2. Походження хакерської культури

2.2. Міжнародне співробітництво та пізніші закони

З розвитком Інтернету та транскордонною природою кіберзлочинів, виникла потреба в міжнародних нормативних актах.

  • Конвенція Ради Європи про кіберзлочинність (Будапештська конвенція) — це перший міжнародний договір, який координує зусилля країн у боротьбі з кіберзлочинами. Конвенцію було розроблено у 2001 році та відкрито для підписання у Будапешті. Вона зобов'язує країни-учасниці криміналізувати низку кіберзлочинів, таких як:

    • Незаконний доступ (хакерство).

    • Незаконне перехоплення даних.

    • Пошкодження даних та втручання в системи.

    • Зловживання пристроями (виготовлення та розповсюдження шкідливих програм).

    • Комп'ютерне шахрайство.

    • Дитяча порнографія в Інтернеті.

Україна ратифікувала цю Конвенцію у 2006 році, що стало важливим кроком у гармонізації національного законодавства з міжнародними стандартами.

Перші закони, що стосувалися кіберзлочинів, з'явилися як реакція на конкретні загрози, які виникали з розвитком комп'ютерних технологій. Вони були спрямовані на захист урядових та фінансових систем. З часом, коли Інтернет став масовим, законодавство почало еволюціонувати, щоб охопити ширший спектр загроз, від шахрайства до поширення шкідливого програмного забезпечення, що призвело до появи міжнародних угод, які регулюють ці питання