Менеджмент

процес формування й використання систем матеріальних стимулів праці та розподілу заробітної плати відповідно до закону розподілу за кількістю і якістю праці.

управлінець ринкової орієнтації, який активно впроваджує ефективні ідеї господарювання, нововведення та досягнення науково-технічного прогресу, виважено враховує зміни в міжнародних відносинах, своєчасно впливає на кон'юнктуру і динаміку попиту та пропозиції, вміло перебудовує виробничо-господарську діяльність з урахуванням вимог ринку.

1) це область наукових знань, що вивчає відносини, закономірності й принципи управління, фактори, що впливають на функціонування й розвиток соціально-економічних систем, методи й засоби управління; 2) це сукупність упорядкованих дій, процесів системного характеру, що забезпечують розробку й досягнення цілей організації; 3) це специфічна діяльність з управління організаціями різного типу, рівня й окремих її сфер;

способи і прийоми впливу керуючої системи на керовану на різних рівнях і ланках управління.

це навички, вміння впроваджувати теоретичні знання в практику, сукупність прикладів, зразків або еталонів умілого розв’язання управлінських проблем на різних рівнях.

чітко виражена причина існування організації, яка може охоплювати такі напрямки, як: турбота про працівників; турбота про виробництво; політика зростання та фінансування фірми; технології, які використовуватимуться у виробництві; методи виходу і функціонування на ринку, пошуку потенційних ринків; задоволення потреб споживачів; публічне проголошення переконань та цінностей тощо.

уявлення про предмет, систему або ідею у формі, відмінній від форми самого предмета.

спонукальна причина, привід до будь-якої дії, аргумент на користь чого-небудь.

вид управлінської діяльності, який забезпечує процес спонукання себе та інших працівників на діяльність, що спрямована на досягнення особистих цілей та цілей організації.