- Порівняння з іншими модерністами (Леся Українка, Микола Вороний, Ольга Кобилянська ... ).
- Роль у формуванні нової літературної традиції.
- Вплив західноєвропейських літературних напрямів.
Олександр Олесь у контексті українського модернізму
Numero di risposte: 5
In riposta a Курилова Юлія Романівна
Re: Олександр Олесь у контексті українського модернізму
Порівняння Олександра Олеся з Миколою Вороним. Ці два письменники є представниками течії модернізмі, відповідно, у їхній творчості є спільні риси: патріотизм, бо вони створювали твори, в яких провідною темою була любов до України; ліричність, яка зосереджується на емоціях, почуттях та символічних образах. Незважаючи на це, варто розглянути особливості творчості кожного з ним. Тематика творів Олександра Олеся сповнена особистими переживаннями, внутрішніми конфліктами, його лірика має елегійний, меланхолійний настрій. Крім цього варто відзначити його стиль: поезії сповнені музикальність, легкими ритмами та багатством образів. Виразною є і тональність творів, Олександр Олесь акцентував увагу на інтимній ліриці, котра передає душевний стан автора.
Тематика творів Миколи Вороного дещо інша, в основу його творів лягали теми мистецтва, національної ідентичності та історії, таким чином його поезія мала суспільно-політичне спрямування. Сама поезія більш філософічна, ніж інтимна. Вона сповнена алегорій, ідейних пошуків і місії митця в суспільстві. Тональність теж інакша, тут опір йде на героїчність із закликами до пробудження свідомості та активної позиції.
Отже, основна відмінність творчості цих двох поетів модернізму полягає у тематиці та тональності, де Олександр Олесь схилявся до інтимності та меланхолійності, а Микола Вороний до філософсько-патріотичних тем.
Порівняння Олександра Олеся з Ольгою Кобилянською. У їхній творчості також є спільні риси. Це, очевидно, модерністський світогляд, а також любов до природи, гуманістичний підхід, котрий виражався в їхній цікавості до тем людської гідності, душі, духовних пошуків. Окрім цього, спільним є те, що на їхню творчість вплинули твори західноєвропейських письменників. Що є відмінним? По-перше, жанрова система: у Олеся поезія орієнтовна на ліризм і символізм, тоді як у Кобилянської проза, заснована на соціальних, моральних та філософських питаннях. По-друге, тематика - Олесь писав про природу, кохання, особисті переживання та національні мотиви, а Ольга Кобилянська брала за основу права жінок, соціальну нерівність, моральний вибір. По-третє - стиль. У Олександра Олеся він музичний, ритмічний із глибокими метафорами, тоді як у Кобилянської - розгорнута розповідь із детальними описами природи, психології персонажів і сюжетними конфліктами. Ще одним пунктом, який їх відрізняє, є тональність. У Олександра Олеся, як вже зазначалося вище, вона емоційна та лірична, тоді як у представниці модернізму - філософська, заглиблена у моральні дилеми.
Порівняння Олександра Олеся з Лесею Українкою. Окрім модерністського світогляду, у цих представників цієї течії є ще дещо спільне: патріотизм, ліричність, природа як символ та вплив європейської культури на творчість. Звичайно ж таки, є відмінні риси. Це жанр, де у Лесі Українки переважає лірична і драматична творчість, багатошарова за змістом, тоді як у Олександра Олеся переважає тільки лірична. наступний пункт - тематика: у Олександра Олеся переважає особистісна, інтимна лірика, оспівування природи й людських почуттів, тоді як у Лесі Українки - теми боротьби, філософії життя, національні й універсальні проблеми. Відмінним є і стиль, де у Олеся, як вже зазначалося, музикальність з використанням метафор, а у Лесі Українки складна символіка, драматизм та філософська глибина. І різниться тональність: Леся Українка використовує в цьому аспекті рішучість, силу та філософічність, натомість Олександр Олесь - елегію, ніжність та мрійливість.
Тематика творів Миколи Вороного дещо інша, в основу його творів лягали теми мистецтва, національної ідентичності та історії, таким чином його поезія мала суспільно-політичне спрямування. Сама поезія більш філософічна, ніж інтимна. Вона сповнена алегорій, ідейних пошуків і місії митця в суспільстві. Тональність теж інакша, тут опір йде на героїчність із закликами до пробудження свідомості та активної позиції.
Отже, основна відмінність творчості цих двох поетів модернізму полягає у тематиці та тональності, де Олександр Олесь схилявся до інтимності та меланхолійності, а Микола Вороний до філософсько-патріотичних тем.
Порівняння Олександра Олеся з Ольгою Кобилянською. У їхній творчості також є спільні риси. Це, очевидно, модерністський світогляд, а також любов до природи, гуманістичний підхід, котрий виражався в їхній цікавості до тем людської гідності, душі, духовних пошуків. Окрім цього, спільним є те, що на їхню творчість вплинули твори західноєвропейських письменників. Що є відмінним? По-перше, жанрова система: у Олеся поезія орієнтовна на ліризм і символізм, тоді як у Кобилянської проза, заснована на соціальних, моральних та філософських питаннях. По-друге, тематика - Олесь писав про природу, кохання, особисті переживання та національні мотиви, а Ольга Кобилянська брала за основу права жінок, соціальну нерівність, моральний вибір. По-третє - стиль. У Олександра Олеся він музичний, ритмічний із глибокими метафорами, тоді як у Кобилянської - розгорнута розповідь із детальними описами природи, психології персонажів і сюжетними конфліктами. Ще одним пунктом, який їх відрізняє, є тональність. У Олександра Олеся, як вже зазначалося вище, вона емоційна та лірична, тоді як у представниці модернізму - філософська, заглиблена у моральні дилеми.
Порівняння Олександра Олеся з Лесею Українкою. Окрім модерністського світогляду, у цих представників цієї течії є ще дещо спільне: патріотизм, ліричність, природа як символ та вплив європейської культури на творчість. Звичайно ж таки, є відмінні риси. Це жанр, де у Лесі Українки переважає лірична і драматична творчість, багатошарова за змістом, тоді як у Олександра Олеся переважає тільки лірична. наступний пункт - тематика: у Олександра Олеся переважає особистісна, інтимна лірика, оспівування природи й людських почуттів, тоді як у Лесі Українки - теми боротьби, філософії життя, національні й універсальні проблеми. Відмінним є і стиль, де у Олеся, як вже зазначалося, музикальність з використанням метафор, а у Лесі Українки складна символіка, драматизм та філософська глибина. І різниться тональність: Леся Українка використовує в цьому аспекті рішучість, силу та філософічність, натомість Олександр Олесь - елегію, ніжність та мрійливість.
In riposta a Литвин Вікторія Вікторівна
Re: Олександр Олесь у контексті українського модернізму
Так як я вже заїкнулася за вплив західноєвропейської літератури на творчість Олександра Олеся, доцільно було б розписати, як саме. Автор адаптував контекст ідей та форм декількох західноєвропейських напрямів, а саме символізм, неоромантизм та імпресіонізм.
Вплив на Олександра Олеся символізму проявляється в тому, що він активно використовує символіку природи та людських емоцій для передачі глибоких ідей.
Вплив неоромантизму полягає в тому, що Олександр Олесь використовував властиві для цієї течії теми, наприклад пошук краси, боротьба між добром і злом, гармонії між людиною та природою, через це, його ліричний герой - мрійник. який прагне до ідеального світу.
Вплив імпресіонізму. У поезії автора відчувається природна для цієї течії чуттєвість. Олександр Олесь умів передавати настрої та миттєві відчуття через барвисті образи природи та мелодійність тексту.
Вплив на Олександра Олеся символізму проявляється в тому, що він активно використовує символіку природи та людських емоцій для передачі глибоких ідей.
Вплив неоромантизму полягає в тому, що Олександр Олесь використовував властиві для цієї течії теми, наприклад пошук краси, боротьба між добром і злом, гармонії між людиною та природою, через це, його ліричний герой - мрійник. який прагне до ідеального світу.
Вплив імпресіонізму. У поезії автора відчувається природна для цієї течії чуттєвість. Олександр Олесь умів передавати настрої та миттєві відчуття через барвисті образи природи та мелодійність тексту.
In riposta a Курилова Юлія Романівна
Re: Олександр Олесь у контексті українського модернізму
Олександр Олесь у своїй ранній творчості орієнтувався на європейські естетичні моделі, передусім на символізм і неоромантизм, але пристосував їх до української поезії. Він створював музичні, емоційно насичені строфи, у яких переважають теми кохання, природи, душевних переживань. Дослідники часто називають його «посередником» між європейським символізмом і національною лірикою, адже письменник зумів зберегти українську чуттєвість і мову, вводячи водночас нові художні прийоми.
Порівняно з ним, Леся Українка у своїй творчості поєднала модерністські риси з глибоким філософським змістом і громадянською позицією. Її поезія та драми мають стриману, класичну форму, але в них розкривається міфопоетичне осмислення людських і національних трагедій. На відміну від Олеся, який більше тяжів до естетизму й емоційності, Леся Українка мислила модернізм як інтелектуальний та моральний простір, де мистецтво стає формою боротьби за духовну свободу.
Микола Вороний, у свою чергу, був не лише поетом, а й активним пропагандистом модерністських ідей. Саме він одним із перших закликав українських письменників відійти від обмежень реалізму та народництва, звернутися до символізму, естетизму, індивідуальних переживань. Його діяльність мала велике значення для теоретичного обґрунтування українського модернізму, тоді як Олесь більше реалізовував ці ідеї на художньому рівні.
Ольга Кобилянська ж принесла в українську літературу інший аспект модернізму – психологічний і феміністичний. Її проза сповнена внутрішніх монологів, імпресіоністичних описів, уваги до душевного світу людини, зокрема жінки. Якщо Олесь створював музичну лірику, а Леся філософську драму, то Кобилянська сформувала модерну українську прозу, у якій розкриваються складні моральні та психологічні проблеми.
Щодо ролі в формуванні нової літературної традиції – Олесь змістив центр уваги від суто суспільно-реалістичного дискурсу до художньої форми, музики слова і символіки, тому його й називають одним із співтворців українського модернізму. Але вплив західноєвропейських напрямів на поетику письменника також відчутний: із символізму він узяв принципи багатозначного образу й непрямого висловлювання, з неоромантизму піднесене ставлення до ідеалу й меланхолію, а з імпресіонізму прагнення передати миттєві враження. Проте ці впливи в його творчості опрацьовані творчо, бо вони співіснують із національними інтонаціями, а не витісняють їх.
In riposta a Курилова Юлія Романівна
Re: Олександр Олесь у контексті українського модернізму
Олександр Олесь посідає особливе місце серед українських модерністів, і його творчість значною мірою формувалася в живому спілкуванні з представниками цього кола. Під час відкриття пам’ятника І. Котляревському поет познайомився з Лесею Українкою, Михайлом Коцюбинським, Василем Стефаником і Борисом Грінченком - ця подія настільки вплинула на нього, що він остаточно відмовився від російськомовного письма, повністю перейшовши на українську мову. Як зазначає С. Ходак, О. Олесь мав тісні дружні стосунки з О. Кобилянською та був добре знайомий із П. Тичиною. П. Тичина, сприймаючи О. Олеся як свого духовного наставника, присвятив йому свою першу збірку - це підкреслює значення О. Олеся у формуванні творчої молоді початку ХХ ст.
За спостереженнями І. Фаріон, про О. Олеся цілком справедливо говорити як про модерніста, хоча традиційно цей титул частіше пов’язують із Миколою Вороним. Проте ідейно-тематичне й формальне оновлення української поезії відбувалося зусиллями обох митців. Творчість О. Олеся перегукується з поезією Лесі Українки - вони першими на українському ґрунті піднесли слово до рівня зброї. Відлуння цього бачимо у її рядках: «Слово, моя ти єдиная зброє…», де слово постає як сила національного опору. У поезії ж О. Олеся ця ідея часто набуває викривальної сатиричної форми: «В землі віки лежала мова / І врешті вибилась на світ», - де мова постає як жива сила, що долає утиски й забуття. Водночас між ними є відчутна різниця: у Лесі Українки домінує воля й раціональна твердість, тоді як Олесь схиляється до ліричності й емоційного впливу.
Порівняно з О. Кобилянською, яка зосереджувалася на проблемах емансипації жінки, соціальній нерівності та моральних дилемах, О. Олесь більше уваги приділяв природі, коханню, особистим переживанням і національно-визвольній тематиці. Проте обох єднала орієнтація на західноєвропейську літературу - прагнення до нових форм, психологізації та художньої витонченості.
Тематика творів Миколи Вороного також дещо відрізняється: він звертався до тем мистецтва, національної ідентичності, історичного буття. Його поетика більш філософська, із сильним суспільно-політичним спрямуванням, тоді як ліричний світ О. Олеся зосереджується на чуттєвості, красі миттєвого й емоційному переживанні людської долі. Як наголошує С. Процюк, у поезії О. Олеся майже відсутні мотиви декадансу й зневіри, характерні для багатьох українських модерністів того часу - його лірика випромінює життєву енергію, надію та духовний оптимізм.
Доба, у якій творив О. Олесь, була періодом розпаду традиційної соціально-побутової драми та активних символічних пошуків у мистецтві. Саме тоді, як зазначає С. Процюк, «розквітала європейська драматургія Моріса Метерлінка, Генріка Ібсена та інших митців», що вплинуло і на становлення драматургії О. Олеся.
У формуванні нової української літературної традиції О. Олесь відіграв важливу роль як провідник модернізму. Як зазначає С. Ходак, митець адаптував до українського контексту ідеї й форми західноєвропейських напрямів: символізму, неоромантизму й імпресіонізму.
За спостереженнями І. Фаріон, про О. Олеся цілком справедливо говорити як про модерніста, хоча традиційно цей титул частіше пов’язують із Миколою Вороним. Проте ідейно-тематичне й формальне оновлення української поезії відбувалося зусиллями обох митців. Творчість О. Олеся перегукується з поезією Лесі Українки - вони першими на українському ґрунті піднесли слово до рівня зброї. Відлуння цього бачимо у її рядках: «Слово, моя ти єдиная зброє…», де слово постає як сила національного опору. У поезії ж О. Олеся ця ідея часто набуває викривальної сатиричної форми: «В землі віки лежала мова / І врешті вибилась на світ», - де мова постає як жива сила, що долає утиски й забуття. Водночас між ними є відчутна різниця: у Лесі Українки домінує воля й раціональна твердість, тоді як Олесь схиляється до ліричності й емоційного впливу.
Порівняно з О. Кобилянською, яка зосереджувалася на проблемах емансипації жінки, соціальній нерівності та моральних дилемах, О. Олесь більше уваги приділяв природі, коханню, особистим переживанням і національно-визвольній тематиці. Проте обох єднала орієнтація на західноєвропейську літературу - прагнення до нових форм, психологізації та художньої витонченості.
Тематика творів Миколи Вороного також дещо відрізняється: він звертався до тем мистецтва, національної ідентичності, історичного буття. Його поетика більш філософська, із сильним суспільно-політичним спрямуванням, тоді як ліричний світ О. Олеся зосереджується на чуттєвості, красі миттєвого й емоційному переживанні людської долі. Як наголошує С. Процюк, у поезії О. Олеся майже відсутні мотиви декадансу й зневіри, характерні для багатьох українських модерністів того часу - його лірика випромінює життєву енергію, надію та духовний оптимізм.
Доба, у якій творив О. Олесь, була періодом розпаду традиційної соціально-побутової драми та активних символічних пошуків у мистецтві. Саме тоді, як зазначає С. Процюк, «розквітала європейська драматургія Моріса Метерлінка, Генріка Ібсена та інших митців», що вплинуло і на становлення драматургії О. Олеся.
У формуванні нової української літературної традиції О. Олесь відіграв важливу роль як провідник модернізму. Як зазначає С. Ходак, митець адаптував до українського контексту ідеї й форми західноєвропейських напрямів: символізму, неоромантизму й імпресіонізму.
In riposta a Курилова Юлія Романівна
Re: Олександр Олесь у контексті українського модернізму
di Мороз Карина Юріївна -
У колі українських модерністів початку ХХ століття Олександр Олесь посідає особливе місце, оскільки його поетика тяжіє до емоційного символізму та музичної лірики, тоді як інші митці модернізму розвивали різні, часто інтелектуально загострені напрями.
Леся Українка близька до Олеся спільною модерністською установкою на оновлення художньої мови та відхід від народницького реалізму. Проте її творчість значно раціональніша й філософськи структурована. Леся Українка осмислює екзистенційні проблеми через інтелектуальний конфлікт, драматичну дію, міф і символ, тоді як О. Олесь зосереджується на ліричному переживанні, настрої, миттєвому емоційному імпульсі. Якщо для Лесі важлива боротьба духу й ідеї, то для Олеся це буде внутрішній стан людини в історичному вирі.
Микола Вороний найближчий до Олеся як теоретик і практик символізму. Обох поєднує орієнтація на “чисте мистецтво”, культ краси, музикальність вірша. Водночас Вороний більше тяжіє до естетизму й програмності, свідомо артикулюючи модерністські принципи, тоді як О. Олесь діє інтуїтивніше: його символізм менш декларативний, але глибше емоційно вкорінений у національний досвід і історичну драму.
Ольга Кобилянська представляє іншу гілку модернізму, таку як неоромантизм і ранній психологічний модернізм у прозі. Її цікавить проблема особистісної свободи, жіночої емансипації, конфлікт особистості з традиційним суспільством. О. Олесь, на відміну від О. Кобилянської, рідше аналізує соціальні моделі чи психологічні типи; його увага зосереджена на універсальних почуттях — любові, втраті, надії, туги за Батьківщиною. Водночас обох об’єднує європейська орієнтація й відхід від суто етнографічної поетики.
Якщо звертати увагу на роль у формуванні нової літературної традиції, то Олександр Олесь зробив значний внесок у переході української поезії від народницько-реалістичної моделі до модерної ліричної традиції. Він легітимізував інтимну лірику як повноцінний спосіб національного самовираження, довівши, що українська поезія може бути тонкою, музичною, психологічно нюансованою і водночас суспільно значущою. Саме О. Олесь підготував ґрунт для подальших поетичних експериментів Павла Тичини, Євгена Маланюка, поетів еміграції та міжвоєнного модернізму.
Творчість О. Олеся формувалася під відчутним впливом французького та польського символізму, а також європейського неоромантизму. Йому близькі ідеї Верлена про “музику передусім”, символістське прагнення передати не подію, а настрій і внутрішній стан. Водночас у його поезії відчутні й інші імпресіоністичні прийоми, такі як фрагментарність, мінливість образу, світлотіньові ефекти. Ці європейські впливи він органічно поєднав з українською пісенною традицією, фольклорним мелосом і національною історичною пам’яттю. Саме ця синтеза зробила його творчість модерною за формою і глибоко українською за змістом.
Леся Українка близька до Олеся спільною модерністською установкою на оновлення художньої мови та відхід від народницького реалізму. Проте її творчість значно раціональніша й філософськи структурована. Леся Українка осмислює екзистенційні проблеми через інтелектуальний конфлікт, драматичну дію, міф і символ, тоді як О. Олесь зосереджується на ліричному переживанні, настрої, миттєвому емоційному імпульсі. Якщо для Лесі важлива боротьба духу й ідеї, то для Олеся це буде внутрішній стан людини в історичному вирі.
Микола Вороний найближчий до Олеся як теоретик і практик символізму. Обох поєднує орієнтація на “чисте мистецтво”, культ краси, музикальність вірша. Водночас Вороний більше тяжіє до естетизму й програмності, свідомо артикулюючи модерністські принципи, тоді як О. Олесь діє інтуїтивніше: його символізм менш декларативний, але глибше емоційно вкорінений у національний досвід і історичну драму.
Ольга Кобилянська представляє іншу гілку модернізму, таку як неоромантизм і ранній психологічний модернізм у прозі. Її цікавить проблема особистісної свободи, жіночої емансипації, конфлікт особистості з традиційним суспільством. О. Олесь, на відміну від О. Кобилянської, рідше аналізує соціальні моделі чи психологічні типи; його увага зосереджена на універсальних почуттях — любові, втраті, надії, туги за Батьківщиною. Водночас обох об’єднує європейська орієнтація й відхід від суто етнографічної поетики.
Якщо звертати увагу на роль у формуванні нової літературної традиції, то Олександр Олесь зробив значний внесок у переході української поезії від народницько-реалістичної моделі до модерної ліричної традиції. Він легітимізував інтимну лірику як повноцінний спосіб національного самовираження, довівши, що українська поезія може бути тонкою, музичною, психологічно нюансованою і водночас суспільно значущою. Саме О. Олесь підготував ґрунт для подальших поетичних експериментів Павла Тичини, Євгена Маланюка, поетів еміграції та міжвоєнного модернізму.
Творчість О. Олеся формувалася під відчутним впливом французького та польського символізму, а також європейського неоромантизму. Йому близькі ідеї Верлена про “музику передусім”, символістське прагнення передати не подію, а настрій і внутрішній стан. Водночас у його поезії відчутні й інші імпресіоністичні прийоми, такі як фрагментарність, мінливість образу, світлотіньові ефекти. Ці європейські впливи він органічно поєднав з українською пісенною традицією, фольклорним мелосом і національною історичною пам’яттю. Саме ця синтеза зробила його творчість модерною за формою і глибоко українською за змістом.