Біохімія 102 хімія ...

складний білок (фосфопротеїн), в якому залишок фосфатної кислоти утворює естер з гідроксильною групою серину. Наявний у молоці у формі свого попередника казеїногена (білки коров'ячого молока на 80% складаються із казеїногена). Містить повний набір незамінних амінокислот, особливо багатий на метіонін (≈3,5%), лізин (≈ 6,9%), триптофан (≈1,8%), лейцин (≈12,1%), валін (7%).

гормон хребетних, який регулює обмін кальцію і фосфору в організмі. Основний орган-мішень К. - кісткова тканина. К. гальмує ресорбцію Са із кісткової тканини, що супроводжується пониженням вмісту Са (гіпокальциємія) і Р (гіпофосфатимія) в плазмі крові. Це особливо важливе в періодпідвищеної потреби організму в Са (ріст кісток у молодих тварин, вагітність і лактація у ссавців, яйценоскості у птахів). Секреція К. залежить від вмісту Са в плазмі крові: підвищення Са в крові посилює, а зменшення пригнічує секрецію К. Нормальний рівень К. в плазмі крові людини 0,002-0,4 нг/мл. К. - антагоніст паратгормону.

вітамін D, група жиророзчинних сполук антирахітичної дії; похідні стеринів. Найважливіші - ергокальциферол (вітамін D₂) і холекальциферол (вітамін D₃). Перший одержують синтетично, опромінюючи ергостерол (провітамін D₂, див. ергостерол), другий утворюється в організмі (в шкірі) тварин і людини із 7-дегідрохолестеролу (провітаміну D₃) під дією УФ-променів.

Основне джерело К. - жир печінки риб, китів та інших морських тварин, опромінені дріжджі. К. регулює обмін кальцію і фосфору (необхідні для всмоктування Са і Р в кишківники їх реабсорбції в нирках і мобілізації з кісткової тканини).

Нестача вітаміну D веде до порушення мінералізації скелета (рахіту і розщеплення кісткової тканини), надлишок 

− до підвищення вмісту Са в крові і відкладання його в м'яких тканинах (D-гіпервітаміноз). Добова потреба дорослої людини 2,5 мкг, дітей - 12,5 мкг.

сполука гемоглобіну (Нb) з карбон (ІV) оксидом (СО₂), бере участь в обміні СО₂ в організмі тварин і людини. У процесі життєдіяльності тканин виділяється СО₂ і дифундує в капіляри, де частково вступає у зв'язок з Нb, який віддав до цього Оксиген тканинам. У капілярах легень К.легко розпадається на Нb і СО₂.

У формі К. транспортується біля⅓ СО₂, що виділяється через легені (більша частина СО₂ транспортується у формі солей карбонатної кислоти, які містяться у плазмі та еритроцитах).

фермент класу ліаз, каталізує оборотну реакцію гідратації карбон (IV) оксиду. Виявлена у тварин, людини, рослин, бактерій. Містить у якості кофактора атом Zn. Регулятор кислотно-лужної рівноваги в тканинах і біологічних рідинах; відіграє важливу роль у фізіологічних процесах при необхідності швидкого зв'язування або вивільнення СО₂, наприклад при диханні (К. еритроцитів забезпечує зв'язування СО₂ кров'ю в тканинах і вивільнення СО₂ в легенях або зябрах), при підкисленні сечі в нирках, секреції кислого шлункового соку, утворенні гідрокарбонатів у соці панкреатичної залози.

протеолітичні ферменти, які каталізують реакції відщеплення С-кінцевих амінокислотних залишків від білків і пептидів. Найкраще вивчені К. А і К. В, що синтезуються клітинами підшлункової залози тварин і людини у вигляді неактивних попередників − прокарбоксипептидаз, перетворюються в К. А і К під дією трипсину. К. Апереважно відщеплюють залишки ароматичних амінокислот і амінокислот з боковими ланцюгами гідрофобного характеру. К. В вибірково гідролізує зв'язки основних амінокислот. К. вищих рослин (К. С) і дріжджова К. (К. У) відносяться до типу так званих серинових К., на відміну від К. тварин, які являють собою металоферменти. К. використовують при вивченні первинної структури білків.

органічні сполуки, молекули яких містять одну або декілька карбоксильних груп (-СООН). В організмах виявлені К.к. аліфатичного (жирні кислоти), ароматичного (бензойна, саліцилова) аліциклічного (камфорна, хаульмугрова, хінна) і гетероциклічного (нікотинова, індолілацетатна) ряду. За числом карбокильних груп розрізняють монокарбонові (жирні кислоти), дикарбонові (малонова, фумарова, щавелева, бурштинова), трикарбонові (ізоцитринова, цитринова) і полікарбонові кислоти. К.к. можуть бути насиченими і ненасиченими. К.к. відіграють важливу роль в обміні речовин, будучи продуктами перетворення вуглеводів, білків, жирів та інших сполук. При фізіологічних значеннях рН у клітинах К.к. містяться в основному у вигляді солей. У значних кількостях в організмах зустрічаються етери К.к. (ліпіди, ацетилхолін та ін). Важливе місце в обміні речовин займають активовані похідні К.к., наприклад тіоетери К.к. із коферментом А. До інших похідних К.к. належать оксикислоти, що містять одну або більше гідроксильних груп (-ОН), кетокислоти, містять кетогрупу (-С=О) (α-кетоглуторова, піровиноградна, оксалоацетатна), амінокислоти, аміди К.к. (нікотинамід, аспаргін).

каріолімфа, ядерний сік, вмістиме клітинного ядра, в яке занурені хроматин, ядерце, а такожрізні внутрішньоядерні гранули. Після екстракції хроматину хімічними агентами в К. зберігається так званий внутрішньоядерний матрикс, що складається з білкових фібрил товщиною 2-3 нм, які утворюють в ядрі каркас. Він сполучає ядерця, хроматин, порові комплекси ядерної оболонки та інші структури.

оранжево-жовті пігменти із групи каротиноїдів. За хімічною природою ізопреноїдні вуглеводні, які містять 40 атомів Карбону (тетратерпени). Синтезуються рослинами; багаті К. зелені листки (особливо шпінату), корені моркви, плоди шипшини, смородини, томатів та ін.

Тканини тварин звичайно містять мало каротину, однак деякі ссавці здатні вибірково накопичувати β-К. у жировій клітчатці, молоці, жовтих тілах яєчників.

фермент класу оксидоредуктаз; каталізує реакцію розкладу токсичного для організму пероксид-гідрогену (Н₂О₂) з утворенням Н₂О і О₂. Поширена в живих клітинах, де спільно з ферментами, що утворюють Н₂О₂ (оксидазамиамінокислот та ін), міститься у спеціальних органоїдах-мікротільцях (пероксісомах). Визначення активності К. в еритроцитах застовують у медичній діагностиці.

моноцукориди, які містять у своїй молекулі кетонну групу: фруктоза, сорбоза та ін.

ферменти класу трансфераз. Каталізують реакції переносу фосфатного залишку (-РО₃Н₂) від АТФ (рідше відінших нуклеозидтрифосфатів) на різні субстрати. За участю К. фосфорилюються низькомолекулярні сполуки (наприклад, глюкоза, вітаміни), а також білки; при цьому (у більшості випадків) затрачається енергія АТФ. Деякі К. містяться в усіх живих клітинах і відіграють важливу роль у регуляції обміну речовин. Відомо біля 200 К. Визначення активності креатинкінази в сироватці крові застовують у діагностиці інфаркту міокарда, міопатій.

пластинчастий комплекс клітинний органоїд, що виконує ряд важливих функцій. За допомогою електронної мікроскопії було показано, що К.Г. присутній в усіх еукаріотичних клітинах. Будова його в різних клітинах сильно варіює. Структурно-функціональна одиниця К.Г. - диктіосома. В клітині міститься до 20 диктіосом, які розподілені в цитоплазмі дискретно або зв'язані у спільну сітку. Зона К.Г. практично позбавлена рибосом. В секреторних клітинах К.Г. розташовується в апікальній частині клітини і до його складу входять секреторні гранули. Функції К.Г.: модифікація білків (глюкозилювання, сульфування, фосфорилювання, часткове розчеплення поліпептидних ланцюгів і т.п.), упаковка секреторних продуктів у гранули, синтез деяких поліцукоридів, формування клітинної мембрани, утворення лізосом.

один з кінетичних параметрів ферментативної реакції. Чисельно дорівнює концентрації субстрату, при якій швидкість реакції складає половину від максимальної. Є функцією декількох констант швидкості; у деяких випадках характеризує ступінь спорідненості фермента до субстрату.

стероїдний гормон хребетних. Виробляється корою наднирників. Має виражену глюкокортикоїдну властивість.

адренокортикотропний гормон, АКТГ, гормон хребетних. Виробляється базофільними клітинами передньої частини аденогіпофізу; стимулює ріст кори наднирників і утворення в ній гормонів-кортикостероїдів (головним чином глюкокортикоїдів). К. - пептид із39 амінокислотних залишків. Біологічна активність К. обумовлена фрагментом із 24 амінокислотних залишків, який прилягає до амінного кінця молекули.

сполуки небілкової природи, необхідні для проявлення максимальної активності багатьох ферментів.

органічні сполуки небілкової природи, які входять до складу активного центра деяких ферментів.

Сполучаючись з апоферментом, К. утворюють каталітично активний комплекс - так званий холофермент. Багато К. легко відділяються від білкової молекули і служать переносниками окремих атомів чи груп атомів, що відщеплює фермент від субстрату. Міцно зв'язані з білком К.називаються простетичними групами.

Більшість К.- похідні вітамінів, тому відсутність останніх у їжі людини призводить до недостатньої активності деяких ферментів і викликає порушення обміну речовин.

основний резервний вуглевод рослин, який складаєтьсяз лінійної амілази (біля 25%) і розгалуженогоамілопектину (біля 75%).

Утворюється в хлоропластах і амілопластах, відкладається в клітинах у вигляді крохмальних зерен; накопичується в зернах, бульбах, кореневищах і цибульках. Розщеплення α-1→4 зв'язків в К. каталізується амілазами або (в присутності фосфату) фосфорилазою, α-1→6-зв'язків - аміло-1,6-глюкозидазою.
К. складає основну частину важливих продуктів харчування
(в пшеничному борошні 75-80% К., в картоплі-25%), використовується в харчовій промисловості, є джерелом одержання глюкози, а також (частково у вигляді похідних) використовується при виготовленні паперу і текстильних виробів. Головне джерело одержання К.- картопля, рис, пшениця.

моноцукорид із групи пентоз. Входить до складу пектинових речовин, камедей, слизей, геміцелюлоз, деяких глікопротеїдів. Основне джерело D-К. - ксилани деревини. Продукт відновлення К. - ксиліт використовують як замінник цукру при цукровому діабеті.