Біохімія 102 хімія ...

цитоплазма м'язових волокон і клітин. С. заповнює простір між міофібрилами і міофіламентами; в ній містяться рибосоми, мітоходрії (саркосоми), комплекс Гольджі і складна система відмежованих мембранами міхурців, трубочок і цистерн; названа саркоплазматичною сіткою, або ретикуломом. Остання ділиться на 2 частини: одна зорієнтована уздовж міофібрил і рівноцінна ендоплазматичній сітці у клітинах інших типів;друга зорієнтована упоперек м'язового волокна і утворює т. зв. Т-систему - структуру, пристосовану для швидкого проведення імпульсів з поверхні у середину м'язового волокна.

моноцукорид із групи кетогептоз. Зустрічається в усіх рослинах. Фосфатні етери С. - проміжні продукти фотосинтезу і пентозофосфатного шляху перетворення вуглеводів. Вважають, що седогептулозо-7-фосфат - вихідна сполука для біосинтезу гептоз.

гормон який виробляється ацидофільними клітинами передньої частини аденогіпофіза; прискорює ріст, бере участь у регуляції обміну білків, вуглеводів, ліпідів. За хімічною природою - білок, видоспецифічної будови. Поліпептидний ланцюг С. складається від 191 амінокислотних залишків (у людини). Цей гормон має широкий спектр біологічної дії і впливає на всі клітини організму. Він прискорює синтез ДНК і РНК, а через них синтез білка, глікогену і в той же час мобілізацію жирів із депо та окиснення карбонових кислот і глюкози, гальмує дезамінування амінокислот.

тваринний віск, який одержують із фіброзного мішка, розміщеного в голові кашалота. Складається в основному з естера пальмітинової кислоти і цетилового спирту. Служить кашалоту звукопроводом при ехолокації. Основа для кремів, мазей.

біологічно активні речовини, виробляються статевими залозами, наднирниками і плацентою. Регулюють статеву диференціацію, розвиток первинних і вторинних статевих ознак, статеве розмноження і статеву поведінку, а також впливають на обмін речовин. За хімічною природою - стероїди або поліпептиди. Біосинтез С.г. регулюється гонадотропними гормонами гіпофіза за механізмом зворотного зв'язку. Стероїдні С.г. ділять на чоловічі - андрогени, жіночі - естрогени і гестагени (основний представник - прогестерон). І чоловічі і жіночі С.г. утворюються в особин обох статей, але в різних співвідношеннях. Поліпептидні С.г. - релаксин, а також інгібітор, що синтезується канальцями сім'яників і фолікулами яєчників, - пригнічують продукцію фолікулостимулюючого гормону в клітинах гіпофіза.

суміш твердих вищих жирних кислот, головним чином - стеаринової і пальмітинової, яку одержуютьіз тваринних жирів.

насичена вища жирна кислота. У вигляді гліцеридів міститься у багатьох тваринних жирах (у молочному жирі 5-15%, в гов'яжому салі 18%, в овечому 30%), у рослинних оліях (у олії какао 34%), у складі фосфо- і гліколіпідів різного походження.

тетрациклічні спирти із класів тритерпеноїдів (містять 30 атомів Карбону) і стероїдів (містять 26-29 атомів Карбону). Найпоширеніші представники стероїдів у живій природі. Синтезуються хребетними і багатьма молюсками (С_30- і С_27- зоостерини, основні представники - ланостерол і холестерол), рослинами (С_30-, С_29- і С₂₈ - фітостероли), дріжджами. Основна біохімічна роль С. у природі полягає в тому, що при їх перетвореннях утворюються різні стероїдні біорегулятори (статеві і кортикоїдні гормони, вітаміни групи D, сапоніни, екдизони, антиридіол та ін.). Стерини беруть участь в утворенні клітинних мембран. У вищих тварин С. містяться у нервовій тканині, печінці (основний орган біосинтезу С.), крові, клітинах сперми, шкірному жирі. Утворюючи з вищим жирними кислотами естери (стероїди), С. діють як переносники в організмі.

клас органічних поліциклічних сполук, поширені у живій природі. За хімічною природою - похідні заміщеного циклопентанпергідрофенантрена. Загальний біогенетичний попередникС. - сквален, який перетворюється у С. через тритерпеноїдні спирти ланостерин (у тварин) або циклоартенол
(у рослин). Для С. характерна наявність гідроксильної або кетогрупи у С-3 положенні молекули. За хімічними ознаками (замісником при С-17, сполученням циклів А і В, розміщенням Оксигенних функцій у молекулі, видозміною вуглецевого скелета та ін.) і за характером біологічних функцій С. ділять на стерини, вітаміни групи D, жовчні кислоти і спирти, стероїдні сапогеніни, серцеві геніни, стероїдні алкалоїди і стероїдні гормони. Близькі до С. деякі тритерпенові антибіотики (цефалоспорин Р₁ та ін) і біоактивні речовини рослин (кукурбітацини, вітаноліди).

група фізіологічно активних речовин стероїдної природи (статеві гормони, прогестини, кортикостероїди, екдизони). Регулюють процеси життєдіяльності у тварин і людини. У хребетних С.г. синтезуються з холестеролу в корі наднирників, клітинах лейдига, сім'яників, у фолікулах і жовтому тілі яєчників, а також у плаценті. Гормональна форма вітаміну D₃ добудовується з екзогенного вітаміну у печінці і нирках. Характерна особливість синтезу С.г. - ряд послідовно протікаючих процесів гідроксилювання молекул стероїдів, які відбуваються у мітохондріях і мікросомах. Ці процеси здійснюються спеціальними ферментами клітин із класу гідролаз або оксидаз змішаного типу. С.г. містяться у складі ліпідних крапель в цитоплазмі у вільному стані. У зв'язку з високою ліофільністю стероїдів С.г. відносно вільно дифундують крізь плазматичні мембрани у кров, а опісля проникають у клітини-мішені.

вищий аліфатичний ненасичений аміноспирт. Поряд з численними аналогами і гомологами (понад 60), які різняться гідроксильних груп, ступенем ненасиченості, довжиною вуглеводневого ланцюгаі його розгалуженістю, − основний структурний компонент сфінголіпідів N- ацильні похідні С. (цераміди) - важливі проміжні сполуки у біосинтезі сфінголіпідів. Здійснено хімічний синтез С. і деяких його аналогів.

клас складних ліпідів, структурні компоненти яких - сфінгозинові основи (сфінгозин, його аналоги і гомологи). Поширені у рослинному світі і у тваринних тканинах, особливо в нервовій (накопичення С. у мозку, наприклад, пов'язана з процесом мієлінізації, без якого неможливий перехід від рефлекторних реакцій до вищих форм нервової діяльності). С. міститься у мієліновій оболонці м'якотних нервів, мембранах еритроцитів, а також клітин печінки, селезінки та ін. органів. В усіх природних С. сфінгозинова основа ацильована по аміногрупі залишком вищої жирної кислоти (стеариновою, ліноцериновою, нервоновою, оксинервоновою і цереброновою). У фосфовмісних С. (сфінгомієліни, сфінгостаноламіни, церомідфосфогліцерини та ін.) первинний гідроксил заміщений залишком фосфатної кислоти; у глікосфінголіпідів (цероброзиди, сульфатиди, глобозиди, гангліозиди) первинна гідроксильна група заміщена вуглеводом. Порушення обміну С. в організмі людини призводить до важких захворювань - сфінголіпідозів.

природні сполуки із групи сфінголіпідів. Молекули С. побудовані із сфінгозину або дигідрофінгозину (дуже рідко з інших сфінгозинових основ), холіну, вищих жирних кислот (стеаринової, лігноцеринової, нервонової) і фосфатної кислоти. Багаті С. сіра і біла речовина мозку, оболонки аксонів периферичної нервової системи, зустрічаються також у печінці, нирках, легенях та ін. органах.
Біосинтез С. відбувається із N-ацилсфінгозину (цераміду)
і цитидиндифосфатхоліну у присутності церамідфосфохолінтрансферази або із сфінеозинфосфохоліну і ацилкофермента А. Порушення обміну С. в результаті пониження ферментативної активності сфінгомієлінази супроводжується накопиченням С. у різних органах і призводить до хвороби Німанна-Піка.