Тема. Оздоровча спрямованість рухливих ігор і фізичних вправ на прогулянці
Тема лекції:
Оздоровча спрямованість рухливих ігор і фізичних вправ на прогулянці
План
1. Види рухливих ігор.
2. Особливості використання рухливих ігор і фізичних вправ як засобу оздоровлення.
3. Методика проведення рухливих ігор.
1. Види рухливих ігор.
Рухлива гра визначається як один з основних засобів і методів фізичного виховання і використання основним на етапі закріплення й удосконалення рухових навичок. Цінність її полягає в тому, що рухлива гра викликає позитивні емоції, почуття задоволення, життєрадісність, активність, позитивно впливає на психічний і фізичний розвиток дошкільника, сприяє збагаченню рухового досвіду дитини.
Що таке рухлива гра?
Це свідома, емоційна діяльність дітей, спрямована на досягнення умов ігрової цілі.
Крім того, рухлива гра – це активна рухова діяльність дітей. Основоположник теорії фізичного виховання Л.Ф. Лесгафт стверджував, що гра – це засіб, в якому діти проявляють свою самостійність при розподілі ролей і дій в процесі гри.
Структура:
Ø ігровий задум або мета гри
Ø ролі
Ø ігрові дії
Ø сюжет гри (у нескладних іграх відсутній)
Ø правила гри.
Відповідно до обраної ролі, діти виконують ігрові дії. А ігрові дії об’єднують дітей між собою і співпадають із виконанням рухів (зачата – стрибають). Рухи стають засобом вираження ігрових дій.
Правила гри – це норми поведінки, які є обов’язковими для учасників гри.
Які види рухових ігор? (є декілька кваліфікацій).
1. Ігри з простими і складними правилами (з простими правилами само правило підказує дії у грі – „Поїзд”, „Конячки” – усі діти виконують однакові дії – для молодших дітей). Складні правила вимагають певного способу дій, місця дії й часу. На кожне слово або сигнал дитина виконує певні рухові дії.
2. Ігри поділяються (залежно від характеру ігрових дій) на:
Ø сюжетні й несюжетні
Ø ігрові вправи
Ø ігри-естафети
Ø ігри з елементами спорту.
В основу спортивних ігор покладений певний сюжет (дії людей, тварин, природні явища). Гуси-лебеді, Вовк в рву – усі вони мають чітко фіксовані правила
Несюжетні ігри – це ігри типу ловішок (квач, жмурки) – не мають сюжету і в їх основі – рухові дії. Сюди відносяться й ігри ”Школа м’яча”, ”Кеглі”, ”Кольцеброс” тощо.
Схема 1
Класифікація ігрових вправ для дітей дошкільного віку
Ігрові вправи
сюжетного характеру несюжетного характеру
”Ведмідь на заваленому Це вправи, в основі яких
дереві” (повзання по дії з предметом. ”Пролізь
лаві), ”Мавпочки” (по в обруч”, ”Добіжи до
гімнастичній стінці). прапорця”.
Ігри з елементами спорту: городки, волейбол, баскетбол, футбол (у старших групах).
Ігри-естафети (в середньому і в основному старшому віці) розподіляються:
Ø за кількістю завдань (прості і складні)
Ø за характером пересування (лінійні, зустрічні)
Ø за способом дій учасників (колективний, індивідуальний, парний)
Ø за змістом і характером завдань (тематичні, несюжетні, комічні).
Наприклад, ”Передача м’яча над головою” – це проста, лінійна, колективна, несюжетна гра-естафета. ”Хто більше набере води” (перенесення води в тарілці, яку тримають двома руками з оббіганням перешкод і підлізанням під мотузкою на висоті очей дитини засобом прогнувшись) – це складні, лінійні, парні і кількісні ігри-естафети.
У програмах виховання дітей дошкільного віку ігри поділяються за ознакою переважаючого руху:
Ø ігри з ходьбою, бігом, рівновагою (”Іменинний пиріг”, ”Два морози”)
Ø ігри з борсанням і ловлею предметів – ”Мисливці й зайці”
Ø з повзанням і лазінням – ”Діти і вовки”
Ø із стрибками – ”Горобчики”
Ø на орієнтування в просторі – ”Жмурки”, ”Знайди і промовчи”.
За ступенем фізичного навантаження ігри бувають: великої (вся група ”Рибалка і рибки”, ”Жаби і чапля”); середньої (всі діти – хороводи, ігри, ”Море хвилюється”); малої рухливості частина дітей або одна дитина (інші спостерігають) у вільному темпі (”Знайди і промовчи”, ”Кого не стало?”).
В роботі з дітьми використовують різновидності українських рухливих ігор:
Ø сезонно-обрядові ігри (”Подоляночка”)
Ø побутові народні ігри (що відображають працьовитість народу – землеробство, ковальська справа, тваринництво, мисливство, рибальство – ”Гусі”, ”Гра в коваля”
Ø ігри-ловішки (”Квач”) – не мають сюжету, вдосконалюються навички швидкого бігу
Ø ігри забави і ігри атракціони – це ігри естафетного характеру з елементами змагання (стрибки на одній нозі – іншого тримає товариш, кидання м’яча у русі в ціль, перетягування канату, підстрибування і ловля ласощів зубами: бублика, цукерки), ігри кількісного характеру – ”Ледачій Гриць”.
Сюди відносяться також катання на гойдалках, саморобних каруселях.
Народні ігри діляться і на:
Ø сюжетні
Ø несюжетні
і за ступенем фізичного навантаження:
Ø велика
Ø середня
Ø мала рухливість
і за принципом переважаючих рухів (Вільчковський Е.С.).
А.В. Цось розподіляє на рухові, ігри і забави з співом, приказками, ігри з предметами, ігри на розвиток фізичних якостей: сили, спритності і ін.
Знання класифікації рухових ігор допоможе вміло й обґрунтовано обирати ігри відповідно до педагогічних задач, місця і режиму дня й проведення.
2. Особливості використання рухових ігор у педагогічному процесі ДНЗ.
Як же вихователь доцільно може використовувати рухові ігри?
Враховуються певні вимоги:
Ігри підбираються відповідно до педагогічних задач. Вихователь керується програмою розвитку, навчання і виховання дітей у дошкільному навчальному закладі, де наводяться приклади ігор для дітей різних вікових груп, визначений переважаючий рух в даній грі – чітко визначаються, які вміння і навички закріплюються в даній грі, які фізичні якості розвиваються, які освітні й виховні цілі реалізуються.
При виборі рухової гри враховується:
Ø рухова підготовленість дітей;
Ø руховий досвід;
Ø інтереси й схильності.
Зміст гри повинен бути доступний, відповідати інтересам дітей, нагадувати цікаві явища оточуючого життя. Крім того, рухи, які діти виконують і грі, повинні бути добре засвоєні.
Не рекомендується підбирати ігри, в які входять недостатньо знайомі ігри, адже діти, захоплені сюжетом гри, не слідкують за правильністю виконання рухів.
При виборі гри враховується її місце в режимі дня.
Рухова гра проводиться на ранковій, денній і вечірній прогулянках.
Вранці частіше за все проводять ігри малої і середньої рухливості, ігри з використанням різних предметів – кеглі, літаюча тарілка тощо; з елементами спорту – ”Городки”, ”Бадмінтон” (відпрацьовують певні технічні прийоми спортивної гри – подача м’яча ногою в парах, відбивати м’яч ракеткою й ін.). Вранці рухові ігри плануються в залежності від сезону. Наприклад, зимою в кінці ранкової прогулянки можна використовувати рухливі ігри із стрибками на місці, підстрибування, щоб зігрітися, можна ліпити снігову бабу, водити хороводи, метати сніжки. В прохолодну погоду краще проводити ігри, в яких приймають участь всі діти. Вранці не слід проводити ігри з елементами змагань.
На денній та вечірній прогулянці проводяться ігри різного ступеню рухливості.
За годину до денного сну і після нього проводяться ігри будь-якої рухливості. Так, влітку, в спеку ігри зі швидким бігом і стрибками краще давати на початку денної прогулянки або після півдня, коли температура знизиться. З дітьми всіх вікових груп під час ранкової прогулянки проводиться не менше 3-х рухливих ігор. Бажано, щоб в кожній групі брали участь всі діти. Улітку 5-6 груп.
Плануються ігри з тим видами ігор, які розучувались на заняттях. Під час прогулянок в теплу пору року для ігор широко використовуються природні умови (так, в грі ”Діти і вовк” гравці ховаються за дерева, кущі, підлізають під низькі гілки; ”Переліт птахів” – залазять на пень або колоду і зістрибують із них). Використовуються також листя, каштани.
Підготовка місця – утрамбувати землю, посипати піском, періодично поливати водою. Зелені насадження. Узимку – очистити від снігу, втоптати, огородити сніжним валом, зробити гірки, фігурки.
Робиться розмітка (постійна або тимчасова) для кожної гри окремо – використовують палички, прапорці. Узимку – розмічають темним порошком (зола), синькою.
Включають в ігри різні організаційні форми роботи з фізичного виховання:
Ø гімнастичні вправи
Ø фізкультурні хвилинки і фізкультурні паузи
Ø заняття з фізичної культури
Ø фізкультурні розваги і свята
Ø пішохідні переходи.
Для ранкової гімнастики, для вступу у заплановану частину гри малої рухливості.
Для фізкультурних хвилинок ігри середньої рухливості, хороводні ігри з римованим текстом. Також ігри без використання великого простору, з нескладними рухами, ігри із шикуванням і перешикуванням. Відповідають тематиці занять (заняття з малювання – малюють український рушничок, елемент – калинові ягоди, гри ”Калина”).
Для фізкультурних пауз – ігри малої, середньої і великої рухливості. На початку планують ігри середньої рухливості, потім – великої і в кінці – малої, щоб привести організм дитини в спокійний стан.
На заняттях з фізичної культури – рухливі ігри можна використовувати на початку заняття у вступній частині, це ігри, які включають рухові дії для розвитку організованості й навичок у перешикуванні.
В основній частині – ігри великої активності з максимальним навантаженням на дітей, з основними рухами, які не були заплановані на занятті.
В заключній частині – малорухливі ігри.
Врахування місця проведення.
В невеликому приміщенні, групових кімнатах, в павільйоні – краще проводити ігри з перешикуванням у колони, в шеренги;
Ігри в яких діти беруть участь по черзі, ігри естафети, які не потребують великого простору (”Подоляночка”, ”Передача м’яча”).
У великому залі або майданчику – ігри різної рухливості з бігом у розсипну, стрибками, підстрибуванням, метанням на дальність і ін.
3. Методика навчання рухливих ігор.
Рухлива гра – складна емоційна діяльність дітей, направлена на розширення рухових задач, заснована на рухах наявності правил. Гра активізує дихання, кровообіг і обмінні процеси, вдосконалює рухи, розвиває їх координацію, формує швидкість, силу, витривалість, вчить дітей діяти відповідно до правил, свідомо діяти в ігровій ситуації, що змінюється, пізнавати навколишній світ, активізує пам’ять, уявлення, розвиває мислення, уяву, поповнює словниковий запас і збагачує мову дітей, навчає діяти в колективі, підпорядковуватися загальним вимогам, формує чесність, справедливість, дисциплінованість, вчить дружити, співпереживати, допомагати один одному, розвиває відчуття ритму, сприяє оволодінню просторовою термінологією.
Існують такі класифікації рухливих ігор: за складністю, рухливим змістом, ступенем фізичного навантаження, використанням знарядь, за переважаючим формуванням фізичних якостей.
Таблиця 7
Організація й методика проведення рухливих ігор
Характеристика рухливих ігор |
Попередня робота |
Пояснення гри |
Розп. ролей, вибір ведучого |
Керівництво ходом гри |
Підсумки гри |
||||||
Молодший дошкільний вік |
|||||||||||
Організуються елементарні за змістом і правилами сюжетні і безсюжетні рухливі ігри, в яких всі діти виконують однорідні ролі або рухові завдання при безпосередній участі вихователя (всі діти – птахи, вихователь – птах-мама). В іграх по типу “Хованки” головну роль виконує вихователь (шукає дітей). Поступово діти переходять до виконання індивідуальних ролей (всі діти птахи, одна чи дві дитини – автомобілі). Кількість ролей в іграх незначна (1-2). Правила прості і носять підказуючий характер, кількість їх невелика (1-2), вони пов’язані з сюжетом, витікають із змісту гри. Виконання правил зводиться до дій за сигналом: на один сигнал діти вибігають із дому, на інший – повертаються на свої місця. Рухливі ігри часто супроводжуються словами-віршами, речитативом, які розкривають зміст гри і її правила, пояснюють, який рух і як треба виконувати; служать сигналами для початку й закінчення гри, підказують ритм і темп |
Виготовлення атрибутів до гри, знайомство зі змістом гри, ігровими діями персонажів, читання літератури, показ діафільмів, розглядання картин, проведення бесід
|
Пояснюючи гру важливо правильно розташувати дітей. Дітей молодшої групи вихователь частіше за все ставить так, як це потрібно для гри (в круг). У молодшій групі все пояснення йде по ходу самої гри. Воно повинно бути виразним, емоційним; інтонаціями голосу вихователь намагається охарактеризувати персонаж. пояснення сюжетних ігор частіше проходить у формі короткої розповіді. основна увага приділяється сигналам, за якими діти мають діяти. пояснення часто супроводжується показом: як виїздить автомобіль, як стрибає зайчик, як літає горобчик. Часто використовуються ігри зі словами |
В іграх з дітьми молодшого віку вихователь спочатку бере на себе виконання головної ролі (наприклад, кіт в грі „Горобчики і кіт”). І тільки потім, коли малята освояться з грою, доручає цю роль самим дітям
|
Чим менше діти, тим активніше проявляє себе вихователь в грі. граючись з малюками, він діє нарівні з ними, виконуючи головну роль і керуючи грою. Головна задача – це стимулювання рухової активності і створення радісного настрою. важливим моментом керівництва є участь вихователя в грі. В першій молодшій групі обов’язкова безпосередня участь педагога в грі; він частіше за все сам виконує головну роль. У другій молодшій групі в знайомих іграх виконання головної ролі доручається дітям. Гру завжди організує вихователь |
Підсумок гри повинен бути оптимістичним, конкретним, коротким. Малюків обов’язково треба похвалити
|
||||||
Характеристика рухливих ігор |
Попередня робота |
Пояснення гри |
Розподіл ролей, вибір ведучого |
Керівництво ходом гри |
Підведення підсумків гри |
||||||
Середній дошкільний вік |
|||||||||||
З’являються ігри з найпростішим змаганням, як індивідуальним („Хто скоріше принесе іграшку”), так і колективним („Літаки”), прості гри атракціони. Може з’явитися головна роль |
|
Вихователь пояснює правила по ходу гри. По ходу пояснення він показує дії різних героїв. Можливо і пояснення через сюжетну розповідь до гри |
Вихователь зрідка виконує роль ведучого
|
Спочатку вихователь виконує головну роль сам, а потім передає її дітям. Він бере участь у грі і тоді, коли не вистачає пари |
Підсумок гри короткий: треба відмітити дітей, яки проявили спритність, швидкість, і похвалити всіх дітей |
||||||
Характеристика рухливих ігор |
Пояснення гри |
Розподіл ролей, вибір ведучого |
Керівництво ходом гри |
Підведення підсумків гри |
|
|
Старший дошкільний вік |
||||
Рухливі ігри ускладнюються за змістом, правилами, кількістю ролей, введенню завдань на колективне змагання. При змаганні невеликих груп враховуються фізичний розвиток і індивідуальні особливості дітей. Використовуються ігри-естафети, спортивні ігри. Кількість ролей збільшується (до 3-4), ролі розподіляються між усіма дітьми |
Бажана така послідовність пояснення: назвати гру і її задум, коротко викласти зміст, підкреслити правила, нагади рухи (якщо потрібно), розподілити ролі, роздати атрибути, розмістити граючих на майданчику, почати ігрові дії. Якщо в грі є слова, то спеціально розучувати їх під час пояснення не слід; діти природно запам’ятають їх у ході гри. якщо гра знайома дітям, то замість пояснення треба згадати з ними окремі важливі моменти. Якщо гра складна, то не рекомендується відразу давати докладне пояснення, а краще поступити так: спочатку пояснити головне, а потім по ходу гри деталі. Вихователь пояснює правила перед грою, а потім задає питання, щоб переконатися, що всі діти зрозуміли правила гри. Діти можуть до гри розповісти правила самі або відповісти на питання вихователя |
Ведуча роль – завжди спокуса, тому під час розподілу ролей виникають різні конфлікти. Вибір на головну роль діти повинні сприймати як заохочення, як довіру, як впевненість вихователя в тому, що дитина виконує важливе доручення. Вибір вихователя повинен бути обов’язково мотивованим (наприклад, „Діти, нехай першим ловішкою буде Олексій. У нього сьогодні день народження. Це наш йому подарунок. Згодні?”). часто використовуються лічилки (рахують самі діти). На кого випало останнє слово, той і буде водити. За рукою рахуючого ревниво спостерігають всі, тому ділити слова на частини не можна. Можливий вибір на роль за бажанням дитини. Можна використовувати загадку (хто перший відгадає, той і воде). Можна вибрати на роль за допомогою „чарівної стрілки”. Як заохочення, за жеребкуванням. Для призначення нового ведучого по ходу гри основним критерієм є якість виконання рухів і правил (наприклад, „Діти, яка Свєта молодець, і від вовка ухилилася, і Валю виручила. Тепер вона буде вовком...”) |
Вихователь керує грою, спостерігаючи за нею зі сторони. Але іноді вихователь бере участь у грі, якщо, наприклад, за умовами гри потрібне відповідне число гравців. Робить зауваження тим, хто порушує правила, підказує дії гравцю, що розгубився, подає сигнали, допомагає змінити ведучих, заохочує дітей, спостерігає за діями дітей і не допускає Статичних поз (сидіння навпочіпки, стояння на одній нозі), регулює фізичне навантаження, яке повинно збільшуватися поступово |
Відзначають тих, хто проявив спритність, швидкість, дотримувався правил. Називають тих, хто порушував правила. вихователь аналізує, як вдалося досягти успіхів у грі. підведення підсумків гри повинно проходити й інтересній і захоплюючій формі. До обговорення проведеної гри треба залучати всіх дітей. Це привчає їх до аналізу своїх Вчинків, викликає більш свідоме відношення до виконання правил гри й рухів |
|