Основи масажу та сам ...

Історія масажу сягає щонайменше 3000 років до н.е.  Починається вона з Індії, де вважалася священною системою природного зцілення. Використовуваний індусами в медицині "здоров'я життя" Аюрведі масаж, був практикою, що передавалася з покоління в покоління для зцілення травм, полегшення болю, профілактики та лікування хвороб. Прихильники аюрведи вважають, що хвороби і недуги виникають тоді, коли людина не синхронізована з навколишнім середовищем. Вважається, що масаж відновлює природний і фізичний баланс організму, щоб він міг зцілитися природним шляхом.

У міру розвитку культури та історії лікувальні методи масажу близько 2700 р. до н.е. потрапили до Китаю та Південно-Східної Азії. Китайські методи масажу розвивалися як поєднання навичок і практик традиційної китайської медицини, бойових мистецтв і духовних практик буддистів і даосів. Їх методи були дуже схожі на методи індійців, засновані на вірі в те, що хвороба викликана дисбалансом або дефіцитом енергії різних видів. Стародавні китайці розробили текст під назвою "Класична книга внутрішньої медицини Жовтого імператора", який сьогодні вважається основою масажної терапії альтернативної медицини (акупунктура, точковий масаж і фітотерапія).

До 2500 р. до н.е. техніка масажу потрапила до Єгипту, де вона була зображена на розписах гробниць фараонів. Єгиптяни додали свої власні техніки роботи з тілом; це дає підстави вважати, що саме вони є основоположниками рефлексології, - практики, яка передбачає тиск на певні точки або зони на стопах і кистях для досягнення зцілення.

Приблизно у в 1000 році до н.е., монахи, які вивчали буддизм в Китаї, привезли масажну терапію до Японії та внесли до неї своє власне бачення, назвавши її "анма", яка пізніше  стала відомою як шиацу. Ця техніка призначена для регулювання роботи та зміцнення органів шляхом відновлення рівноваги енергетичних потоків через стимуляцію точок тиску в надії підвищіти природний опір хворобам.

У Європі попит на процедури масажу  зріс на початку 1900-х років. У 1930-х роках добре розвинулась шведська система лікувального масажу, і фізіотерапевти, які використовували його у звичайній медицині, допомогли масажній терапії стати законною і шанованою медичною практикою.

У період між 1970 і 2000 роками масажна терапія пережила трансформацію, оскільки люди вирішили вести більш здоровий спосіб життя і почали віддавати перевагу більш цілісним підходам до охорони здоров'я, лікування болю і відновлення і підтримки здоров'я тіла. Сьогодні багато хто усвідомлює, що "масаж - це хороші ліки".

Мета курсу "Основи масажу та самомасажу" полягає у засвоєнні теоретичних знань про фізіологічне обґрунтування  лікувального масажу та формуванні практичних навичок застосування  прийомів  лікувального, гігієнічного та спортивного масажу. 

Під час вивчення курсу розглядаються теоретичні дані щодо різновидів лікувального масажу, його значення та місце у фізичній реабілітації окремих захворювань, показань та протипоказань до застосування окремих видів та методів масажу. 

У результаті вивчення курсу студенти будуть знати:

• основні поняття та терміни масажу; основні види, форми та методи масажу;
• методики класичного та сегментарно-рефлекторного масажу; 
• показання та протипоказання для застосування масажу;
• особливості впливу масажу та окремих його прийомів на організм людини; принципи побудови сеансу самомасажу; 

вміти:

• виконувати основні прийоми класичного масажу;
• проводити загальний та локальний (частковий масаж); 
• проводити самомасаж.