Організація фізкульт ...

Тема лекції:

 Оздоровча спрямованість рухливих ігор і фізичних вправ на прогулянці

План

1. Види рухливих ігор.

2. Особливості використання рухливих ігор і фізичних вправ як засобу оздоровлення.

3. Методика проведення рухливих ігор.

1. Види рухливих ігор.

Рухлива гра визначається як один з основних засобів і методів фізичного виховання і використання основним на етапі закріплення й удосконалення рухових навичок. Цінність її полягає в тому, що рухлива гра викликає позитивні емоції, почуття задоволення, життєрадісність, активність, позитивно впливає на психічний і фізичний розвиток дошкільника, сприяє збагаченню рухового досвіду дитини.

Що таке рухлива гра?

Це свідома, емоційна діяльність дітей, спрямована на досягнення умов ігрової цілі.

Крім того, рухлива гра – це активна рухова діяльність дітей. Основоположник теорії фізичного виховання Л.Ф. Лесгафт стверджував, що гра – це засіб, в якому діти проявляють свою самостійність при розподілі ролей і дій в процесі гри.

Структура:

Ø  ігровий задум або мета гри

Ø  ролі

Ø  ігрові дії

Ø  сюжет гри (у нескладних іграх відсутній)

Ø  правила гри.

Відповідно до обраної ролі, діти виконують ігрові дії. А ігрові дії об’єднують дітей між собою і співпадають із виконанням рухів (зачата – стрибають). Рухи стають засобом вираження ігрових дій.

Правила гри – це норми поведінки, які є обов’язковими для учасників гри.

Які види рухових ігор? (є декілька кваліфікацій).

1. Ігри з простими і складними правилами (з простими правилами само правило підказує дії у грі – „Поїзд”, „Конячки” – усі діти виконують однакові дії – для молодших дітей). Складні правила вимагають певного способу дій, місця дії й часу. На кожне слово або сигнал дитина виконує певні рухові дії.

2. Ігри поділяються (залежно від характеру ігрових дій) на:

Ø  сюжетні й несюжетні

Ø  ігрові вправи

Ø  ігри-естафети

Ø  ігри з елементами спорту.

В основу спортивних ігор покладений певний сюжет (дії людей, тварин, природні явища). Гуси-лебеді, Вовк в рву – усі вони мають чітко фіксовані правила

Несюжетні ігри – це ігри типу ловішок (квач, жмурки) – не мають сюжету і в їх основі – рухові дії. Сюди відносяться й ігри ”Школа м’яча”, ”Кеглі”, ”Кольцеброс” тощо.

Схема 1

Класифікація ігрових вправ для дітей дошкільного віку

 

Ігрові вправи

 

 

сюжетного  характеру                                несюжетного характеру

 

”Ведмідь на заваленому                              Це вправи, в основі яких

дереві” (повзання по                                    дії з предметом. ”Пролізь

лаві), ”Мавпочки” (по                                  в обруч”, ”Добіжи до

гімнастичній стінці).                                     прапорця”.

 

Ігри з елементами спорту: городки, волейбол, баскетбол, футбол (у старших групах).

Ігри-естафети (в середньому і в основному старшому віці) розподіляються:

Ø  за кількістю завдань (прості і складні)

Ø  за характером пересування (лінійні, зустрічні)

Ø  за способом дій учасників (колективний, індивідуальний, парний)

Ø  за змістом і характером завдань (тематичні, несюжетні, комічні).

Наприклад, ”Передача м’яча над головою” – це проста, лінійна, колективна, несюжетна гра-естафета. ”Хто більше набере води” (перенесення води в тарілці, яку тримають двома руками з оббіганням перешкод і підлізанням під мотузкою на висоті очей дитини засобом прогнувшись) – це складні, лінійні, парні і кількісні ігри-естафети.

У програмах виховання дітей дошкільного віку ігри поділяються за ознакою переважаючого руху:  

Ø  ігри з ходьбою, бігом, рівновагою (”Іменинний пиріг”, ”Два морози”)

Ø  ігри з борсанням і ловлею предметів – ”Мисливці й зайці”

Ø  з повзанням і лазінням – ”Діти і вовки”

Ø  із стрибками – ”Горобчики”

Ø  на орієнтування в просторі – ”Жмурки”, ”Знайди і промовчи”.

За ступенем фізичного навантаження ігри бувають: великої (вся група  ”Рибалка і рибки”, ”Жаби і чапля”); середньої (всі діти – хороводи, ігри, ”Море хвилюється”); малої рухливості частина дітей або одна дитина (інші спостерігають) у вільному темпі (”Знайди і промовчи”, ”Кого не стало?”).

В роботі з дітьми використовують різновидності українських рухливих ігор:

Ø  сезонно-обрядові ігри (”Подоляночка”)

Ø  побутові народні ігри (що відображають працьовитість народу – землеробство, ковальська справа, тваринництво, мисливство, рибальство – ”Гусі”, ”Гра в коваля”

Ø  ігри-ловішки (”Квач”) – не мають сюжету, вдосконалюються навички швидкого бігу

Ø  ігри забави і ігри атракціони – це ігри естафетного характеру з елементами змагання (стрибки на одній нозі – іншого тримає товариш, кидання м’яча у русі в ціль, перетягування канату, підстрибування і ловля ласощів зубами: бублика, цукерки), ігри кількісного характеру – ”Ледачій Гриць”.

Сюди відносяться також катання на гойдалках, саморобних каруселях.

Народні ігри діляться і на:

Ø  сюжетні

Ø  несюжетні

і за ступенем фізичного навантаження:

Ø  велика

Ø  середня

Ø  мала рухливість

і за принципом переважаючих рухів (Вільчковський Е.С.).

А.В. Цось розподіляє на рухові, ігри і забави з співом, приказками, ігри з предметами, ігри на розвиток фізичних якостей: сили, спритності і ін.

Знання класифікації рухових ігор допоможе  вміло й обґрунтовано обирати ігри відповідно до педагогічних задач, місця і режиму дня й проведення.

2. Особливості використання рухових ігор у педагогічному процесі ДНЗ.

Як же вихователь доцільно може використовувати рухові ігри?

Враховуються певні вимоги:

Ігри підбираються відповідно до педагогічних задач. Вихователь керується програмою розвитку, навчання і виховання дітей у дошкільному навчальному закладі, де наводяться приклади ігор для дітей різних вікових груп, визначений переважаючий рух в даній грі – чітко визначаються, які вміння і навички закріплюються в даній грі, які фізичні якості розвиваються, які освітні й виховні цілі реалізуються.

При  виборі рухової гри враховується:

Ø  рухова підготовленість дітей;

Ø  руховий досвід;

Ø  інтереси й схильності.

Зміст гри повинен бути доступний, відповідати інтересам дітей, нагадувати цікаві явища оточуючого життя. Крім того, рухи, які діти виконують і грі, повинні бути добре засвоєні.

Не рекомендується підбирати ігри, в які входять недостатньо знайомі ігри, адже діти, захоплені сюжетом гри, не слідкують за правильністю виконання рухів.

При виборі гри враховується її місце в режимі дня.

Рухова гра проводиться на ранковій, денній і вечірній прогулянках.

Вранці частіше за все проводять ігри малої і середньої рухливості, ігри з використанням різних предметів – кеглі, літаюча тарілка тощо; з елементами спорту – ”Городки”, ”Бадмінтон” (відпрацьовують певні технічні прийоми спортивної гри – подача м’яча ногою в парах, відбивати м’яч ракеткою й ін.). Вранці рухові ігри плануються в залежності від сезону. Наприклад, зимою в кінці ранкової прогулянки можна використовувати рухливі ігри із стрибками на місці, підстрибування, щоб зігрітися, можна ліпити снігову бабу, водити хороводи, метати сніжки. В прохолодну погоду краще проводити ігри, в яких приймають участь всі діти. Вранці не слід проводити ігри з елементами змагань.

На денній та вечірній прогулянці проводяться ігри різного ступеню рухливості.

За годину до денного сну і після нього проводяться ігри будь-якої рухливості. Так, влітку, в спеку ігри зі швидким бігом і стрибками краще давати на початку денної прогулянки або після півдня, коли температура знизиться. З дітьми всіх вікових груп під час ранкової прогулянки проводиться не менше 3-х рухливих ігор. Бажано, щоб в кожній групі брали участь всі діти. Улітку 5-6 груп.

Плануються ігри з тим видами ігор, які розучувались на заняттях. Під час прогулянок в теплу пору року для ігор широко використовуються природні умови (так, в грі ”Діти і вовк” гравці ховаються за дерева, кущі, підлізають під низькі гілки; ”Переліт птахів” – залазять на пень або колоду і зістрибують із них). Використовуються також листя, каштани.

Підготовка місця – утрамбувати землю, посипати піском, періодично поливати водою. Зелені насадження. Узимку – очистити від снігу, втоптати, огородити сніжним валом, зробити гірки, фігурки.   

Робиться розмітка (постійна або тимчасова) для кожної гри окремо – використовують палички, прапорці. Узимку – розмічають темним порошком (зола), синькою.

Включають в ігри різні організаційні форми роботи з фізичного виховання:

Ø     гімнастичні вправи

Ø    фізкультурні хвилинки і фізкультурні паузи

Ø    заняття з фізичної культури

Ø    фізкультурні розваги і свята

Ø    пішохідні переходи.

Для ранкової гімнастики, для вступу у заплановану частину гри малої рухливості.

Для фізкультурних хвилинок ігри середньої рухливості, хороводні ігри з римованим текстом. Також ігри без використання великого простору, з нескладними рухами, ігри із шикуванням і перешикуванням. Відповідають тематиці занять (заняття з малювання – малюють український рушничок, елемент – калинові ягоди, гри ”Калина”).

Для фізкультурних пауз – ігри малої, середньої і великої рухливості. На початку планують ігри середньої рухливості, потім – великої і в кінці – малої, щоб привести організм дитини в спокійний стан.

На заняттях з фізичної культури – рухливі ігри можна використовувати на початку заняття у вступній частині, це ігри, які включають рухові дії для розвитку  організованості й навичок у перешикуванні.

В основній частині – ігри великої активності з максимальним навантаженням на дітей, з основними рухами, які не були заплановані на занятті.

 В заключній частині – малорухливі ігри.

Врахування місця проведення.

В невеликому приміщенні, групових кімнатах, в павільйоні – краще проводити ігри з перешикуванням у колони, в шеренги;

Ігри в яких діти беруть участь по черзі, ігри естафети, які не потребують великого простору (”Подоляночка”, ”Передача м’яча”).

У великому залі або майданчику – ігри різної рухливості з бігом у розсипну, стрибками, підстрибуванням, метанням на дальність і ін.

3. Методика навчання рухливих ігор.

Рухлива гра – складна емоційна діяльність дітей, направлена на розширення рухових задач, заснована на рухах  наявності правил. Гра активізує дихання, кровообіг і обмінні процеси, вдосконалює рухи, розвиває їх координацію, формує швидкість, силу, витривалість, вчить дітей діяти відповідно до правил, свідомо діяти в ігровій ситуації, що змінюється, пізнавати навколишній світ, активізує пам’ять, уявлення, розвиває мислення, уяву, поповнює словниковий запас і збагачує мову дітей, навчає діяти в колективі, підпорядковуватися загальним вимогам,  формує чесність, справедливість, дисциплінованість, вчить дружити, співпереживати, допомагати один одному, розвиває відчуття ритму, сприяє оволодінню просторовою термінологією.

Існують такі класифікації рухливих ігор: за складністю, рухливим змістом, ступенем фізичного навантаження, використанням знарядь, за переважаючим формуванням фізичних якостей. 

 

 

 

Таблиця 7

Організація й методика проведення рухливих ігор

 

Характеристика рухливих ігор			Попередня робота		Пояснення гри		Розп. ролей, вибір ведучого		Керівництво ходом гри		Підсумки гри
Молодший дошкільний вік
Організуються елементарні за змістом і правилами сюжетні і безсюжетні рухливі ігри, в яких всі діти виконують однорідні ролі або рухові завдання при безпосередній участі вихователя (всі діти – птахи, вихователь – птах-мама). В іграх по типу “Хованки” головну роль виконує вихователь (шукає дітей). Поступово діти переходять до виконання індивідуальних ролей (всі діти птахи, одна чи дві дитини – автомобілі). Кількість ролей в іграх незначна (1-2). Правила прості і носять підказуючий характер, кількість їх невелика (1-2), вони пов’язані з сюжетом, витікають із змісту гри. Виконання правил зводиться до дій за сигналом: на один сигнал діти вибігають із дому, на інший – повертаються на свої місця. Рухливі ігри часто супроводжуються словами-віршами,  речитативом, які розкривають зміст гри і її правила, пояснюють, який рух і як треба виконувати; служать сигналами для початку й закінчення гри, підказують ритм і темп			Виготовлення атрибутів до гри, знайомство зі змістом гри, ігровими діями персонажів, читання літератури, показ діафільмів, розглядання картин, проведення бесід		Пояснюючи гру важливо правильно розташувати дітей. Дітей молодшої групи вихователь частіше за все ставить так, як це потрібно для гри (в круг). У молодшій групі все пояснення йде по ходу самої гри. Воно повинно бути виразним, емоційним; інтонаціями голосу вихователь намагається охарактеризувати персонаж. пояснення сюжетних ігор частіше проходить у формі короткої розповіді. основна увага приділяється сигналам, за якими діти мають діяти. пояснення часто супроводжується показом: як виїздить автомобіль, як стрибає зайчик, як літає горобчик. Часто використовуються ігри зі словами		В іграх з дітьми молодшого віку вихователь спочатку бере на себе виконання головної ролі (наприклад, кіт в грі „Горобчики і кіт”). І тільки потім, коли малята освояться з грою, доручає цю роль самим дітям		Чим менше діти, тим активніше проявляє себе вихователь в грі. граючись з малюками, він діє нарівні з ними, виконуючи головну роль і керуючи  грою. Головна задача – це стимулювання рухової активності і створення радісного настрою. важливим моментом керівництва є участь вихователя в грі. В першій  молодшій групі обов’язкова безпосередня участь педагога в грі; він частіше за все сам виконує головну роль. У другій молодшій групі в знайомих іграх виконання головної ролі доручається дітям. Гру завжди організує вихователь		Підсумок гри повинен бути оптимістичним, конкретним, коротким. Малюків обов’язково треба похвалити
Характеристика рухливих ігор		Попередня робота		Пояснення гри		Розподіл ролей, вибір ведучого		Керівництво ходом гри		Підведення підсумків гри
Середній       дошкільний вік
З’являються ігри з найпростішим змаганням, як індивідуальним („Хто скоріше принесе іграшку”), так і колективним („Літаки”), прості гри атракціони.   Може з’явитися головна роль				Вихователь пояснює правила по ходу гри. По ходу пояснення він показує дії різних героїв. Можливо і пояснення через сюжетну розповідь до гри		Вихователь зрідка виконує роль ведучого		Спочатку вихователь виконує головну роль сам, а потім передає її дітям. Він бере участь у грі і тоді, коли не вистачає пари		Підсумок гри короткий: треба відмітити дітей, яки проявили спритність, швидкість, і похвалити всіх дітей

 

 

 

Характеристика рухливих ігор	Пояснення гри		Розподіл ролей, вибір ведучого	Керівництво ходом гри	Підведення підсумків гри
	Старший дошкільний вік
Рухливі ігри ускладнюються за змістом, правилами, кількістю ролей, введенню завдань на колективне змагання. При змаганні невеликих груп враховуються фізичний розвиток і індивідуальні особливості дітей. Використовуються ігри-естафети, спортивні ігри. Кількість ролей збільшується (до 3-4), ролі розподіляються між усіма дітьми	Бажана така послідовність пояснення: назвати гру і її задум, коротко викласти зміст, підкреслити правила, нагади рухи (якщо потрібно), розподілити ролі, роздати атрибути, розмістити граючих на майданчику, почати ігрові дії. Якщо в грі є слова, то спеціально розучувати їх під час пояснення не слід; діти природно запам’ятають їх у ході гри. якщо гра знайома дітям, то замість пояснення треба згадати з ними окремі важливі моменти. Якщо гра складна, то не рекомендується відразу давати докладне пояснення, а краще поступити так: спочатку пояснити головне, а потім по ходу гри деталі. Вихователь пояснює правила перед грою, а потім задає питання, щоб переконатися, що всі діти зрозуміли правила гри. Діти можуть до гри розповісти правила самі або відповісти на питання вихователя	Ведуча роль – завжди спокуса, тому під час розподілу ролей виникають різні конфлікти. Вибір на головну роль діти повинні сприймати як заохочення, як довіру, як впевненість вихователя в тому, що дитина виконує важливе доручення. Вибір вихователя повинен бути обов’язково мотивованим (наприклад, „Діти, нехай першим  ловішкою буде Олексій. У нього сьогодні день народження. Це наш йому подарунок. Згодні?”). часто використовуються лічилки (рахують самі діти). На кого випало останнє слово, той і буде водити. За рукою рахуючого ревниво спостерігають всі, тому ділити слова на частини не можна. Можливий вибір на роль за бажанням дитини. Можна використовувати загадку (хто перший  відгадає, той і воде). Можна вибрати на роль за допомогою „чарівної стрілки”. Як заохочення, за жеребкуванням. Для призначення нового ведучого по ходу гри основним критерієм є якість виконання рухів і правил (наприклад, „Діти, яка Свєта молодець, і від вовка ухилилася, і Валю виручила. Тепер вона буде вовком...”)		Вихователь керує грою, спостерігаючи за нею зі сторони. Але іноді вихователь бере участь у грі, якщо, наприклад, за умовами гри потрібне відповідне число гравців. Робить зауваження тим, хто порушує правила, підказує дії гравцю, що розгубився, подає сигнали, допомагає змінити ведучих, заохочує дітей, спостерігає за діями дітей і не допускає   Статичних поз (сидіння навпочіпки, стояння на одній нозі), регулює фізичне навантаження, яке повинно збільшуватися поступово	Відзначають тих, хто проявив спритність, швидкість, дотримувався правил. Називають тих, хто порушував правила. вихователь аналізує, як вдалося досягти успіхів у грі. підведення підсумків гри повинно проходити й інтересній і захоплюючій формі. До обговорення проведеної гри треба залучати всіх дітей. Це привчає їх до аналізу своїх Вчинків, викликає більш свідоме відношення до виконання правил гри й рухів