Аналогія, абстрагування
Аналогія, абстрагування
Аналогія – метод наукового пізнання, під час якого встановлюється подібність у деяких рисах, якостях і відношеннях між нетотожними об’єктами. Висновки, зроблені на основі аналогії, є правдоподібними, зокрема, на основі подібності двох об’єктів за якимось одним параметром робиться висновок про їх подібність за іншими параметрами.
Аналогія відіграє значну роль у формулюванні гіпотез, сприяє влучному формулюванню проблеми і визначенню напряму дослідження.
Аналогія не дає достовірних знань. Для підвищення віро-гідності висновків за аналогією необхідно враховувати те, щоб були виділені внутрішні, а не зовнішні властивості об’єктів, що зіставляються; виділені об’єкти мають бути схожі за важливими і суттєвими ознаками, а не випадковими і другорядними; має бути широке коло ознак, що співпадають; враховувати не тільки подібність, але і відмінності, з метою не перенесення відмінностей на інший об’єкт.
Абстрагування – це процес мисленнєвого виділення з усіх ознак, властивостей і зв’язків реального об’єкта з метою більш глибокого його вивчення. Характеризуючи абстрагування як метод наукового пізнання, В.П.Кохановський подає такі тлумачення поняття: сторона, момент, частина цілого, дещо фрагментарне, абстрактне; процес результат абстрагованої діяльності мислення.
Головним питанням абстрагування, зазначає П.І.Образцов, є з’ясування того, які із властивостей, що розглядаються, є суттєвими, а які другорядними.
Процес абстрагування включає два етапи: 1) підготовку абстракцій (відокремлення існуючого від неіснуючого); 2) здійснення процесу абстракції (заміна досліджуваного об’єкта його моделлю з меншою кількістю ознак).
Визначають такі види абстрагування: узагальнювальне (виділення у багатьох предметах загальних однакових рис), ізолююче (не потребує вивчення багатьох предметів, оскільки дослідник аналітично вирізняє потрібні властивість одного з предметів і зосереджує на ній увагу).
Розкриємо дещо детальніше сутність видів абстракції, виділених науковцями:
абстракція ототожнення (виділяються загальні властивості і відношення методів, що вивчаються). На основі установленої рівності предметів в певних властивостях або відношеннях утворюються відповідні методам класи, здійснюється облік тотожного в предметах і відбувається абстрагування від всіх відмінностей між ними;
ізолююча абстракція – виділення певних властивостей і відношень, які починають розглядатися як самостійні індивідуальні предмети;
абстракція актуальної безкінечності в математиці, коли безкінечні множини розглядаються як такі, що мають закінчення. Дослідник відволікається від принципової неможливості зафіксувати і записати кожний елемент безкінечної множини, приймаючи таку задачу, як вирішену;
абстракція потенціальної здійсненності базується на тому, що може бути здійснене будь-яке, але кінцеве число операцій в процесі математичної діяльності.
Абстракція виділяє із явища одну певну сторону, так би мовити, в "чистому вигляді", тобто в такому вигляді, в якому вона в реальності не зустрічається.
Абстракції розрізняють за рівнями або порядками. Абстракції від реальних предметів називають абстракціями першого порядку, абстракції від абстракцій першого рівня – абстракціями другого порядку.
Під час дослідження процесу засвоєння навчального матеріалу дослідника цікавлять загальні суттєві якості учнів, пов’язані із засвоєнням матеріалу (увага, пам’ять, мислення), несуттєві для цього дослідження ознаки учнів (вага, колір волосся) не беруться до уваги. Абстракція виділяє із явища одну певну сторону, так би мовити, в "чистому вигляді". Тобто в такому вигляді, в якому вона в реальності не зустрічається.
В.І.Загвязинський зазначає, що для того, щоб виявити педагогічний потенціал соціуму, можна на першому етапі відволіктися від умов соціально-економічної кризи, політичної боротьби, правової нестабільності і розглянути педагогічні можливості сім’ї, школи, громадських організацій в оптимальному варіанті, без негативних впливів.