Практична робота №3 ТЕМА: СИСТЕМА АГРОЛІСОМЕЛІОРАТИВНИХ НАСАДЖЕНЬ НА ЗЕМЛЯХ ГОСПОДАРСТВА

ПРАКТИЧНА РОБОТА №3

ТЕМА: СИСТЕМА АГРОЛІСОМЕЛІОРАТИВНИХ НАСАДЖЕНЬ
НА ЗЕМЛЯХ ГОСПОДАРСТВА

 

Теритична частина

Під час організації території аграрних підприємств, виходячи із
регіональних ландшафтів, особливостей і господарсько-економічного
напряму, найчастіше виділяють такі категорії сільськогосподарських угідь:
рілля (орні землі), переліг, багаторічні насадження, сіножаті (луки),
пасовища тощо. У районах інтенсивного землеробства перевага надається
орним і лукопасовищним землям, де господарства їх ефективно
використовують, здійснюють заходи з підвищення родючості, недопущення
деградації.

Природна родючість ґрунтів значною мірою визначається рельєфом
місцевості, який перерозподіляє дію природних факторів. Землекористування сільгосппідприємств складається із угідь, розташованих на водозбірній площі та елементах гідрографічної мережі, здебільше на богарній території і в заплаві. Сільськогосподарське використання справляє певний вплив на ерозійні процеси, проте на різних земельних ділянках вони будуть неоднакові, тому й протиерозійні заходи на них також різносторонні.

Це положення вимагає чіткої системи поділу земельних угідь
відповідно до наявності ерозійних процесів, особливостей використання в
сільськогосподарському виробництві й проведення комплексу необхідних
протиерозійних заходів.

Виходячи з цього, агролісомеліоратори, за пропозицією
А.С. Козменко, виділяють на території водозбірного басейну три земельні
фонди – привододільний, присітковий та гідрографічний й, відповідно до
цього розмежування, рекомендують проводити господарське використання
земель та заходи боротьби з ерозією.

Привододільний фонд – водороздільна частина водозбору з ухилом
поверхні до 30, із незмитими ґрунтами, на яких розміщують основні
(польові) сівозміни. Він чітко виражений на широких плоских вододілах,
особливо в Степу і Лісостепу України. Інколи зустрічаються безстокові
вододіли, де надлишок зливових і талих вод стікає в місцеві пониження, не
досягаючи яружно-балкової мережі. Загроза прояву водної ерозії на землях
цього фонду обмежена, проте дефляція (вітрова ерозія) має місце. Для
захисту польових сівозмін застосовують систему полезахисних лісосмуг.

Присітковий земельний фонд – землі на схилах 3–90 із слабо- та
середньозмитими ґрунтами. Сівозміни тут – польові (зернові суцільно
перехресного способу сівби), де найчастіше вирощують зернові культури (3–
40), ґрунтозахисні з перевагою трав (однорічних і багаторічні) та кормові.
Верхня частина при сіткового земельного фонду межує з привододільним, а
нижня – з гідрографічним. Поверхневий стік, змивання і розмивання ґрунту,
інтенсивність прояву ерозії залежать від форми, довжини, стрімкості схилу
та вираження мікропонижень. Схили за формою бувають випуклі (вигнуті) й
увігнуті. Якщо прояв ерозійних процесів на прямому схилі прийняти за 1,0,
то на випуклому він становитиме 1,5, а на увігнутому – 0,5. На перших
процеси змивання ґрунту розвинені слабо. Для захисту грунтів від ерозії на
землях присіткового земельного фонду поряд з проведенням протиерозійних
агротехнічних заходів варто створювати систему стокорегулюючих
протиерозійних захисних лісонасаджень.

Гідрографічний земельний фонд розташований нижче присіткового
на схилах більше 90 і включає дно та береги гідрографічної мережі (лощини,
балки, яри, річкові долини), а також прилеглі до них території. Тут
найсильніше виражені процеси сучасної ерозії, особливо лінійної, у вигляді
берегових та донних ярів. Ґрунти малопридатні для землеробства, а
розорювання схилів активізує водну ерозію. У річних долинах
гідрографічний фонд займає крутий берег і дно долини, а протилежний
пологий берег входить у присітковий земельний фонд.

Співвідношення площ земельних фондів різноманітне в окремих
господарствах, районах, регіонах, що залежить від геоморфологічної будови
їх територій. Класифікація угідь за земельними фондами проста і зручна для
проектування комплексу протиерозійних заходів: організаційно-
господарських, агротехнічних, лісомеліоративних і гідротехнічних.

Враховуючи наявність земельних фондів території, агрономи,
агролісомеліоратори, фахівці лісового та садово-паркового господарства
проектують на планах землекористування систему захисних протиерозійних
лісових насаджень. Для цього на топографічному плані землекористування,
який попередньо складають геодезисти чи землевпорядники, на території
привододільного фонду, проектують основні, поперечні й граничні
(окружні) полезахисні лісосмуги. Полезахисні лісосмуги створюють на
плоских вододілах і похилих схилах зі стрімкістю до 1,5–20. Їх розміщують
по межах полів сівозміни. Основні (повздовжні) лісосмуги розміщують
паралельно одна до одної на відстані їх ефективного впливу,
перпендикулярно до напряму панівних суховійних вітрів. З урахуванням
рельєфу місцевості допускається відхилення розташування основних
лісосмуг від напряму перпендикулярного найбільш шкодочинних вітрів в
межах до 300. Таким чином ефективна захисна дія лісосмуг забезпечується
при кутах підходу вітру 60 – 900.

Поперечні лісосмуги розміщують вздовж коротких сторін полів
перпендикулярно до основних. Їх мета зменшення швидкості вітру, що має
інший напрям. У місцях перетину повздовжніх і поперечних лісосмуг, для
проїзду сільськогосподарської техніки залишають просвіти шириною 20–
30 м.

На межі привододільного і присіткового фондів передбачають
створення водопоглинальних лісосмуг.

На схилах привододільного земельного фонду за стрімкості більше 20,
а на важких ґрунтах – 1,50, розміщують стокорегулювальні лісосмуги
шириною 12,5–15,0 м. Стокорегулювальні лісосмуги розміщують на
територіях присіткового земельного фонду. Напрям цих лісосмуг має бути
близьким до напряму горизонталей. Їх розміщують по контуру, а тому
організація території отримала назву контурно-меліоративної. Відстань між
стокорегулювальними смугами на схилах до 40 не повинна перевищувати:

а) на сірих лісових ґрунтах і чорноземах опідзолених 350 м;

б) на вилугуваних, типових, звичайних і південних чорноземах – 400 м;

в) на темно-каштанових ґрунтах – 300 м.

На схилах стрімкістю більше 40 відстань між смугами зменшують до
200 – 100 м.

На території гідрографічного земельного фонду, який умовно ділять на
дві частини (прибалковий і прияружний), проектують відповідні
протиерозійні заходи. Так, на яружно небезпечних ділянках планують
стокорегулювальні прибалкові і прияружні лісосмуги шириною 12,5–21 м,
які розміщують вище (на віддалі 3–5, а у верхів’ї – 7–10 м) та вздовж брівок
яружно-балкової сітки, а ближче до вершини яруг – гідротехнічні споруди
(земляні вали) та прияружні лісосмуги. На ярах можуть бути реалізовані і
інші заходи, у першу чергу – будівництво гідротехнічних споруд. Сюди
входять бетонні лотки (швидкотоки) для скидання води у водобійний
колодязь в нижній частині та бетонні перепади – для гасіння швидкості води
під час зливів та інтенсивного сніготанення. Одночасно на крутосхилах
створюють лісові насадження та проводять залуження багаторічними
травами в улоговині – нижній частині яру.

В долинах річок розміщують водоохоронні лісонасадження:
надбрівочні, призаплавні та прируслові лісові смуги. Перші розміщують
вище брівок річкової долини, а призаплавні – у нижній частині схилів долин.
Їх нижня межа повинна збігатися з лінією максимального підняття рівня
води під час повені. Прируслові смуги створюють по берегах річок.

Лісові смуги навколо ставків розміщують вище рівня високих вод, а за
наявності крутих берегів – вище брівки. По дну водовідвідних ложбин і
лощин проектують чагарникові мулофільтри (кольматувальні насадження).

Залежно від категорії, виду і призначення захисних лісонасаджень їх розташування на відповідних земельних фондах професором М.В. Колесниченко розроблена їх класифікація (табл. 1.1).

Таблиця 1.1- Класифікація захисних лісових насаджень

 

Но-

мер

п/п

 

Вид насаджень

Місце розташування

 

Призначення

 

1

2

3

4

Категорія 1 – Полезахисні лісові смуги

1.

Вітрорегулю-

вальні

 

Привододільний

земельний фонд

(площинний вододіл

до 20)

Захист полів від вітрової ерозії,

сільськогосподарських культур від суховіїв, посух, пилових бур.

Снігорозподіл.

2.

Стокорегулю-

вальні

 

На оброблюваних

схилах – поля, сади,

виноградники

 

Регулювання поверхневого стоку, поглинання, розпилення і

попередження концентрації,

кольматація твердого стоку. Захист полів від вітрової ерозії та регулювання снігорозподілу

3.

Прибалкові та

прияружні

 

Вздовж брівок балок,

навколо ярів

 

Поглинання, розпилення,

кольматація поверхневого  попередження утворення розмивів та виносу снігу в балки і яри

4.

Садозахисні

Сади, виноградники,

плантації ягідних

культур

Захист саду від вітрової ерозії,

покращення мікроклімату,

регулювання сніговідкладення.

Категорія 2 – Яружно-балково-долинні лісові насадження

5.

Схилозахисні

На схилах лощин,

балок, ярів, річкових

долин

Перетворення у польові угіддя

схилів, кольматація та регулювання

грязевих потоків, що прорвалися з

вище розташованих схилів

 

6.

Руслозахисні,

мулофільтри

 

По дну і руслах

яружно-балкових

систем і річкових

долин

 

Поглинання, кольматація, і

регулювання стоку, попередження утворення донних розмивів і

пошкодження гідротехнічних споруд

7.

Водоймо- та

берегозахисні

 

Навколо ставків, озер, на берегах річок і водосховищ

 

Захист водних джерел від замулення, берегів від абразії і розмивів, покращення місць масового відпочинку.

Категорія 3. Піщано-пасовищні лісонасадження

8.

Піщанозахисні

На піщаних аренах

Попередження розвіювання і

переносу пісків, їх закріплення

9.

Пасовищні

На пасовищах, в місцях вигулу худоби, навколо

тваринницьких ферм

Підвищення продуктивності

пасовищ, захист тварин від літньої спеки та осінньо-зимових вітрів

Категорія 4 – Гірсько-меліоративні лісонасадження

10.

Гірсько-захисні

На гірських схилах

Регулювання поверхневого стоку, попередження руйнування схилів, утворення осипань, обвалів, сельових потоків

11.

Рекультиваційні

На рекультивованих

землях

 

Рекультивація відвалів гірничих

виробок, залучення земель в

господарський оборот і покращення техногенних ландшафтів

Категорія 5 – Озеленювальні лісонасадження

12.

Декоративні

В жилій та

рекреаційній зонах

населених пунктів

Покращення природного

середовища, місць відпочинку

 

13.

Селеще-захисні

Навколо населених

пунктів, польових

станів, складів, сховищ

Захист сіл, польових станів, складів

та сховищ від сильних вітрів та

пожеж

Категорія 6 – Придорожні лісові смуги

14.

Живий захист

транспортних

комунікацій

 

Вздовж залізничних,

автомобільних,

автогужових шляхів

 

Попередження заносів доріг і

придорожніх ліній у зв’язку з

піщаними і сніговими бурями,

захист їх від штормових вітрів,

заїздів транспорту, підвищення

естетичних якостей придорожнього ландшафту

 

 

 

Залісненню також підлягають непридатні землі, що вийшли з-під сільськогосподарського використання: крутосхили, береги балок, дно і укісся ярів, конус виносу та інші частини яружно-балкової сітки.

 

(Завдання 1)

РОЗМІЩЕННЯ СИСТЕМИ ЗАХИСНИХ ЛІСОНАСАДЖЕНЬ

НА ТЕРИТОРІЇ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ АГРОГОСПОДАРСТВА


Методика виконання завдання.

Студенти отримують топографічні плани території землекористування господарства, на яких нанесені її  контури, горизонталі, місце розташування яру. Внизу стрілкою показують напрямок переважаючих (суховійних) вітрів у весняно-літній період в даному господарстві, який визначають відповідно до варіанту отриманого завдання. Знаючи масштаб плану і висоту перерізу горизонталей, знаходятьмежу між відносно пологими та крутими схилами, яка і буде лінією умовного розмежування привододідьного та присіткового земельних фондів.

На ділянці плану, який віднесений до привододільного земельного
фонду де горизонталі нанесені рідко, а рельєф рівнинний (слабо пологий)
проектують поля основної (польової) сівозміни. На території присіткового
земельного фонду з більш стрімкими схилами (понад 0,05) планують поля
грунтозахисної (кормової) сівозміни.

Враховуючи віддаль між суміжними горизонталями на плані,
конкретно визначають місця з крутими і пологими схилами за формулою 1.1:


і= h/d,                              (1.1)

де і – ухил місцевості;

h – висота перерізу горизонталей, м;

 d – віддаль між суміжними горизонталями (м), яку знаходять у масштабі плану.

Підставивши відповідні величини, обчислюють ухил. Якщо він менше
ніж 0,05, то розрахунки повторюють, але між іншими горизонталями. При
ухилу більше 0,05 вздовж верхньої горизонталі олівцем проводять пряму або
ламану лінію, яка є межею між крутим і пологими схилами, або між
привододільним і присітклвим земельним фондом.

На виділеній території привододільного фонду нарізають (проектують)
на плані поля основної (польової) сівозміни. Площа кожного з них повинна
становити у середньому 100 га з відхиленнями до 10%. Виключення
становлять перше і останнє поле (поля).

Довгі сторони полів мають бути перпендикулярними до напрямку
суховійних вітрів (дод. А). З метою боротьби з водною ерозією ґрунту
допускається відхилення на ±300. Довгі сторони полів розміщують поперек
схилу, тобто приблизно паралельно горизонталям. Ці сторони полів мають
бути паралельні між собою, відхилення допускається для першого та
останнього поля.

Ширина полів має відповідати допустимій відстані між лісосмугами
або бути кратній їй. Відстань між основними лісосмугами залежно від типу
ґрунту в умовах Лісостепу становить 500–600 м, за винятком – першого та
останнього поля. Відстань між поперечними лісосмугами не повинна
перевищувати 2000 м.

Посередині поля в чисельнику римськими цифрами підписують його
номер, у знаменнику – арабськими цифрами площу поля з точністю до
десятих. Нумерація полів проводиться з півночі на південь, із заходу на схід.
Якщо полів більше 12–13, то тоді проектують другу сівозміну з новою
нумерацією.

Площу полів у гектарах вираховують за формулами геометричних
фігур – прямокутників, трикутників, трапецій. Для спрощення обрахунків
спочатку обраховують площу в см2, а потім, врахувавши масштаб плану, її
переводять в гектари. Наприклад, якщо масштаб плану 1:20000 та площа
поля 100 га на плані складатиме 25 см2, тобто необхідно розділити план
ділянки, що відведений для створення основної сівозміни, на поля площа
кожного має бути 25 см2 ± 10%. Обчислену площу ділянок слід перемножити
на ціну 1 см2 – 4 га. Ширина поля вибирається шляхом підбору, але має бути
в межах 500-600 м.

У ґрунтозахисній сівозміні присіткового земельного фонду нарізають
не менше 5 полів. Площа їх може коливатися від 10 до 100 га, залежно від
конкретних умов, але має бути рівновеликою. Довгі сторони полів повинні
пересікати не більше 1 горизонталі – щоб не сприяти воднії ерозії ґрунту.
Ширина поля ґрунтозахисної сівозміни на схилах до 4º складає на сірих
лісових ґрунтах та опідзолених чорноземах 350 м., вилугуваних, типових,
звичайних і південних чорноземах – 400 м, на темно-каштанових ґрунтах –
300 м. На схилах стрімкістю більше 4º ширина поля має складати 100–200 м.

На план умовними позначеннями наносять відповідні види лісосмуг:

1) ○○○ – основні полезахисні смуги розміщують вздовж межі довгих
сторін полів основної (польової) сівозміни. Якщо ширина поля є більшою
ніж допустима відстань між лісосмугами, тоді додатково проектують
внутрішньо польові лісові смуги;

2) ххх – поперечні лісосмуги планують вздовж коротких сторін
основної сівозміни. У ґрунтозахисній сівозміні їх можна не планувати, щоб
не сприяти розвитку водної ерозії;

3) ●●● – водопоглинальні лісосмуги проектують між землями
привододільного і присіткового фонду на межі основної (польової) та
ґрунтозахисної сівозміни, що дозволяє ефективно протидіяти водній ерозії за
рахунок поглинальня поверхневих вод в цих насадженнях.

4) ~~~ – водорегулювальні (стокорегулювальні) лісонасадження
вздовж довгих сторін полів ґрунтозахисної сівозміни;

5) - - - – прияружні лісові смуги – по периметру яру (ярів);

6) -·-·- – окружні смуги – вздовж східної і південної межі
землекористування господарства.

Північні та західні сторони обсаджують
сусідні землекористувачі.

Наскрізну нумерацію лісових смуг проводять з півночі на південь, з
заходу на схід. Біля кожної лісосмуги в чисельнику арабськими цифрами
записують номер, у знаменнику – ширину і площу їх.
Ширина лісосмуг залежить від їх категорії (виду). Для основних і
окружних вона становить від 7,5 до 15 м, поперечних – 7,5–10 м, для водо-
поглинальних Лісостепу і північного Степу – 20–30 м, а для Степу
(каштанові ґрунти, південні чорноземи) – 15–20 м, для стокорегулювальних
–12,5–15 м і прияружних – 12,5–21,0 м. За результатами обчислень
складають відомість захисних лісонасаджень (табл. 1.2).

Таблиця 1.2 -Відомість запроектованих захисних лісосмуг (приклад)

 

Категорія лісової смуги

Номер
лісової
смуги

 

Параметри

ширина, м

довжина, м

площа, га

Основні полезахисні

1  

12

2000

2,40

 

2

12

1550

1,86

 

3

12

1850

2,22

 

і т.д.

 

 

 

Всього

 

 

 

39,81

Поперечні

4

10

 

 

 

7

10

500

0,5

 

 

 

400

0,4

 

і т.д.

 

 

 

Всього

 

 

 

3,67

Водопоглинальні

19

20

2250

4,50

 

20

 20

2000

4,20

 

і т.д

 

 

 

Всього

 

 

 

8,70

Стокорегулювальні

21

15

1550

2,33

 

22

15

1175

1,76

 

і т.д

 

 

 

Всього

 

 

 

10,68

Прияружні

30

20

  750

1,50

Окружні

2

10

1650

1,65

 

і т.д.

 

 

 

Всього

 

 

 

7,79

Разом

 

 

 

67,34

 

Визначають полезахисну лісистість території як відношення площі
лісових смуг до загальної площі землекористування за формулою 1.2:

Л =  Пл.с. /  Пз.г. *100                                                                              (1.2)

де Л – полезахисна лісистість території, %; Пл.с. – площа лісових
смуг, га; Пз.г. – площа землекористування господарства, га.

У площу землекористування входять площа основної та
грунтозахисної сівозмін і яру.

Вихідні дані для виконання завдання 1 наведено в табл. 1.3.


Таблиця 1.3- Вихідні дані для виконання завдання

Номери
варіантів

Масштаб
плану

Висота
січення
горизон-
талей (м)


Тип ґрунту

Напрямок
суховійних
вітрів

1

1:25 000

7

чорнозем типовий

південно-західний

2

1:25 000

9

чорнозем глибокий

південно-східний

3

1:50 000

12

 чорнозем типовий

південно-західний

4

1:25 000

7

чорнозем опідзолений

південний

5

1:30 000

12

чорнозем типовий

південно-східний

6

1:25 000

11

чорнозем опідзолений

південно-східний

7

1:30 000

11

чорнозем звичайний

Південний

8

1:25 000

11

чорнозем вилугуваний

  південно-західний

9

1:20 000

9

чорнозем опідзолений

південно-східний

10

1:25 000

10

чорнозем опідзолений

Південний

11

1:30000

12

чорнозем вилугуваний

південно-західний

12

1:20 000

8

чорнозем опідзолений

південно-західний

13

1:25 000

10

чорнозем звичайний

південно-східний

14

1:25 000

8

чорнозем звичайний

південно-західний

15

1:30 000

9

чорнозем глибокий

південно-східний

16

1:20 000

10

чорнозем типовий

південно-східний

17

1:25 000

7

чорнозем опідзолений

південно-західний

18

1:30 000

10

чорнозем типовий

південно-західний

19

1:20 000

10

чорнозем типовий

Південний

20

1:25 000

10

чорнозем опідзолений

південно-східний



Топографічні плани видаються кожному студенту згідно з варіантами,
виконавці роблять із них ксерокопію.

У завданні необхідно виконати:

1. Визначити на плані території господарства межу між стрімкими та
похилими схилами, запроектувати на землях привододільного земельного
фонду поля основної (польової) сівозміни, а на землях присіткового
земельного фонду грунтозахисної сівозміни.

2. Запланувати систему захисних лісосмуг усіх категорій відповідно
до земельних фондів та індивідуального завдання.

3. Скласти відомість площ полезахисних лісових смуг (форма
табл. 1.3).

4. Обислити полезахисну лісистість території господарства.

Контрольні питання:

1. Які категорії сільськогосподарських угідь виділяють на території
аграрних підприємств?

2. Які земельні фонди виділяють на території водозбору?

3. Який ухил поверхні на привододільному фонді?

4. Чи змиті ґрунти на привододільному фонді?

5. Чим характеризується присітковий земельний фонд?

6. Де розташований гідрографічний земельний фонд?

7. Чим відрізняється гідрографічний фонд від інших земельних фондів?

8. Який план земельних ділянок називають топографічним?

9. Із яких частин складається гідрографічний фонд?

10. Які гідротехнічні споруди будують на території яру?

11. Яку гідротехнічну споруду влаштовують у нижній частині лотка-
швидкотоку?

12. Де на топографічному плані будуть ділянки із стрімкими схилами, а
де – із пологими?

13. За якою формулою вираховують ухил на топографічному плані?

14. Що таке висота перерізу горизонталей на топографічному плані?

15. Яка середня площа поля основної (польової) сівозміни?

16. Чому дорівнює ширина поля основної (польової) сівозміни?

17. Коли на плані землекористування господарства влаштовують дві
основні (польові) сівозміни?

18. Як вираховують на плані ціну 1 см2 в га?

19. Як розташувуються довгі сторони полів основної сівозміни на
плані?

20. Як розташовують поперечні сторони полів основної сівозміни?

21. У яких випадках в основній сівозміні планують додаткову основну
полезахисну лісосмугу всередині поля?

22. Чи проектують поперечні лісосмуги на території ґрунтозахисної
сівозміни?

23. Чому на плані довгі сторони полів ґрунтозахисної сівозміни не
повинні пересікати більше однієї горизонталі?

24. Яка площа полів у ґрунтозахисній сівозміні?

25. Скільки полів може бути у ґрунтозахисній сівозміні?

26. Де проектують водорегулювальні лісові смуги?

27. Якою є рекомендована ширина водопоглинальних лісосмуг?

28. У яких місцях і на якій відстані від бровки яру створюють прияружні
лісові смуги?

29. Чи по всьому периметру території землекористування планують
окружні лісосмуги?

30. У якому порядку проводиться нумерація полів та лісосмуг на плані
господарства?

31. Як підписують лісосмуги на топографічному плані?

32. За якою формулою вираховують процент полезахисної лісистості
території?

33. Які об’єкти і угіддя входять до загальної площі землекористування
господарства?

34. Як вираховують площу всіх захисних лісонасаджень на території господарства?