Практичне заняття 1 Ігри як ефективна форма анімаційної діяльності
ТЕМА 10. Ігри як ефективна форма анімаційної діяльності
ПЛАН
1. Класифікація ігор
2. Психолого-педагогічні можливості гри
1. Гра – це психофізична інтелектуально творча та соціальна діяльність, яка має свою
модель, структуру, функції, елементи, результати.
Класифікація ігор
1. Фізичні та психологічні ігри та тренінги - рухові(спортивні, рухливі, моторні), екстатичні (що призводять в захват і стан екстазу), і розваги, що звільняють від комплексів, стресів, лікувальні ігри та забави.
2. Інтелектуально-творчі ігри - предметні забави, сюжетно-інтелектуальні, дидактичні ігри (навчально-предметні, навчальні, пізнавальні), будівельні, трудові, технічні, конструкторські, електронні, комп'ютерні та інші; ігрові методи навчання.
3. Соціальні ігри - творчі, сюжетно-рольові (наслідувальні, режисерські, ігри-драматизації, ігри-мрії), ділові ігри (організаційно-діяльні, організаційно-комунікативні, рольові, імітаційні).
4. Комплексні гри - колективно-творча досуговая діяльність.
5. Шоу-ігри - конкурси, вікторини, лотерея, аукціони.
Розглядаючи їх з точки зору жанрової і тематичної приналежності, можна виділити музичні, спортивні, інтелектуальні, професійні і т. д.
Ігри можна класифікувати за зовнішніми ознаками: змістом, формі, місця проведення, складу і кількості учасників, ступеня регулювання і управління, наявності аксесуарів.
За змістом поділяються на спортивні, рухливі, інтелектуальні (дидактичні), будівельні та технічні, музичні, лікувальні, корекційні, жартівливі і т. д.
За формою. В самостійні типові групи доцільно виділити наступні ігри: дитячі всіх типів; ігри-святкування; ігровий фольклор; ігрові театралізовані дійства; тренінги та вправи; анкети, запитальники, тести; естрадні ігрові імпровізації, суперництво, конкурси, естафети та старти; весільні обряди, ігрові звичаї; містифікація, розіграші, сюрпризи, карнавали, маскаради; ігрові аукціони і т. д.
За часом проведення. Деякі ігри називають сезонними або природними: зимові, весняні, літні, осінні. Також ігри розрізняють за обсягом часу на тривалі, короткочасні, ігри-хвилинки.
За місцем проведення виділяються настільні, кімнатні, вуличні, дворові ігри; ігри на повітрі і на місцевості (в лісі, полі, на воді, туристської майданчику і т. д.), ігри на святі і на естраді.
По складу і кількості учасників. Розрізняються ігри за віком, статтю, складом, кількістю учасників. В цьому плані практикують ігри молодших дітей (раннього та дошкільного віку), ігри дітей молодшого, середнього і старшого шкільного віку, а також ігри дорослих людей.
Об'єктивно існують ігри для хлопчиків (підлітків, юнаків, чоловіків) та ігри для дівчаток, дівчат і жінок.
За кількістю учасників розрізняються одиночні, індивідуальні, парні, групові, командні та масові ігри.
За ступенем регулювання та управління. Існують ігри, організовані менеджером-аніматором, спортивним інструктором (стихійні, імпровізовані), експромтні, що виникли спонтанно по забаганки туристів.
За наявності аксесуарів, необхідних для гри (інвентарю, предметів, іграшок, костюмів, атрибутів і т. п.). Розрізняються ігри без предметів і з предметами, комп'ютерні ігри, ігри-автомати, гри- атракціони.
Фізичні ігри, побудовані на русі, можна розділити на дві групи: а) рухливі; б) спортивні.
Першу групу складають ігри, різні за змістом, організації, складності правил і своєрідності рухових завдань. Серед них можна виділити сюжетні і безсюжетні ігри, ігри-забави.
До другої групи (спортивних ігор) відносяться: городки, бадмінтон, баскетбол, настільний теніс, футбол, хокей і ін. Найбільше застосування мають сюжетні рухливі ігри, ігри без сюжету і гри-забави.
Сюжетні ігри будуються на основі життєвого досвіду дорослих ідітей. Знання про явища природи, способі життя, звички тварин і птахів, характерних моментах виконання трудових дій людьми різних професій служать основою для розгортання сюжету та встановлення правил гри.
Безсюжетні гри дуже близькі до сюжетних, в них немає лише образів, яким наслідують, всі інші компоненти ті ж: наявність правил, відповідальних ролей, взаємозалежні ігрові дії всіх учасників. Безсюжетні ігри в порівнянні з сюжетними вимагають більшої самостійності, швидкості, спритності рухів, орієнтування в просторі, носять змагальний характер.
Рухливі ігри та вправи взаємопов'язані, проте за цільовим призначенню, педагогічним завданням, змістом і методикою проведення гра і вправа не тотожні. Рухлива гра має в основі певний задум (подібний або умовний). Вправа же являє собою методично організовані дії, спеціально підібрані з метою фізичного виховання, інтелектуального розвитку або психологічного зміцнення особистості.
Ігри-забави (або атракціони) часто проводяться на вечорах, святах - це веселе видовище, розвага для всіх присутніх, що викликає заразливий сміх. Але в той же час ігри-забави вимагають від учасників спритності, вправності, винахідливості і фантазії.
До шоу-ігор відносяться: конкурси та вікторини, які в свою чергу також діляться на різні категорії.
Конкурс - відносно інтелектуальна гра, побудована на питаннях і відповідях. В ігровому контексті конкурси діляться за віковою принципу на три категорії: для людей середнього та старшого віку, молодіжної аудиторії і школярів. відповідно позначеним категоріям вибираються теми, визначається ступінь інтелектуальної навантаження.
Конкурси для найменших учасників, а саме 3-7 років, будуються з урахуванням їх інтересів. В якості запитань включаються уривки з фільмів, замальовки, мультиплікації. Конкурси для школярів будуються за полегшеною програмою, але і вони містять великий обсяг пізнавального матеріалу.
Молодіжні конкурси враховують характер аудиторії.
Для учасників середнього і старшого віку використовується чітке розмежування за тематичним ознакою: літературні, історичні та ін.
Вікторина - інтелектуальна гра, де на питання можуть відповідати кілька людей (команд). Вікторини розрізняються по складу учасників (сімейні, для індивідуалів, групові), тематиці (музичні, літературні та ін.).
2. Психолого-педагогічні можливості гри
Гра як унікальний простір володіє величезним творчим потенціалом, який необхідно використовувати в цілях туристської анімаційної діяльності. Вона є психологічним експериментом, який ставить сам на собі кожен учасник. Його результати не завжди передбачувані, більш того - найчастіше несподівані.
Велика психологічна гра - це цілісна, закінчена, зовсім самостійна дія, досить тривала по часу і має внутрішню систему цілей і правил.
Завданням анімаційної діяльності в процесі гри, на відпочинку, є створення умов для формування у всіх учасників суб'єктивної позиції по відношенню до інших людей і до свого життя.
Види психологічних ігор
1. «Ігрові оболонки» - найпоширеніший і простий вид гри. В даному випадку гра використовується як деякий обрамлення, загальний фон психологічної, педагогічної, виховної, художньої або театралізованої роботи, яка за своєю суттю може бути не ігровий, а всього лише тренінгової.
2. «Гра-проживання» - це більш складний вид гри як для туристів-учасників, так і для ведучого менеджера-аніматора. для нього складність може представляти управління ігровим процесом, для учасників небезпека пов'язана з необхідністю включатися у відносини, вибудовувати їх, звертатися до свого власного «Я» з непростими питаннями. Ця гра дозволяє створити умови для спільного і одночасно індивідуального придуманого простору, побудови в його рамках міжособистісних відносин, створення і осмислення цінностей особистого існування в даній ситуації.
3. «Гра-драма» - вид ігрової діяльності, який можна успішно застосовувати в готелях, на туристських базах, в автокемпінги. За вмістом сюжету і вишукуваннями антуражу будь-який «ігри-драми» стоїть необхідність самовизначення кожного учасника в конкретній ігровій ситуації і вчинення особистого вибору. «Гра-драма» орієнтована на рішення психологічних завдань, її квінтесенція - ситуація здійснення вибору.
Значна частина ігрового часу йде на те, щоб «вживити» учасників в їх ролі та ситуацію. Для цього застосовуються самі різноманітні прийоми: зовнішній антураж, елементи костюмів, оформлення приміщення, театральні декорації, світлові і музичні ефекти, привласнення учасникам сюжетних статусів, ролей.
4. «Ділові ігри» - це ігри, спрямовані на освоєння, осмислення інструментальних завдань, пов'язаних з побудовою реальної професійної діяльності, досягненням конкретних цілей, структуруванням системи ділових відносин учасників.
«Ділові ігри» з дітьми можуть носити нескладний сюжетний характер або мати вигляд організаційного семінару. Їх можна розділити на три види. В іграх першого виду діти вирішують суто інструментальні задачі - планують своє найближче і віддалене майбутнє, але дія в цілому має ігрову структуру і логіку. Другий вид - «організаційні гри», складніші, оскільки в них немає сюжетних ліній і заданого ззовні емоційного фону відносин. Перспективний напрям - «проектні ігри». Їх призначення - формувати проектне мислення учасників, вміння працювати з проблемою.
5. «Психологічні акції» - це ігрова середу, яка на певний час створюється в просторі колективу. Вона не заважає розгортатися іншим видам діяльності дітей і дорослих, але має деяке власне утримання, правила, намічений результат. Основна мета таких «акцій» - розширення життєвого простору учасників за рахунок внесення в їх життя нових додаткових смислів, чуттєвих фарб, культурних значень.
Створення великої психологічної гри - абсолютно особливий творчий процес, який важко привести до певного алгоритму і описати технологію. Створення гри починається з усвідомлення проблеми і похідних від неї психологічних завдань. Мета і завдання роботи, усвідомлені в процесі аналізу деякої реальної проблеми, визначають всю стратегію створення гри.