Конституційне право ІІ семестр (Верлос Н.В.)

вищий керівник органів державного управління на загальнонаціональному, регіональному чи місцевому рівні або виконавчого органу в системі місцевого самоврядування.

особа, яка формально займає найвищу сходинку в державній ієрархії та здійснює верховне представництво держави у внут¬рішньо та зовнішньополітичних відносинах. Юридичними формами Г. д. є: 1) монарх; 2) президент; 3) колегіальна президентура - обраний парла¬ментом на визначений термін колегіальний орган, який здійснює функції глави держави (наприклад, Державна рада на Кубі, два капітан-регента в Сан-Маріно, Федеральна рада у Швейцарії); 4) глава уряду, на якого по¬кладається здійснення функцій глави держави (наприклад, землі ФРН); 5) одноосібний або колегіальний узурпатор - особа чи колегіальний ор¬ган, які здійснюють владу без правових підстав, не маючи при цьому ні «царського» походження, ні мандата виборщиків.

керівник вищого колегіального органу виконавчої влади в державі. Г.у. найчастіше називається «прем'єр-міністр», хоча може мати й інші назви: «голова ради міністрів», «голова уряду», «міністр-голова», «міністр- президент», «федеральний канцлер» тощо.

необхідний і раціональний спосіб соціаль¬ного життя, заснований на розумі, свободі, праві та демократії; суспіль¬ний устрій, за якого людині гарантується вільний вибір форм її еконо¬мічного та політичного буття, гарантуються права людини і забезпечу¬ється ідеологічна багатоманітність.

сукупність при¬родних і невідчужуваних основоположних прав і свобод, що належать людині від народження і не залежать від її належності до громадянства певної держави. Становлять основу правового статусу людини.