й спортивних тренувань, у них були також бібліотеки й зали для занять. Тут можна було зустрітися із друзями, довідатися про останні новини, зробити зачіску й смачно поїсти.

Дуже любили давні римляни перегони, які влаштовували в так званому цирку, і криваві гладіаторські бої. Для них будувалися спеціальні спорудження - амфітеатри. «Хліба й видовищ!» - це була особлива політика давньоримських правителів, що супроводжувалася безкоштовними роздачами продовольства й показами різноманітних видовищ.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що вже в Давньому світі приділяли велику увагу організації дозвілля. Що і тоді були люди, які управляли цим процесом, адже хтось же повинен був продумувати сценарії подібних заходів, стежити за розміщенням глядачів та ін. Відомо, наприклад, про існування спеціальних гладіаторських шкіл, тобто до проведення всіх цих видовищних заходів ретельно готувалися.

 

2.3. Проведення дозвілля в Середньовіччі

У Середньовіччі були своєрідні організатори дозвілля й артисти. Ці люди завдяки церковній пропаганді викликали у всіх одночасно й страх, і замилування. Церква дозволяла християнам дивитися театральні вистави тільки з біблійними сюжетами. До вуличних співаків та артистів, що влаштовували вистави на інші теми, церква ставилася вороже, пояснювалося це її стійким переконанням, що люди, які вміють за допомогою масок і ляльок перевтілюватися, є те саме що диявол.

Незважаючи на всі заборони, трубадури, жонглери, блазні й інші бродячі артисти користувалися в ті часи великою популярністю. Життя середньовічних людей, ув’язнених в неприступних замках, що рідко виїжджали з рідного дому, було досить нудним, тому поява бродячих артистів завжди була святом.

Найбільш привілейованими серед артистів того часу були трубадури - поети, що виконували свої вірші під музичний акомпанемент. Пісні, складені трубадурами, виконували й бродячі співаки, які, як правило, для звернення уваги глядачів чергували виконання пісень із жонглюванням і фокусами, за що їх і називали жонглерами. Великою популярністю користувалися й циркові номери із дресированими тваринами. Не менш популярними серед бродячих артистів були блазні й міми, які нещадно висміювали всілякі людські вади й непристойні вчинки.

Середньовічна знать захоплювалася полюванням і кінними перегонами, до яких дітей привчали з 10-12 років. Для більш успішного засвоєння знань писали спеціальні посібники.

Незважаючи на всі обмеження, у жорстокому Середньовіччі влаштовувалися гучні свята, змагання й, звичайно, знамениті лицарські турніри - військові змагання, які відбувалися на спеціально влаштованій арені, оточеній місцями для глядачів.

Місце для проведення турнірів вибиралося найлюдніше, найчастіше біля великих міст, щоб можна було залучити більшу кількість глядачів. Зазвичай турніри призначалися до особистих урочистих подій.

Лицарські турніри служили своєрідним тренуванням перед дійсними боями, тому на них дозволялося використовувати тільки списи із закругленими кінцями й затуплені мечі, щоб нанесені ними удари не становили серйозної небезпеки для життя. Незважаючи на всі ці обережності, нещасні випадки були не такими вже рідкими. Траплялися й трагічні випадки, хоча турніри проводилися за ретельно розробленими інструкціями, що строго визначали критерії відбору учасників і правила їх поведінки.

Допуск до участі в турнірі надавали герольди, які ретельно перевіряли знатність роду й заслуги учасників. Герольди відпрацьовували програму свята й не менше ніж за місяць до його проведення знайомили з нею потенційних учасників і гостей. По суті, герольди були своєрідними менеджерами на подібних заходах, оскільки займалися їхньою організацією й контролем за дотриманням учасниками правил і регламенту.

Турнір тривав кілька днів, протягом яких могли бути розіграні різні «стандартні ситуації» битви (атака бастіону, взяття приступом вала, захист мосту через річку й ін.). За умовами турніру переможці могли брати суперників у полон, забирати їхніх коней і зброю, одержувати викуп. Пізніше улюбленим змаганням став лицарський двобій один на один, коли два суперники при повному спорядженні намагалися звалити один одного з коня, використовуючи щит і спис.

Таким чином, у суворому Середньовіччі дозвілля було продуманим і організованим. Пишні видовища й розваги в містах і великих поселеннях допомагали організовувати торговельні, ремісничі й релігійні гільдії. Багато коштів витрачалося на театральні вистави, містерії, храмові свята.

 

2.4. Дозвілля на Русі із давніх часів до наших днів

До первісних форм дозвілля давніх русичів можна віднести культові свята, які проводилися відповідно до землеробського календаря. Святами відзначалися всі важливі для селян види сільськогосподарських робіт, особливо початок сівби й збирання врожаю. Багато свят було в зимову пору, коли в селян вивільнявся час для розваг. Тоді влаштовувалися всілякі вечірки, посиденьки, сніжні ігри, колядки. До наших днів дійшли гучні язичеські свята - Святки, Масниця, ніч на Івана Купала й ін.

Ці свята були гучними, багатолюдними, з хороводами, гаданнями, веселими іграми, театральними виставами, піснями й танцями, а також зі змаганнями в спритності й умінні (кулачними боями, боротьбою й т.д.).

З появою знаті на Русі народжуються й нові форми проведення дозвілля: пишні бенкети, військові змагання, звірине й пташине полювання.

Багато змін у проведенні дозвілля відбулося із прийняттям християнства. Православна церква не привітала багатьох із «бісівських ігрищ», закликала до дозвілля статечного й гідного. Однак успішно впоравшись із самим язичеством, вона так і не змогла до кінця викорінити народні свята. Упокорившись, церква підвела ці свята під православний календар.

У Середньовіччі церква взяла на себе роль своєрідного культурного центру, регламентуючи дні роботи й відпочинку, зосередивши у своїх руках навчання грамоті, переписування книг та ін.

Знать віддавала перевагу своїм розвагам: бенкети, ігри в шахи, полювання, ті ж потіхи, тільки у виконанні власних блазнів-артистів. Більшості цих радостей була позбавлена жінка. Якщо прості жінки (селянки), відірвавшись від важких робіт, могли взяти участь у загальних святах, то знатні - могли лише спостерігати за веселим проведенням часу своїх чоловіків здалеку, в таємне віконечко, та й то не завжди.

Змінив таке положення російської жінки Петро Перший. Він зробив революцію в самій організації російського дозвілля: став проводити знамениті асамблеї, влаштовувати багатолюдні народні гулянки, прилучив росіян до європейських форм проведення дозвілля.

У післяпетрівську епоху славні традиції, закладені Петром, прижилися й збільшилися. Знать із задоволенням збиралася на бали, проводила дозвілля у світських салонах, грала в карти й шахи, влаштовувала карнавали.

Наприкінці XIX - початку XX ст. в Росії починає поширюватися туризм як одна з масових форм дозвілля. Наприклад, в 1907 р. була створена Комісія «Освітні екскурсії по Росії», метою якої було організація й проведення екскурсій по великих містах і природних заповідних місцях Криму, Кавказу, Уралу, Середньої Азії, насамперед, для малозабезпечених верств (народних учителів, викладачів, студентів і школярів).

Із цією метою почали готувати й екскурсоводні кадри, що сприяло швидкому розвитку екскурсійної справи й розширенню мережі маршрутів.

Після революції 1905-1907 р., коли були зняті обмеження на пересування по країні, туризм починає охоплювати все більші суспільні верстви: підприємців, інтелігенцію, інженерів і службовців, що виїжджають на закордонні й російські курорти.

Після революції 1917 р. проведення вільного часу докорінно змінилося. Усе було пронизано ідеєю революції, навіть дозвілля присвячувалося мітингам, зборам, читанню й обговоренню революційних книг. Багато стало відзначатися революційних і патріотичних свят.

У роки Радянської влади туризм у нашій країні став масовим. Завдяки профспілковим дотаціям внутрішній туризм був цілком по кишені працюючій людині. Дозвілля було непогано організоване, про нього піклувалися працівники численних клубів, будинків відпочинку, будинків піонерів, бібліотек, музеїв, керівники гуртків, туристських станцій і т.д.

Робота цієї добре налагодженої системи була порушена в роки перебудови. Колишні форми дозвілля були перекреслені, а замість них нічого не запропоновано. У результаті на кілька років у сфері дозвілля утворилися порожнечі. Люди з високим статком воліли проводити вільний час за кордоном, тому що там сфері дозвілля приділяється набагато більше уваги.

Тепер і в нашій країні стали розуміти, що якщо країні потрібне здорове молоде покоління, цій індустрії необхідно приділяти більшу увагу. Тому різко зріс інтерес до активних видів відпочинку й розваг. Стали відроджуватися старі й розроблятися нові ігри, забави, різні види спорту. Проблемі використання вільного часу стали присвячувати нові видання, почали відкриватися нові спеціальності, заговорили, нарешті, про кваліфікованих фахівців із туристської анімації.

 

 

 

2.5. Туристська анімація сьогодні

Хоча й простежується історія зв'язку розваг і гостинності через століття від самих давніх часів до наших днів, все-таки передумовами виникнення туристської анімації в її сучасному розумінні є негативні наслідки індустріалізації й урбанізації.

Наслідком швидкого технічного розвитку (індустріалізації) є такі чинники, як повсюдне технічне оточення й екологічне забруднення, монотонність праці, фізична й психічна стомлюваність, недостача часу й сил на творчість та улюблену справу (хобі).

Урбанізація також створила різні негативні наслідки: підвищену щільність міського населення, збільшені життєві навантаження, утому від множинності випадкових, поверхневих (анонімних) людських контактів у міському середовищі.

Реакціями на ці негативні наслідки є бажання виїхати з міста на чисту природу, доторкнутися до духовних цінностей (історії, культури, мистецтва), у різноманітити життєві враження, усунути фізичну й психічну втому, пізнати нове, нових людей, знайти й виявити себе в спілкуванні з ними, побути серед своїх рідних в умовах відпочинку й розваг. І як наслідок цього - підвищений попит на такі туристські послуги, як різні види спортивно-самодіяльного туризму, хобі-тури, екологічні природоорієнтуючі тури, ексурсійно-розважальні маршрути, спортивно-розважальні й лікувально-відбудовні послуги.

Таким чином, зміна укладу, стилю життя сучасної людини, характеру її трудової діяльності у зв'язку з індустріалізацією й урбанізацією призвела до зміни її потреб у відпочинку й відповідно до зміни змісту туристського продукту. Тепер, крім розміщення й харчування, людина стала включати й інші елементи, спрямовані на задоволення потреб у розвагах, веселому проведенні дозвілля, в емоційному розвантаженні. У побуті туристської діяльності й термінології готельного обслуговування виникло поняття «туристська анімація» - вид діяльності, спрямований на задоволення анімаційних потреб туриста.

 

Контрольні запитання.

1)      Як впливає туристська анімація на соціальну активність особистості?

2)      Який з видів дозвілля сполучає в собі одночасно захоплюючу й пізнавальну діяльність?

3)      Чому сімейний туризм є особливо цінним у виховному відношенні?

4)      Як організовували дозвілля в Давній Греції?

5)      Які спеціальні установи дозвілля будувалися в Давньому Римі?

6)      Як проводили дозвілля в Середньовіччі?

7)      Яке революційне нововведення запровадив Петро Перший в організації російського дозвілля?

8)      Що ж сталося передумовами виникнення туристської анімації в її сучасному розумінні?