Зверніть увагу.
Виділяють два великі типи текстів-міркувань. До
першого типу належить текст-міркування аргументувального типу, з чіткою
структурою, що полягає у побудові ланцюга висновків на обрану тему, де з
попередніх суджень витікають наступні. У процесі викладу тексти-міркування
реалізовують комунікативні настанови: доведення, пояснення, спростування. Таке
міркування має на меті з’ясувати якесь поняття, розвинути, довести або
скасувати усталену думку. У таких текстах досліджують предмети і явища,
виявляють їх внутрішні ознаки, доводять певні положення. З логічного погляду –
це ланцюг висновків із певної теми, що спирається на факти та встановлює нові
зв’язки між предметами і явищами на основі вже відомих.
Тексти-міркування (роздуми) в медіа потребують
добору, аналізу й узагальнення фактів. Роздум автора може виражатися в різних
формах, але він повинен обов’язково розкривати причинно-наслідкові смислові
зв’язки між об’єктами, явищами та діями. Ці зв’язки й визначають суть структури
такого тексту: теза, докази (аргументи), висновки.
Особливе місце займають підтипи міркування, а
відповідно й тексту-міркування:
1.
Текст-доказ – обґрунтовує правильність суджень, істинність яких не є
очевидною, шляхом перетворення їх на судження безпосередньо очевидні. Іншими
словами, текст-доказ – розкриває істинність одних суджень та хибність інших.
2.
Текст-спростування – доведення хибності тези.
Існують такі види спростування:
- доведення
хибності аргументів;
- доведення хибної
форми аргументації (теза з аргументів не випливає);
- доведення
істинності антитези (протилежної вихідній, тези);
- доведення до
абсурду (доведення того, що наслідки, які випливають із запропонованої тези
суперечать дійсності).
3. Текст-підтвердження або емпіричне доказ
– функція встановлення достовірності висловленого положення за допомогою
підкріплення його фактами.
4. Текст-обґрунтування – встановлення
доцільності дії, мотивування.
До другого
типу тексту-міркування належать роздуми зі зміною системи викладу думок у
різних його частинах. Логіко-структурний аспект у таких текстах ослаблений,
виклад створює ефект руху свідомості. Якщо тексти першого типу мають замкнену
структуру, то цього типу, навпаки, наштовхують на подальші міркування.
Манера авторського роздуму текстів-міркувань може
бути стримана, урочиста, лірична, щира, іронічна та інша, що позначається,
насамперед, на виборі мовних засобів: лексичних (синонімів,
емоційно-забарвлених та нейтральних слів); морфологічних (дієслова теперішнього
часу, модальні слова, підрядні сполучники); синтаксичних (прості ускладнені
речення, односкладні, неповні речення, складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними,
обставинними причини й наслідку). Роздуми бувають повними й неповними (без
прикладів та висновку); можуть орієнтуватися на різну тематику
(морально-етичну, суспільно-політичну, наукову тощо); мати різне функціональне
призначення – наукова, науково-популярна, ділова, публіцистична та художня
сфери (Л. Кратасюк).