Актуальні проблеми філософії менеджменту (Олійник ...

здатність людини поглянути на себе збоку, тобто ди-станціюватися від себе, побачити себе очима інших.

відображення дійсності у формах, пов'язаних (прямо чи опосередковано) з практичною діяльністю. Можлива лише як суспільне яви¬ще, існує на основі мови. Феноменологія розглядає С. як потік актів (сприй¬мання, пригадування, міркування та ін.), спрямовані на певні предмети (ін-тенціональність) і певним чином організовані часовим потоком свідомості.

нова якість психічної діяльності, за якої дійсність відображається у формах культури, тобто в штучних, неприродних формах, витворених людством у процесі історичного розвитку, практичних настанов, які регулюють ставлення людини до світу.

система найзагальніших знань, цінностей, переконань, практичних настанов, які регулюють ставлення людини до світу.

одна з характерних рис людини, яка полягає в тому, що во¬на (подібно до Бога) може діяти (чи не діяти) з власної волі, не детерміную¬чись обставинами. С. є підставою моральності людини. В політичній сфері розширення свобод передбачає посилення відповідальності.

(грец. sетапtісоs — гой, що позначає) — розділ логіки, що вивчає відношення виразів мови (знаків) до позначуваних ними об'єктів і смислів, які вони виражають.

(грец. semeiotike— вчення про знаки) — наука про знакові системи. Основоположник — Ч. Пірс.

(лат. sensus — почуття, відчуття) — напрям у гносеології, згі¬дно з яким відчуття є єдиним джерелом пізнання. Представники Локк, Берк-лі, Мах та ін. Поняття близьке за змістом емпіризму.

спільності людей, які формуються за стратифікаційною, функціональною, регіональною та іншими ознаками.

(грец. sillogizm) — дедуктивний умовивід, в якому з двох су¬джень (засновків) робиться висновок.