Біохімія 091 біологі ...

складний білок (фосфопротеїн), в якому залишок фосфатної кислоти утворює естер з гідроксильною групою серину. Наявний у молоці у формі свого попередника казеїногена (білки коров'ячого молока на 80% складаються із казеїногена). Містить повний набір незамінних амінокислот, особливо багатий на метіонін (≈3,5%), лізин (≈ 6,9%), триптофан (≈1,8%), лейцин (≈12,1%), валін (7%).

гормон хребетних, який регулює обмін кальцію і фосфору в організмі. Основний орган-мішень К. - кісткова тканина. К. гальмує ресорбцію Са із кісткової тканини, що супроводжується пониженням вмісту Са (гіпокальциємія) і Р (гіпофосфатимія) в плазмі крові. Це особливо важливе в періодпідвищеної потреби організму в Са (ріст кісток у молодих тварин, вагітність і лактація у ссавців, яйценоскості у птахів). Секреція К. залежить від вмісту Са в плазмі крові: підвищення Са в крові посилює, а зменшення пригнічує секрецію К. Нормальний рівень К. в плазмі крові людини 0,002-0,4 нг/мл. К. - антагоніст паратгормону.

вітамін D, група жиророзчинних сполук антирахітичної дії; похідні стеринів. Найважливіші - ергокальциферол (вітамін D₂) і холекальциферол (вітамін D₃). Перший одержують синтетично, опромінюючи ергостерол (провітамін D₂, див. ергостерол), другий утворюється в організмі (в шкірі) тварин і людини із 7-дегідрохолестеролу (провітаміну D₃) під дією УФ-променів.

Основне джерело К. - жир печінки риб, китів та інших морських тварин, опромінені дріжджі. К. регулює обмін кальцію і фосфору (необхідні для всмоктування Са і Р в кишківники їх реабсорбції в нирках і мобілізації з кісткової тканини).

Нестача вітаміну D веде до порушення мінералізації скелета (рахіту і розщеплення кісткової тканини), надлишок 

− до підвищення вмісту Са в крові і відкладання його в м'яких тканинах (D-гіпервітаміноз). Добова потреба дорослої людини 2,5 мкг, дітей - 12,5 мкг.

сполука гемоглобіну (Нb) з карбон (ІV) оксидом (СО₂), бере участь в обміні СО₂ в організмі тварин і людини. У процесі життєдіяльності тканин виділяється СО₂ і дифундує в капіляри, де частково вступає у зв'язок з Нb, який віддав до цього Оксиген тканинам. У капілярах легень К.легко розпадається на Нb і СО₂.

У формі К. транспортується біля⅓ СО₂, що виділяється через легені (більша частина СО₂ транспортується у формі солей карбонатної кислоти, які містяться у плазмі та еритроцитах).

фермент класу ліаз, каталізує оборотну реакцію гідратації карбон (IV) оксиду. Виявлена у тварин, людини, рослин, бактерій. Містить у якості кофактора атом Zn. Регулятор кислотно-лужної рівноваги в тканинах і біологічних рідинах; відіграє важливу роль у фізіологічних процесах при необхідності швидкого зв'язування або вивільнення СО₂, наприклад при диханні (К. еритроцитів забезпечує зв'язування СО₂ кров'ю в тканинах і вивільнення СО₂ в легенях або зябрах), при підкисленні сечі в нирках, секреції кислого шлункового соку, утворенні гідрокарбонатів у соці панкреатичної залози.

протеолітичні ферменти, які каталізують реакції відщеплення С-кінцевих амінокислотних залишків від білків і пептидів. Найкраще вивчені К. А і К. В, що синтезуються клітинами підшлункової залози тварин і людини у вигляді неактивних попередників − прокарбоксипептидаз, перетворюються в К. А і К під дією трипсину. К. Апереважно відщеплюють залишки ароматичних амінокислот і амінокислот з боковими ланцюгами гідрофобного характеру. К. В вибірково гідролізує зв'язки основних амінокислот. К. вищих рослин (К. С) і дріжджова К. (К. У) відносяться до типу так званих серинових К., на відміну від К. тварин, які являють собою металоферменти. К. використовують при вивченні первинної структури білків.

органічні сполуки, молекули яких містять одну або декілька карбоксильних груп (-СООН). В організмах виявлені К.к. аліфатичного (жирні кислоти), ароматичного (бензойна, саліцилова) аліциклічного (камфорна, хаульмугрова, хінна) і гетероциклічного (нікотинова, індолілацетатна) ряду. За числом карбокильних груп розрізняють монокарбонові (жирні кислоти), дикарбонові (малонова, фумарова, щавелева, бурштинова), трикарбонові (ізоцитринова, цитринова) і полікарбонові кислоти. К.к. можуть бути насиченими і ненасиченими. К.к. відіграють важливу роль в обміні речовин, будучи продуктами перетворення вуглеводів, білків, жирів та інших сполук. При фізіологічних значеннях рН у клітинах К.к. містяться в основному у вигляді солей. У значних кількостях в організмах зустрічаються етери К.к. (ліпіди, ацетилхолін та ін). Важливе місце в обміні речовин займають активовані похідні К.к., наприклад тіоетери К.к. із коферментом А. До інших похідних К.к. належать оксикислоти, що містять одну або більше гідроксильних груп (-ОН), кетокислоти, містять кетогрупу (-С=О) (α-кетоглуторова, піровиноградна, оксалоацетатна), амінокислоти, аміди К.к. (нікотинамід, аспаргін).

каріолімфа, ядерний сік, вмістиме клітинного ядра, в яке занурені хроматин, ядерце, а такожрізні внутрішньоядерні гранули. Після екстракції хроматину хімічними агентами в К. зберігається так званий внутрішньоядерний матрикс, що складається з білкових фібрил товщиною 2-3 нм, які утворюють в ядрі каркас. Він сполучає ядерця, хроматин, порові комплекси ядерної оболонки та інші структури.

оранжево-жовті пігменти із групи каротиноїдів. За хімічною природою ізопреноїдні вуглеводні, які містять 40 атомів Карбону (тетратерпени). Синтезуються рослинами; багаті К. зелені листки (особливо шпінату), корені моркви, плоди шипшини, смородини, томатів та ін.

Тканини тварин звичайно містять мало каротину, однак деякі ссавці здатні вибірково накопичувати β-К. у жировій клітчатці, молоці, жовтих тілах яєчників.