Арт-терапевтичні тех ...

В арт-терапії не потрібно вміти малювати та не важливо, що з матеріалів обрати: фарби чи олівці, глину чи пластилін. Необхідно лише почати роботу, й у процесі творчості людина відчує, що їй необхідно, що ближче.

Внутрішній світ дитини з особливими освітніми потребами складний і різноманітний. Як допомогти таким дітям побачити, почути, відчути все різноманіття навколишнього середовища, пізнати своє «Я», розкрити його та увійти у світ дорослих, повноцінно існувати і взаємодіяти в ньому, розвивати себе і в той час ж час дбати про своє здоров'я? Яким чином здійснити його безболісне входження у світ своїх однолітків? Відповіді на ці складні питання допомагають відшукати арт-терапевтичні технології.

Арт-терапевтичні технології можуть мати велике значення як одна з форм психологічного супроводу та психологічної реабілітації дітей з порушеннями психофізичного розвитку. Найважливішим фактором позитивного впливу арт-терапевтичних технологій є так звані терапевтичні стосунки, завдяки яким дитина може знайти спосіб виразити себе, відчути почуття безпеки, розвинути комунікативні здібності та отримати найцінніший досвід прийняття та підтримки.

Зважаючи на сьогочасні обставини посилюється інтерес до використання арт-терапевтичних технологій у всіх сферах, зокрема, у логопедичній практиці.

На сьогодні арт-терапія – один із напрямів сучасної психотерапії, що динамічно  розвивається, набуваючи все більшої популярності у професійному середовищі у багатьох країнах Європи та світу і, зокрема, в Україні.

Арт-терапевтичні технології використовують задля  терапевтичного впливу та з метою вирішення цілої низки завдань: діагностичних, корекційно-розвиткових, психопрофілактичних.  Арт-терапія вирізняється виховним, профілактичним, психокорекційним ефектом. Зважаючи на це, арт-терапевтичні технології все частіше використовуються в освітньому процесі і, зокрема, на логопедичних заняттях.

Вперше термін «арт-терапія» з'явився у професійній лексиці психологів Західної Європи в середині XX століття. Хоча власне арт-терапія з’явилася набагато швидше, адже вплив мистецтва на психічний стан людини, завжди використовували в усіх культурах і цивілізаціях, насамперед, у ритуальних діях. Пізніше вплив мистецтва почали застосовувати і у світському житгі. Зокрема, в епоху античності та Середньовіччі поширеною була думка про цілющий вплив музики. В Італії певний час функціонували так звані «лікувальні» лялькові театри.

У сучасній інтерпретації це драматерапія. Лялька здавна асоціюється з різними стародавніми символами і в багатьох культурах є своєрідним ідолом або амулетом. Люди несвідомо наділяють ляльок своїми думками, почуттями, бажаннями. Ляльки можуть бути добрими та жорстокими, чесними та лицемірними, красивими та не дуже, як і самі люди. Кожен із нас може згадати свою улюблену ляльку. Крім того, драматерапія, на відміну від театру, концентрується не так на остаточному продукті (театральна постановка), як на процесі (виробництво продукту). І, звичайно, високі вимоги до рівня акторської майстерності учасників не пред'являються.

 

 

Мистецтво як спосіб лікування використовувалося в Стародавній Греції, Єгипті,

Китаю та Індії. Одна з давніх притч говорить про те, що Давид, граючи на арфі, вилікував Саула від нервової депресії.

Стародавня Греція - одна з передових цивілізацій, що розглядала образотворче мистецтво як ефективний засіб на людини. У міфології древніх греків образи Аполлона (покровителя мистецтв) та її сина Асклепія (покровителя лікування) були символами зв'язку мистецтва та медицини.У галереях виставляли скульптури, які уособлювали найкращі людські якості.

 

Стародавні греки також особливого значення надавали театру (театр виник саме у Стародавній Греції). В Афінах, Спарті та інших областях Греції театр був державною установою. За допомогою театрального впливу проповідувалися певні ідеї, формувався світогляд. Театр давав глядачам живі уроки моральності, героїзму, сили волі, вірності ідеалам. Сильні духом герої (Прометей, Едіп, Електра та ін.), їх переживання, вчинки та особисті якості привертали до себе і викликали співчуття.

Найвизначніші давньогрецькі філософи-просвітителі - Піфагор, Арістотель, Платон, Демокріт вказували на профілактичну та цілющу силу впливу музики. Вони стверджували, що музика встановлює порядок у всьому Всесвіті, в тому числа порушену гармонію в людському тілі.

 

 

 

Арт-терапія сучасний напрям психотерапії. Арт-терапія тільки формується, і сьогодні розвивається скоріше екстенсивно, ніж інтенсивно.

Сьогодні не існує навіть єдиної назви для цього напряму. Арт-терапія як лікування мистецтвом є назвою, щоо часто застосовується, особливо в практиці, як назва всього напряму. Але англійською арт — це одночасно і мистецтво, й живопис. Тому, як правило, під арт-терапією розуміють, так звані, візуальні види мистецтва (живопис, малюнок, ліплення, грим, боді-арт, мозаїки, різного виду інсталяції з предметів, колажі, ляльки тощо, тобто те, що можна побачити).

Поміж інших назв для цього напряму психотерапії – креативна терапія як терапія творчістю, експресивна терапія як терапія творчою експресією (в цій назві робиться акцент на власне творче самовираження як основну терапевтичну особливість арт-терапії), терапія творчим самовираженням (найбільш змістовно точна назва), а також інтермодальна арт-терапія, тобто терапія різними напрямами мистецтва.

У цілому арт-терапію розуміють як зцілення за допомогою будь-якої художньої творчості.

В сучасній арт-терапії можна виділити два основні напрями. Представники першого використовують вже готові твори (картини, музику тощо) професійних митців. Позитивним моментом, безумовно, є найвищий рівень творів і, відповідно, високий рівень переживань, закодованих у них. Крім того, знімається страх робити щось самому без спеціального навчання. Представники другого напряму використовують самостійну творчість клієнтів або учасників груп. Позитивним моментом є саме власна творчість.

 

В Україні арт-терапія перебуває в стадії становлення. Найбільш розвинуті арт-терапія за допомогою образотворчого мистецтва й танцювально-рухового підходу.

 

В чому полягають особливості арт-терапії як технології?

Арт-терапія розглядається як засіб самовираження. Люди, як правило, користуються вербальними каналами комунікації. Арт-терапія (як і мистецтво взагалі) використовує мову пластичної, візуальної, аудіальної експресії, тому є незамінною за обставин, коли вербальний спосіб взаємодії як такий є неможливим.

Арт-терапію розглядаємо як творчість, що, у свою чергу, дозволяє виходити за межі знань, долати та звільнятися від певних обмежень. Творчий процес дозволяє створювати принципово нові продукти, а креативність є чудовим засобом для того, щоб відмовитися від стереотипності у мисленні та діях.

Арт-терапія як задоволення

Творчість нерозривно пов'язана з поняттям задоволення. Тому арт-терапія дає високий позитивний емоційний заряд і є найбільш безболісним способом вирішення проблем.

 

Арт-терапія як навчання

 Одна з властивостей мистецтва полягає в тому, що воно є унікальним способом передачі людського досвіду. Образ стає інструментом спілкування, а заняття художньою творчістю активізують і збагачують комунікативні та креативні можливості людини, сприяють виробленню широкого спектру нових способів спілкування, орієнтації на міжособистісну взаємодію.

 

Арт-терапія як гра

Гра спрямована не на результат, а саме на процес, це — єдиний вид людської діяльності, орієнтований на сам процес. Крім того, й гра, й ритуал містять суто терапевтичний елемент: все можливо, потрібна нестандартність, несподіваність, оригінальність. Людина стає вільною від звичайних для дорослого життя форм та способів поведінки.

 

Арт-терапія як метод зцілення

Знайти творче (креативне) рішення — значить зробити те, що ще ніхто не робив. Тобто, креативність тісно пов'язана з адаптивністю. Кожна кризова ситуація (незалежно від того зовнішня чи внутрішня це криза) є порушенням нормальної адаптивності. Слід також відзначити, що мистецтво говорить тільки про почуття та переживання. Саме тому арт-терапія як метод апелює до внутрішніх сил людини, до її творчих можливостей. Таким чином, арт-терапія тісно пов'язана із розкриттям творчих здібностей і природного потенціалу особистості, мобілізацією її внутрішніх резервів для саморегуляції і зцілення.