Актуальні проблеми ф ...

(лат. гаїіолаїіз — розумний) — філософський напрям, який визнає центральну роль в аналізі розуму, мислення.

(лат. геаііз — суттєвий, дійсний) — філософський напрям, згід¬но з яким загальні поняття (універсалії) існують реально як сутності речей.

(лат. геоисйо — висування назад, повернення до колишнього ста¬ну) — дії, процеси, які призводять до спрощення структури будь-якого об'єкта.

наслідок того, що робляться потрібні слушні речі.

цільова спрямованість системи управління організацією на створення потрібних, корисних речей, здатних задовольняти певні потреби, забезпечити досягнення кінцевих результатів, адекватних поставленим цілям.

система (сукупність) релігійних ідей, понять, принципів, міркувань, аргументацій, концепцій, сенсом і значенням яких є здебільшого віра в надприродне.

(лат. cultus — поклоніння) — один із основних елемен¬тів релігійного комплексу, система дій і засобів впливу на надприродне.

об'єднання послідовників певного віросповідан¬ня, цілісність і єдність якого забезпечується змістом віровчення та культу, системою організаційних принципів, правил і ролей.

(лат. геlativus — відносний) — підхід, який абсолютизує мін¬ливість, суб'єктивність істини. Притаманний суб'єктивістським напрямам фі¬лософії (софісти, сенсуалісти-суб'єктивісти).

(лат. reflexio — вигин, відображення) — акт пізнання, пред¬метом якого є пізнавальна діяльність свідомості, «Я». Пізнання можна дослі¬джувати через результати — зміну наукових ідей, теорій — об'єктивний ме¬тод, або через аналіз суб'єктивної діяльності пізнання — рефлексія. В цьому розумінні використовується Декартом, Локком, Гуссерлем.