Завдання 11. Займенник

Обирати варіант відповідно до списку в академічному журналі

1. Запишіть парадигми поданих займенників. Ука­жіть, які з них мають суплетивні форми. Виявіть займенники прикметникового типу відмінювання. Який займенник має неповну парадигму?

Варіант І. Я, мій, дехто, хто-небудь, кожний, себе, весь, чийсь.

Варіант II. Ти, твій, казна-хто, всякий, ніхто, себе, такий, увесь.

Варіант III. Ви, свій, деякий, інший, котрийсь, себе, скілько­ма, що.

Варіант IV. Він, інший, цей, себе, нікотрий, абихто, весь, дехто.

Варіант V. Вона, хтозна-скільки, себе, нікотрий, будь-хто, той, скільки.

Варіант VI. Вона, будь-хто, всякий, той, себе, ніщо, свій, інший.

Варіант VII. Хто, сякий-такий, себе, їхній, щось, котрий, сам.

Варіант VIII. Мій, котрий, твій, будь-що, себе, котрийсь, дещо, дехто.

Варіант IX. Ми, себе, ніякий, свій, хтозна-хто, що, усякий, котрийсь.

Варіант X. Твій, нічий, хтось, себе, казна-хто, наш, котрий, котрийсь.

2. З'ясуйте значення займенників сам (сама, са­мо), самий (сама, саме). Знайдіть випадки переходу слів саме, само в частку. Виявіть явища субстантивації цих займенників. Обґрунтуйте свій погляд.


Варіант 1.1. Самі на себе дивляться ліси, розгублені од влас­ної краси (Л. Костенко). 2. Що не народ — одне й те саме горе. Що не поет — одна і та ж печаль (Л. Костенко). 3. А за нею з стар­шиною іде в чорній свиті сам полковник компанійський (Т. Шев­ченко). 4. Спи, моя дитино, спи, стану я сама зорею, нахилюся від журби над планетою твоєю (Д. Павличко). 5. Самій не дов­го збитися в путі, та трудно з неї збитись у гурті (Леся Україн­ка). 6. Чи він тобі рівня? Твого батька сама цариця вітала (Па­нас Мирний). 7. Зустрів я вчителя старого, який учив мене колись, зів'яли кучері у нього, але в очах той самий блиск (Л. Дмитерко). 8. Банкір — це людина, яка позичить вам па­расолю в ясну погоду, і яка забере її саме тоді, коли почнеть­ся дощ (Марк Твен). 9. Де ми будемо після смерті? Там само, де покояться ненароджені (Сенека). 10. Довга промова не про­суває справи, так само, як і довга сукня не допомагає йти (ПІ. М. де Талейран).

Варіант II. 1. Сама пішла світ за очі — аби знайти від тебе крихту порятунку. Мої думки, як дикі голуби, в полях шукали синього притулку (Л. Костенко). 2. Сумна арфістко — ручень­ки вербові! — по самі плечі вкутана в туман. Зіграй мені ме­лодію любові, ту, без котрої холодно словам (Л. Костенко). 3. Без-межнеє поле в сніжному завою, ох, дай мені обширу й волі! Я сам серед тебе, лиш кінь підо мною і в серці нестерпнії болі (І. Франко). 4. Ми християни; храми, школи, усе добро, сам Бог у нас (Т. Шевченко). 5. А Гонта нащо? А Залізняк? До Ґонти сама... сама писала (Т. Шевченко). 6. Гаразд, моя доню Ізольдо, я золота в сонця візьму, блакиту морського позичить попросим русалку саму (Леся Українка). 7. Сам від себе геть за море я тікаю... Чи втечу? Я — кайданник! Власне горе за собою волочу (І. Франко). 8. Ніколи не стверджуй, що Бог на твоєму боці, краще молись, аби ти сам був на боці Бога (А. Лін­кольн). 9. Найбільше шахрайства саме в тих справах, в яких багято реєстрів і розрахункових книг (Ж.-Ж. Руссо). 10. Для інтелігентної людини погано говорити — так само непристой­но, як не вміти читати і писати (А. Чехов).

В?.ріснт III. 1. Перед самим перелазом дитина сповита — та й не туго, й новенькою свитиною вкрита (Т. Шевченко). 2. Ро­сти, рости, тополенької Рости гнучка та висока до самої хмари (Т. Шевченко). 3. Мигтять людей столикі дублікати. А я стою. І цс мій марафон — самій від себе безвісти тікати (Л. Костен­ко). 4. Осанна осені, о сум! Осанна! Невже це осінь, осінь, о — та сама (Л. Костенко). 5. Я вибрала долю собі сама (Л. Костенко). 6. Аж ось і сама приїхала (Панас Мирний). 6. Дивися, огирем якйім сам пан круг тебе походжає (Т. Шевченко). 7. Аж потіють, та товпляться, щоб то ближче стати коло самих: може вдарять або дулю дати благоволять (Т. Шевченко). 8. Саме найпростіші істини людина осягає найпізніше (Л. Фейєрбах). 9. Електрон­ний мозок думатиме за нас точнісінько так само, як електрич­ний стілець за нас помиратиме (С. Лєц). 10. Коли двоє роблять одне і те ж саме, виходить не одне й те ж саме (Торенцій).

Варіант IV. 1. О земле, ти чеснот людських не ділиш — тут кожен сам — немов ліхтар вночі! (В. Коротич). 2. Я дві пори в тобі люблю. Одну, коли сама не знаєш, чого ти ждеш, чого бажаєш — уваги, ревнощів, жалю? (М. Вінграновський). 3. Все те саме: світ осінній, прозорість вод схололих плес і той самий погляд темно-синій, як вітер в затінку небес (М. Вінгранов­ський). 4. Під самим садом обрій ліг на сіру павутину... Вже неминуче буде сніг з хвилини на хвилину (М. Вінграновський). Як не згадати, що саме Римський-Корсаков був учителем нашого Лисенка, а Чайковський — його другом (М. Рильський). І як тут зможеш вибитись на шлях, коли ти сам, мов дере­во, котрому верхів'я зрізане (В. Стус). 7. Щодня було те саме. Ноги, немов непотрібні, самі знали звиклі дороги, і очі, теж наче зайві, байдужне приймали все до нудоти знайоме. Плив­ли перед ними і безслідно зникали маломістечкові доми і все ті ж самі люди, наче потерті меблі у хаті, між якими роками можна ходити, не помічаючи навіть (М. Коцюбинський). 8. Ні рибалка, ні мисливець не можуть дати запевнень, що вони впіймають саме те, що вам хочеться, бо це від них не залежить (П. Загребельний). 9. Отець Гаврило Лісовський передрікав для Рогатина кару іншу, так само тяжку, як для біблійних Содома й Гоморри, бо ж після тих двох третім містом, яке бог хотів прибрати з лиця землі, був, на його думку, саме Рогатин, вря­тований випадково, але кари не позбавлений (П. Загребельний). 10. Він [Сулейман] усвідомлював, яка загроза нависає над ним, але не впадав у відчай, бо переконаний був, що справжнім спадкоємцем султанського трону має бути саме він, а не його брати (П. Загребельний).

Варіант V. 1. Любов і смерть — це іноді те саме (І. Качуров-ський). 2. В глибінь загляне осінь, пожуриться сама, і під гу­діння сосон впаде зима (М. Драй-Хмара). 3. Перевал доведеть­ся брати саме там, у непрохідних лісових хащах (О. Гончар). 4. Саме кружляння вікове! (В. Стус). 5. Знаю, що десь ти, в та­кім, як я, тремтінні, зітхаєш, і мовчиш, і молишся сама (Є. Ма-ланюк). 6. Інтелігентною дамою слід уважати кожну даму, яка усвідомлює, що вона не просто жінка, а саме дама, тобто поряд­на дама з пристойної інтелігентної родини, тобто дама з висо­ким порогом розуміння своєї дамості (Ю. Івакін). 7. І тут небо теж високе, як і вдома, і те саме сонце, і зорі мовби ті самі. Тільки місяць чужий. Якийсь перевернутий, мов човен, що пливе не знати куди, а з ним відпливає твоя душа (П. Загре­бельний). 8. Бруд завжди б'є в душу, в саме серце, і порятува­тися від нього незмога (П. Загребельний). 9. Саме тої ночі прискакав гонець із Стамбула і привіз нарешті листа від Рок-солани (П. Загребельний). 10. Всі крила султанського намету були всіяні золотими зернами, від чого він весь сяяв так, ніби саме сонце спустилося на землю з-за дощових хмар (П. Загре­бельний).

Варіант VI. 1. Не переганяй часу — він сам наздожене тебе (Н. Данилевська). 2. Ні рано, ні пізно, саме в добрий час (н. тв.). 3. А син питає: як дійти? Де шлях? І просить рисувати все те саме: тополі, хату, сонячні поля, вітряк понад вишневими

 


 


садами (Є. Маланюк). 4. Від самого початку в Михайла Драй-Хмари вгадується певна схильність до цілісного переживання світу (І. Дзюба). 5. Звідки я міг знати, що саме тут, на цих сіножатях, ще нічого не відаючи про хрест, я завдав його собі на плече і поніс (Р. Федорів). 6. Десь у саме полуднє ми були на місці (Р. Федорів). 7, Не кожному дано зректися самого себе; сама природа мистецтва вимагає жертовності, зрештою, хіба саме мистецтво як діяння — не всепожираючий вогонь? (Р. Федорів). 8. Господи, невже дано мені бути покутником і хо­дити з торбою і напитувати чужі гріхи й чужі болі? Чому вибір упав саме на мене? І чому даровано мені торбину на чужі болі саме те"ер? (Р. Федорів). 9. Плачі — аж попід саме небо (Р. Фе­дорів). 10. Стояла [Роксолана] над безмежними лісами, над цар­ством гір, вознесена під саме небо, і дивилася в той бік, де ма­ла лежати її рідна земля (П. Загребельний).

Варіант VII. 1. Такая-то доле тая, хоч і не шукайте: кого схо­че — сама найде, у колисці найде (Т. Шевченко). 2. Ми християне; храми, школи, усе добро, сам Бог у нас (Т. Шевченко). 3. Надворі, бач, наступає свято... Тяжко його, друже-брате, са­мому стрічати у пустині (Т. Шевченко). 4. То вже давно було. Мені сім літ минало, а їй, либонь, минуло двадцять літ. Сиді­ли ми в садку, там саме зацвітало і сипався з каштанів білий цвіт (Леся Українка). 5. Вкраїну вкрадено, нема її; вона ввійш­ла сама у себе, заніміла, застигла, вичахла, згорнулась (Л. Та­ран). 6. Після дикого холоду на засніжених перевалах тут саме повітря кричало від розпеченості і аромати від плодів літали, як птахи (П. Загребельний). 7. Сивоок перейняв від старого саме тільки добро, навчився корисного, знав лише почуття, що підносять людину над світом, не відав принижень, неправди, лукавства, заздрощів, переляк бачив лише в тих, хто пробував нападати на Родима (П. Загребельний). 8. Якщо людина шукає і знає, що саме вона повинна знайти, то рано чи пізно вона свого доможеться (П. Загребельний). 9. Може, саме завдяки тому багаторічному змаганню зайшли великі зміни й у Сиво-оковім характері. Відлюдькуватість замінилася балакучістю, стриманість — буйнощами, похмурість — веселістю (П. Загре­бельний). 10. А Сивоок звик покладатися саме на чоловіка, на власну силу, на міць своїх рук і плечей, йому смішно було те­пер дивитися на здоровенних бороданів, що стояли навколіш­ки в темній монастирській церковці й безпорадно здіймали неспрацьовані руки догори в той час, як десь їхні брати били­ся на смерть з ворогом (П. Загребельний).

Варіант VIII. 1. Як понесе з України у синєє море кров воро­жу... отойді я і лани, і гори — все покину, і полину до самого Бога молитися... (Т. Шевченко). 2. Хіба самому написать таки посланіє до себе (Т. Шевченко). 3. Спустившися на саме дно копальні, шахтар в печі, немов підземний гном, рубає вугіль чи руду кайлом, прорізує фершлаги, штреки дальні (М. Драй-Хмара). 4. Субстантивовані прикметники саме у художньому стилі часто функціонують як стилістичний засіб (О. Пономарів). 5. Тільки з тобою я не сама, тільки з тобою я не на чужині (Ле­ся Українка). 6\ Він втішався своєю великодушністю, йому, видно, самому здавалося, що все на світі залежить від його доб­рої волі й побажань, що всі події відбуваються саме так, як того забажалося йому, великому майстрові Агапітові (П. Загре­бельний). 7. Собор стояв посеред снігів у холодній білій само-тизні. Возносився рожево під саме небо, і низькі хмари черка­ли об найвищу баню, заплутувалися безпорадно поміж бань нижчих, умить зупинялися у своєму бігові, і тоді видавалося, ніби починає летіти понад землею самий собор, і суцільна йо­го дивна рожевість заступалася жовтістю від кованого золота, яким покрито було бані, й увесь собор зненацька засвічувався, мов щільник, повний меду, і в найпохмуріших душах ставало ясніше від того видовища (П. Загребельний). 8. Саме мистецтво важливе, а не постаті, які воно передає (П. Загребельний). 9. Квапився мов перед смертю. Так наче відміряно йому жит­тя саме на цей собор, і давно те відомо, і повинен він вкласти­ся у відпущений йому час, бо інакше незавершеною лишиться головна, та, власне, єдина справа, позначена його іменем і об­дарованням (П. Загребельний). 10. Саме небо, здавалось, кри­чало проти миру руських людей з печенігами (С. Скляренко).

Варіант IX. 1. Якби розказать про якого-небудь одного магна­та історію-правду, то перелякать саме б пекло можна (Т. Шевчен­ко). 2. Нестиму вінець, той, що сама положила на себе (Леся Українка). 3. І в цьому полі, синьому, як льон, судилося тобі самому бути, аби спізнати долі, як покути (В. Стус). 4. Навко­ло ліс, а перед нами сам Дніпро (П. Тичина). 5. Саме тут на кня­зя Володимира чатував ворог, тут судилось воям руським і са­мому князеві Володимиру пролити кров (С. Скляренко). 6. Але що слова, коли саме небо, місяць, земля, здасться, благослов­ляють любов, а зовсім недалеко набігають на берег і щось шепочуть теплі морські хвилі?! (С. Скляренко). 7. Воїну, який годину тому був на полі брані, важко розповісти, що саме він бачив і що пережив (С. Скляренко). 8. Значить, він [Андрій Чумак] внутрішньо, підсвідомо визнає всю безвихідність і тра­гізм своєї ситуації, і саме тому думка десь б'ється, як пташка, в сліпому метанні, надіючись на якесь там химерне щастя, на якусь дірку. Це погано, і це не в його стилі (Іван Багряний). 9. Дні текли по-ярмарковому і, може, саме тому жваво (Іван Багряний). 10. Монументальний, кремезний і могутній, як са­ма земля, коваль Чумак (Іван Багряний).

Варіант X. 1. Доборолась Україна до самого краю. Гірше ляха свої діти її розпинають (Т. Шевченко). 2. А там і ліс, і ліс, і поле, і сині гори за Дніпром. Сам Бог витає над селом (Т. Шев­ченко). 3. Ходить сніг по забутій пітьмі. Ходить сніг по промерз­лому літі. Ви самі, ви самі, ви самі загубили мене в цьому світі (Р. Скиба). 4. Шлях проходив повз їхнє село, повз самісіньку хату, бо саме хата край села стоїть (О. Іваненко). 5. Ти хотів би квіток на дорозі моїй? Нащо сипати їх під ноги? Хай живуть вони в ніжній красі чарівній, — я сама їх знайду край дороги (Леся Українка). 6. Коли на Дніпрі одшуміли каламутні весняні води і над голубим плесом окреслились темні, порізані жовти­ми, червоними й зеленими прожилинами кручі, коли в безмеж­них лугах зацвіло множество пахучих квітів, саме тоді, у маї-розмаї, від пониззя припливло і стало на Почайні чимало грецьких хеландій — справжніх чудес з дивовижними різьб­леними носами, обрізаними кермами, з високими насадами, оповитими зеленими морськими водоростями (С. Скляренко). 7. Княгиня Ольга не сказала, якого саме щастя хоче вона шу­кати (С. Скляренко). 8. Він [Андрій Чумак] відчував, що саме тут може бути нанесена йому найтяжча поразка, яка може зломити його волю, — це замах на його віру в те, що найбіль­ше цінив усе своє життя і за що тримався душею, як за рятів­ниче коло (Іван Багряний). 9. Сашко мав п'ятнадцять років — вік, коли саме починають виростати крила в тих, хто має душу, здібну ті крила мати (Іван Багряний). 10. Чому, чому я жить не можу та сам, без дум? (П. Тичина).