Організація фізкульт ...

Тема лекції:

Завдання оздоровчого напрямку фізичного виховання

План

1.        Основна мета й завдання оздоровчого напрямку фізичного виховання.

2.        Засоби фізичного виховання і їх призначення в оздоровчому напрямку.

3.  Методика використання засобів фізичної культури з оздоровчим напрямком.

 

1. Основна мета й завдання оздоровчого напрямку фізичного виховання.

Для ефективного управління процесом рухової діяльності, цілеспрямованого розвитку вмінь і здібностей особистості дитини, покращення його фізичного (функціонального) стану необхідно розмежовувати напрямки в роботі вихователя відповідно до задач, визначених системою фізичного виховання.

Основні цілі оздоровчого напрямку в першу чергу вирішують проблему якісного покращення фізичного розвитку і фізичного стану дитини. Об’єктивною основою виховного напрямку є органічний взаємозв’язок фізичного і духовного розвитку дошкільників; розвиток моральності, формування естетичних поглядів і переконань, відношення й самовираження в трудових діях у процесі фізичного виховання. У зміст освітнього напрямку входить навчання природним видам рухів і розвиток рухових якостей.

Вимоги кожного напрямку приводять до різних змін стану вихованців в плані здоров’я, виховання і рівня освіченості, в цілому дають школі (подальшій ланці в системі формування дитини) особистість, що знаходиться на початковому етапі формування з певними характерно спрямованими властивостями, що гармонічно поєднує в собі різні елементи життєдіяльності, розвиток яких у майбутньому може здійснюватися з максимально можливою рівномірністю.

Оздоровчий напрям забезпечує зміцнення здоров’я дітей засобами фізичної культури. Направлений на розвиток компенсаторних функцій, усунення недоліків у фізичному розвитку, підвищення опірності організму до несприятливих факторів внутрішнього й зовнішнього середовища.   

Завдання оздоровчого напряму

На основі цілі оздоровчого напрямку необхідне  вирішення таких завдань:

1. Формувати правильне відношення дітей до фізкультурних занять, заходів.

Ця задача передбачає спеціально орієнтовану систему засобів, методів і методичних прийомів, що застосовуються вихователем з урахуванням віку вихованців; необхідність широкого використання природних факторів природи;  гарний гігієнічний догляд , чітко організований режим дня; наявність сприятливих умов для різноманітної діяльності, і перш за все для рухового апарату дитини.

2. Формувати на доступному рівні необхідні знання в області гігієни, медицини, фізичної культури.

У чинних програмах таким задачам не надавалося належного значення, що не дає підстав вважати, що такого роду завдання не суттєві і нездійсненні. Конкретний зміст задач з формування необхідних знань залежить від різних періодів вікового розвитку дітей, від індивідуальних здібностей, а успішна їх реалізація – від підготовки вихователя.

3. Формувати у дітей життєво важливі рухові навички й уміння, що сприяють зміцненню здоров’я.

Реалізація цієї завдання заснована перш за все на знанні особливостей вищої нервової діяльності дитини, інших його фізіологічних особливостей, зокрема, нервово-м’язового апарату, а також індивідуальних проявів у розвитку дітей. Знання цих факторів дає можливість виділити основний принцип підбору й призначення вправ, визначити відповідні цільові установки.   

2. Засоби фізичного виховання і їх призначення в оздоровчому напрямку.

1. Масаж (погладжування, розтирання, розминання, легке биття).

Очікуванні результати. Розширення капілярів шкіри; прискорення циркуляції крові й лімфи, посилення функцій потових і сальних залоз; вплив на обміні процеси; покращення рухливості зв'язкового апарату, спонука до активності.

2. Загартування (водні процедури, обтирання, обливання).

Очікуванні результати. Підвищення захисних сил організму до дії несприятливих метеорологічних факторів; благотворний вплив купання на серцево-судинну систему, сонячних Ван – на покращення якісного складу крові, на обмін речовин, на протистояння організму різним захворюванням.

3. Водні процедури з елементами плавання.

Очікуванні результати. Зміцнення м’язів серця; покращення кровообігу у судинах рук і ніг; вдосконалення дихального апарату і покращення газообміну; профілактика і лікування порушення постави й сутулості; збільшення росту.

4. Фізичні вправи загального призначення.

Очікувані результати. Формування постави (попередження дефектів постави; придбання стійких структурних основ постави; раціональна навичка фіксації основної пози прямостояння; зміцнення м’язів, що сприяють правильному положенню хребта і стопи); розвиток органів дихання (укріплення діафрагми, основних дихальних м’язів, міжреберних м’язів, м’язів черевного пресу, посилення вентиляції легенів для насичення крові киснем); розвиток опорно-рухового апарату; стимулювання росту кісток).

5. Фізичні вправи, що сприяють розвитку фізичних якостей рухових здібностей.

Очікуванні результати. Здібності координаційні (попередження і усунення зайвої м’язової напруженості; підтримання рівноваги в динамічних позах; концентрація уваги для подолання координаційних труднощів; вдосконалення функцій вестибулярного апарату); швидкісні (інтенсивний розвиток здібності до виконання швидких рухів окремими ланками тіла); силові (розвиток всіх м’язових груп опірно-рухового апарату); витривалість (відповідне підвищення функціональних можливостей тощо, що лімітують здібність протистояти втомі при різних видах рухової діяльності).

6. Фізичні вправи, що формують різні позитивні якості психіки.

Очікувані результати. Зміна характеру, нервових процесів збудження й гальмування; розвиток сили, врівноваженості, рухомості нервової системи.

3. Методика використання засобів фізичної культури з оздоровчим напрямком.

Використовування засобів фізичної культури в оздоровчих цілях формує у дітей життєво важливі рухові уміння і на­вички, а також знання в області гігієни, медицини і фізичної культури, сприяючі зміцненню їх, здоров'я.

 

Масаж

Масаж є важливим засобом фізичної культури, він сприяє розширенню капілярів шкіри, прискорює циркуляцію крові й лімфи, посилює функції потових і сальних залоз, що позитивно впливає на обмін речовин. Крім того, поліпшується рухливість зв'язкового апарату. Дуже приємний дітям. Викликає у них бадьорий настрій, спонукає до активності. Існує декілька прийомів масажу: погладжування, розтирання, розминання і поплескування.

Погладжування виконують тільки при масажі шкіри. Це лег­кий поверхневий прийом, при якому кисть руки, щільно притискається до тіла, ковзає поволі, ритмічно, завжди по ходу струму лімфи.

Розтирання проводиться енергійно, із значним натиском на тканини, що їх масажують. Причому шкіра разом із глибокими тканинами розтирається в різних напрямах, необов’язково за напрямком струму лімфи.

Розминання є основним прийомом у всіх видах масажу. Здійснюється короткими рухами рук, але з більшим, ніж при розтиранні, тиском.

Поплескування виконується як двома, так і однією рукою. У ряді випадків виконується подушечками одного або чотирьох пальців.

Методичні рекомендації

1. Усі масажні прийоми слід виконувати по ходу лімфатичних шляхів, у напрямку до найближчих лімфатичних вузлів; лімфатичні вузли масажувати не можна.

2. Масажні прийоми не повинні викликати больових відчуттів.

3. При виконанні будь-якого прийому необхідно дотримуватися певного ритму, темпу рухів і сили тиску.

4. Перед проведенням масажу мити руки теплою водою і вити­рати насухо, нігті повинні бути коротко обстрижені.

5. Під час масажу уважно стежити за дітьми, завжди бути з ними привітними; розмовляти, усміхатися, обов'язково хва­лити їх.

6. Масаж проводити в ігровій формі: “Погладимо наші ручки”, “Розімнемо наші пальчики”, “Розітремо один одному спинки” тощо.

Загартування

Загартування – важливий засіб фізичної культури, за допомогою якого послідовно підвищується опірність організму шкідливим впливам навколишнього середовища. Основні види гартування: водні процедури, повітряно-сонячні ванни.

Купання в басейнах дошкільних установ можна прово­дить, починаючи з двох років, 2-3 рази на тиждень відповідно до існуючої інструкції.

Необхідно звернути увагу на зовнішнє оформлення басейна. Типові приміщення, де розташована сама ванна, необ­хідно озеленювати, тобто поставити великі кадовби з деревами уздовж стін. Обстановка повинна бути наближена до умов плавання в природних водоймищах. Художній фон слід змінювати відповідно до пори року. Усі водні процедури повинні викликати позитивні емоції. При появі посиніння, тремтіння, дратівливості купання необхідно припинити, при недомаганнях, що визначаються часто візуально, також дітей не слід допускати до занять. Під час занять у воді використовувати різні іграшки. В кінці занять бажано дітям дати про­слухати повільну, заспокійливу музику. Після виходу з ванни – сауна. Потім півгодинний відпочинок в положенні лежачи під легким покривалом у кімнаті при температурі повітря 24-26° С. Перед відпочинком (за бажанням дітей) – прийом коктейлів.

Методичні рекомендації

1. Обов'язкове дотримання поступовості й систематичності.

2. Суворо індивідуальний підхід.

3. Необхідний постійний контроль лікаря за станом здоров’я дітей.

4. Поєднувати загартування з іншими формами фізичної культури; із різноманітними гімнастичними вправами, іграми, розвагами.

5. При освітленні використовувати кольорові гамми в різних поєднаннях.

6. Усі види загартування проводити не раніше ніж через 30-40 хв. після їди.

Фізичні вправи

Фізичні вправи – це рухові дії, направ­лені на зміну фізичного стану дитини. Використовуються в процесі виховання дітей з раннього віку на всіх фізкультурних заняттях: індивідуальних і групових, під час вранішньої гімнастики, учбових, физкультхвилинках, на дитячих святах.

Фізичні вправи мають ряд своїх характерних особливостей:  вправи для формування постави (завдяки ним зміцнюються м'язи, сприяючі правильному положенню хребта і стопи); для розвитку органів дихання (входять в кожний комплекс, укріплюють діафрагму – основний дихальний м'яз, міжреберні м'язи, м'яз черевного пресу); на окремі частини тіла (для рук і плечового поясу, для тулуба і шиї, для ніг); для розвитку окремих рухових якостей і здібностей (сили, гнучкості, координації, спритності, витривалості); на розвиток психіки (уваги, кмітливості, орієнтування в просторі і часі).

Фізичні вправи можуть проводитися з використанням різних предметів і снарядів або без них. Благотворне вплив фізичних вправ на організм дітей посилює музичний супровід.

Методичні рекомендації

Перша група раннього віку

1. Дітям у віці до 1 року 2 міс. займатися слід оголеними.

2. Час для занять повинен бути твердо визначеним у режимі
дня.

3. Починати заняття слід не раніше ніж через 40 хв. після
їжі.

4. Проводити заняття в добре провітреній кімнаті при тем­пера турі не менше 20-22° С.

5. Протягом занять бути з малюком привітним, розмовляти з ним, прагнути завжди усміхатися, хвалити його.

6. Перш ніж приступити до занять, потрібно поговорити з
дитиною, настроїти її на майбутні вправи.

7. Чергувати рухи рук, ніг і тулуба. Повторювати рухи слід залежно від стану дитини. Потрібен строгий облік індивідуальних особливостей розвитку кожної дитини.

8. Рухи повинні відповідати руховим умінням дітей (не віковим, а фактичним), сприяти появі нових умінь, підтримувати й укріплювати їх.

9. Рухи супроводжувати мовними вказівками, коментарями, порадами.

Друга група раннього віку

1. План складати напередодні проведення занять з урахуванням фізичного й психічного  стану дітей, прогнозу погоди і т.п.

2. Окремі заняття повинні бути логічно пов'язані між собою.

3. Завдання, направлені на розвиток рухів дітей цього віку, повинні викликати у них інтерес і бажання займатися.

4. На заняттях необхідно створювати умови, що спонукають дітей до рухової активності, сприяти розвитку природних видів рухів.

5. Пильно слідкувати за тим, щоб діти не перевантажувалися.

6. Якомога рідше використовувати метод змагання, щоб
не перезбуджувати нервову систему дитини.

7. Підтримувати чистоту (трав'яні, наземні асфальтовані майданчики прибирати щоденно у весінньо-літній і літньо-осінній періоди).

8. Малюки швидко стомлюються, тому вони можуть виконувати вправи з невеликим навантаженням, чергуючи рухи з різним навантаженням (що збуджують і заспокоюють дітей).

9. Емоційний тонус дитини при регулярному виконанні фізичних вправ підтримується дотриманням вікового режиму дня.

10. При підборі вправ, ігор вибирати в основному ті, які мають імітаційний характер.

11. Позитивний ефект занять буде повним, якщо вони завершаться водними процедурами – теплим душем, обтиранням м'якою ганчірочкою або поролоновою губкою.

Перша і друга молодші групи

1. Знайомити дітей з оздоровчими властивостями фізичних вправ.

2. Знайомити дітей з гігієнічними вимогами (типу «Чисті руки», «Чисте обличчя»).

3. Визначати фізичне навантаження на організм дитини слід по зовнішніх ознаках (почервоніння обличчя, легкий піт, збудження) і об'єктивним методом, яким є частота пульсу.

4. У заняттях повинно бути поєднання двох і більш рухів наприклад, вправа в рівновазі, підлізання під дугу й стрибки з місця і т.п.

5. Залежно від характеру рухів вихователь ділить дітей на дві-три підгрупи і знаходиться з підгрупою, в якій освоюється новий рух і необхідна страховка.

6.  Учити дітей виконувати рухи відповідно до певного темпу й ритму.

7. Під час виконання кожної вправи необхідне стежити за збереженням правильної постави, для чого частіше звертати увага на положення тіла, на підвищення м'язового тонусу.

8. Постійно звертати увагу на правильність дихання.

9. Привчати дітей після занять фізичними вправами робити вологе обтирання; після рухомих ігор на відкритому майданчику самостійно мити руки, причісуватися.

Середня група

1. Спортивний інвентар повинен бути барвистим, легким, зручним, щоб діти отримували радість від занять.

2. Одяг не повинен допускати ні охолоджування, ні перегріву. Взуття повинне бути зручним.

3. Створювати умови для прояву ініціативи під час виконання вправ.

4. Які б педагогічні завдання не розв'язувалися в процесі виконання вправ  перш за все вони повинні мати оздоровчий вплив на організм дитини.

5. Особливість завдань повинна полягати в тому, щоб рухи виконувалися в темпі, який найбільш відповідає в даний момент фізичному стану дітей.

Старша група

1. Формувати навички швидкого самообслуговування, необхідні для підготовки до занять і після їх закінчення.

2. Учити дітей способам самостраховки при падінні.

3. Збільшувати кількість вправ, що виправляють поставу й плоскостопість.

4. У всіх групах здійснювати медико-педагогічний контроль за заняттями.