Товарознавство ...

ТЕМА 3: НОМЕНКЛАТУРА ТА АСОРТИМЕНТ ТОВАРІВ

 

План

1. Основні поняття та класифікація асортименту товарів.

2. Властивості і показники асортименту.

3. Фактори формування асортименту.

1.Основні поняття та класифікація асортименту товарів

Асортимент товарів це набір товарів, що сформований за певними ознаками і задовольняє різноманітні, аналогічні й індивідуальні потреби.. У товарознавстві прийнято набір товарів обмежувати їх найменуваннями, а сорту як градації якості товарів одного виду і найменування відносити до сортаменту.

Товарна номенклатура – перелік однорідних і різнорідних товарів загального або аналогічного призначення. Так, товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД) це перелік товарів, призначений для експортно-імпортних операцій.

Товари непродовольчої групи, які мають безпосереднє відношення в своєму асортименті до дітей, обов'язково погоджуються з Міністерством охорони здоров'я через велику кількість нових видів хімічних волокон, препаратів, штучних тканин, які не завжди позитивно сприймаються в дитячому віці, але високо продуктивні у виробництві.

Торговий асортимент – набір товарів, сформований організацією торгівлі чи громадського харчування з урахуванням його спеціалізації споживного попиту і матеріально-технічної бази (оптові бази, роздрібні підприємства). На відміну від промислового, торговий включає товари різних виробників, у тому числі імпортні.

Широта охоплення товарів, які входять в асортимент, визначається кількістю груп, підгруп, видів, різновидів, марок, типів, найменувань.

Залежно від широти охоплення товарів розрізняють види асортименту: простий, складний, груповий, розгорнутий, супутній, змішаний.

Простий асортимент характерний для магазинів, які реалізують товари повсякденного попиту в районах проживання покупців з невеликими матеріальними можливостями.

Складний асортимент – набір товарів, представлений значною кількістю груп, видів, різновидів і найменувань, які задовольняють різноманітні потреби в товарах (оптові бази і великі універмаги).

Груповий асортимент – набір однорідних товарів, об'єднаних спільністю ознак, які задовольняють аналогічні потреби (одяг,взуття, іграшки тощо).

Видовий асортимент – набір товарів різних видів і найменувань, є основною частиною групового асортименту. Наприклад, асортимент молока - пастеризоване, стерилізоване й ін. - частина асортименту молочної продукції.

Марочний асортимент – набір товарів одного виду, марочних найменувань (престижні марки автомобілів, одягу, взуття, парфумів, спортивних товарів тощо).

Розгорнутий асортимент – набір товарів, який включає значну кількість підгруп, видів, різновидів, найменувань, які відносяться до групи однорідних, але відрізняються індивідуальними ознаками. У спеціалізованих магазинах, наприклад, аудіо - і відеотехніка представлена трьома-чотирма групами однорідних товарів (телевізори, магнітофони, відеомагнітофони), але різної складності і різних торгових марок.

Супутній асортимент – набір товарів, який виконує допоміжні функції (для взуття - це крем, у продовольчому магазині - сірники, мило і т. ін.).

Змішаний асортимент – це набір товарів різних груп, видів, найменувань, які відрізняються великою розмаїтістю функціонального призначення (для магазинів продовольчих і непродовольчих товарів).

За ступенем задоволення потреб розрізняють: раціональний і оптимальний асортимент.

Раціональний асортимент – набір товарів, який найповніше задовольняє реально обґрунтовані потреби, що забезпечують максимальну якість життя при певному розвитку науки, техніки і технології.

Оптимальний асортимент – це товар, який задовольняє реальні потреби з максимально корисним ефектом для споживача при мінімальних витратах на їх проектування, розробку, виробництво і доведення до споживача. Товари оптимального асортименту відрізняються підвищеною конкурентоздатністю.

Залежно від характеру потреб асортимент може бути реальним, прогнозованим і навчальним.

Реальний асортимент – дійсний набір товарів, наявний у конкретній організації виробника чи продавця.

Прогнозований асортимент – набір товарів, що повинен буде задовольняти передбачувані потреби.

Навчальний асортимент – це перелік товарів, систематизований за визначеними науково обґрунтованими ознаками для досягнення навчальних цілей.

 

2. Властивості і показники асортименту

Властивості асортименту – специфічна особливість асортименту, що виявляється при його формуванні. Показник асортименту – кількісне вираження властивостей асортименту; вимірам підлягають кількість видів і найменувань товарів.

Асортимент характеризується широтою, повнотою, стійкістю, ступенем відновлення, новизною, структурою, асортиментним мінімумом, раціональністю, гармонійністю.

Широта асортименту – це кількість видів, різновидів і найменувань товарів однорідних і різнорідних груп.

Повнота асортименту – датність набору товарів однорідної групи задовольняти однакові потреби. Визначається відношенням фактичної кількості різновидів товару до його кількості, передбаченої відповідним прейскурантом чи специфікацією (базова повнота).

Чим більша повнота асортименту, тим вища вірогідність задоволення покупця.

Стійкість асортименту – здатність набору товарів задовольняти попит на аналогічні товари. Особливість таких товарів – стійкий попит на них. Коефіцієнт стійкості (Кс) – це відношення кількості видів, що користуються стійким попитом у споживачів (С) до загальної кількості видів і найменувань товарів тих самих однорідних груп (Шс).

Новина (оновлення) асортименту – здатність товарів задовольняти потреби, що змінилися, за рахунок нових товарів.

Новина товару характеризується дійсним оновленням – кількістю нових товарів у загальному переліку (Н) і ступенем відновлення (Кн), що виражається відношенням кількості нових товарів до дійсної ширини Шд (загальна кількість найменувань).

Структура асортименту характеризується часткою товарних груп, підгруп, видів і різновидів товарів у загальній сумі товарообігу. Якщо структура асортименту не відбиває споживчий попит, утворюються запаси неходових, залежаних товарів, створюється штучний дефіцит. При регулюванні структури асортименту варто враховувати економічні вигоди підприємства у випадку переваги дорогих чи дешевих товарів, окупність витрат на їх доставку, збереження і реалізацію, а також платоспроможність сегмента споживачів, на який орієнтується торгова організація. Для визначення складських приміщень, викладки товару аналізують структуру асортименту в натуральному виразі, а для визначення потреб користуються грошовим виразом.

Асортиментний  мінімум - це мінімально допустима кількість видів товарів повсякденного попиту, які визначають профіль роздрібної торгової організації.

Раціональність асортименту - здатність набору товарів найповніше задовольняти реально обґрунтовані потреби різних сегментів споживачів. Раціонально сформований асортимент прискорює реалізацію товарів. Коефіцієнт раціональності -

середньозважене значення показника раціональності з урахуванням реальних показників широти, повноти, стійкості і новизни, помножені на відповідні коефіцієнти вагомості, що визначаються експертним шляхом.

Гармонійність асортименту забезпечує якісну характеристику і не вимірюється кількісно, тому і має описовий характер. Відноситься до спеціалізованих магазинів або відділів. Наприклад, "Усе для будинку", "Усе для дозвілля", "Усе для спорту" тощо.

Розрізняють товари простого і складного асортименту. Товари простого асортименту в межах одного виду не розрізняються за призначенням, фасонами, розмірами і т. ін.(годинники, зошити, олівці, дивани, автомобілі і т. ін).

Товари складного асортименту в межах одного виду розрізняються за призначенням, фасонами, розмірами, конструкцією, матеріалами тощо (одяг, тканини, галантерея, запчастини, метал і т. ін.).

 

3. Фактори формування асортименту

Управління асортиментом – діяльність, спрямована на досягнення вимог раціональності асортименту. Основними елементами управління є формування і встановлення рівня вимог за показниками, які визначають раціональність асортименту та асортиментну політику підприємства.

Для формування реального асортименту для задоволення різноманітних потреб і одержання запланованого прибутку, необхідно:

• встановити реальні і прогнозовані потреби у визначених товарах;

• визначити основні показники асортименту і дати аналіз його раціональності

• виявити джерела товарних ресурсів ;

• оцінити матеріальні можливості організації для випуску, розподілу і реалізації окремих товарів;

• визначити основні напрями формування асортименту.

Планування (формування) асортименту – визначення кількості необхідної продукції (товарів) і раціональних показників.

Асортиментна політика – система поглядів та комплекс заходів щодо управління асортиментом товарів на всіх рівнях в інтересах окремих суб’єктів ринку та держави в цілому.

Основні напрями у сфері формування асортименту:

- скорочення;

- розширення;

- стабілізація;

- оновлення;

- удосконалення;

- гармонізація.

Фактори формування асортименту розрізняють загальні і специфічні. До загальних відноситься попит і рентабельність. До специфічних промислового асортименту відносяться сировинна і матеріально-технічна база виробництва, досягнення науково- технічного прогресу, а торгового асортименту - виробничі можливості виробників, спеціалізація торгової організації, методи стимулювання збуту і формування попиту і т. ін.

Важливу роль в управлінні асортиментом відіграють нормативні і технологічні документи, прайс-листи.

 

Запитання і завдання

1.Розкажіть про властивості, показники та методи обліку коефіцієнтів асортименту.

2. Ваші уявлення про концепцію, формування асортименту та асортиментну політику.

3.Назвіть фактори формування асортименту.

 

Література

1. Власова А.В. Основи товарознавства непродовольчих товарів. Навчальний посібник.-К.: Центр навчальної літератури, 2006. с.40

2. Моисеенко Н.С. Товарознавство непродовольственных товаров. - Ростов-на Дону: Феникс, 2005. с.10-13