Теорія та методологі ...

МЕТОДОЛОГІЧНІ І ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Термін "методологія" означає вчення про науковий метод пізнання: сукупність пізнавальних засобів, методів, прийомів, що застосовуються в певній науці: галузь знання, яка вивчає засоби, передумови і принципи організації пізнавальної і перетворювальної діяльності. За своєю суттю, це – базова основа пізнання і перетворення реальної дійсності. Визначаючи мето-дологію, пошукувач твердить, з яких саме позицій, підходів і принципів він досліджує проблему. Часто в дисертаціях до методології відносять всі відомі підходи, які застосовуються в дослідницьких роботах.

Теоретичні основи розкривають ті базові теоретичні положення, спираючись на які, пошукувач розвиває теорію досліджуваної проблеми. Таких положень може бути кілька залежно від того, який розділ дисертації і який теоретичний блок досліджується. У кожній дисертації теоретичні основи свої. Вони можуть співпадати з іншими працями, якщо предмет дослід-Методологічні засади та науковий апарат педагогічного дослідження в якихось аспектах співпадає, або коли позиції пошукувача в досліджуваному явищі або процесі спільні.

Основні методи дослідження – те, що використав пошукувач у процесі дослідження. Іншими словами, в цьому випадку він демонструє той інструментарій, за допомогою якого забезпечується розв’язання основних завдань, досягнення мети дисертації. Тут же дається характеристика джерел інформації, тієї практичної сфери, в якій переважно здійснювалося дослідження.

Необхідно не декларувати, а використовувати сучасні наукові підходи (комплексний, системний, діяльнісний, синергетичний підходи, надійні засоби збирання і обробки інформації, математичні й інформаційні засоби тощо). Це дасть можливість опрацювати й оперувати єдиною моделлю об’єкта на всіх етапах дослідження. Крім того, дослідження повинно бути оптимальним у розумінні досягнення результатів при збалансованих, мінімальних затратах часу і зусиль дослідника. З цією метою воно планується, має канали зворотного зв’язку, можливості своєчасного корегування і відтворення в дослідному порядку.

Особливо важливу роль у доведенні результатів дослідження відіграють педагогічні експерименти, якщо вони старанно підготовлені, досить тривалі, характеризуються чистотою проведення. Істотними є можливості і методу моделювання.

Що стосується вимог до понятійно-категоріального апарату дослідження, то мова йде передусім про чіткість і одно-значність понять, які вводить дослідник, і про пояснення використовуваних категорій у тих випадках, коли авторське розуміння відрізняється від прийнятого в психолого-педагогічній науці.

Методологія – одне з найменш зрозумілих, багатозначних і навіть дискусійних понять. Незрозумілість починається з самого означення методології. Нерідко воно виводиться не стільки з аналізу реальних потреб і тенденцій розвитку освіти і педагогіки як науки, яка її вивчає, скільки з загальних філософських основ, які не дають однозначного її розуміння. Поняття "методологія" пов’язане в свідомості багатьох педагогів з чимось абстрактним, далеким від життя, яке зводиться до цитат з філософських текстів, ідеологічних і адміністративних документів, слабко пов'язаних з педагогікою взагалі і поточними потребами педагогічної теорії і практики, зокрема.

Насамперед, методологію розуміють як загальну систему теоретичних знань, які виконують роль провідних принципів наукового пізнання, шляхів та засобів реалізації наукового дослідження. Особливість методологічних принципів полягає у визначенні вихідних наукових позицій, загальних для всіх галузей знання. Одночасно вони є теорією наукового пізнання у конкретній галузі науки, тому для визначення місця методології педагогічної науки в загальній системі методологічного знання важливо враховувати, що розрізняють кілька рівнів методології.

Зміст першого з цих рівнів – філософські знання. Вони охоплюють філософські основи дослідження, його світоглядну функцію і загальнонаукові положення. Другий рівень – загально-наукова методологія (системний підхід, синергетичний підхід, діяльнісний підхід, особистісно орієнтований підхід, характеристика різних типів наукових досліджень. Їхні етапи й елементи: гіпотеза, об’єкт і предмет дослідження, мета, завдання тощо). Третій рівень – конкретно-наукова методологія, тобто сукупність методів, принципів дослідження і процедур, які застосовуються в тій чи іншій спеціальній науковій дисципліні, наприклад, в педагогіці.

Методологія науки дає характеристику компонентів наукового дослідження – його об’єкта, предмету аналізу, зав-дання (або проблеми) дослідження, сукупності дослідницьких засобів, необхідних для розв’язання задачі заданого типу, а також формує уявлення про послідовність руху дослідника в процесі розв’язання задачі. Найбільш важливими завданнями Методологічні засади та науковий апарат педагогічного дослідження методології науки є: виявлення об’єкта і предмета дослідження; постановка наукового завдання або проблеми (саме тут найчастіше допускаються методологічні помилки, які призводять, наприклад, до висунення псевдо проблем, що істотно затрудняє одержання результату); побудова (шляхом поєднання відомих елементів науково-методичного апарату) методу (або теорії) розв’язання даного наукового завдання (проблеми) і оцінка його застосовності; аналіз обґрунтованості і оцінка достовірності одержуваних результатів; оцінка значущості опрацьованих методичних рекомендацій.

Методологічна культура потрібна не лише педагогу-досліднику, а й практику. Методологічна культура – це культура мислення, яка ґрунтується на методологічних знаннях, необхідною частиною якої є рефлексія. Така культура потрібна педагогу-практику не менше, ніж науковому працівнику. Мислительний акт в педагогічному процесі спрямований на розв'язання проблем, які виникають у цьому процесі, і тут не можна обійтися без рефлексії, тобто роздумів про власну діяльність. Методологічність є однією з важливих властивостей сучасного наукового мислення, яка характеризується як усвідомлене ставлення до засобів і передумов діяльності з формування і вдосконалення наукового знання.

Які ж основні методологічні принципи педагогічного дослідження?

Основні методологічні принципи педагогічного дослідження – це принципи об’єктивності, доказовості, всебічності, сутнісного аналізу, єдності історичного і логічного, наступності, системності, особистісно орієнтованого навчання.

Основоположним принципом будь-якого наукового дослідження є методологічний принцип об'єктивності. Він виражається у всебічному врахуванні факторів, які зумовлюють те чи інше явище, умов, в яких вони розвиваються, адекватності дослідницьких підходів і засобів, які дають можливість одержати справжні знання про об’єкт, передбачають виключення суб'єктивізму, однобічності і упередженості в доборі і оцінці фактів. При вивченні особистості і груп людей об’єктивність способів впливу на них стає одним із наріжних каменів сучасної педагогіки. Методологічною основою конкретної реалізації принципу об'єктивності при дослідженні особистості служать практичні дії людей, які являють собою соціальні факти.

Вимога доказовості передбачає також альтернативний характер наукового пошуку. У загальному розумінні це вимога виділити й оцінити всі можливі варіанти розв'язування, виявити всі точки зору на досліджуване питання. Зазвичай у конкретному дослідженні попередній аналіз дає можливість виділити най-більш значущі для даних умов розв’язки. Умова альтернативності наукового пошуку реалізується, якщо при аналізі поглядів або шляхів розв’язання проблеми розглядаються не лише точки зору, які співпадають з прийнятою позицією або близькі до неї, а й ті, що не співпадають, протилежні, якщо перевіряються не лише способи розв'язування, які напрошуються, а й приховані, неочевидні. При визначенні логіки дослідження треба проаналізувати можливість інших логічних варіантів, протиставити варіанту, який перевіряється, альтернативні розв’язки.

Успіх педагогічного дослідження багато в чому залежить від реалізації методологічного принципу всебічності вивчення педагогічних процесів і явищ. Будь-яке педагогічне явище чи процес пов’язані багатьма нитками з іншими явищами й процесами, і його ізольований, однобічний розгляд неминуче призводить до спотвореного, помилкового висновку. Наприклад, навчально-виховний процес у середній чи вищій школі складний динамічний і нерозривно пов’язаний з багатьма факторами. Отже, його і треба вивчати як певне явище, відносно відокрем лене від зовнішнього середовища, і яке в той же час перебуває в тісному контакті з ним. Такий підхід дає можливість моделювати явища, які вивчаються, і досліджувати їх у стані розвитку і в різних умовах.

Методологічний принцип всебічності передбачає комплексний підхід до дослідження педагогічних процесів і явищ. Однією з найважливіших вимог комплексного підходу є встановлення всіх взаємозв'язків досліджуваного явища, врахування всіх зовнішніх впливів, усунення всіх випадкових факторів, які спотворюють картину проблеми, яка вивчається. Друга його вимога – використання в процесі дослідження різноманітних методів у їх різних поєднаннях. Досвід переконує, що не можна успішно досліджувати ту чи іншу проблему за допомогою якогось одного універсального методу.

Важливим методологічним принципом є принцип сутнісного аналізу. Дотримання цього принципу пов’язане із співвіднесенням в досліджуваних явищах загального, особливого і одиничного, проникненням в їхню внутрішню структуру, розкриттям законів їх існування і функціонування, умов і факторів їх розвитку, можливостей цілеспрямованої їхньої зміни. Цей принцип передбачає рух дослідницької думки від опису до пояснення, а від нього – до прогнозування розвитку педагогічних явищ і процесів.

Важливим методологічним принципом є принцип єдності історичного і логічного, який вимагає в кожному дослідженні поєднувати вивчення історії об’єкта (генетичний аспект) і теорії (структури, функції, зв’язків об’єкта в його сучасному стані), а також перспектив його розвитку. Історія розвитку особистості, наприклад, служить своєрідним ключем до розуміння конкретної особистості, прийняття практичних рішень щодо її навчання і виховання. В історії розвитку особистості проявляється її суть, оскільки людина лише постільки є особистістю, оскільки вона мас свою історію, життєвий шлях, біографію. З методологічного принципу єдності логічного й історичного випливає вимога наступності, врахування нагромадженого досвіду, традицій, наукових досягнень минулого.

Багатогранність сторін, елементів, відношень, внутрішніх і зовнішніх факторів функціонування і розвитку соціально-педагогічного процесу визначає необхідність його системного вивчення. У зв’язку з цим системність відносять до методологічних принципів дослідження. Він передбачає розгляд об’єкту вивчення як системи: виявлення певної множини її елементів (виділити і врахувати всі їх неможливо, та це й не вимагається), встановлення класифікації і впорядкування зв’язків між цими елементами виділення з множини зв'язків системотвірних, тобто тих, що забезпечують поєднання різних елементів у систему.

Системний підхід виходить з того положення, що специфіка складного об’єкту (системи) не вичерпується особливостями елементів, які її складають, а пов’язана передусім з характером взаємодії між елементами. Тому на перший план виходить завдання пізнання характеру і механізму цих зв’язків і відношень, зокрема відношень людини і суспільства, людей всередині певного співтовариства.

Сучасна педагогічна наука все помітніше підштовхує практику від кібернетичних (керованих) до синергетичних (що самоорганізуються) способів освіти людини і формування особистості. У цьому зв’язку слід визнати недостатнім і взятий сьогодні на озброєння принцип так званого особистісно орієнтованого навчання. Орієнтація в навчанні на особистість, тобто передача знань і досвіду з урахуванням індивідуальних якостей учнів, не здатна сама по собі завести внутрішній "двигун" людини, вона обмежена традиційною парадигмою "учитель-учень" як замкнутою і односпрямованою педагогічною системою.

Вимагається перехід від особистісно орієнтованого до особистісно розвивального навчання на основі створення нової, відкритої системи освіти, де людина розкривається як особистість завдяки синергетиці освіти, яка дістає постійні імпульси від всіх сфер суспільства, яке динамічно розвивається.

Важливу методологічну роль у педагогічному дослідженні відіграють категорії діалектики – суть і явище, причина і наслідок; необхідність і випадковість; можливість і дійсність; зміст і форма; одиничне, особливе і загальне тощо. Вони служать надійним методологічним засобом у руках педагога, який дає йому можливість не лише глибоко проникати в складні проб-леми навчання і виховання майбутніх фахівців, а й творчо розв'язувати їх.

 

Методологічні вимоги до результатів про-ведення педагогічного дослідження – об'єктивність, вірогідність, надійність і доказовість.

 

Методологія дослідження має також конкретно-наукові форми: вони виявляються в орієнтації на систему знань, створюваних науковими школами, які мають свої пояснювальні принципи і конкретні способи організації наукових досліджень. На бичі загальних методологічних принципів виробились принципи і вимоги, пов'язані із специфікою педагогічних досліджень: принцип детермінізму; єдності зовнішніх впливів і внутрішніх умов розвитку та активної діяльності; принцип розвитку тощо.