Інформація про курс
Культурна спадщина, зокрема й об’єкти матеріальної культури різних часів, відіграють фундаментальну й визначальну роль у формуванні національної ідентичності, збереженні традицій та цінностей. Питання привласнення, вивезення, викрадення, знищення українських культурних цінностей (зокрема археологічних знахідок) представниками Росії актуалізовано від початку повномасштабного вторгнення і пограбуванням цілої низки українських музеїв (зокрема Херсонського, Мелітопольського, Маріупольського, музеїв Криму). За попередніми підрахунками, російськими окупантами за період повномасштабної війни 2022-2023 рр. пограбовано близько 40 українських музеїв. Їх число зросте після звільнення окупованих території півдня і сходу України, адже Росія діяла так завжди.
До цієї теми активно зверталися ЗМІ, реагували користувачі соцмереж тощо. Однак, звертаючи увагу на такі випадки, суспільство, здебільшого, не усвідомлює, що ці «пограбування» — не окремі прикрі ситуації, а наслідки і результати системної багаторічної імперської політики Росії, спрямованої на привласнення українських культурних цінностей, переписування, а почасти й «вигадування» Росією зручної для неї історії України. Тож не будемо забувати, що археологічні пам’ятки — частина історії нашої країни, зв’язок минулого з сучсністю.
Тому протидія Росії на цьому напрямку гібридної війни є не менш важливою, ніж на реальному фронті. Дієвий спосіб такої протидії країні-терористу — реалізація інформаційно-просвітніх кампаній, а також імплементація інших елементів неформальної культурної освіти, викладання вибіркових курсів у Вишах. «Спілка археологів України» 2022 р. долучилася до цього проєкту. Тож запорізький осередок «Спілки» хоче донести до вас цю інформацію.
Привласнення Росією артефактів давньої української історії починається одночасно з першими системними розкопками в степах України — вже від другої половини XVIII ст. Однією з перших таких пам’яток став Мельгунівський курган (Лита могила). Грабування української археології розпочинається систематично одночасно з утворенням 1859 року в Петербурзі державної установи — Імператорської археологічної комісії (ІАК), — проведення польових досліджень (розвідок й розкопок) з метою, передовсім, збагачення колекцій старожитностей імперської метрополії набуло офіційного характеру.
Від 1889 року ця Комісія стала чи єдиною установою, що видавала “відкриті листи” (дозволи) на розкопки. Відповідно до зарегламентованих правил усі виявлені знахідки представлялися на розгляд Комісії, члени якої й вирішували їхню подальшу долю. Тож зібрання музеїв столиць імперії активно поповнювалися. До того ж доволі часто власне російські дослідники отримували право працювати на українських археологічних об’єктах.
Після встановлення радянської влади на теренах України, практика роботи росіян на українських пам’ятках і подальше вивезення артефактів продовжилась.
Значно спростило й пожвавило вилучення й привласнення росіянами археологічної спадщини і давньої історії України системне нищення українства перших десятиліть Совєтів — переслідування інтелектуальних еліт, Голодомор, Великий терор, лінгвоцид тощо.
Місце репресованих кремлівською владою українських вчених часто посідали російські науковці, не гребуючи привласненням собі відкриттів, результатів досліджень, гіпотез, а інколи, й текстів попередників (детальніше дивіться виставку («Наказано не знати: українські археологи в лещатах тоталітаризму»).
Чимало артефактів — джерел для реконструкції давньої історії України — вилучили з українських музеїв й передали до Москви упродовж 1930-х рр. Деякі знахідки з колекцій українських музеїв, які нацисти вивезли в часи Другої світової війни, після повернення «дивовижним» чином знов-таки опинилися у Москві чи Ленінграді (Санкт-Петербурзі).
Після анексії Криму у 2014 році, ці ласі в археологічному сенсі території, стали об’єктом «пильної уваги» російських дослідників. Здебільшого колекції з незаконно розкопаних кримських пам’яток російські окупанти вивозять на територію країни-терориста. Значні зусилля поклала українська влада для того, щоб повернути до України «Скіфське золото».
Нині, під час широкомасштабного російського вторгнення 2022 р., маємо документальні свідчення про вилучення («евакуацію») колекцій з музеїв, що знаходяться (або знаходилися) на тимчасово окупованих територіях, зокрема Криму, Харківщини, Херсонщини, Запоріжжя, Луганщини, Донеччини тощо.
Тож ця вибіркова дисципліна буде в нагоді студентам-історикам, які прагнуть знати своє минуле, щоб відстоювати його як в полеміці з пересічними громадянами, так і захищати культурну спадщину на міжнародному рівні.