Біохімія 102 хімія ...

моноцукорид із групи тріоз. Моноцукориди, утворені із D-гліцеринового альдегіду видовженням його ланцюга зі сторони альдегідної групи, відносяться до D-ряду, а із L-гліцеринового альдегіду - до L-ряду.

3-фосфогліцериновий альдегід - одна з важливих проміжних сполук при гліколізі і анаеробній частині фосфоглюконатного (пентозофосфатного) шляху перетворення глюкозо-6-фосфату.

розчинні у розведених розчинах солей, кислот і лугів; погано розчинні у воді (крім міозину і деяких інших); випадають в осад при насиченні розчину сульфатом амонію. Входять до складу рослинних і тваринних тканин (складають майже половину білків сироватки крові). Більшість Г. - прості білки, але деякі із них зв'язані з вуглеводами, ліпідами (особливо Г. плазми крові), нуклеїновими кислотами (нейроглобулін), йодом (тиреоглобулін). Визначають імунні властивості організму (антитіла, комплемент), згортання крові (протромбін, фібриноген та ін.), беруть участь у транспорті йонів заліза (трансферин, гаптоглобін), міді (церуплазмін), в регуляції гемопоеза (еритропоетини).

важлива замінна амінокислота. Входить до складупрактично всіх природних білків та інших біологічно активних речовин (глутатіон, фолієва кислота, фосфатиди). У вільному стані присутня в усіх тканинах тваринних організмів, займає важливе положення в азотистому обміні. Сукупність оборотних ферментативних реакцій переносу аміногруп в живих організмах (трансамінування) проходить в системі Г.к. - глутамін - α-кетоглутарова кислота, через яку ці процеси зв'язані з циклом трикарбонових кислот.

пептид, утворений залишками трьох амінокислот - глутамінової, цистеїну і гліцину.

Присутній в усіх живих організмах. Приймає участь у багатьох окисно-відновних реакціях і забезпечує функціонування ряду ферментів.

прості білки, які містяться переважно у зернах злаків. Розчинні в розчинах лугів і кислот. Багаті на глутамінову кислоту і лізин.

білковий гормон, який синтезується α-клітинами острівців Лангерганса підшлункової залози. Одноланцюговий поліпептид, що містить 29 амінокислотних залишків. Є фізіологічним антагоністом інсуліну і стимулятором його секреції. Г. ініціює розпад глікогену печінки активацією фосфорилази і цим самим збільшує концентрацію цукру в крові. При пониженні рівня цукру в крові виділення Г. збільшується, що і зумовлюєвідновлення вмісту глюкози до вихідного рівня. Із слизової дванадцятипалої кишки виділено так званий кишковий Г. - поліпептид з великою молекулярною масою, але по імунохімічним і біологічним властивостям близький до панкреатичного Г. Вважають, що кишковий Г. майже не володіє глікогенолітичною дією, але має яскраво виражений інсуліностимулюючий ефект.

один з найрозповсюдженіших моноцукорид групи гексоз, найважливіше джерело енергії в живих клітинах. Існує в двох основних формах: α-D-глюкопіранози і β-D-глюкопіранози.

Входить до складу різноманітних олігоцукоридів (лактози, мальтози, цукрози), багатьох поліцукоридів (глікогену, крохмалю, целюлози), деяких глікопротеїдів та ін.; вільна Г. міститься у плодах (особливо у винограді), квітках та інших органах рослин, в крові (у людини в нормі біля 100 мг%), лімфі, тканинах мозку і т.д. Бере участь в численних реакціях обміну речовин. Розпад Г. до пірувату - універсальний шлях вивільнення енергії, частина якої акумулюється у макроергічних зв'язках АТФ. Центральний шлях біосинтезу Г. в живих клітинах - глюконеогенез. У фотосинтезуючих організмів Г. синтезується із СО₂ і Н₂О.

аміноцукор, похідне глюкози. У вільному вигляді не зустрічається. У вигляді N-ацетил-D-глюкозаміну широко розповсюджений в природі: входить до складу олігоцукоридів молока, різних мукополіцукоридів, гіалуронової кислоти, кератосульфатів, гангліозидів, глікопротеїдів сироватки крові, групових речовин крові, бере участь в побудові капсулярних поліцукоридів пневмококів, поліцукоридів клітинної стінки.

Через N-ацетил-D-глюкозамін олігоцукориди ряду глікопротеїдів приєднані до аспарагінових залишків білкової частини молекули.

гормони хребетних із групи кортикостероїдів; виробляються корою наднирників, регулятори вуглеводного і білкового обміну. Основними Г. є гідрокортизон (кортизол) і кортикостерон. Вони стимулюють відкладання глікогену в печінці і підвищують концентрацію глюкози в крові, гальмують синтез білка в лімфоїдній тканині, м'язах, сполучній тканині (катаболічний ефект), але стимулюють біосинтез білка в печінці (анаболічний ефект). Г. володіють слабко вираженою мінералкортикоїдною активністю. Секреція Г. наднирниками збільшується під впливом стресу - таким чином забезпечується адаптація організму до змінених умов зовнішьного середовища. У великих дозах Г. володіють протизапальною і сенсибілізуючою дією, що і зумовлює використання Г. і їх синтетичних аналогів (преднізолон, дексаметазон) в якості протизапальних і антиалергічних засобів.

одноосновна гексуронова кислота, якаутворюється із D-глюкози при окисненні її первинної гідроксильної групи.

D-Г.к. широко розповсюджена в тваринному і рослинному світі: входить до складу кислих мукополіцукоридів, деяких бактеріальних поліцукоридів, тритерпенових сапонінів, геміцелюлоз, камедів. Вільна D-Г.к., що утворюється при окиснювальному розщепленні міоінозиту ферментами печінки, виявлена в крові й сечі тварин у невеликих кількостях. У вигляді глікозидів (глюкоронідів) із сечею виводяться деякі продукти обміну речовин, в тому числі отруйні (фенол, крезол) і численні лікарські речовини. Г.к. - єпопередником біосинтезу аскорбінової кислоти.