З розвитком Інтернету та транскордонною природою кіберзлочинів, виникла потреба в міжнародних нормативних актах.
Конвенція Ради Європи про кіберзлочинність (Будапештська конвенція) — це перший міжнародний договір, який координує зусилля країн у боротьбі з кіберзлочинами. Конвенцію було розроблено у 2001 році та відкрито для підписання у Будапешті. Вона зобов'язує країни-учасниці криміналізувати низку кіберзлочинів, таких як:
Незаконний доступ (хакерство).
Незаконне перехоплення даних.
Пошкодження даних та втручання в системи.
Зловживання пристроями (виготовлення та розповсюдження шкідливих програм).
Комп'ютерне шахрайство.
Дитяча порнографія в Інтернеті.
Україна ратифікувала цю Конвенцію у 2006 році, що стало важливим кроком у гармонізації національного законодавства з міжнародними стандартами.
Перші закони, що стосувалися кіберзлочинів, з'явилися як реакція на конкретні загрози, які виникали з розвитком комп'ютерних технологій. Вони були спрямовані на захист урядових та фінансових систем. З часом, коли Інтернет став масовим, законодавство почало еволюціонувати, щоб охопити ширший спектр загроз, від шахрайства до поширення шкідливого програмного забезпечення, що призвело до появи міжнародних угод, які регулюють ці питання