Тема 1. ОЗДОРОВЧІ ЗАСОБИ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ як навчальна і наукова дисципліна
Здоров’я як одна з фундаментальних категорій людського буття є найважливішим пріоритетом усіх розвинених країн світу, а ставлення до здоров’я, усвідомлення його цінності вважається одним з елементів національної культури, критерієм благополуччя суспільства. Утім, упродовж останніх десятиліть унаслідок згубної діяльності людини як щодо природи, так і щодо себе, проблема здоров’я особливо загострилася. В Україні показники здоров’я дедалі більше набувають загрозливого характеру з погляду життєздатності та безпеки нації. В умовах загострення оздоровчих і демографічних проблем суспільства виникла нагальна потреба впровадження у вищих навчальних закладах навчальної дисциплвни «ТЕОРІЯ ЗДОРОВ’Я І ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ», метою якої є набуття здобувачами освіти теоретичних знань, формування у них цілісного уявлення про здоров’я людини та його фізичну, психічну, соціальну, духовну складову та навичок здорового способу життя.
Основними завданнями вивчення дисципліни «Теорія здоров’я і здорового способу життя» є:
- ознайомити з методами наукового пізнання в плані визначення поняття «загальна теорія здоров’я», «здоров’я», «різні форми здоров’я»;
- сформувати у студентів цілісне уявлення про здоров’я та формування здорового способу життя;
- ознайомити з чинниками, що формують здоров’я та ті, що негативно впливають на здоров’я людини, методи та шляхи формування здорового способу життя;
- сформувати у здобувачів вищої освіти систему фундаментальних концептуальних основ валеології на яких базується цілісна система організації оздоровчих педагогічних технологій;
- ознайомити здобувачів вищої освіти з основними принципами теорії основ здоров’я.
Слід зазначити, що здоров’я людини є не лише особистісною, а й загальнолюдською цінністю, могутнім чинником соціально-економічного розвитку суспільства, що визначає потенціал держави. Стан здоров’я визначає не лише загальне самопочуття і встановлює межі свободи, повноти та якості життя людини, а й безпосередньо впливає і на інтелект, і на психіку, і на суспільно-політичну поведінку, зумовлює всі напрями й сфери життєдіяльності особистості в біологічному, психологічному, соціальному і духовному планах, тобто є підґрунтям, на якому постає вся активність особистості. Жоден життєвий проект не має цінності, якщо на шляху його реалізації людина втрачає здоров’я. Сьогодні більшості людей, на жаль, бракує найнеобхідніших знань про здоров’я, а загальнолюдські цінності, що відіграють вирішальну роль у формуванні здоров’я особистості, не усвідомлені більшою частиною населення і не є складовою його культури та діяльності. Сучасна система охорони здоров’я зосередила свої зусилля переважно на лікуванні хвороб із застосуванням фармакологічних засобів, і практично ігнорується не менш важлива сфера, яка покликана опікуватися проблемою профілактики захворювань, розвитком різних напрямів зміцнення здоров’я людей, збільшенням загальної тривалості життя та активного довголіття. Брак необхідних знань про здоров’я або невміння реалізовувати їх практично є однією з вагомих причин нездорової поведінки населення.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, тривалість життя людини на 50% залежить від способу її життя, на 20% – від екологічних умов, на 20% – від спадкових факторів і лише на 10% – від рівня охорони здоров'я. Поняття «здоровий спосіб життя» передбачає: – активну рухову діяльність; – раціональне харчування; – раціональна організація режиму дня; – загартовування організму; – життя без шкідливих звичок (куріння, вживання алкоголю); Недостатня рухова активність (гіподинамія), неправильне харчування, шкідливі звички, неправильний режим роботи й відпочинку, недотримання гігієнічних вимог, екологічні катаклізми – усе це негативно впливає на розвиток людини та відновлення життєвої енергії, неухильно призводить до руйнування особистості. Дотримання «здорового способу життя» дає змогу значною мірою загальмувати розвиток дегенеративних вікових змін фізіологічних функцій, а також змін різних органів і систем. Здоровий спосіб життя є найефективнішою профілактикою більшості захворювань. Шляхи оздоровлення відомі, необхідно тільки, щоб кожна людина сама потурбувалася про своє здоров'я. Успішність оздоровлення людського організму залежить від розуміння сутності здоров’я, чинників і процесів, які формують цей стан. На переконання більшості вчених, найбільшу ефективність здатен забезпечити комплекс засобів, спрямованих на оздоровлення як соматичної, так і психічної, духовної та соціальної сфер життєдіяльності людини. Повноцінне відновлення, збереження і примноження здоров’я людей, збагачення їх духовного потенціалу не можна забезпечити без наявності достатньої кількості висококваліфікованих спеціалістів, які опанували глибокі міждисциплінарні знання з проблем харчування, рухової активності, загартовування, корисних і шкідливих звичок, регуляції психічного стану, ендоекології та детоксикації організму й інших важливих чинників, що визначають життєдіяльність і зумовлюють здоров’я людини. Використання здоров’язміцнювальних технологій дозволяє розширити резерви фізіологічних функцій, відновити здатність організму до саморегуляції та самовідтворення, компенсувати наслідки функціональних розладів і навіть зупинити патологічний процес. Нинішнє суспільство потребує фахівців галузі фізичної культури і спорту, які володіють уміннями використовувати весь потенціал природних засобів і методів відновлення, збереження та зміцнення здоров’я, продовження активного довголіття, вести серед населення просвітницьку роботу, виховувати відповідальне ставлення до власного здоров’я, залучати громадян до здорового способу життя.
Об’єктом вивчення дисципліни є ефективне формування здорового способу життя, а також збереження та зміцнення здоров'я шляхом вдосконалення умов життєдіяльності.
Предметом вивчення дисципліни є теоретико-методологічні положення та практичні питання формування здорового способу життя населення та розвитку сучасних оздоровчих систем в Україні.
Суб’єктом її вивчення є учасники процесів, які беруть участь в оздоровчо-рекреаційному фізичному вихованні, тобто всі громадяни країни.
Під час вивчення дисципліни особлива увага приділяється обґрунтуванню концепції системного підходу залучення населення до здорового способу життя, а також структурно-функціональним особливостям застосування оздоровчих технологій фізичного виховання в Україні.