На основі власного світовідчуття вдалося виокремити 5 параметрів сучасного світу, об'єднавши їх у символічну абревіатуру CHAOS:
C - collapse (криза)
H – hopelessness (зневіра)
A – ambiguity (роздвоєність)
O – oppression (тиск)
S – surviving (виживання)
Саме ці емоції та явища, як на мене, найповніше описують занепадницьке світосприйняття, спричинене війною, політичними іграми та непевністю у завтрашньому дні.
На мою думку, українська гуманітарна наука наразі має великі перспективи розвитку через нагальну потребу відходу від радянських норм у багатьох галузях, а межові ситуації, в яких ми перебуваємо наразі, психічні стани, емоції можуть і мають стати об'єктами досліджень психології, філософії і, як наслідок дифузії, мовознавства та літературознавства. Натомість кризу гуманітарної науки спричиняє глобалізація, надмірний вплив запозичень, найчастіше англізмів, які витісняють питомі українські слова та терміни. Література як об'єкт товарних відносин має, з одного боку, позитивний вплив на популяризацію читання, а з іншого боку, поширюється думка про те, що художній твір може створити кожен, кожен може видати свою книгу, яка претендує на статус літературного твору. Через що маємо випадки, коли книги пишуться штучним інтелектом, поширення явища графоманії, а кожна друга медійна персона воліє видати автобіографію, яка не відрізняється тонким відчуттям слова, художнім смаком, грамотністю, зате може "посунути" на поличках книгарень талановитих авторів, які не мають такої кількості адораторів і не використовують можливості піару вповні. Що ж до постмодернізму: кожній епосі притаманна драматизація, невдоволення сучасним або минулим станом розвитку науки, що тоді казати про сучасний світ технологій та нестабільності... Ми чули тези про смерть постмодернізму, напередодні цього - про непотрібність такого явища в українській літературі взагалі, але маємо гідну репрезентацію в сучасній українській літературі. Однак гадаю, що методологія постмодернізму також вимагає змін, можливо, нових напрямків, течій, жанрів, термінологійного апарату, пов'язаних із сучасними реаліями.
C - collapse (криза)
H – hopelessness (зневіра)
A – ambiguity (роздвоєність)
O – oppression (тиск)
S – surviving (виживання)
Саме ці емоції та явища, як на мене, найповніше описують занепадницьке світосприйняття, спричинене війною, політичними іграми та непевністю у завтрашньому дні.
На мою думку, українська гуманітарна наука наразі має великі перспективи розвитку через нагальну потребу відходу від радянських норм у багатьох галузях, а межові ситуації, в яких ми перебуваємо наразі, психічні стани, емоції можуть і мають стати об'єктами досліджень психології, філософії і, як наслідок дифузії, мовознавства та літературознавства. Натомість кризу гуманітарної науки спричиняє глобалізація, надмірний вплив запозичень, найчастіше англізмів, які витісняють питомі українські слова та терміни. Література як об'єкт товарних відносин має, з одного боку, позитивний вплив на популяризацію читання, а з іншого боку, поширюється думка про те, що художній твір може створити кожен, кожен може видати свою книгу, яка претендує на статус літературного твору. Через що маємо випадки, коли книги пишуться штучним інтелектом, поширення явища графоманії, а кожна друга медійна персона воліє видати автобіографію, яка не відрізняється тонким відчуттям слова, художнім смаком, грамотністю, зате може "посунути" на поличках книгарень талановитих авторів, які не мають такої кількості адораторів і не використовують можливості піару вповні. Що ж до постмодернізму: кожній епосі притаманна драматизація, невдоволення сучасним або минулим станом розвитку науки, що тоді казати про сучасний світ технологій та нестабільності... Ми чули тези про смерть постмодернізму, напередодні цього - про непотрібність такого явища в українській літературі взагалі, але маємо гідну репрезентацію в сучасній українській літературі. Однак гадаю, що методологія постмодернізму також вимагає змін, можливо, нових напрямків, течій, жанрів, термінологійного апарату, пов'язаних із сучасними реаліями.