Організація фізкульт ...

Тема лекції:

Види й  організація традиційних загартувальних процедур

План

1. Особливості загартування.

2. Організація і правила проведення загартування:

 – загартування повітрям

             – загартування водою

             – загартування сонячними променями.

 

1. Особливості загартування.

Загартування – це система заходів, направленнях на підвищення стійкості організму до умов холоду, жари, сонячної радіації, особливо при їх різких коливаннях.

В основі загартування лежить процес утворення умовних рефлексів, завдяки яким і досягається найбільш досконале пристосування організму до постійно змінних умов зовнішнього середовища. Загартована людина здатна легше переносити будь-які негативні дії навколишнього середовища. Відомо, що загартування створює можливість зберігати і укріплювати здоров'я й працездатність.

І. П. Павлов вважав, що вся діяльність організму – це нескінченне пристосування до навколишніх умов.

Загартування краще починати з наймолодшого віку. От чому воно є неодмінною складовою частиною роботи дошкільного навчального закладу з фізичного виховання дітей. При проведенні загартування необхідно враховувати анатомо-фізіологічні особливості терморегуляції організму дитини.

Терморегуляція – це найскладніший фізіологічний процес, що складається з фізичної й хімічної дій на організм людини під управлінням кори великих півкуль мозку.

Хімічну терморегуляцію складає сукупність фізіо­логічних процесів, що обумовлюють інтенсивність обміну речовин в організмі і, отже, утворення тепла. Під  впливом різких змін температури, вогкості і швидкості руху повітря підвищується обмін речовин, зростає продукція тепла і тим самим організм рятується від переохолодження. Навпаки, при дії високих температур і інших факторів, що можуть привести до перегріву організму, обмін речовин знижується і вироблення тепла зменшується.

При фізичній терморегуляції забезпечується підвищення або пониження віддачі тепла організмом. Віддача тепла відбувається проведенням (конвекцією), випромінюванням (радіацією) і випаровуванням.

При проведенні тепло віддається в тому випадку, якщо темпера­тура повітря навколишніх предметів нижче за температуру тіла.

Тепловіддача випромінюванням може відбуватися при температурі повітря, рівній температурі тіла, але при більш низькій температурі навколишніх предметів, що знаходяться на деякій відстані від людини.

Тепловіддача випаровуванням – це втрата тепла на виділення поту. Ці втрати можуть бути значні, наприклад, в умовах середніх температур без особливого фізичного навантаження людина за добу випаровує від 0,7 до 1 літра рідини, що відповідає втраті тепла, рівній 400-600 калоріям, а це складає 20-30% від загальної тепловіддачі.

І хімічна й фізична терморегуляція здійснюється центральною нервовою системою за допомогою безумовних і умовних рефлексів під впливом подразників зовнішнього середовища. У фізичній терморегуляції головну роль грає об'єм кро­возабезпечення шкіри. При розширенні шкірних капілярів збільшується приток крові до поверхні тіла і віддається більша кількість тепла. При необхідності економії у віддачі тепла, навпаки, відбувається звуження капілярів, кров приливає до внутрішніх органів і віддача тепла зменшується. Організм дорослої людини володіє великими можливостями регуляції тепла в організмі. Це слідує пояснити більш чіткою роботою апарату терморегуляції й особливо центральної нервової системи.

Терморегуляція у дітей має ряд особливостей.

У дітей відносно велика поверхня шкіри, тож, і відносне більше число капілярів. Так, у новонародженої дитини на 1 кг ваги тіла приходиться 704 см² поверхні шкіри, на першому році життя – 528 см²,  у 6 років – 426 см², у дорослої людини – 291 см². Капіляри у дітей розташовані більш поверхнево і мають відносно широкий діаметр. При цьому функціонально не завершено формування центральної нервової системи. Все це за відповідних несприятливих метеорологічних умов веде до швидкого охолоджування й перегріву. Низька температура і велика вологість повітря ведуть до величезної віддачі тепла організмом, високої температура і нераціональний одяг можуть викликати перенагрів. При охолоджуванні у дітей швидко виникають захворювання катарами верхніх дихальних шляхів із подальшими ускладненнями.

В організмі всі життєві процеси супроводжуються створенням тепла. Вироблення тепла і його віддачу в зовнішню сере­ду для нормального теплового стану організму повинні бути урівноважені.

На інтенсивність тепловіддачі впливають метеорологічні умови (температура, вогкість повітря, сила вітру), а також одяг. Мета загартування полягає в тому, щоб привчити організм дитини давати швидку чітку реакцію на зміну метеорологічних подразників.

Найбільшу питому вагу захворюваності дітей дошкільного віку складають хвороби верхніх дихальних шляхів, запалення легенів, грип. В установах, де загартовуючи процедури проводяться комплексно впродовж всього року, діти менше схильні до цих захворювань.

У результаті, систематичної дії загартовуючих процедур збільшується швидкість реакцій у відповідь: звуження або розширення капілярів шкіри, удосконалюються безумовні рефлекси, підвищується тонус скелетних м'язів, виробляється загальна захисна реакція організму подібно тому, як при специфічній профілактиці з'являється імунітет до того або іншого інфекційного захворювання.

Природними чинниками загартування є повітря, вода і сонячна радіація. Найм’якішу дію на організм надають повітряні процедури. Вплив повітря на організм залежить і від його фізичних якостей: температури, теплопро­відності, вогкості, тиску, швидкості руху і т.п. Більш сильним є загартування водою. Принцип поступовості при використовуванні цього засобу повинен витримуватися осо­бливо ретельно. Загартування сонцем – ефективний спосіб оздоровлення і повноцінного зростання і розвитку, але використовувати сонячне проміння потрібно обережно й помірно, оскільки воно має дуже сильну дію.

Фізіологічні механізми загартування діють найбільш ефективно у зв'язку з певними, поступово змінними подразниками. Припинення загартовуючих процедур швидко приводить до втрати захисних властивостей організму.

При організації загартування необхідно дотримуватися таких вимог:

– систематичність протягом усього року, з урахуванням сезонних явищ;

– поступовість збільшення сили подразника;

– облік стану здоров'я, типологічних особливостей дитини, домашніх умов і умов дитячої установи;

– облік емоційного стану дитини;

– зв’язок із режимом, з організацією всієї діяльності дитини.

При проведенні всіх загартовуючих процедур вихователь спільно з медичними працівниками здійснює лікарсько-педагогічний контроль, облік стану  здоров'я, індивідуаль­них особливостей кожної дитини.

2. Організація і правила проведення загартування.

Організація загартовуючих процедур у дитячому саду вимагає від дошкільних працівників чіткого виконання правил.

1. У режимі дня кожної вікової групи для проведення загартовуючих процедур повинен бути відведений певний час.

2. На початку навчального року на першій педагогічній нараді повинно бути обговорено питання про проведення загартовуючих процедур з усіма деталями.

3.  Загартовуючи процедур   призначаються лікарем     за участю завідувачки дитячою установою з урахуванням стану здоров'я і фізичного розвитку дитини, її індивідуальних особливостей, умов життя вдома.

4.  Загартування проводиться року з урахуванням клімату, сезону і погоди.

Засобами загартування є повітря, вода й сонце.

Загартовуючи процедури діляться на загальні і місцеві. При місцевих процедурах дії води і повітря підвергається частина тіла.

На основі рефлекторної діяльності організму у відповідь реакції є загальними, а не місцевими. Так, після обливання стоп холодною водою змінюється температура шкіри не тільки на стопі, але і на лобі й носі, змінюється також тонус шкірних судин передпліччя, частота пульсу, об'єм легеневої вентиляції, кров'яний тиск.

При проведенні загартування необхідно дотримуватися таких правил:

1. Поступовість, яка здійснюється шляхом зміни умов, тривалості окремих загартовуючи процедур і їх дозування.

2. Систематичність і безперервність. Тривалі перерви в проведенні загартування ведуть до поступового згасання сформованих умовних рефлексів.

3. Враховувати вік, стан здоров'я й індивідуальну реактивність дитини. Для загартування здорових дітей можна застосовувати воду більш низької температури, а для дітей ослаблених, із підвищеною нервовою збудливістю необхідний більш обережний підхід.

4. Різноманітність,  комплексність засобів загартування. Тривале застосування в цілях   загартування   якого-небудь   одного подразника підвищує  опірність тільки до даного подразника. Тому  рекомендується використовувати різноманітні засоби. Вельми корисне поєднання дій води, повітря й сонця з гімнастикою.

Загартування слід починати з місцевих загартовуючи про­цедур з поступовим переходом до загальних, причому сила загартовуючи чинників збільшується поступово. Ефективність загартовуючих процедур багато в чому залежить від емоційного тонусу дитини.

Загартування повітрям

У дошкільних установах проводяться повітряні ванни й сон на повітрі.

Кімнатні повітряні ванни в поєднанні з фі­зичними вправами є цінними загартовуючими заходами і призначаються дітям усіх віків, починаючи з двомісячного віку. Початкова температура повітря 22°, поступовим зниженням (на 1° у тиждень) її доводять до 18°, а для дітей у віці від 1 року до 2 років – до 17°.

Тривалість перших повітряних ванн – 3 хв., через кожні два дні її поступово збільшують на 2-3 хв. і доводять для дітей 6-ти місяців до 10-15 хв., а стар­ше 6 місяців – до 30 хв.

Діти від 1 року до 7 років приймають повітряні ванни в приміщенні під час вранішньої гімнастики, рухомих ігор.

Початкова температура повітря в приміщенні для дітей від 1 року до 3 років 20°, поступово вона знижується до 17-16°. Тривалість ванн спочатку 5 хв., потім вона поступово доводиться до 30 хв.

Для дітей дошкільного віку (від 3 до 7 років) тем­пература повітря в приміщенні при перших повітряних ван­нах у зимовий період може бути поступово понижена (на 1° через кожні 3 дні) від 18° до 13-12°. Протягом 10 днів діти приймають повітряні ванни в трусах, майках, шкарпетках і тапочках. Пізніше процедуру можна проводити в одних трусиках і тапочках.

Сон на повітрі має велике значення для за­гартування організму дитини, для зміцнення його нервової системи. В умовах нашої країни сон на повітрі може проводитися протягом усього року. Це особливо важливо для молодших дітей, які не уміють ходити. Навіть хворобливих дітей корисно виносити для сну взимку на відкрите повітря.

Привчати дітей спати на повітрі треба поступово, в безвітряну погоду. В холодну пору року температура повітря повинна бути не нижче – 5°. Тривалість початкових процедур для дітей 2-6 місяців 10-15 хв., поступово час процедур збільшується до встановленої тривалості. Мінімальна температура повітря для сну немовлят – 10-12°, для дітей від 1 року до 3 лет – до – 15-17°;  для дітей дошкільного віку допускається більш низька температура – 18-20° (за умови правильної організації).

Кожна дитина повинна мати своє ліжко; матраци й подушки повинні зберігатися в теплому приміщенні.

У зимову пору року особливо важливого значення набуває одяг дітей. Спеціальне дослідження, проведен­е 3.А. Плужниковою, дозволило рекомендувати орієнтовні комплекти одягу залежно від віку дитини й температури навколишнього повітря.

При температурі повітря від –10° до –15° на дітей першого року життя надягають дві кофтини (ситцеву і байкову), повзунки, на головку дитини пов'язують косинку, загортають його в простирадло, байкова й ватяна ковдра (краще користуватися ватяним спальним мішком), а немовлят до 6 місяців зверху ще накривають байко­вою ковдрою. При температурі повітря від – 10° до 0° дітей загортають у ватяну ковдру, а зверху прикривають ще байковим. При подальшому потепленні від 0° до +5° дітей загортають тільки у ватяну ковдру. При температурі від +5° до +10° на дітей старше 6 місяців не надягають байкову кофту, а загортають в одну ватяну ковдру. При температурі повітря від +10° до +15 дітей загортають в одну байкову ковдру. У міру подальшого потеплення при температурі +22° дитини не загортають, а тільки прикривають байковою ковдрою, а при температурі вище +25° прикривають простирадлом; при температурі, що перевищує +18°, косинка на голову не зв'язується.

Такий комплект одягу є орієнтовним, він може варіюватися залежно від місцевих клімати­чних умов.

Для сну на повітрі в зимовий час на дитину 1-3 років надягають сорочку, байкову кофту, колготки, косинку, потім завертають в байкову ковдру і укладають у ватяний спальний мішок із капюшоном. У разі необхідності дитину накривають поверх мішка ще ковдрою.

При потепленні одяг поступово полегшують, замінюючи байкову ковдру під спальним мішком байковою пе­люшкою, потім прибирають мішок, враховуючи стан дитини й погоду.

Дітям у віці від 3 до 7 років для сну на повітрі взи­мку (при температурі – 18-20°) надягають сорочку, тру­си, піжаму, колготки, косинку, потім укладають у спаль­ний мішок і накривають ковдрою.

У процесі потепління одяг поступово полегшують.

Вихователь повинна спостерігати за дітьми. Якщо дитина потіє, червоніє, це указує на перегрів, і навпаки, помітна блідість щік, синява губ і холод­ний на дотик кінчик носа, ноги свідчать про охолод­ження. Залежно від цього треба полегшувати або утеп­ляти дитину. Після сну на повітрі у дитини повинні бути теплі кінцівки, бадьорий настрій, хороший апетит.

Загартування водою

Вода є більш сильним, ніж повітря, засобом загартування, оскільки водні процедури впливають на організм не тільки температурою, але надають механічне й хімічне роздратування.

Фізіологічна сутність дії на організм про­холодної води позначається в рефлекторній зміні то­нусу й просвіті кровоносних судин. Розрізняють три фази дії холодної води на організм.

Перша фаза – спазм  судин шкіри – кров відливає до внутрішніх органів, шкіра при цьому блідне й з’являється відчуття ознобу.

Друга фаза – розширення  судин шкіри, прилив крові з внутрішніх органів до периферії, наступає відчуття тепла. Зміна стиснення судин розширенням є хорошим тренуванням судинно-рухових центрів і про­цесів терморегуляції.

Але якщо організм не тренований і охолоджування триває, минувши другу, може наступити третя фаза: шкіра знов блідне, губи синіють, з'являється “гусяча шкіра”, озноб, що вказує на те, що механізм терморегуляції порушений, тепло витрачається більше, ніж виробляється. Не можна допускати третьої фази. Це свідчить про переохолодження.

Шкірно-судинна реакція і терморегуляція залежать від віку, стану здоров'я, особливостей нервової системи й інших умов. Чим молодше дитина, тим обережніше потрібно призначати холодові процедури. Не можна починати водні процедури, якщо дитина охолоджена.

Як водні загартовуючи процедури в дошкільних навчальних закладах рекомендується використовувати умивання, обливання стоп, обтирання, обливання.

Обтирання є найлегшою водною процедурою; його можна проводити з двох-три місячного віку. Дітям з ослабленим здоров'ям і нервово збудливим протягом 1-2 тижнів проводять сухі обтирання, після чого переходять до вологих.

Дітям до року починають робити вологі обтирання при температурі води 36-35° взимку, 34-33° влітку, поступово знижуючи температуру в тиждень на 1° і доводять її до 30-28°; для дітей від 1 року до 3 років початкова температура води 33° взимку і 32° влітку, поступово температуру води знижують (на 1° протягом 5-7 днів) і доводять її до 26° зимою і до 24° влітку (див. табл. ); для дітей від 4 до 5 років початкова температура води 32-30°, потім знижують її (на 1° протягом 3-4 днів) і доводять до 24-22°, для дітей 6-7 років – до 18°.

Обтирання здійснюють рукавичкою з м'якої тканини. Кожна дитина повинна мати свою індивідуальну рукавичку. Для підвищення ефективності процедур до води можна додати морську або куховарську сіль (2 столових ложки на відро води).

Обтирання проводиться таким чином: добре змоченою у воді рукавичкою обтирають спочатку верхні кінцівки, потім нижні, після чого послідовно обтирають шию, груди, живіт (за годинниковою стрілкою, тобто по ходу кишечнику) і спину. Відразу після вологого обтирання шкіру витирають сухим м'яким рушником до легкого почервоніння.

Тривалість процедури 2-3 хв., температура повітря 18-20°; вікна й кватирки під час обтирання повинні бути закриті.

Загальне обливання надає більш сильну дію: піддавати йому можна дітей, починаючи з 9-10 місяців. Температура води повинна бути на 1° вище, ніж при обтиранні і поступово знижуватися. Обливання мож­на робити з лійки або глека з відстані 20-30 см. Спочатку обливають спину, при цьому дитина повинна накло­ниться вперед, потім груди й живіт (відхиляється назад). Обливати голову не рекомендується. Після обливання дитину розтирають насухо рушником. Тривалість загальних обливань повинна бути 30-60 с. Температура повітря в приміщенні 20-18°. Після загального обливання шкіра дитини спочатку стає блідою, а потім червоніє, це указує на позитивну дію обливання. Якщо шкіра дитини різко блідне, синіє, з’являється тремтіння, то це свідчить про переохолодження.

Таблиця 13

Орієнтовна температура води для вологих обтирань дітей

 

Вік дитини	Взимку		Влітку		Поступове зниження t° води на 1° впродовж:	Примітки
	Початкова t°	Мінімальна t°	Початкова t°	Мінімальна t°
3-6 міс. 7-12 міс. 1-3 рік 4-5 років 6-7  років	36° 34° 33° 32° 30°	30° 28° 26° 24° 22°	35° 33° 32° 30°      28°	28° 26° 24° 22° 20-18°	тижня – 5-7 днів 4-5 днів 3-4 дня	1) тривалість процедури 2-3 хв. 2)температура повітря у приміщенні 18-20°

 

Обливання стоп. Систематичне обливання стоп і ниж­чої частини гомілки водою, поступово знижуючи темпера­туру, дає хороший загартовуючий  результат: уже через 1-2 місяці діти не реагують на різкі зміни температури навколишнього повітря, що викликають у незагартованих дітей катар верхніх дихальних шляхів.

Ноги безпосередньо перед обливанням повинні бути теплі. Для обливання користуються глеком або лійкою. Початкова температура води 36-35°, поступово її зни­жують на 1° кожні 3-4 дні і доводять до 28° для дітей від 6 до 12 місяців і до 26-24° – для дітей старше за рік. Після обливання стопи добре розтирають. Тривалість обливання 20-30 сек., висота струменя 10-20 см.

 

Таблиця 14

Орієнтовна температура води для обливання дітей

 

Вік  дитини	Взимку			Влітку
	Початкова t° води	Поступове зниження t° води на 1° впродовж:	Мінімальна t° води	Початкова t° води	Поступове зниження t° води на 1° впродовж:	Мінімальна t° води
9-12 міс. 1-3 роки 4-5 років 6-7 років	36° 34° 33° 32°	7 днів 5 днів 3-4 дні –	30° 28° 26° 24°	35° 33° 32° 30°	тижні 3-4 дні 3 дні –	28° 24° 22° 20°

 

Водні загартовуючи процедури вказані в режимі всіх вікових груп у всіх порах року. Їх зміст, методика проведення, диференційований підхід до ослаблених дітей визначається і контролюється медичними працівниками. Різниця в температурі води, води повітря тренує терморегуляційний апарат, формує адаптаційні реакції. Наряду із загартуванням організму відбувається загартування волі дитини, вона привчається спокійно, мужньо переносити спочатку трохи неприємні холодні дії.

Не менш важливе значення має і та обставина, що з раннього віку дитина звикає до води, знайомиться з усіма її якостями. Купання у річці, озері, морі, відкритому басейні дякуючи одночасній дії на організм води, повітря і сонячних променів у найбільшій степені  сприяє закалюванню організму.

В результаті систематичного і правильного проведення водних процедур формується потреба в повсякденному їх використанні і у бездоганній чистоті шкіри.

Усі водні процедури рекомендується проводити таким чином, щоб вони доставляли дітям задоволення. Негативні емоції знижують ефективність процедур і формують у дитини негативне до них відношення. Враховуючи індивідуальні особливості, вихователь використовує педагогічні прийоми, що сприяють закріпленню у дитини позитивного відношення до водних процедур.

Загартовуючи процедури (проводять у всіх групах)

Загартовуючи повітряні ванни для тіла.

Загартування проводиться в приміщені при температурі повітря 18-20 градусів.

Основні засоби загартування:

1. Діти щоденно в любу пору року 15-20 хвилин грають босоніж в одних плавках у прості ігри на зразок “Я на сонечку лежу”, “Загоряю”.

2. Дитина сама розтирає сухою салфеткою або спеціальною рукавичкою руки, ноги, плечі, груди до виникнення відчуття радості.

3. Вихователь розтирає роздягнену дитину сухою салфеткою, злегка пощипує шкіру і поплескує, дозволяє малечі розслаблено повисіти у себе на витягнутих руках.

4. Гра ”Я – масажист”. Діти попарно роблять один одному масаж спини, “малюючи” на ній контури залізничного шляху і приказуючи: “Рейка-рейка, шпали-шпали, потяг-потяг”.

5. Вологе розтирання. Роздягнену дитину дорослі швидко обтирають вологим теплим рушником, після чого йому пропонується 5-10 хвилин швидко побігати (“Дожени”, “Обжени”). Через 10 хвилин процедура повторюється, а потім дитину розтирають сухим рушником і витирають насухо.

При цьому фіксується емоційний стан малечі. Добре, коли під час цієї процедури діти від захвату вищать, кричать, сміються.

Під час прийому повітряних ванн дуже ефективний особливий погладжуючий масаж. (Його можна робити і одягненій у легку одежу дитині). Масаж робиться дуже ніжно, майже непомітно, легкими дотиками до тіла:

1. Уздовж хребта легко погладжується спинка двома пальцями від шиї до куприка, 3 рази зверху до низу.

2. Те ж саме знизу до верху, 3 рази.

3. Погладжування від плеч до хребта розчепіреними пальцями – 3 рази.

4. Погладжування від пахв по спині до хребта – 3 рази.

5. Погладжування від стегон до хребта – 3 рази.

6. Погладжування від хребта до стегон – 3 рази.

7. Погладжування від хребта до пахв – 3 рази.

8. Погладжування від хребта до плеч – 3 рази.

9. Потім по черзі погладжуються руки й ноги зверху вниз – по 3 рази.

Загартування носоглотки. Полоскання роту і горла.

Гра “Чарівний напій”

Діти сідають на килим у позі факіра, перед ними ставиться вода в келихах температурою 36-38 градусів.

Кожній дитині пропонується уявити, як вона перетворюється в доброго чарівника, якому все підвладне. Діти закривають очі, розслабляються, а відкривши очі, вимовляють “чарівні” слова:

“Я хороша, добра дитина,

Всім дітям у групі я бажаю здоров’я,

Нехай усі будуть добрими і красивими,

Милими й щасливими, а...у...м”

Діти роблять паси над келихами з водою, рухи спонтанні – такі, як підказує власна уява.

“Водичка смачна і приємна.

Я ніколи не хворітиму. Я – здоровий.”

Діти полощуть рот, промиваючи водою всю його порожнину. Після цього зі звуком “а...а...а”, піднявши голову, полощуть горло  ковтають воду. Пропонується визначити на смак, якою стала “заряджена” вода. Чи відчувається аромат, із чим його можна порівняти?

Поступово температури води знижується до 8-10 градусів із ціллю досягнення загартовую чого ефекту.

Гра “Левеня”

Входячи в образ левеня, діти сідають на п’яти сідницями, кісті рук вільно лежать на колінах.

а) “Левеня шукає здобич”. Діти повертаються тулубом в ліву сторону, не убираючи рук із колін і не відриваючи сідниць від п’ят. Одночасно рухають язиком по верхніх зубах від передніх до корінних у сторону повороту. Потім – поворот у праву сторону (повторити по 3-4 рази в кожну сторону).

б) “Левеня знайшов здобич”. Діти встають на коліна, розчепірюють напружені пальці рук, висовують  до межі язик, піднімають погляд уверх і гарчить. То тихо – вночі, то голосно – удень тягнеться звук, що гарчить “а...а...а...”. 

Комплекс оздоровчих вправ для горла.

1. “Конячка”. Згадайте, як звучить по мостовій цокіт копит конячки, що катає на своїй спині веселих дітлахів. Цокаємо язиком то голосно, то тихше, швидкість руху конячки теж показуємо, то знижуючи, то збільшуючи темп повтору (20-30 секунд).

2. “Ворона”. Сіла ворона на тин і вирішила розважити всіх своєю прекрасною піснею. То вгору піднімає голову, то в сторону поверне. І каркає так, що її всюди чути.

Діти промовляють протяжно звук “ка-а-а-аар” (5-6 разів). Так голосно каркала ворона, що охрипла і стала каркати беззвучно з закритим ротом (5-6 разів).

3. “Зміїний язичок”. Уявляємо, що довгий зміїний язик намагається висунутися як можна дальше, намагаючись дістати до підборіддя (6 разів).

4. “Позіхання”. Сидячі, зручно розслабитися, опустити голову, широко розкрити рот. Не закриваючи його, вголос промовити “о-о-ох-хо-о-о-о”, позіхати (5-6 разів).

5. “Веселі плакси”. Імітування плачу, голосні схлипування, що супроводжуються різкими, переривистими рухами плеч і шумним вдихом без видиху (30-40 секунд).

Загартування сонячними променями.

Серед природних чинників загартування сонячне проміння є найбільш дієвим.

Дітям до 1 року життя сонячні ванни не рекомендуються, їх замінюють світло-повітряними ваннами. Дітям 2-3 років сонячні ванни треба проводити дуже обережно, строго дотримуючись встановлених правил. Тривале перебування дітей під час прогулянок під прямим сонячним промінням неприпустимо. Велику шкоду наносить організму дитини не дозоване користування сонячним промінням.

Найбільш сприятливий  час прийому сонячних ванн – між 8 і 10 годинами. В цей час сонячна радіація найбільш багата ультрафіолетовим промінням, а температура повітря  ще не   дуже висока.

Сонячні ванни призначає лікар з урахуванням віку і стану здоров'я дитини. Дозування сонячних ванн здійснюється в калоріях, рекомендується починати з 2-3-х калорій, додавати щодня по 1-3 калорії і до­водити до 15-30 калорій залежно від реакції дитини на опромінювання.

Вимірювання напруги сонячної радіації здійснюється за допомогою актинометрії, фотометрії й ін. Проте за відсутністю цих приладів в дошкільних установах користуються дозуванням сонячних ванн у хвилинах. Запропоновано ряд схем, в основі яких лежить поступове збільшення часу опромінювання (див. табл.).

Кура сонячних ванн не повинен перевищувати 25-30 ванн за літо, для слабких дітей – 20.

Сонячні ванни проводять у наступному порядку: 1) підготовча світло-повітряна ванна, 2) сонячна ванна, 3) завершальна світло-повітряна ванна, 4) вод­на процедура, 5) відпочинок у затінку.

Сонячні ванни проводяться на лежаках, розкладних ліжечках. Дитину укладають “ногами до сонця” так, щоб тіло, за винятком голови, було рівномірно освітлено. На голову дитини необхідно надіти білу панаму.

Для раціонального проведення сонячних і світло-повітряних ванн на території дошкільних установ будують спеціальні майданчики: солярій – майданчик для прийняття сонячних ванн, аерарій – для прийняття світло-повітряних ванн.

Дослідження показують, що літнього ультрафіолетового опромінювання у дітей недостатньо, і в осінньо-зимовий період наступає ультрафіолетове голодування.

Цей недолік повинен бути компенсований застосуванням загального опромінювання дітей ультрафіолетовим промінням від штучних джерел випромінювання.

 

 

Таблиця 15

Орієнтовна схема проведення сонячних ванн

для дітей дошкільного й раннього віку

(за Є.Д. Заблудовською)

 

Номер ванни	Загальна тривалість ванн (у хвилинах )
	Для дітей раннього віку	Для дітей дошкільного віку
1,2 3,4 5,6 7,8 9,10 11,12 13,14 15,16 17,18 19,20	2 4 6 8 10 12 14 16 18 20	4 8 12 16 20 24 28 32 36 40

 

Проводячи загартування, рекомендується використовувати різноманітні засоби, не обмежуватися вживанням якого-небудь одного (наприклад, повітряних і водних процедур). Позитивний ефект загартування може бути досягнутий тільки за умови дотримання основних правил загартування, режиму дня, раціонального харчування й догляду за дитиною.

До числа основних правил загартування відносяться: облік вікових, індивідуальних особливостей дитини, стану здоров'я і фізичного розвитку, систематичність, поступовість і облік емоційного стану дитини (дитина повинна бути в хорошому, життєрадісному на­строї).

Врахування вікових і індивідуальних особливостей дитини, стан здоров'я і фізичного розвитку при прове­денні загартування має особливо важливе значення. Тому лікар, медична сестра повинні дати висновок про стан  здоров'я кожної дитини і віднести її в одну з трьох груп для проведення загартування.

Першу групу складають здорові діти, із якими можна проводити повний комплекс загартовуючих процедур.

До другої групи відносять дітей, що перенесли захворювання, їм на певний термін загартування відмі­няють. З дітьми, що часто хворіють гострими респіраторними захворюваннями, катарами верхніх дихальних шляхів, з хронічним тонзилітом, з частковими пульпітами і періоститами, лімфаденітом, бронхітами, з підвищеною нервовою збудливістю загартовуючи процедури можна проводити, але з деякими обмеженнями: особливо обережно знижувати температуру води, повітря, зменшувати тривалість процедур, проводити часткове обливання і обтирання, дуже обережно оголяти тіло.

До третьої групи відносять дітей з підвищеною температурою тіла при будь-якій етимології, що мають гострі і хронічні запальні захворювання, некомпенсовані і субкомпенсовані вади серця, з хроні­чними захворюваннями нирок.

Дітям, що прийшли після хвороби, а також з прояв­ами втомленості, капризами, з погіршенням сну на декілька днів припиняють загартовуючи процедури, а потім починають їх із температури на 2-3° вище за досягнуту; крім того, зменшують тривалість процедур, оскільки адаптаційні властивості організму таких дітей понижені.

Загартування повинне бути систематичним, проводитися день за днем, безперервно протягом усього року. Почи­нати загартування дітей можна у будь-яку пору року, але найбільш сприятливо в тепле.

Поступовість загартування також має важливе значе­ння. Тому необхідно поступово знижувати температуру повітря, води, поступово збільшувати тривалість про­цедури, щоб організм справився з цими змінами без функціональних порушень.

При проведенні загартування потрібен постійний лікарський контроль за здоров'ям і фізичним розвитком дітей, за точністю вимірювання температури повітря в приміщенні, води, за чистотою приміщення, індивідуальним користуванням і зберіганням рушників, рукавичок для обти­рання й ін.

Великої уваги вимагає лікарський контроль за реакціями дитячого організму на загартування в ранньому дитинстві, у дітей, що раніше не піддавалися загартуванню, а також в ослаблених.

Якщо дитина під час водної процедури або повітряної ванни мерзне й у неї з'являється «гусяча шкіра», тремтіння, то подальше зниження температури повітря або води треба припинити. Якщо дитина, що прийняла повітряну або сонячну ванну, стає млявою або збудженою, якщо у неї порушується правильний сон, з­нижується апетит, то це указує на негативний вплив процедур. В кожному такому випадку слідує простежити за  дитиною і при потребі зменшити дозування загартовуючих заходів або замінити загальне обливання – місцевим, а в окремих випадках навіть тимчасово від них відмовитися.

Результати щоденних наглядів медична се­стра стисло записує в картку обліку окремих загартовуючих процедур, наприклад для обливання, повітряних ванн і т.д. (див. табл.).

 

 

 

 

Таблиця 16

Картка обліку загартування обливанням

Прізвище, ім’я дитини, вік

 

Місяць, число	Температура повітря у приміщенні	Температура води	Тривалість	Реакція
				шкіри	загальна*

 

* Збліднення, почервоніння тіла, самопочуття хороше, дитина бадьора, охоче йде на процедуру або: дитина щулиться, у неї озноб, «гусяча шкіра», тремтіння, йде на процедуру неохоче, плаче.

 

Можна вести одну загальну картку обліку для всієї групи, але з віддзеркаленням індивідуальних призначень і обліку реакцій дітей на загартовуючі процедури.

Результати обліку необхідно аналізувати, дуже цінно обговорювати їх на зборах медичних працівників і вихователів.

Узагальнюючи все сказане про загартування дітей дошкільного віку, можна привести короткі комплекси загартовуючих заходів у різні режимні моменти, залежно від віку дітей, запропоновані Центральним інститутом вдосконалення лікарів.

Вік немовляти

1. Щоденне  вологе прибирання  приміщення, де знаходяться діти, багаторазове провітрювання, температура повітря 22-20°.

2. Коротка повітряна ванна (2-4 хв.)  при кожній зміні білизни, сповиванні.

3. Повітряна ванна з масажем і гімнастикою, починаючи з 4 хв. в перші місяці життя і до кінця року час збільшується до 10-12 хв.

4. Умивання. Температура води в перші тижні життя 28°, до кінця 1 року її знижують до 20°.

5. Денний сон на відкритому повітрі 2-3 рази на день при температурі  повітря від – 10 до +30°.  

6. Загальна ванна при температурі води 37-36° тривалістю 5-6 хв. з подальшим обливанням при температурі   води   35-34°.

7. Перебування в манежі на відкритому повітрі (влітку) або в добре провітреному приміщенні  (узимку).

8. Улітку – перебування 2-3 разу на день під розсіяним промінням сонця протягом 3-4 хв. з поступовим збільшенням часу до 10 хв., взимку – ультрафіолетове опромінювання.

Вік від 1 року до 3 років

1. Температура повітря у кімнаті 19-18°, вологе прибирання приміщення, регулярне провітрювання.

2. Повітряна ванна в трусах під час вранішньої гімнастики  й   умивання.

3. Умивання. Температура води на початку загартування 20°, надалі її поступово знижують до 18-16°. Дітям старше за 2 роки мити шию, верхню частину тулуба й руки до ліктів.

4. Денний сон на відкритому повітрі при температурі повітря   від – 15  до   +30°.

5. Прогулянки 2 рази на день по 1,5-2 години при темпера­турі   повітря   від – 15 до  +30°.

6. Улітку – сонячні ванни тривалістю від 5-6 до 8-10 хв. 2-3 рази на день.

7. Загальне обливання і душ після прогулянки влітку і взимку після сну, початкова температура води 35-34° із по­ступовим зниженням до 24°.

8. Загальна ванна при температурі води 36° тривалістю 5 хв. з подальшим обливанням при температурі води 34° перед нічним сном 2 рази на неділю.

Дошкільний вік

1. Температура повітря в приміщенні, де знаходяться діти, 18°, багатократне провітрювання приміщення, щоденне вологе прибирання.

2.  Повітряна ванна під час вранішньої гігієнічної гімнастики  тривалістю 6-12 хв.

3. Умивання при температурі води 16-14° (миють шию, груди, руки вище за лікті), обтирання до поясу.

4.  Денний сон на відкритому повітрі при температурі від – 15 до +30°.

5.   Прогулянка 2 рази на день при температурі повітря від –15 до +30°.

6. Улітку – сонячні   ванни   тривалістю від 5-6 до 10-15 хв. 2-3 рази на день,  взимку – ультрафіолетове  опромінювання.

7. Загальне обливання або душ після прогулянки. Темпера­ туру води 34-33° із поступовим пониженням до 24°.

8. Обливання ніг водою перед денним сном. Темпера­тура води 33° із поступовим пониженням до 20-18°.

9. Загальна ванна при температурі води 35° із подальшим обливанням при температурі води 33° перед нічним сном   2 рази  на тиждень.