Основи соціалізації ...

Питання 1. Методичні основи забезпечення соціалізаціх учнів     спеціальної школи на стадії інтеграції. Використання учнями власних позитивних психологічних особливостей у різних сферах життєдіяльності.

 

Слід зазначити, що більшість учнів з особливими потребами зазнають істотних труднощів у використанні своїх індивідуальних властивостей у позакласний час, доборі занять за інтересами, адекватному визначенні свого місця в колективі однолітків. 

У зв’язку з цим виникає необхідність спеціальної педагогічної роботи, спрямованої на адекватне використання та подальший розвиток школярами своїх індивідуально-психологічних особливостей та можливостей у позакласний час, при виконанні ними соціальних ролей. 

Завданнями цього етапу визначено наступні:

– орієнтування учнів на різнобічну діяльність, формування у них навичок самостійної організації свого вільного часу, різних форм дозвілля, залучення до активної участі у розв’язанні питань внутрішкільного життя;

– сприяння всебічному розвитку школярів, їх індивідуальних особливостей; оптимальному виконанню ними певних соціальних ролей відповідно до своїх нахилів і здібностей; забезпечення можливості кожній дитині знайти своє місце в колективі однолітків, а також принести певну користь колективу школи.

Спеціальна організація виховного процесу передбачає роботу за основними змістовими лініями відповідно до предмета корекційно-розвивального впливу: 

1)              використання та розвиток якостей та можливостей дітей у позакласній роботі (у вільний час, при організації дозвілля, під час відвідування гуртків);

2)              добір та сприяння виконаню учнями різноманітних соціальних ролей з урахуванням їх особливостей, соціальнопсихологічних якостей, необхідних для функціонування у соціальній групі.

Реалізація поставлених завдань корекційно-розвивальної програми здійснюється на основі використання різних виховних заходів. Зміст програми співвідноситься з визначеним змістом соціалізації на стадії інтеграції. При цьому особливий акцент переноситься на врахування особливостей та потенційних можливостей учнів при організації різних форм позакласної діяльності; забезпеченні добровільності вибору школярами позакласних занять з урахуванням своїх особистих нахилів; сприянні розвитку здібностей у дітей під час занять за інтересами.

Спеціальна програма включає відповідні модулі, на заняттях кожного з них, насамперед виховних годин, використовуються бесіди і диспути. Передбачено й лекції для батьків учнів (Додаток Т).

Корекційно-розвивальна програма (модуль 1) передбачає роботу за основними етапами: пропедевтичним, корекційним, заключним (Додаток У).

На пропедевтичному етапі здійснюється  формування в учнів знань про сутність і різні форми, необхідність організації та планування позакласної діяльності. Така робота проводиться за допомогою бесід і диспутів, які спрямовано на розуміння учнями важливості організації свого вільного часу, добору певного виду діяльності відповідно до своїх бажань, нахилів і можливостей. Учні переконуються, що позакласний час може бути цікавим, корисним і дуже різноманітним за змістом.

Крім того, проводяться масові пізнавальні заходи (виставки, конкурси, змагання), а також здійснюється відвідування учнями різних позашкільних установ: ігротеки, кінотеатру, бібліотеки, спортивного майданчика, музею з метою розширення у дітей уявлень про різні позакласні заходи, що дає змогу школярам збагатити свій досвід, «приміряти» свої можливості до кожного виду занять, зрозуміти залежність розвитку своїх здібностей від правильної їх організації. Як наслідок, в учнів виникає розуміння і потреба у необхідності організації свого вільного часу, налагодженні цікавого і корисного дозвілля на підставі використання своїх індивідуально-психологічних особливостей. 

Далі розкриваються особливості організації позакласної роботи у школі, її сутність і різноманітність (заняття за інтересами, функціонування гуртків); акцентується на можливості реалізуватися кожній дитині з урахуванням її нахилів, здібностей і бажань. У цьому зв’язку дітям показуються результати різної діяльності учнів, особлива увага зосереджується  на інформації про гуртки, які функціонують у школі.

З цією метою проводяться різні заходи: відгуки учнів про свою роботу; виставки виробів, малюнків, які виконано членами гуртків, що є ефективною формою агітації  й сприяє залученню в роботу гуртків дітей, які сумніваються у своїх можливостях та їх не відвідують. Така робота позитивно впливає і на самих членів гуртка, сприяє бажанню й надалі займатися улюбленою справою, розвивати свої здібності, підвищувати свої можливості у процесі удосконалення набутих вмінь і навичок. Не останню роль у цьому відіграє і показ продукції (виробів), виготовленої школярами, яка є соціально значущою і соціально схваленою, а також може бути корисною у житті та побуті. Така робота впливає на бажання дитини й надалі розвивати свої здібності, надає їй впевненості та соціальної захищеності («Я також щось можу, моя робота потрібна»). З цією метою, наприклад, демонструються  гардини, які пошиті дівчатками для спальних кімнат, фартухи – для подарунка мамі, бабусі або у їдальню школи для чергових; звертається увага на вирощування квітів і різних зелених насаджень, рослин, за якими доглядають члени відповідного гуртка тощо.

Використовуються й відеозвіти – результати участі учнів школи у різних заходах: конкурсах (танцювальних, вокальних, хорових, драматичних, «Умілі руки»), концертах, святах, спортивних змаганнях, які демонструються  учням під час виховних годин або спеціальних занять і спрямовано на кінцевий результат – зацікавити дитину будь-яким видом діяльності. 

Після цього, на основі отримання учнями розгорнутої інформації, з ними проводиться бесіда з метою узагальнення і систематизації набутих знань щодо різноманітності, особливостей і корисності певних занять у вільний час, можливостей їх обрання для себе («Які заняття тебе приваблюють? Чому? Чим би ти хотів займатися? Які здібності для цього в тебе є? Чи зможеш ти займатися...?»). Дитина поступово підводиться до усвідомлення необхідності адекватного вибору занять у вільний час, насамперед з тих, які пропонує школа, відповідно до своїх бажань, нахилів і можливостей. Також враховується думка вчителів, у процесі бесід з якими з’ясовуються  інтереси, нахили дітей, їх досягнення. До уваги беруться й дані бесіди з батьками учнів («Чим любить займатися ваша дитина вдома, у вільний час? У чому допомагає? До чого у неї є здібності?»). Можна спиратися й на відомості з «Екрана роботи школяра», який використовувався на стадії індивідуалізації і надавав інформацію щодо дитини. Лише після цього кожному з них надаваються рекомендації щодо опанування того чи іншого виду діяльності у позакласний час, вибору певних занять, напряму гуртка, які найбільше відповідають здібностям дитини.

Робота на корекційному етапі передбачає використання та розвиток виявлених індивідуально-психологічних особливостей і психофізичних можливостей дитини у позакласний час; набуття і удосконалення певних умінь і навичок. Це здійснюється під час гурткової роботи, а також занять за інтересами.

Отже, заняття гуртків ставлять за свою мету розвиток виявлених здібностей у дітей і проводяться відповідно плану виховної роботи у школі.

Кожне заняття складається із  вступної, основної й заключної частин. Вступна частина передбачає бесіду, у процесі якої ставиться мета виконання завдання, визначаються елементи виробів, які виготовляються; відповідні матеріали та інструменти; дається детальний інструктаж, спрямований на послідовне поопераційне виконання завдань (виготовлення виробів). Основна частина спрямована на самостійне виконання завдань, у процесі яких здійснюється індивідуальний підхід до учнів. Впродовж заключної частини проводиться аналіз результатів роботи учнів з акцентом на їх успіхах. Даються й домашні завдання: зробити вироби, аналогічні тим, які виготовлялись на занятті; вироби для дому, побуту, що не тільки сприяє закріпленню набутих умінь, але й надає впевненості дитині у своїх силах, підвищує її самооцінку («І я можу бути корисним»). 

Особлива увага звертається на зв’язок визначеного для дитини профілю професійно-трудового навчання на стадії індивідуалізації з її діяльністю у позакласний час, напрямом гуртка, який вона відвідує, тобто згідно дібраного профілю дитині підбираються заняття у вільний час, спрямовані на підвищення її професійно важливих якостей.

Заключний етап передбачає застосування отриманих учнями знань і умінь у повсякденному житті. Слід зазначити, що необхідною умовою усвідомленого і міцного засвоєння знань і вмінь є їх використання у різних ситуаціях, коли у них виникає потреба. Якщо у процесі навчання учні здобувають певний досвід, але не можуть використовувати його при розв’язанні відповідних завдань, можна вважати, що навчання не досягло своєї мети. Тому значна увага приділяється застосуванню набутих учнями знань і вмінь під час відвідування гуртків і занять за інтересами у повсякденному житті. Це – виготовлення речей для побуту та інтер’єру; виготовлення прикрас із бісеру, природного матеріалу, черепашок – у подарунок матусі, сестрі; допомога у ремонті школи, дому; оформлення картинної галереї (виставки) із своїх малюнків; написання віршів-побажань товаришам тощо. Результати суспільно значущої та корисної діяльності школярів використовуються при оформленні виставок творчих робіт учнів, проведенні різних виховних заходів і конкурсів; їх досягнення демонструються під час проведення класних годин, батьківських зборів, висвітлюються у шкільній (класній) газеті.

Корекційно-розвивальна програма передбачає також розвиток соціально-психологічних якостей, необхідних для визначення учнями свого місця у колективі однолітків, їх прийняття групою на підставі адекватного виконання ними різних соціальних ролей (модуль 2).

Слід зазначити, що для достатньої кількості учнів цей процес пов’язується з певними труднощами, які проявляються передусім у їх невмінні адекватно виконувати соціальні ролі відповідно до своїх нахилів і можливостей, що зумовлює їх відторгнення групою, ускладнює інтегрування в колектив дітей. 

Визначення сутності соціальних ролей відбувається за допомогою бесід, у процесі яких у дітей формується поняття: людина має поводитися у певній життєвій ситуації згідно прийнятим нормам, правилам поведінки. Це не проходить марно, а потребує відповідних знань, умінь і навичок. Необхідні також й певні якості, що пов’язане з функціями, які виконують люди у суспільстві (для дітей це передусім роль учня, а також ролі, які вони виконують у школі: старости, санітара, бібліотекаря, природознавця, чергового).

Далі діти знайомляться з різними соціальними ролями, що, окрім бесід, здійснюється на спеціальних заняттях за допомогою різних вправ та ігрових методик. Сутність соціально-рольових ігор (ігри у соціальні ролі, їх функції) полягає в тому, що дитина, граючи в когось, може усвідомити та змоделювати сам процес: особистість ніби «приміряє» на себе і виконує різноманітні ролі, що дають їй можливість проявити себе, певним чином репрезентувати себе соціуму. При цьому ретельна увага приділяється  усвідомленню дитиною своїх індивідуальних властивостей для виконання певних доручень, можливостей їх виконання в колективі однолітків. Кожне заняття складається із вступної, основної та заключної частин. 

Налагодженню відносин в учнівському колективі у процесі виконання соціальних ролей сприяють певні уміння, які формуються під час проведення занять: вміння слухати, розпочати і підтримувати розмову, ставити запитання, контролювати себе, робити компліменти, звертатися за допомогою, пояснювати свою точку зору, просити пробачення, переконувати і підтримувати інших, допомагати іншим, відстоювати свої права, реагувати на невдачу, розподіляти обов’язки згідно з можливостями та індивідуальними особливостями кожного тощо. Це здійснюється на спеціальних заняттях через моделювання різних ситуацій на підставі їх «програвання». 

 

Питання 2. Особливості забезпечення соціалізації учнів на стадії ранньої трудової підготовки. Професійне самовизначення і самореалізація учнів.

 

Слід зазначити, що більшість учнів з особливими потребами зазнають істотних труднощів у процесі професійно-трудової підготовки, яка здійснюється у школі, хоча на цій стадії, як ніде, дитина повинна професійно зростати з опорою на свої психофізичні можливості. Основними причинами, які утруднюють професійне орієнтування школярів, визначено наступні: викривлене уявлення дитини про власні можливості; завищена (що спостерігається частіше) або занижена самооцінка; недостатня або неправильна інформованість про різні професії, умови їх праці; несформованість соціальних мотивів трудової діяльності. 

У зв’язку з цим виникає необхідність спеціальної роботи, спрямованої на розвиток можливостей учнів у контексті їх професійної підготовки, що передбачає пошук нових, найбільш оптимальних і ефективних шляхів забезпечення соціалізації дітей через професійно-трудове навчання у спеціальній загальноосвітній школі.

Завданнями цього етапу визначено наступні:

–                підвищення ефективності профорієнтаційної роботи на основі надання школярам розгорнутої інформації про коло професій, яких навчають у школі, та вимог, які висуваються до їх виконавців (кваліфікації, найбільш важливих характеристик: предмета, мети, умов, знарядь праці, перспектив працевлаштування);

–                підвищення ефективності професійно-трудової діяльності школярів; 

–                посилення соціальної спрямованості професійно-трудового навчання учнів на основі забезпечення виготовлення соціально значущої продукції;

–                формування навичок спільної професійно-трудової діяльності і спілкування у процесі професійно-трудової діяльності (звернення за допомогою, оцінка результатів діяльності тощо).

Спеціальна організація виховного процесу передбачає роботу за основними змістовими лініями відповідно до предмета корекційно-розвивального впливу:

1)              орієнтування дитини щодо майбутньої професії (професії, якої навчають у школі); 

2)              підвищення ефективності професійно-трудової діяльності учнів на основі врахування і розвитку їх можливостей та професійно важливих якостей.

Реалізація поставлених завдань корекційно-розвивальної програми здійснюється на основі використання різних виховних заходів. Зміст програми співвідноситься з визначеним змістом соціалізації на стадії ранньої трудової підготовки. При цьому при організації корекційної роботи особливий акцент робиться на врахування нахилів і можливостей дитини, здійснення індивідуального підходу до кожного учня, забезпечення позитивної та дружньої атмосфери у процесі занять з професійно-трудової підготовки; підвищення в учнів інтересу до професій шкільного спрямування; моральне і матеріальне стимулювання професійнотрудової діяльності на основі оцінювання й висвітлення її результатів, залучення дітей до їх обговорення й аналізу.

Спеціальна програма включає відповідні модулі, на заняттях кожного з них використовуються бесіди і диспути з метою надання учням певної інформації про світ професій (насамперед тих, яких навчають у школі), притаманні їм види праці та конкретні дії, показники успішності; звертається  увага на їх відповідність можливостям дітей. Передбачено також і лекції для батьків учнів (Додаток Т).

Корекційно-розвивальна програма (модуль 1) спрямовується на надання учням розгорнутої, але доступної інформації про світ професій, яких навчають у школі, їх різноманітність. Це здійснюється завдяки профорієнтаційній роботі, підвищенню її ефективності, яку визначено як результативну складову забезпечення соціалізації на стадії ранньої трудової підготовки у спеціальній школі. Профорієнтаційна робота організовується  поетапно з урахуванням змісту програм з трудового навчання, а також особливостей дітей з особливими потребами (Додаток У). 

Робота (модуль 1) починається з установки на значення і необхідність визначення для старшокласників професії. З цією метою використовуються бесіди, які проводяться під час виховних годин у цікавій, доступній формі, з опорою на життєвий досвід дітей, їх знання та уявлення. Даючи учням поради, особливо підкреслюється значення їх поінформованості про світ професій, вказується на необхідність знань про суттєві, найбільш важливі характеристики: не можна вибирати сферу діяльності, не знаючи у ній виду занять. 

Актуалізація (відтворення) професійних знань учнів передбачає наявність у них уявлень про різні професії, поступове набуття важливої інформації у процесі бесід, читання літератури, перегляду телепередач, зустрічей з представниками робітничих професій тощо. При цьому учні повинні не тільки самостійно оперувати необхідними знаннями про професії, знати специфіку кожної з них, але й знати, які вимоги до людини ними ставляться, які властивості потрібні для оволодіння цією професією.

Так, наприклад, актуалізація знань учнів під час проведення бесіди на тему: «Важливість професії для кожного з нас» здійснюється за планом на підставі наступних питань (колективне обговорення): Для чого потрібна людині професія? Яка цінність професій для суспільства, громадян країни? Яке значення має професія для вас і вашого життя? Назвіть професії, яких навчають у школі. Яке їх значення для суспільства? Чи цікаві ці професії для вас? Чому? Поясніть свою думку. 

Продовження роботи відбувається на спеціальних заняттях, кожне з яких складається із вступної, основної та заключної частин (Додаток У). 

Формування позитивного ставлення учнів до трудової діяльності та представників робітничих професій, а також набуття певного професійного досвіду відбувається під час екскурсій (на підприємство служби побуту, на швейну фабрику чи ательє, на сільськогосподарський об’єкт, столярну майстерню; об’єкт, де застосовуються малярно-штукатурні роботи тощо). 

Корекційно-розвивальна робота передбачає також формування в учнів позитивного ставлення до професій, яких навчають у школі, та розвиток у них необхідних професійних якостей. Це здійснюється як продовження роботи, розпочатої на стадії індивідуалізації у межах добору для учнів профілів професійнотрудового навчання, і відбувається з опорою на вже набутий ними досвід. Під час проведення бесід школярі переконуються, що професії, яких навчають у школі, націлені на конкретні практичні результати і приносять користь. Школярі отримують ще більш розгорнуту інформацію про ці професії: види діяльності, умови і засоби, знаряддя праці, заробітну платню і можливість додаткового заробітку. 

На усвідомлення учнями необхідності подальшого професійного зростання, бажання підвищувати успішність своєї діяльності, робити добрі справи   зорієнтовано    як   бесіди,   так   і   суспільно-корисна   праця   учнів  (у шкільних майстернях: швейних, столярних, слюсарних та штукатурно-малярних; допомога школі у ремонті тощо), яка є продовженням роботи, започаткованої на стадії інтеграції. 

З метою подальшого професійного зростання, розвитку відповідних трудових умінь і навичок, професійно важливих якостей, притаманних професіям, яких навчають у школі, учні також продовжують займатися в гуртках, де вони можуть більш усвідомлено і виважено реалізувати свої трудові вміння, відчувати подальшу зацікавленість до цих професій. За результатами роботи гуртків проводяться творчі конкурси: «Краща швачка», «Золота голка», «Кращий маляр», «Чарівний пензлик», «Золотий майстер» тощо.

Пильну увагу необхідно приділяти виготовленню виробів, які мають соціальну значущість і практичне використання у школі та побуті. У цьому зв’язку у столярних майстернях школярі виготовляють кухонні дощечки, подарункові столові набори, скриньки; у швейних майстернях шиють білизну, предмети одягу, інтер’єру і т. ін. Частину цих виробів можна подарувати своїм рідним, друзям, гостям школи. Доброю справою також буде й  організація виставок-продажу або ярмарок, де учні (або школа) можуть отримати певні кошти за свою продукцію. Все це школярам надає  впевненості, сприяє становленню у них позитивного ставлення до діяльності, бажанню удосконалювати свої професійні навички, вміння та якості, розумінню практичної значущості для життя професійно-трудової підготовки, у тому числі й з професій, яких навчають у школі.  

 

Отже, проблему соціалізації дітей з особливими потребами необхідно розглядати як основну проблему спеціальної школи. Загострення багатьох суспільних проблем змушують почати пошук нових, ефективно діючих механізмів соціалізації дитини, її адаптації до інфраструктури, яка миттєво змінюється, соціуму, що передбачає удосконалення методики корекційно-розвивальної і навчально-виховної роботи в умовах спеціального  закладу освіти.

На  сучасному  етапі  назріла необхідність перегляду системи навчально-виховного процесу в спеціальній школі в плані здійснення соціалізації учнів з інтелектуальними порушеннями, спеціального вивчення психолого-педагогічних умов, педагогічних факторів впливу на особистість дитини, які забезпечать успішність її інтеграційних процесів, а також назріла необхідність розроблення форм і шляхів організації такої роботи в умовах спеціального закладу освіти.

Питання до самоперевірки:

1. Як відбувається використання учнями спеціальної школи власних психологічних особливостей у різних сферах життєдіяльності?

2. Чому так важливе виявлення і використання позитивних індивідуальних особливостей учнів на стадії інтеграції у спеціальній школі?

3. У чому полягає сутність професійного самовизначення і самореалізації учнів в умовах спеціального закладу освіти?

4. Назвіть основні змістові лінії забезпечення соціалізації учнів на стадії інтеграції.

5. Назвіть основні змістові лінії забезпечення соціалізації учнів на стадії ранньої трудової підготовки.

6. Як впливає проведення професійно-ділових ігор на розвиток уміння учнів правильно визначати майбутню професію?

7. У чому полягають перші професійні досягнення школярів з особливими потребами?