Антимонопольне законодавство – сукупність нормативно-правових актів, спрямованих на обмеження монополістичної діяльності на ринку, забезпечення конкурентної боротьби та захист інтересів споживачів.
Валютно-фінансові інструменти регулювання – заходи, що регулюють обмін валют, ставки, міжнародну ліквідність та фінансові угоди, котрі підтримують стабільність світової економіки та регулюють фінансові потоки.
Внутрішній ринок – ринок, який охоплює товари та послуги, що обираються, виробляються та споживаються в межах окремої країни.
Вплив НТР на товарну структуру ринку – нові технології виробництва, автоматизація, інновації, що змінюють характеристики товарів і їх місце на ринку.
Галузева структура ринку – класифікація товарів та послуг за видами виробничої діяльності, що відображають сферу їхнього виробництва та використання.
Галузеві товарні асоціації на ринку лісових товарів – організації, що представляють інтереси підприємств лісової промисловості і працюють над розвитком ринку через стандарти, координацію та захист прав учасників ринку.
Галузі матеріального виробництва – сектора економіки, які займаються виробництвом товарів та послуг, необхідних для задоволення потреб суспільства.
Гарвардський барометр – метод прогнозування економічної кон’юнктури, який ґрунтується на використанні набора індикаторів для визначення майбутніх тенденцій економічного розвитку.
Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ) – міжнародна угода, укладена для лібералізації міжнародної торгівлі, яка згодом переросла у СОТ. ГАТТ визначала умови для зниження митних тарифів та обмежень на торгівлю.
Географія світової торгівлі – аналіз потоків імпорту та експорту товарів по різних регіонах світу.
Господарська кон’юнктура – загальний стан економічної ситуації в країні, що визначається рівнем ділової активності, інфляцією, зайнятістю, податками та іншими економічними показниками, впливає на комерційну діяльність.
Демпінгова торгівля зерном – практика продажу зерна на міжнародному ринку за ціною нижчою за вартість виробництва або нижчою, ніж на внутрішньому ринку.
Динаміка товарної структури лісового ринку – зміни в розподілі видів товарів на лісовому ринку, від деревини до меблів і целюлозо-паперових виробів, з урахуванням технологічних і ринкових змін.
Еволюція ринку – процес змін, який відображає розвиток ринку під впливом різних факторів і умов (наприклад, технічні інновації, глобалізація).
Еволюція теорій кон’юнктури ринку – розвиток концепцій і підходів до аналізу ринкових змін протягом історії, зокрема розвиток теорії циклічності, впливу погодних умов на ринки та інших факторів.
Експортна спеціалізація – процес визначення та розвитку економічних галузей та товарів, в яких країна має конкурентні переваги для виходу на міжнародний ринок та підвищення обсягів експорту.
Експортні квоти хімічних товарів – обмеження на кількість хімічних товарів, які країна-експортер може постачати на міжнародний ринок.
Експортні та імпортні ціни – ціни, за якими товари продаються для експорту або купуються через імпорт, можуть відрізнятися від внутрішніх цін через митні збори, транспортні витрати та валютні коливання.
Життєвий цикл товарів – фаза розвитку товару від його розробки, виходу на ринок до вичерпання попиту і зняття з виробництва.
Залучення іноземного капіталу – процес залучення іноземних інвестицій в економіку України для фінансування проєктів, розвитку ринкових інститутів та підтримки сталого економічного розвитку.
Зовнішньоекономічна політика – стратегія держави щодо управління зовнішньою торгівлею, інвестиціями та іншими економічними відносинами з іншими країнами. Включає встановлення тарифів, квот та інших обмежень на експорт та імпорт.
Інжинірингові та консультаційні послуги – надання професійних послуг щодо проєктування, розробки та оптимізації бізнес-процесів, технологічних рішень, а також консультування з різних напрямків економіки та виробництва.
Інкотермс-2020 – міжнародні правила, що визначають умови поставок товарів між продавцями та покупцями, зокрема, відповідальність за транспортування, страхування, митне оформлення та ризики.
Класифікація товарів за укрупненими економічними групуваннями (КУЕГ) – метод, який використовує більш широкі економічні категорії для групування товарів в рамках глобальної торгівлі.
Кон’юнктура ринку – поточний стан ринку товарів, який визначається умовами попиту, пропозиції, цін і конкурентних переваг.
Кон’юнктура товарних ринків – стан ринку в конкретний момент часу, що визначається сукупністю економічних, соціальних і політичних факторів, які впливають на попит та пропозицію товарів.
Кон’юнктуро-формувальні фактори – фактори, які визначають стан і розвиток ринку в короткостроковій і середньостроковій перспективі, наприклад, рівень попиту та пропозиції, політика, глобальні економічні зміни.
Конвенції та угоди про міжнародні перевезення – міжнародні угоди, які регулюють правила перевезення товарів і пасажирів через кордони, забезпечують правову основу для транспортних угод.
Конкурентна спроможність – здатність фірми виробляти товари або надавати послуги з конкурентними перевагами, що дозволяє їй утримувати стабільну позицію на ринку та здобувати нових споживачів.
Конкурентні «торгові війни» – ситуація на ринку, коли країни або компанії вводять протекціоністські заходи, щоб вигнати конкурентів або обмежити імпорт, створюючи неприязні торгові стосунки.
Конкурентоспроможність товарів та послуг – здатність продукції та послуг країни конкурувати з аналогічними товарами та послугами на міжнародному ринку, завдяки ціні, якості, інноваційності, унікальності або доданій вартості.
Конкуренція – економічний процес, в якому різні виробники змагаються між собою за частину ринку, намагаючись забезпечити найкращі умови для продажу своїх товарів або послуг.
Концентрація виробництва – процес об’єднання дрібних і середніх підприємств в одне велике, що дозволяє знижувати витрати, підвищувати ефективність і здобувати панівну позицію на ринку.
Концепція конкурентних переваг М. Портера – теорія, що визначає, як країни і компанії можуть досягти конкурентної переваги на світовому ринку через інвестиції в технології, освіту, інфраструктуру і культуру інновацій.
Кредитна і страхова політика зовнішньоекономічної діяльності – програми та інструменти, що сприяють фінансуванню зовнішньоекономічних операцій, мінімізації ризиків та підвищенню рівня безпеки міжнародних економічних зв’язків України.
Лідерство в галузевій структурі – домінування конкретної країни або компанії в певних секторах машинобудування (наприклад, транспортне або електротехнічне машинобудування).
Лізинг – економічні відносини, за яких одна сторона (лізингодавець) передає іншій стороні (лізингоодержувачу) право користування майном або обладнанням за певну плату на певний період. Види лізингу включають фінансовий, операційний та імпортний лізинг.
Лізинг та інжиніринг – методи фінансування та управління на ринку обладнання, які включають оренду (лізинг) та проєктування та підтримку (інжиніринг) обладнання для підвищення ефективності продажу та обслуговування.
Ліцензійна торгівля – обмін правами на використання винаходів, технологій, патентів та торгових марок за певною ліцензією, з метою використання інтелектуальної власності іншою особою чи компанією.
Маркетингові програми для дослідження ринку – інструменти, спрямовані на вивчення і аналіз попиту, тенденцій розвитку ринку та поведінки конкурентів, для забезпечення виходу на міжнародні ринки з метою здобуття нових ніш.
Методи провідних показників (індикаторів) – використання окремих показників (наприклад, рівня інфляції, безробіття, інвестиційних потоків), які можуть передбачити тенденції в ринку в майбутньому.
Методи прогнозування товарних ринків – різноманітні підходи та техніки, такі як трендовий аналіз, експертні оцінки, модельні та економетричні методи, які використовуються для створення прогнозів ринкових тенденцій.
Методи часових рядів – статистичний метод, що використовує дані про явища, які змінюються з часом, для прогнозування майбутніх значень та розвитку ринку.
Механізм регулювання експортних квот та субсидіювання – інструменти державної політики, які контролюють обсяги експорту продукції та стимулюють окремі галузі, шляхом застосування квот, пільг, субсидій або інших стимулів для збільшення міжнародної конкурентоспроможності.
Митні бар’єри і торговий протекціонізм – обмеження на імпорт через митні тарифи, квоти або інші заходи, що сприяють захисту внутрішнього виробництва.
Міжнародна система механізму регулювання світогосподарських зв’язків – система міжнародних правил та інститутів (такі як СОТ, ГАТТ) для керування міжурядовими торговими відносинами та забезпечення взаємодії між економіками різних країн.
Міжнародна спеціалізація – фокусування країн на виробництві певних видів продовольчих товарів, що дає змогу підвищити ефективність виробництва та знижувати витрати.
Міжнародна товарна класифікація – структура для класифікації товарів на світовому рівні відповідно до міжнародних стандартів.
Міжнародна товарна номенклатура (МТН) – система міжнародного розподілу товарів за категоріями, що забезпечує єдину основу для класифікації товарів у міжнародній торгівлі.
Міжнародний нафтовий картель (МНК) – група країн та компаній, які об'єднуються для контролю над постачанням нафти на світовий ринок і формуванням цін.
Міжнародний поділ праці у світовій енергетиці – розподіл виробництва та споживання енергії між країнами на основі їхніх ресурсів і технологій.
Міжнародний ринок – ринок, що об'єднує країни світу і здійснюється через міжнародні торгівельні угоди та трансакції між державами.
Місце України на світовому ринку – позиція України серед інших країн у міжнародній торгівлі, оцінювана через частку в обсязі світового товарообігу, стратегічні товари та послуги, а також у контексті міжнародних економічних угод та інтеграційних процесів.
Моделі розвитку ринку – різні теоретичні побудови, які описують етапи і механізми розвитку ринку в певні історичні періоди.
Монополізація – процес встановлення панівного становища на ринку однією або кількома великими фірмами через різноманітні засоби конкурентної боротьби, зокрема через злиття та поглинання.
Монополізація ринку – зосередження виробництва і продажу товарів у руках кількох великих компаній, що знижує конкуренцію та інновації.
Монополізація ринку хімічних товарів – ситуація, коли кілька великих корпорацій чи держав контролюють значну частину ринку хімічних товарів, обмежуючи конкуренцію.
Монополії – ринкові структури, в яких один виробник або постачальник контролює весь ринок, що дозволяє йому встановлювати ціни за власним бажанням, зокрема через цінову політику.
Монопольна діяльність – поведінка підприємства чи кількох підприємств на ринку, спрямована на здобуття та утримання панівного становища через різні засоби впливу, як-то обмеження конкуренції чи завищення цін.
Морський транспорт – один із основних видів транспорту для міжнародних перевезень, що спеціалізується на транспортуванні вантажів через морські води.
Науково-технічний прогрес (НТП) та тенденції розвитку – технічні та технологічні зміни, які впливають на виробництво і розвиток машинобудування, включаючи автоматизацію, роботизацію, енергоефективність.
Національна держава як регулятор – роль держави в організації та контролі національного ринку, визначення її економічної політики та вплив на світові торговельні процеси.
Національний ринок – сукупність внутрішніх ринків, що функціонують в межах певної національної економіки, включаючи товарні та фінансові ринки країни.
Неотехнологічні теорії – теорії, що акцентують важливість технологічного прогресу та інновацій для розвитку міжнародної торгівлі і глобалізації.
Нецінова конкуренція – форма конкуренції, при якій фірми пропонують додаткові переваги для споживачів, такі як висока якість продукції, особливі умови обслуговування чи рекламні кампанії, замість зміни цін.
Ознаки структуризації товарних потоків – фактори, що сприяють систематизації потоків товарів у міжнародній торгівлі, включаючи технології, економічну спеціалізацію, транспорт та інфраструктуру.
ОПЕК (Організація країн-експортерів нафти) – міжнародна організація, що регулює видобуток і ціни на нафту з метою підтримки стабільності ринку.
Пасажирські сполучення – транспортні послуги для перевезення пасажирів між містами, країнами, регіонами, що здійснюються різними видами транспорту, зокрема залізничним, авіаційним, водним.
Поділ праці у машинобудуванні – спеціалізація країн або компаній на виробництві конкретних видів машинобудівної продукції для оптимізації виробничих процесів та ефективності.
Попит – потреба споживачів у певних товарах або послугах, яка залежить від їхніх доходів, цін на товари та інших факторів економічної ситуації.
Попит і пропозиція на ринку – взаємодія між споживачами, що визначають попит на товари, та виробниками, що пропонують ці товари.
Правова основа лібералізації та протекціонізму – комплекс правових норм, законодавства, міжнародних угод та політик, що визначають рівень відкритості національного ринку для зовнішньої конкуренції або створюють захисні бар’єри для підтримки вітчизняного виробника.
Продовольчі резерви зерна – стратегічні запаси зернових культур, що використовуються для забезпечення продовольчої безпеки в разі дефіциту або надзвичайних ситуацій.
Пропозиція – кількість товарів або послуг, яку виробники готові запропонувати на ринок за певними цінами та в певний час.
Пропозиція хімічних товарів – кількість і асортимент хімічних товарів, що доступні на ринку, визначені рівнем виробництва та попитом.
Регіональна структура торгівлі послугами – аналіз розподілу торгівлі послугами між різними регіонами світу, що дозволяє виявити тенденції попиту на різні види послуг в кожному регіоні, враховуючи економічну специфіку та географію.
Регіональні особливості ринку побутової електротехніки – відмінності у виробничих та споживчих звичках в різних географічних регіонах, що визначають обсяги виробництва, цінову політику та типи продукції.
Регулювання торгівлі продовольчими товарами – нормативні акти, які визначають правила міжнародної торгівлі продовольством, зокрема через механізми ГАТТ/СОТ.
Ринки урану та інших енергоносіїв – сировинні ринки, які займаються постачанням урану для атомної енергетики та інших альтернативних джерел енергії.
Ринкова політика монополій – стратегії великих монополій, що впливають на ціноутворення та пропозицію на глобальних ринках енергетичних товарів та сировини.
Ринок газу – ринок природного газу, який включає видобуток, транспортування, обробку та споживання газу.
Ринок електроенергії – сектор, пов'язаний з виробництвом, постачанням та споживанням електричної енергії.
Ринок машин та обладнання – сукупність економічних відносин, що виникають під час виробництва, купівлі та продажу машин і обладнання для різних галузей.
Ринок нафти – сектор ринку, що охоплює видобуток, переробку, транспортування, споживання та продаж нафти і нафтопродуктів.
Ринок побутової електротехніки – сегмент ринку, пов'язаний з виробництвом і продажем побутової техніки, такої як холодильники, пральні машини, телевізори тощо.
Ринок послуг – сукупність економічних відносин, що виникають під час надання послуг, визначення ціни на ці послуги та їх споживання населенням та підприємствами.
Ринок продовольчих товарів – ринок, на якому продаються продукти харчування, включаючи зернові, м'ясо, молоко, олію, рибу, фрукти, овочі, какао, кава тощо.
Ринок риби та рибопродуктів – торгівля продукцією рибальства, включаючи рибу, морепродукти, олії і кормові добавки, зважаючи на вплив попиту та сезонності.
Ринок товарів і послуг – сукупність економічних відносин, пов’язаних з обігом товарів і послуг на різних рівнях: внутрішньому, національному та міжнародному.
Ринок товарів легкої промисловості – сукупність взаємодії попиту і пропозиції на товари, що виробляються в легкій промисловості (текстиль, одяг, взуття, спортивні товари).
Ринок туристичних послуг – сукупність послуг, які надаються в сфері туризму: транспорт, проживання, харчування, організація екскурсій і дозвілля, страхування та інші послуги, пов’язані з подорожами.
Ринок франчайзингу – бізнес-модель, що дозволяє одній стороні (франчайзеру) продавати права на використання власної бізнес-системи, бренду чи ноу-хау іншим підприємцям (франчайзі), які відкривають під своїм ім’ям нові підприємства за умовами договору франчайзингу.
Роль товарних асоціацій на ринку хімічних товарів – об'єднання виробників чи експортерів для координації дій, встановлення стандартів, ведення лобістської роботи.
Світова енергетична проблема – глобальні виклики, пов’язані з виробництвом, використанням та екологічними наслідками енергетичних ресурсів.
Світова організація торгівлі (СОТ) – міжнародна організація, яка прийшла на зміну ГАТТ і займається регулюванням міжнародної торгівлі, вирішенням торгових суперечок між країнами та забезпеченням рівних умов для учасників глобальної економіки.
Світова пропозиція – загальна кількість товарів і послуг, яку виробники на світовому ринку готові надати за різними рівнями цін.
Світова ціна – ціна, за якою товари або послуги продаються на світовому ринку, визначена взаємодією світового попиту та світової пропозиції.
Світовий досвід регулювання міжнародної торгівлі – практики і нормативи, що використовуються іншими країнами для створення ефективної моделі міжнародної торгівлі, які можуть бути застосовані в Україні для оптимізації її зовнішньоекономічної політики та торговельних зв’язків.
Світовий попит – загальна кількість товарів і послуг, які споживачі на світовому ринку готові придбати за різними рівнями цін.
Сегменти туристичного ринку – різні категорії туристів, для яких надаються послуги, зокрема пізнавальний, рекреаційний, діловий, релігійний, екологічний туризм та інші спеціалізовані напрямки.
Система регулювання світового ринку – сукупність інститутів, механізмів та інструментів, через які регулюються міжнародні торговельні та економічні відносини, включаючи механізми національних та міжнародних організацій.
Соціально-економічна структура ринку – відображення взаємодії соціальних груп та економічних відносин у процесах споживання та розподілу товарів і послуг на ринку.
Спеціалізація країн – процес, за якого країни зосереджують виробництво певних груп товарів відповідно до своїх економічних, географічних та технологічних можливостей.
Спеціалізація країн у виробництві м’яса та молока – зосередження на виробництві м'ясних і молочних продуктів у певних країнах на основі агрокліматичних умов та традицій.
Спеціалізація країн у світовій хімічній промисловості – концентрація виробництва хімічних товарів у певних країнах залежно від наявних природних ресурсів, технологій і виробничих потужностей.
Стандартна міжнародна торговельна класифікація ООН (СМТК) – система, що описує основні типи товарів і послуг у світовій торгівлі, їх класифікацію та цілі.
Структурні зміни на ринку – зміни в розподілі виробництва та попиту на різні види товарів, зокрема через інновації та зміну споживчих уподобань.
Структурні зміни у зовнішній торгівлі – трансформація товарної та регіональної структури зовнішнього торгу внаслідок політичних та економічних змін, глобалізації, а також змін в умовах внутрішньої та зовнішньої конкуренції.
Тарифні та нетарифні методи регулювання міжнародної торгівлі – методи, які використовують держави для обмеження чи стимулювання торгівлі товарами та послугами, включаючи митні тарифи, квоти, сертифікації та ліцензування, спрямовані на захист внутрішнього ринку.
Теорія абсолютних переваг – теорія Адама Сміта, яка стверджує, що країна має вигоду від експорту товарів, які вона виробляє дешевше за інших, і від імпорту товарів, в яких інші країни мають перевагу.
Теорія життєвого циклу продукції – концепція, яка вказує на різні етапи розвитку продукту (включаючи стадії впровадження, зростання, зрілості і насичення), що впливають на світові ціни та ринки.
Теорія залежності економічних криз від метеорологічних умов –концепція, що намагається з'ясувати взаємозв'язок між природними чинниками (погода, клімат) і ринковими коливаннями.
Теорія меркантилізму – економічна теорія XVI-XVIII століть, яка підкреслювала важливість накопичення капіталу через державне регулювання торгівлі і збереження балансу торгового дефіциту або надлишку.
Теорія порівняльних переваг – теорія Девіда Рікардо, яка показує, що країни повинні спеціалізуватися на виробництві товарів, в яких вони мають найменшу альтернативну вартість.
Теорія Хекшера-Оліна – теорія, що пояснює міжнародну торгівлю через наявність у країні відносної переваги у факторних ресурсах, таких як праця, капітал та земля.
Технічне обслуговування в експорті – значення послуг з обслуговування машинобудівної продукції для покращення конкурентоспроможності на світових ринках.
Типи товарних структур експорту та імпорту – класифікація товарів, які експортуються та імпортуються за певними ознаками, такими як економічні сектори, цільове призначення, технічні характеристики.
ТНК (Транснаціональні корпорації) – великі міжнародні компанії, які здійснюють господарську діяльність у кількох країнах і мають значну ринкову владу, впливаючи на світовий ринок через експансію та концентрацію виробництва.
Товарна номенклатура – система класифікації товарів, яка охоплює широкий спектр товарів і використовується для регулювання і стандартизації торгівлі на міжнародному рівні.
Товарна структура ринку – розподіл товарів по категоріям (продовольчі, промислові, споживчі тощо) відповідно до попиту та пропозиції на ринку.
Товарна структура ринку – сукупність усіх товарів, що продаються на ринку, які класифіковані за певними характеристиками, такими як типи, призначення, основні споживчі властивості.
Товарна структура ринку зерна – поділ ринку зернових культур на окремі продукти (пшениця, кукурудза, рис), з урахуванням географічних особливостей їх виробництва та споживання.
Товарна структура текстильних товарів – класифікація товарів, що виробляються на текстильних підприємствах, залежно від їх типу, функції, матеріалу.
Товарний асортимент – кількість та різноманітність товарів, які пропонуються виробниками або постачальниками на ринку.
Товарні знаки – захищені бренди, які визначають унікальність та конкурентоспроможність товару на ринку.
Товарні знаки та торговельні марки – спеціальні позначки, що використовуються для розрізнення товарів або послуг одного виробника від товарів або послуг інших. Вони є важливим інструментом для досягнення конкурентних переваг.
Торгівля – основна діяльність, через яку відбувається обмін товарами і послугами, що є однією з головних ознак існування ринку.
Транспортне обслуговування ринку – система надання транспортних послуг для перевезення товарів і пасажирів, яка забезпечує ефективність і доступність міжнародної торгівлі.
Транспортне обслуговування туризму – включає всі види транспорту, які використовуються для перевезення туристів: авіаційний, залізничний, морський, автобусний та інші види транспорту, необхідні для забезпечення туризму.
Туристичні потоки – рух туристів між різними географічними точками для відпочинку, пізнавальних поїздок, бізнес-туризму тощо. Вони визначають попит на туристичні послуги в різних регіонах і країнах.
Туристичні фірми – компанії, які спеціалізуються на організації туризму, наданні послуг туристам та управлінні туризмом через організацію турів, бронювання транспорту, розміщення, екскурсії тощо.
Фрахтовий ринок – ринок, на якому здійснюється оренда (фрахт) морських суден для перевезення вантажів або пасажирів за умовами угоди між власником судна і відправником/одержувачем вантажу.
Фрахтові ставки і тарифи – ціни на фрахт, що визначаються залежно від типу та розміру вантажу, маршруту, часового періоду та попиту на перевезення.
Функція Кобба-Дугласа – математична функція виробничої функції, яка виражає взаємозв'язок між продуктивними чинниками (капіталом, працею) і обсягом виробництва, використовується для оцінки ринкових змін.
Хайринг – оренда обладнання, техніки, автомобілів або іншого майна на короткий термін, зазвичай для конкретних потреб, таких як сезонні роботи або короткострокове використання технічних засобів.
Ціни – грошова величина, за яку товар чи послуга обмінюється на ринку, визначається взаємодією попиту та пропозиції.
Цінова і нецінова конкуренція – механізми конкуренції на ринку: цінова – через зниження вартості товарів, нецінова – через покращення якості, брендинг чи інноваційні технології.
Цінова конкуренція – форма конкуренції, коли підприємства знижують ціни на свої товари або послуги з метою залучення більшої кількості споживачів і завоювання частки ринку.
Цінова політика – стратегія фірми або уряду, яка включає прийняття рішень щодо рівня цін, методів встановлення цін і впливу на економічну діяльність учасників ринку.
Цінова політика на ринку зерна – сукупність заходів та стратегій, що застосовуються для визначення цін на зернові культури, зокрема в контексті міжнародної торгівлі.
Ціновий механізм – метод визначення світових цін на товари та послуги через взаємодію попиту та пропозиції на міжнародному ринку та за допомогою міжнародних установ, таких як СОТ.
Ціноутворення на продовольчі товари – процес визначення вартості товарів, що враховує попит, пропозицію, економічні фактори, природні умови і вплив ринкових тенденцій.
Ціноутворення на ринках сировини – механізм встановлення цін на сировину, металами та енергетичні товари залежно від попиту, пропозиції та інших факторів ринку.
Ціноутворення на ринку лісових товарів – процес встановлення вартості лісових товарів (деревина, меблі, папір) на основі попиту, пропозиції та зовнішніх факторів.
Ціноутворювальний процес – складний механізм, в рамках якого визначається рівень цін, заснований на різноманітних чинниках, таких як попит, пропозиція, конкурентне середовище, витрати на виробництво тощо.
Чартерні угоди – угоди між замовником фрахту і власником судна щодо оренди судна для транспортування товару чи перевезення пасажирів на визначених умовах.
Чинники становлення ринку – економічні, соціальні та технологічні умови, що визначають виникнення і розвиток ринку товарів та послуг.
ЮНКТАД (Конференція ООН з торгівлі та розвитку) – організація ООН, метою якої є розвиток торгівлі та міжнародного співробітництва, аналіз проблем країн, що розвиваються, у глобальній економіці.
Г |
|---|