Педагогічне спостереження
Педагогічне спостереження – це спеціально організоване, цілеспрямоване сприйняття педагогічного процесу у звичайних умовах; об’єкт спостереження – дії та вчинки студентів та викла-дачів. Суть цього методу полягає в безпосередньому, планомірному й тривалому сприйманні педагогічних явищ без втручання дослід-ника в нього.
Спостереження – це цілеспрямоване дослідження певного педагогічного явища або процесу з метою виявлення конкретних даних.
Об’єкти спостереження у професійній педагогіці – дії учнів та навчальних груп в нав-чальному процесі, виконання учнями робіт, зміна поведінки учнів, дії викладача, методи навчання та інші педагогічні явища.
Наукове спостереження у професійній педагогіці – ціле-спрямоване і організоване сприйняття предметів, явищ і процесів виховання, навчання і розвитку людини в процесі його профе-сійної підготовки.
Об’єктами спостереження в професійній педагогіці мо-жуть бути дії учнів та навчальних груп в навчальному процесі, виконання учнями робіт, зміна поведінки учнів, дії викладача, методи навчання та інші педагогічні явища.
Функції спостереження – забезпечення теоретичного дослідження емпіричною інформацією, перевірка адекватності та істинність теорії в практиці.
А.А.Киверялг зазначає, що для забезпечення науковості педагогічного дослідження необхідно дотримуватися таких вимог:
1. Спостереження повинно мати визначену мету (наскільки точніша мета спостереження, настільки простіше реєструвати результати спостереження і робити достовірні висновки). У педаго-гічних дослідницьких роботах, на жаль, часто проводиться спосте-реження взагалі (загальне спостереження уроків або роботи учнів).
2. Спостереження проводити необхідно за попередньо складеним планом (у плані деталізувати окремі питання, скласти опитувальник).
3. Кількість досліджуваних ознак має бути мінімальною, і вони мають бути чітко визначені (точне і детальне формулювання питання про досліджувані ознаки, чітке формулювання критеріїв оцінок цих ознак сприяє науковій цінності отриманих даних).
4. Дані, одержані шляхом різних спостережень, повинні порівнюватися (важливо застосовувати одинакові критерії під час оцінки досліджуваних явищ; недопустимо в одному випадку відповіді учнів фіксувати за 12 бальною системою, а в іншій групі – за 50 бальною).
5. Явища необхідно спостерігати в реальних умовах (якщо об’єктом дослідження є самостійна робота учнів на занятті, то бажано вибирати 2, 3, 4 уроки, оскільки на першому уроці учні ще трохи сонні, а на 5, 6 уроках – втомлені. Не бажано вести спосте-реження в кінці навчальної чверті).
6. Повторення процесу спостереження необхідно прово-дити через однакові проміжки часу (неправильно здійснювати перевірку засвоєння навичок студентів на першому курсі через кожен тиждень, а на другому курсі – через місяць).
7. Дослідник має знати, які помилки можуть траплятися під час спостереження і вміти їх попередити. Такі помилки можна поділити на методологічні і реєстраційні.
Методологічні помилки виникають тоді, коли на основі спостереження окремих явищ і ознак, виокремлених із загального комплексу, роблять висновки про загальний комплекс в цілому. Помилка засвідчує те, що кількість об’єктів, які були виділені із загального комплексу, вирахувані неправильно або невдало були вибрані окремі елементи.
Реєстраційні помилки обумовлені неточним записом даних.
А.А.Киверялг виділяє наступні етапи педагогічного спосте-реження:
· вибір об’єкта спостереження, формулювання мети і зав-дання спостереження;
· отримання дозволу на проведення спостереження;
· складання плану спостереження;
· підготовка документів спостереження (інструкції, прото-коли);
· збір даних спостереження (записи, протоколи, таблиці);
· оформлення результатів спостереження;
· аналіз результатів спостереження;
· теоретичні і практичні висновки спостереження.
Перш ніж розпочати спостереження, необхідно скласти план, в якому деталізувати всі можливості якісної характеристики будь-якого питання. Наприклад, для того щоб спостерігати формування певних навичок в учнів, необхідно заздалегідь визначити, за якими критеріями буде визначатися рівень навичок (швидкість дій, точність, кількість помилок, характер руху).
Важливим етапом є вибір об’єкта спостереження. Наприклад, вести спостереження за всіма учнями класу або лише над частиною, скільки спостережень вести над кожним учнем. Об’єкт спостереження має бути чітко визначений і окреслений. Результати спостереження необхідно фіксувати в протоколах спостережень, таблицях, додаткових конспектах, диктофонних записах. У протоколі обов’язково вказати: дату спостереження; характер комплексу, що спостерігається (технікум, училище, навчальна група, учень); викладач; характер і завдання спостереження (тема заняття, завдання); мета спостереження і записи протоколу. У протоколі необхідно відмітити хід заняття із зазначенням часу, дій викладача, дії учнів і зауваження.
А.А.Киверялг наводить зразки форм протоколу спостереження, форм реєстрації заняття.
Форма протоколу спостереження
Дата……………..
Училище………..
Викладач…………
Група………….
Тема заняття………..
Завдання заняття…………..
Мета спостереження……………..
Хід заняття……………..
Результати спостереження можна фіксувати і в доповненнях до конспектів занять. З цією метою дослідник складає для вчителя детальний конспект заняття із експериментального навчання будь-якої теми і зазначає час, що відводиться на окремі частини заняття. Копію конспекту дослідник залишає собі. Під час спостереження експериментального заняття дослідник робить помітки в конспекті заняття про відхилення в ході заняття порівняно із запланованим. Такий конспект можна оформити таким чином:
Конспект заняття і реальний хід заняття
Школа, група ....................................................................
Учитель .............................................................................
Тема заняття .....................................................................
Завдання заняття ..............................................................
Педагогічне спостереження має свої особливості. Позитивним є те, що цей метод дає фактичний матеріал про природний перебіг педагогічних процесів. Однак спостереження характеризується певним суб’єктивізмом інтерпретації одержаної інформації, а також доступністю лише вибіркової перевірки. Для перевірки правильності зроблених висновків щодо спостереження застосовують такі прийоми: проведення кількох спостережень із зіставленням одержаних даних; порівняння результатів спостереження з думками практиків; дискусійне обговорення результатів спостереження; сувора фіксація процесу дослідження.
Таким чином, головними вимогами до методу педагогічного спостереження є:
– ясність і чіткість спостереження;
– визначення завдань і мети;
– вибір об’єкта, предмета та педагогічної ситуації;
– вибір способу спостереження;
– вибір способів реєстрації того, що спостерігається;
– систематичність і різнобічність спостереження;
– достатня кількість зафіксованих фактів;
– своєчасність і правильність, об’єктивність фіксації;
– простота й логічність техніки запису;
– ретельна, обдумана обробка зібраного матеріалу;
– врахування всіх впливів на перебіг досліджуваних явищ;
– виділення тривалих, істотних, повторюваних фактів;
– відокремлення їх від другорядних і випадкових елементів;
– неупередженість у тлумаченні матеріалу, в оцінках фактів і висновків, що випливають з них;
– оброблення та інтерпретація одержаної інформації.
Метод спостереження широко використовується тоді, коли дослідник бере на себе роль дослідника-учасника. Структурними компонентами спостереження є спостерігач, об’єкт вивчення, прилади, вимірювальні знаряддя, тобто умови та засоби спостереження.
Виділяють три різні ролі дослідника: дослідник-свідок (нейтральна особа), дослідник-керівник педагогічного процесу, дослідник-учасник педагогічного процесу (включений до складу досліджуваних). Залежно від ролі, яку він собі обрав, складається програма спостереження, вибирається методика й техніка на-копичення та фіксування фактів. Цінність і об’єктивність результатів спостереження залежить від того, наскільки природнім був педагогічний процес, який спостерігає дослідник.
За тривалістю проведення спостереження поділяється на короткочасне (проводиться впродовж нетривалого часу), безперервне (передбачає постійне, детальне вивчення педагогічного процесу для одержання цілісного уявлення про нього), дискретне (з перервами і регулярними повторами через певний проміжок часу).
За ступенем безпосередньої участі дослідника розрізняють такі види спостереження: пряме, опосередковане та самоспостереження.
Пряме спостереження – це спостереження, під час якого дослідник бере участь у досліджуваному процесі безпосередньо та діє разом з учасниками дослідження. Характер присутності може бути різним: в одних випадках дослідник повністю зберігає інкогніто, в інших – спостерігач не приховує своєї дослідницької мети. Такий вид спостереження найчастіше використовують під час вивчення дітей у процесі їх навчання та виховання.
Опосередковане спостереження – спостереження, що не передбачає безпосередньої участі дослідника в процесі, який вивчається. Воно ефективніше, ніж пряме спостереження, оскільки дає можливість фіксувати природну поведінку дітей, звівши вплив педагога на них до мінімуму.
Самоспостереження – це самоспоглядання внутрішніх психічних процесів з одночасним спостереженням за ними унікальним методом "проникнення" всередину цих психічних процесів і явищ. Іншими словами – це заглиблення у свій внутрішній духовний світ. Тут суб’єктом спостереження є сам учень. Дані самоспостережень фіксуються з висловлювань учнів про способи вирішення навчальних та інших завдань, про свої успіхи й невдачі, ставлення до людей, свої здібності, читацькі інтереси, смаки, ідеали, життєві плани. Цінність отриманих результатів залежить від щирості дитини та ступеня (міри) сторонніх впливів на неї. Результати самоспостереження, що мають суб’єктивне забарвлення, порівнюються з більш об’єктивними даними педагогічного спостереження, а також з дослідними матеріалами, одержаними за допомогою інших наукових методів (опитування, експеримент).
Спостереження охоплює також елементи теоретичного мислення (задум, методичні прийоми осмислення і контроль результатів, а також кількісні та якісні методи їх аналізу).
Тривале планомірне діагностичне спостереження за станом навчання і виховання дітей та молоді і управління навчально-виховним процесом шляхом своєчасного інформування учасників про можливе настання несприятливих, критичних або неприпустимих ситуацій називається педагогічним моніторингом. Моніторинг включає діагностику, прогнозування і корекцію професій-ного розвитку особистості і процесів.