Громадянин О. є особою з інвалідністю (внаслідок стійкого психічного розладу) та визнаний судом недієздатним. Його офіційним опікуном є рідний брат. Громадянин О. став жертвою грабежу, під час якого у нього відібрали мобільний телефон та значну суму коштів, яку він взяв у брата. Під час кримінального провадження прокурор подав цивільний позов в інтересах Громадянина О. про відшкодування майнової шкоди. Прокурор мотивував це тим, що потерпілий через свій стан не може самостійно реалізувати право на позов (ч. 3 ст. 128 КПК).
Проте опікун (брат потерпілого) подав заперечення проти позову прокурора. Опікун заявив, що він є законним представником, не відмовлявся від захисту інтересів брата, але планує подати цивільний позов пізніше в порядку окремого цивільного судочинства, оскільки зараз збирає докази щодо вартості лікування брата після стресу. Опікун вважає, що позов прокурора є передчасним і звужує обсяг вимог.
Питання:
1.Чи мав прокурор право подавати позов за наявності у потерпілого дієздатного опікуна? Як ст. 128 КПК співвідноситься зі ст. 23 Закону «Про прокуратуру» у контексті захисту «вразливих осіб», що мають законних представників?
2. Чи можна вважати «бездіяльністю» опікуна той факт, що він не подав позов одночасно з відкриттям кримінального провадження, а вирішив обрати інший шлях (цивільний процес)? Чи зобов'язаний прокурор був спочатку вимагати від опікуна подати такий позов?
3. Як має діяти суд, якщо позиції прокурора та законного представника (опікуна) щодо цивільного позову розходяться (наприклад, щодо суми відшкодування чи доцільності позову в межах кримінального провадження)? Чия позиція є пріоритетною?
4. Яке рішення має прийняти суддя щодо позовної заяви прокурора в даній ситуації: прийняти до розгляду, залишити без розгляду чи повернути прокурору? Обґрунтуйте відповідь з посиланням на норми КПК та ЦПК України.
Додаткові обставини: Під час розслідування з’ясувалося, що сума коштів (15 000 грн), викрадена у недієздатного О., насправді належала його брату-опікуну. О. взяв їх із шухляди брата без відома останнього, щоб «просто потримати в руках» під час прогулянки. Телефон же був подарунком брата і перебував у власності О. Прокурор подав позов про стягнення з грабіжника всієї суми (вартості телефону та 15 000 грн) на користь недієздатного О. Брат-опікун виступив проти, заявив, що гроші належать йому, і він сам вирішуватиме, коли і як стягувати ці кошти, оскільки планує також заявити позов про відшкодування моральної шкоди, завданої йому як власнику майна. Яке рішення має прийняти суд в цій ситуації.