Лекція 5. Методика проведення туристичних змагань.

ЗМАГАННЯ З ПІШОХІДНОГО ТУРИЗМУ

 

Змагання з пішохідного туризму проводяться:

-на дистанції «Смуга перешкод»

-на дистанції «Крос-похід»

-на дистанції «Рятувальні роботи»

-у вигляді «Спеціальних завдань».

«Смуга перешкод» - коротка, динамічна дистанція, насичена технічними етапами, встановленими на природних та штучних пере­шкодах. Вона може включати виконання спеціальних завдань.

«Крос-похід» - довга дистанція, що імітує похідні умови. Вона передбачає орієнтування по картосхемі під час руху за маршрутом подолання природних перешкод, технічних етапів та виконання спеці­альних завдань. Рекомендується включення швидкісних етапів.

Параметри дистанції наведені у табл. 1.

Таблиця 1

Клас дистанцій

Кількість етапів

Протяжність дистанції, км

 

Кількість етапів із самонаведенням

Кількість швидк. етапів на дистанції крос-похід

Бальна оцінка дистанції

Смуга перешкод

 

Крос-похід

 

Загальна сума балів

Мінімальна сума балів локальних перешкод ЛП (етапів 1-18)

IV

до 16

до 1,5

до 12,0

не менше 9

до 3

111-180

90

III

до 12

до 1,5

до 10,0

не менше 5

до 3

71-110

50

II

до 9

до 1,0

до 8,0

до 4

до 2

46-70

30

I

5-6

до 1,0

до 6,0

до 1

1

20-45

15

 

Примітки:

1. Кількість етапів з самонаведенням вказано для командного проходження дистанцій, для особистих змагань вона на регламенту­ється.

 2. Бальна оцінка дистанцій складається з суми бальних оцінок кожного етапу та балів за сумарний перепад висот на дистанції згідно додатку 1.

3. Згідно з таблицею 1 можуть бути поставлені постійні тестові дистанції різних класів, які затверджуються відповідною федерацією і далі не потребують інспекції на відповідність класу. Ці дистанції можливо використовувати для перевірки підготовленості групи (ко­манд) до спортивних походів, а також для змагань з заздалегідь обу­мовленими розрядними нормами.

«Рятувальні роботи» передбачають надання першої долікарня-ної допомоги «умовно потерпілому» та виготовлення засобу для транспортування потерпілого з послідовним транспортуванням його силами команди по маршруту, складеному з технічних етапів.

Для того, щоб «Рятувальні роботи» були окремою дистанцією, вони повинні включати таку кількість технічних етапів з транспорту­вання потерпілого:

- для змагань III класу - не менше 3-х;

- для змагань IV класу не менше 5-ти.

В цьому випадку «умовний потерпілий» не є членом команди. При меншій кількості етапів та для змагань І та II класів «Ряту­вальні роботи» можуть включатися до складу дистанції «Смуга пере­шкод» та «Крос-похід», або складу «Спеціальних завдань».

Всі технічні етапи з транспортування потерпілого на дистанції «Рятувальні роботи» долаються з самонаведенням.

«Спеціальні завдання» передбачають виконання завдань, пов'я­заних з туризмом, або подолання одного чи декількох технічних етапів.

Клас дистанції, крім їх протяжності та кількості технічних ета­пів, визначається ще й складністю природних перешкод (характером рельєфу та рослинності, швидкістю течії, шириною та глибиною річки тощо) та обов'язковими технічними прийомами, а для «Рятувальних робіт» також і важкістю травми чи захворювання.

Запровадження етапів, що принципово відрізняються від вище­названих, повинно бути попередньо узгоджено з вищестоящою колегі­єю суддів.

Пріоритет полегшених варіантів дистанції ГСК має бути доведе­ний до учасників разом з остаточним переліком етапів (схемою) дис­танції.

Змагання проводяться командні та особисті (індивідуальні).

Кількісний склад команди повинен бути достатнім для технічно грамотного безаварійного проходження етапу (дистанції).

У змаганнях на дистанціях III та IV класів команди - 6 чоловік.

Склад команди може бути чоловічим, жіночим або змішаним і обумо­влюється Положенням.

В особистих змаганнях необхідні страховки забезпечуються суд­дівською бригадою або асистентами (тренер, інший учасник).

 

 

Опис технічних етапів смуги перешкод, походу-кросу,

рятувальних робіт і спеціальних завдань

 

Всі перешкоди (етапи) умовно поділяються на «водні» (через во­ду) і гірські (скельні). Можлива імітація перешкод.

Етапи, пов'язані з подоланням водних перешкод:

 Перший учасник команди під час організації переправ переправ­ляється на протилежний берег вбрід або іншим, обумовленим в Умо­вах, способом.

При переході вбрід (з жердиною) командна страховка здійснюєть­ся основною і допоміжною вірьовками (вуси), кінці вірьовок не закрі­плені. Основна вірьовка вище по течії. Кріплення вірьовки до учасни­ка в перехрестя страхувальної системи на спині. На основній вірьовці два страхуючих в рукавицях обличчям по течії, допоміжна вірьовка контролюється одним учасником. Бухта вірьовки не повинна бути за спиною страхуючих.

При переході по колоді командна страховка здійснюється так само, однак застосовується лише вірьовка (основна).

Етапи, пов'язані з подоланням гірських перешкод:

Командна страховка здійснюється через карабін (опору), кінець страхувальної вірьовки закріплений, страхуючий стоїть на самостра-ховці. Знаходження учасників у робочій зоні дозволяється тільки на самостраховці або на командній страховці.

На всіх етапах на вірьовці, поручнях не повинно знаходитися бі­льше одного учасника.

На всіх навісних переправах вантаж транспортується окремо від учасника.

Будь-який етап змагань вважається закінченим, коли всі учасни­ки досягнули відповідно до Умов його закінчення, тобто, вийшли за контрольну лінію разом із спорядженням. Після цього фіксується час проходження етапу.

Навісна переправа через річку:

Довжина і кут нахилу переправи не повинні перевищувати: для дистанції І-ІІ класів – 30 м і 10 градусів, ІІІ-IV – 60 м і 20 градусів.

На дистанції І і II класів рекомендується переправу навішувати силами суддівської колегії.

Крутопохила переправа:

Кут нахилу переправи повинен перевищувати 20 градусів. Дов­жина для І і II класів - до 30 м, для ІІІ-IV класів - до 60 м.

Учасники переправляються ногами вниз на верхній командній страховці через гальмівний пристрій. Перехід першого учасника бродом, дюльфером, вільним лазінням на командній страховці або будь-яким іншим правильним способом, що задається Умовами зма­гань. Для останнього учасника обов'язкова супроводжуюча вірьовка знизу.

Підйом по скельній ділянці або схилу:

Етап, як правило, проводиться на дистанції ІІ-ІV класів. Довжи­на до 60 м, середня крутизна 45 градусів. Перший учасник піднімаєть­ся вільним лазінням з командною страховкою, пропускаючи страхо-вочну вірьовку через карабіни, які навішуються ним в проміжних пунктах кріплення. Всі інші учасники піднімаються по поручневій вірьовці з самостраховкою. Умовами змагань може передбачатись пункт зміни ведучого.

Спуск по схилу (в т.ч. спортивним способом):

Спуск з самостраховкою «схоплюючим» вузлом або з команд­ною страховкою. Положення спускової вірьовки відносно учасника – довільне. При крутому або небезпечному спуску (каменепад, слизько тощо) допускається використовувати пристрої типу шайба, вісімки та інші, допущені технічною комісією.

Переправа через річку по колоді:

Довжина колоди - до 10 м. На дистанціях III і IV класів можна передбачити укладку колоди. Колода укладається будь-яким спосо­бом, наприклад, через вертикаль чи з допомогою триноги. Переправа першого учасника по колоді здійснюється з обов'язковою командною страховкою однією вірьовкою.

Переправа через яр по колоді:

Переправа першого учасника по колоді здійснюється з обов'яз­ковою командною страховкою через карабін (опору). Переправа інших учасників так само, як по колоді через річку.

Переправа через річку вбрід з використанням поручнів:

Глибина річки не повинна перевищувати 1,2 м. Швидкість течії і ширина переправи не повинні бути більше: для дистанції І і II класів -1 м/сек., 30 м, III класу - 2,0 м/сек., 30 м, IV класу - 3 м/сек., 50 м. На дистанціях III і IV класів рекомендується натягувати поручні силами команди. Перехід по поручнях - обличчям до течії, кріплення до поручнів - «вусом» самостраховки.

Переправа на вірьовці з поручнями:

Довжина переправи не повинна перевищувати: І і II класів -15 м, III і IV класів - 30м. Рекомендується організувати переправу силами суддівської колегії. Відстань між вірьовками до 1,5 м.

Переправа на плавзасобах:

Етап може бути самостійним або входити складовою частиною в етапи, пов'язані з переправою. Варіанти проходження етапу обумов­люються в Умовах.

Транспортування «потерпілого»:

Транспортування «потерпілого» може здійснюватися на вигото­влених командою носилках, коконі, на вірьовці, рюкзаку або іншими способами. Виготовляються носилки з підготовлених суддівською бригадою двох продольних жердин довжиною до 2 м та 3 поперечних. Команда для виготовлення носилок використовує штормівки, полот­но, вірьовки.

Крайні поперечини прив'язуються до жердин зверху, а середня -знизу, вузли для зв'язування повинні бути жорсткі і мати не менше З обертів навкруг кожної жердини, якщо використовується допоміжна вірьовка, і два оберти для основної вірьовки.

Якщо ложе носилок з вірьовок, то розмір ячейок повинен бути 10-15 см, а кріплення вірьовок до жердин за допомогою «стремені» або напівсхоплюючого вузла. Носилки повинні бути жорсткі, тобто не повинні складатися.

Довжина етапу при транспортуванні по пересічній місцевості до 200 м, у випадку індивідуального транспортування - до 100 м.

Укладка «потерпілого» на носилки в залежності від Умов зма­гань.

Перелік умовних травм і захворювань:

1. Кровотечі.

2.    Проникаюче поранення грудної клітки.

3.    Проникаюче поранення черевної порожнини.

4.    Травма черепа.

5.    Перелом ключиці.

6.    Перелом ребер.

7.    Пошкодження хребта.

8.    Перелом тазу.

9.    Перелом плеча.

10.  Перелом передпліччя.

11.  Перелом стегна.

12.  Перелом гомілки.

13.  Перелом щиколотки.

14.  Розтягнення і розрив зв'язок.

15.  Вивихи.

16.  Термічні опіки.

17.  Переохолодження.

18.  Тепловий, сонячний удар.

19.  Ураження блискавкою.

20.  Утоплення.

21.  Гірська хвороба.

22.  Гостра серцево-судинна недостатність, непритомність.

23.  Зупинка серця та дихання.

24.  Шок.

25.  Харчові отруєння.

26.  Простудні захворювання (запалення легенів).

Забезпечення безпеки на дистанції (етапах)

Важлива роль в засобах безпеки - розмітка місць (зон, ділянок), які повинні ретельно виконуватись за наступними правилами (лінія­ми):

- лінії старту і фінішу дистанції або етапу.

- контрольними лініями;

- обмежувальними лініями.

Ці лінії повинні щільно прилягати до рельєфу. Крім того, можуть застосовуватись лінії маркіровки, що направляє рух учасників та інші допоміжні лінії.

Ширина ліній не менше 3-х см.

Ділянка крутого рельєфу, на якій проходить дистанція, а також місця, де повинні проходити шнури суддівської страховки, старанно очищаються від вільно лежачого каміння, уламків порід, інших пред­метів, а скельний рельєф також від землі, трави, піску. У випадку неможливості усунення всіх слабо закріплених або вільно лежачих предметів вони відмічаються обмеженою замкнутою (заборонною) лінією.

Ділянка ріки, вибраної для проведення змагань, повинна мати досить рівне і спокійне дно, безпечні підходи до місця змагань. Реко­мендується встановлення поста перехвату нижче по течії.

Очистка дистанції проводиться спеціальною бригадою під керів­ництвом начальника дистанції. Всі учасники повинні використовувати захисні каски на етапі «Рух по скельному відрізку» і на інших етапах, обумовлених в Умовах.

На етапах, де це необхідно, суддями обладнуються пункти стра­ховки та самостраховки. Всі учасники змагань, що знаходяться на потенційно небезпечних ділянках, повинні бути забезпечені суддівсь­кою та верхньою страховкою, самостраховкою.

Пункти перестібання суддівської страховки повинні бути напе­ред обумовлені та обладнані. Суддівська страховка не повинна зава­жати або надавати допомогу учаснику при проходження дистанції, а також торкатися потенційно небезпечних ділянок рельєфу.

Учасники зобов'язані слідкувати за правильним положенням прикріпленої до них суддівської страховки. Начальник дистанції і головний суддя зобов'язані особисто перевірити район змагань, дис­танції, етапи, надійність обладнання пунктів страховки та самострахо­вки, суддівської страховки, вжити заходи до усунення причин, що можуть привести до нещасного випадку.

Всі судді, що знаходяться на дистанції в місцях, де можливі зри­ви або падіння каміння, повинні бути забезпечені самостраховкою та захисними касками.

 

7.2. ЗМАГАННЯ З ТУРИСТСЬКОЇ ТЕХНІКИ

 

Змагання з туристської техніки включають: укладку рюкзака, постановку та знімання палатки, розведення багаття, подолання окре­мих перешкод та інші.

Технічні етапи:

1.    Навісна переправа через річку.

2.    Навісна переправа через яр (скельна).

3.    Крутопохила переправа.

4.    Підйом по скельній ділянці або схилу.

5.    Траверс скельної ділянки або схилу.

6.    Траверс схилу з альпенштоком.

7.    Спуск по вертикальних поручнях.

8.    Спуск по схилу (у т.ч. спортивним способом).

9.    Переправа через річку по колоді.

10.  Переправа через яр по колоді.

11.  Переправа через річку вбрід з використанням поручнів.

12.  Переправа через річку вбрід.

13.  Переправа по вірьовці з поручнями.

14.  Переправа на плавзасобах.

15.  Транспортування «потерпілого».

16.  Подолання канави, струмка, рову, скельного прижиму з вико­ристанням підвішеної вірьовки (маятником).

17.  Рух по жердинах.

18.  Рух по купинах.

19.    Орієнтування.

 Спеціальні завдання

20.  В'язання вузлів.

21.  Надання долікарської допомоги.

22.   Залік з топографії та геодезії.

23.  Визначення відстані або висоти.

24.  Встановлення намету.

25.  Розпалювання багаття.

26.  Укладання рюкзака.

27.  Виготовлення спорядження.

Положенням або умовами проведення змагань може бути запроваджена логічна комбінація етапів, а також інші етапи або спеціальні завдання.

В'язання вузлів:

Учасники команди виконують в установлений час завдання, вка­зане в картці. Зразки вузлів вивішуються суддями до початку змагань. Перелік рекомендованих вузлів:

1.    Прямий.

2.    Академічний.

3.    Зустрічний.

4.    Ткацький.

5.    Брамшкотовий.

6.    Грепвайн.

7.    Провідник (одним кінцем).

8.    Подвійний провідник.

9.    Провідник «вісімка».

10.  Серединний провідник.

11.  Стремено.

12.  Булинь.

13.  Удавка.

14.  Схоплюючий (прусик).

15.  Австрійський схоплюючий.

16.  Бахмана.

Дистанцію змагань прокладають на місцевості, відкритій для гля­дачів, або щоб хоч більша її частина з найскладнішими перешкодами проглядалася з однієї точки. Довжина дистанції звичайно буває 600 -1200 м. Подовжувати її не слід, бо це значно збільшує тривалість змагань.

Щоб змагання як видовище були цікавіші, прокладають два пара­лельні шляхи руху, які однакові за довжиною й складністю.

Старт завжди роздільний. В кожному забігові беруть участь дві команди в певному складі.

 


Последнее изменение: Friday, 9 February 2024, 17:32