Практичне заняття 8. Роман у віршах «Берестечко» Л. Костенко.
Роман у віршах "Берестечко" Л.Костенко
1. Роман у віршах „Берестечко”: історична основа твору.
2. Жанр твору: традиції і новаторство.
3. Тематика і проблематика.
4. Особливості сюжетно-композиційної моделі.
5. Образи.
6. Стиль.
Питання для самоконтролю:
1. Хто з письменників звертався до цієї теми?
2. Чому дослідники визначають жанр твору як "соціально-психологічний роман у віршах"?
3. Які проблеми окреслені у творі?
4. Що домінує в зображенні постаті Б.Хмельницького?
5. Які феміністичні аспекти проблематики акцентовані у творі?
6. Які особливості сюжету?
7. Розкрийте поетику номінацій у творі.
8. Сутнісні риси стилю Л.Костенко в проекції на цей твір.
9. З'ясуйте, наскільки твір суголосний сучасності?
Завдання:
1. Підібрати матеріали (історичні документи), які б розкрили специфіку відтворення історичних подій у творі (образ Я.Вишневецького, Б.Хмельницького).
2. Прочитати роман П.Загребельного „Я, Богдан”. Здійснити порівняльний аналіз (у письмовій формі) специфіки інтерпретації історичних подій і образу Богдана Хмельницького.
Література
Основна:
1. Берестечко: подвиг і трагедія // Військо України. – 2001.-№ 5-6.– С.36-39.
2. Бондаренко А., Бондаренко Ю. Поезія Ліни Костенко у формуванні національної свідомості учнів // Урок української. – № 2. – С. 31 – 35.
3. Бондаренко Ю., Людина - центр історії в романі Ліни Костенко "Берестечко"//Урок української,2004.-№ 11-12.– С.26-30
4. Валюх З., Про словотворення в романі Ліни Костенко "Берестечко"//Урок української,2001.-№9.– С.23-25
5. Горчак О. Поразка (роман Ліни Костенко „Берестечко”) // Українська мова та література. – 2003. - № 17. – С. 20 – 30.
6. Жуковська Г.М. Проблема історичної пам'яті у творчості Ліни Костенко: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.01 [Електронний ресурс] / Г.М. Жуковська; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2001. — 19 с. — укp.
7. Карпенко Ю. Мова топонімів – мова землі: онімізація тексту як художній засіб у романі „Берестечко” // Урок української. – 2000. – № 10. – С. 15 – 17.
8. Кириленко Н.І. Історичні події та герої в художньо-поетичному відтворенні Ліни Костенко: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.01 / Н.І. Кириленко; Дніпропетр. держ. ун-т. — Д., 1999. — 17 с. — укp.
9. Ковалевський О. Український комплекс "вірності-зради" у контексті ліро-епічних творів Ліни Костенко // Київ. – 2005.-№ 2.– С.144-150.
10. Кодак М. Неопалимої книги скрижаль: про „Берестечко” Ліни Костенко // Київ. – 2000. – № 3 – 4. – С. 127 – 131.
11. Кудрявцев М. Перед лицем епох: до проблеми історизму творчості Ліни Костенко // Українська мова та література. – 2003. - № 17. – С. 4 – 7.
12. Лілік О., "Поразка - це наука. Ніяка перемога так не вчить" : вивчення роману Ліни Костенко "Берестечко" в школі. 11 клас//Українська література в загальноосвітній школі.-К.,2008.-№ 7-8.– С. 38-46.
13. Мариняк Р. Історіософія поезії Ліни Костенко: автореф. дис. ... канд. філолог. наук:10.01.01.– 15.06.05.– Харків, 2005.– 19 с.
14. Масенко Л. „Не сійте зради на моїй землі”: образ Яреми Вишневецького в історичному романі „Маруся Чурай” і „Берестечко” // Урок української. – № 2. – С. 40 – 41.
15. Ромащенко Л. Минуле – урок для сучасності, проекція на майбутнє (роздуми над новим романом Ліни Костенко) // українська література в загальноосвітній школі. – 2000. – № 5. – С. 44 – 51.
16. Семенець О., Поетична логіка поразки й перемоги в романі Ліни Костенко "Берестечко"//Дивослово,2002.-№11.– С.9-14
17. Хом'як Т.В., Взаємопоєднання внутрішнього і зовнішнього світів жіночих образів у романі Ліни Костенко "Берестечко"/ Т.В.Хом'як, М.В.Дмитренко;/Вісник Запорізького державного університету. Сер.:Філологічні науки.-Запоріжжя,2004:ЗДУ.-№4/2004.– С.176-183.– Бібліогр.: 8 назв.
18. Шпиталь А. Немає часу на поразку: про новий роман Ліни Костенко „Берестечко” // День. – 1999. - № 198. – С. 7.
Додаткова:
1. Базилевський В. Поезія як мислення / Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. – К.: Рось, 1994.- С. 182 – 197.
2. Барабаш С. Творчість Ліни Костенко в ідейно-художньому контексті літературної доби:Автореф. дис. док. філолог. наук: Спец. 10.01.01.– 21.09.04.– Львів, 2004.– 44с.
3. Брюховецький В. Ліна Костенко. Нарис творчості. – К.: Дніпро, 1990. – 262 с.
4. Іванишин П. Національний сенс екзистенціалів у поезії Т.Шевченка, Є.Маланюка, Л.Костенко (діахронія української літературної герменевтики): автореф. дис. ... докт. філолог. наук : 10.01.01 : захищ. 22.02.07.– Львів, 2007.– 32 с.
5. Ковалевський О. Ліна Костенко: Нарис творчо-світоглядної біографії. - 2-ге вид., перероб. і доп.. – Х.: Прапор, 2004. – 192 с.
6. Тарнашинська Л.Б. Час у творчості Ліни Костенко як темпоральний код структури людського досвіду // Слово і час. – 2005. – № 6. – С. 42 – 52.
Методичні матеріали:
До осмислення історії України та її проекцій у сьогодення Ліна Костенко звертається не вперше: це й історичний роман у віршах "Маруся Чурай" , окремі поезії, і нарешті історичний роман у віршах "Берестечко", який хоч і був написаний ще в 1966-67 рр., але до 1999 року ще дописувався. Подібні проблеми ґрунтовно розробляє Ліна Костенко і в публіцистичній праці "Гуманітарна аура нації (або Дефект головного дзеркала)", у якій аналізуються в комплексі як уроки українського минулого, так і справи сьогоднішні в контексті світової історії. В обох творах із публіцистичною майстерністю геніальна письменниця шукає відповідь на питання: чому ми, українці, саме такі? І чому нас так сприймає світ? Хто в цьому винен?
А.Шпиталь вказує: Від М.Старицького до П.Загребельного кожен по своєму бачив крізь віки ту трагічну подію, кожен за совістю своєю чи за партійною доктриною реконструював той час. Мало хто знає, що навіть В.Винниченко працював над романом про Б.Хмельницького. І кожен з авторів додавав до образу гетьмана чогось нового, по-своєму витлумачуючи його державотворчу роль, а також неоднозначні наслідки його керування. Наприклад, Є.Маланюк неодноразово звертаючись до історії, і зокрема обставин розквіту й падіння Київської княжої держави, вважав, що доба козацтва була спробою національного відродження на новому витку історії. Саме тоді, на його погляд, відбувся процес кристалізації провідної верстви в державі. Але появу Богдана Хмельницького Є.Маланюк пояснював дивом, ірраціональністю. Козацька еліта ніби одностайно сприйняла авторитарну владу геніального гетьмана, але, на жаль, уже під час передсмертної хвороби Б.Хмельницького погляди її щодо форми і доктрини козацької державності розійшлися. У праці Ієрархія (1934) Є.Маланюк обґрунтовує думку про те, що трагізм української історії в тому, що українці не витворили ієрархічного суспільства, механізм діяльності якого б органічно просував до владних структур національно свідомі особистості. Фатальний збіг обставин (зокрема і поразка під Берестечком) не дав змоги гетьману створити династії, а його наступники не були рівновеликими йому. До влади приходили не ті люди. Інстинкт ієрархічності в українців спаралізований, - вважав Є.Маланюк. Не маючи того інстинкту, українці часто були нездатними усвідомити, що є благом для них. Велич Богдана в тому, що він зумів знешкодити своїх Кочубеїв так своєчасно, що вони й до історії не потрапили.
До такої ж думки приходить і поетеса:
Була б у мене влада нестеменна
І династичне древо королят.
І мій народ, дорівняний до мене,
Уже ніхто не смів би обмовлять.
Були б у нас і вольності, і право.
І нашу славу множили б митці.
Держава держить. Бо вона держава.
У неї скипетр влади у руці.
Але ж, на лихо, я не прагнув трону
Свободи прагнув, честі і ума.
Та й хто гризеться за корону,
У тому величі нема.
Написання твору в формі монологу гетьмана є не випадковим, а навпаки цілком вмотивованим способом донести до читача в умовах тоталітарної системи тривожні, відверті роздуми автора про долю України, які можна назвати своєрідним виявом езопової мови, що спостерігалась і в інших творах Ліни Костенко (наприклад, Циганська муза , Іма Сумак та ін.) Не зважаючи на те, що на перший погляд і на думку дослідників Богдан Хмельницький головний герой твору, варто зазначити, що твір надзвичайно густо населений і в роздумах, переживаннях, медитаціях Хмельницького оживає вся Україна, козацька старшина, саме військо, простий народ, читач стає ніби співучасником батальних сцен і стежить за ходом думки героя, разом з ним шукаючи відповіді на питання. Дослідниця Р.Мовчан зауважує, що поразка під Берестечком допомагає йому зрозуміти свою істинну роль як гетьмана на чолі такого вільнолюбного ментально народу, але який ніяк не може позбутися свого рабського комплексу, комплексу малоросійства. Битва під Берестечком стає ніби епіцентром подій: тих, що відбувалися в минулому і що чекають на Україну в майбутньому. І саме ця поразка була першою в ряді перемог, яка і змусила вже звиклого перемагати гетьмана замислитись над причинами помилок, які привели до такого становища.
Національно-визвольна війна українського народу 1648-1657 років або Хмельниччина стала переломним етапом у багатовіковій історії України, мала помітний вплив на хід подій не лише у Центрально - Східній, але й у Західній Європі. За своїм характером ця війна була по суті однією з перших національних революцій в Європі на початку нового часу, її головними рушійними силами виступало козацтво, селянство і міщанство, значна частина православного духовенства та української шляхти, що зазнавали утисків від польських магнатів, шляхтичів та урядовців. Ця Визвольна війна розпочалася і проходила під булавою гетьмана Зиновія Богдана Хмельницького – творця козацько-гетьманської держави з офіційним найменуванням "Військо Запорозьке", яка в силу складних політичних обставин не змогла до кінця зберегти свою повну незалежність і згідно з Переяславсько-Московським договором 1654 року на правах автономії була приєднана до Московського царства.
В історії Хмельниччини було багато славних перемог, особливо в перший початковий період війни — Жовті Води, Корсунь, Михнівка, Пилявці й аж до Замостя у 1648 році, Збаразько-Зборівська кампанія 1649 року, молдавські походи 1650 і 1652 років, Батозька звитяга 1652 року