низькомолекулярні
органічні сполуки, які виконують функції біологічних каталізаторів самостійно
або в складі ферментів як кофактори. Основне джерело В. - рослини, у яких можуть міститися і
так звані провітаміни (каротини та ін.), що перетворюються в В. у
тваринному організмі. Важлива роль в утворенні В. належить мікроорганізмам (наприклад,
мікрофлора рубця забезпечує жуйних В. групи В). Розрізняють водо- і
жиророзчинні В.
До водорозчинних В. відносяться: аскорбінова кислота (вітамін С), В. групи В
- тіамін (вітамін В1), рибофлавін (вітамін В2),
пантотенова кислота (вітамін В3), нікотинамід (ніацин, вітамін РР
або В5), вітамін В6, вітамін В12 (кобаламін),
біотин (вітамін Н), фолацин; до жиророзчинних: вітамін А, D (кальциферол), Е
(токоферол) і К. Є група вітаміноподібних сполук - деякі флавоноїди (рутин),
холін, інозит, ліпоєва, оротова, пангамова кислоти. На відміну від інших
незамінних факторів харчування (амінокислоти, жирні кислоти та ін.), В. не є
матеріалом для біосинтезів чи джерелом енергії. Однак вони беруть участь
практично в усіх біохімічних і фізіологічних процесах, які складають сукупності
обміну речовин.