- Тож що таке цінності? Звідки вони беруться? Чи існують «вічні», «загальнолюдські» цінності і, якщо ні, за який проміжок часу і за яких обставин можна повністю «перепрограмувати» ціннісний код? Зрештою,
чому цінності важливі і чому саме у буремному ХХ столітті, сповненому соціальних потрясінь, жахливих катастроф і тотального релятивізму, дискусія про цінності не лише спалахує з новою силою, але й виходить на принципово інший науковий рівень?
Хоча філософія цінностей, або аксіологія, як окрема галузь знання, виникає порівняно пізно, у другій половині ХІХ століття, наразі
не залишилося жодної соціогуманітарної науки, яка не сформувала б
свою візію проблеми визначення й генези цінностей.Всі вони в цілому
вкладаються у річища двох принципових підходів: натуралістичного й
трансценденталістського. Трансцендентне, у найбільш загальному визначенні, - це те, що не грунтується на досвіді і, відповідно, недоступне
емпіричному пізнанню. Засновник трансценденталістського підходу,
німецький філософ Іммануїл Кант, та його послідовники-неокантіанці
говорять про цінності як про категорії апріорні, трансцендентальні й
загальнозначущі. Починаючи з цінностей логічних (таких, що піддаються раціональному обгрунтуванню), людина, на думку неокантіанців, поступово формує цінності естетичні, етичні та насамкінець релігійні – ті, що описують ідеальний світ, світ, яким він має бути.
Натомість, прибічники натуралістичного підходу прагнуть скорелювати наявні системи цінностей із природними потребами людини, історичними, культурними, соціоекономічними контекстами тощо. Крізь
призму цінностей, наголошує засновник загальної теорії цінностей
Ральф Перрі, людина пізнає не «ідеальний світ» трансценденталістів, а
саму себе, свої цілі й прагнення. Цінностями Перрі називає ті соціалізовані й насичені емоціями усталені ідеї, що визначають сутність культури
й цивілізації краще за будь-які матеріальні артефакти. Звідси – потреба розглядати цінності у річищі цивілізаційного підходу. Вже згаданий
нами британський дослідник Ієн Морріс визначає цінності як ті життєві
практики, що дозволяють досягти найбільшої користі за тих чи інших історичних та економічних умов. Відповідно, такі, здавалося б, загальнозрозумілі цінності, як мир, терпимість чи індивідуальна ініціатива, властиві суспільствам, що видобувають енергію з корисних копалин, будуть
абсолютно неприйнятними для суспільств аграрних. А отже, цінності
тієї чи іншої доби варто розглядати як ціннісні комплекси – системи взаємопов’язаних і взаємозалежних категорій, кожна з яких наповнюється
контекстуальним сенсом і не функціонує окремо від інших. Саме до таких цілісних конструктів належить і система європейських цінностей, де
кожна з категорій – гідність, свобода, демократія, рівність, права людини, верховенство права – визначає себе через зв’язок з рештою.