Про мене, головним рушієм науки завжди буде людина, поки люди існують на цій планеті, адже всі технології, що були винайдені по сьогодні, були витвором людської руки. Якщо за штучним інтелектом не буде освіченого, уважного людського мозку, здатного зважити усі pro і cons, таке "самоуправство" технологій може призвести до незворотних наслідків для усього живого. Мовою фактів, апостеріорі, ШІ розвивається не першу декаду, як прийнято вважати, але досі виявляє галюцинування, сприяє поширенню діп-фейків, які доводиться виявляти саме людям із критичним мисленням (хоч дехто і сам займається поширенням дезінформації, а хтось піддається її впливу). Але навіть в цьому аспекті, якби не було живої оцінки, статистики, спостережень цього впливу, хіба могли б ми його побороти?
Щодо думки про відкриття рівня Ейнштейна за допомогою алгоритму - можливо, колись і так. Але алгоритм у такому разі використає попередній досвід людства і, до того ж, буде створений людиною. Гадаю, що про повністю автоматизовані досконалі інструменти ШІ говорити занадто рано для сучасного стану науки та технологій. Та й загалом формується така опінія, що, поки економічна й політична галузі багатьох країн переживають кризу, а світом панує хаос (до попереднього питання параметрів сучасного світу), населення планети не особливо дбає про майбутнє співіснування з технологіями, лише зрідка повертаючись до цього ж хаосу думок "Чи зможе штучний інтелект замінити людину, зокрема мене?"
Світ і справді ніколи не був таким доступним, як у цифрову епоху, також апостеріорі, на досвіді минулих поколінь. Пошук інформації, її систематизація не вимагають стільки часу та фізичних зусиль: пошуку необхідних книг у бібліотеках, переписування стосів конспектів власноруч тощо. З будь-якої точки перебування за допомогою гаджетів, інтернету ми можемо знайти необхідну інформацію та зберегти її у власній пам'яти, а ще надійніше - оперативній, для повторного ознайомлення.
Об'єднуючи наступні питання щодо цифрової науки, впливу технологій і ризиків такої довготривалої революції, зазначу, що цифрова наука для мене - це стан сучасної науки, наслідок поступу цифровізації та взаємообміну ресурсів науки й технологій. Природа наукових досліджень змінилася так, що вкрай важко досягнути справедливої академічної та наукової доброчесности, коли немає ефективних алгоритмів перевірки цих явищ, а може, їх ніколи і не буде, бо з часом винахідники штучного інтелекту створять алгоритми, які максимально точно відтворюють людське мислення. Принаймні наразі ми вже маємо таку проблему, що програми для визначення "сліду" ШІ знаходять цей слід там, де його немає.
Методи наукових досліджень також безпосередньо залежать від розвитку цифрових технологій, адже їхній перелік поповнюється новими цифровими методами, потребує залучення сучасних девайсів, оцифрування інформації для подальшого поширення та вжитку.
Як уже було сказано мною раніше, ризики й виклики в епоху цифрової науки полягають у досягненні справедливого користування новітніми технологіями без порушення авторських прав, плагіату та написання цілих наукових досліджень засобами штучного інтелекту. А внаслідок цього виникнення цілого покоління "спеціалістів" з дипломами, що справедливо було б віддати ШІ та його розробникам...
Важко сказати напевне без ідеалізації або катастрофізації, що очікує наукову сферу в майбутньому, це питання дуже пробуджує фантазію, проте можна зробити все від себе залежне, аби впливати на цю ситуацію: дотримуватися принципів доброчесности, міркувати про те, як досягнути ефективної та справедливої політики використання ШІ в освіті та науці. І наостанок збагнути, що штучний інтелект, як і все, що нас оточує - не "річ в собі", яка існує окремо від нашого сприйняття, це річ для нас, із якою ми маємо вчитися співіснувати, використовувати на нашу користь і вдосконалювати.