Розсадники відкритого та закритого ґрунту

Тема 1. Види розсадників та їхні типи. Основні заходи, що підвищують виробничу потужність розсадника

План

1. Призначення розсадників та їхня класифікація.

2. Розташування розсадника.

3. Організаційно-господарський план розсадника.

Розсадник, лісовий розсадник, лісомеліоративний розсадник, плодово-ягідний розсадник, декоративний розсадник, окультуреність ґрунту, площа розсадника, організаційно-господарський план, відділи розсадника

1.1Призначення розсадників та їхня класифікація

Основним садивним матеріалом для закладання садів, парків, скверів, озеленення населених місць і садиб є саджанці декоративних дерев і чагарників. Для вирощування сіянців і саджанців дерев і чагарників створюють розсадники деревних рослин. Вони становлять собою земельну ділянку, на якій вирощують посадковий матеріал.

За видами продукції, що випускається, розсадники бувають лісові, лісомеліоративні, плодово-ягідні та декоративні.

У лісових розсадниках вирощують, головним чином, сіянці деревних і чагарникових порід 1-2-річного віку для залісення лісових вирубок і вільних площ державного та місцевого лісового фонду. Іноді в невеликій кількості вирощуються і саджанці деревних порід для озеленення найближчих населених пунктів.

У лісомеліоративних розсадниках вирощують 1-2-річні сіянці різних дерев і чагарників для створення захисних лісових смуг на полях сільських господарств, по краях ярів і по берегах річок, каналів і водойм, уздовж залізниць та інших транспортних магістралей, а також саджанці дерев для обсадки доріг і для озеленення.

У плодово-ягідних розсадниках вирощують саджанці плодових і ягідних рослин для закладання промислових садів і на присадибних ділянках міського та сільського населення. У невеликих кількостях плодовий матеріал надходить і для потреб озеленення.

У декоративних розсадниках вирощують, головним чином, саджанці деревних, чагарникових і плодових рослин для озеленення населених пунктів (парки, сквери, бульвари і т. д.). Останнім часом у таких розсадниках культивуються багаторічні квіткові культури, будуються оранжереї і створюються комплексні господарства у вигляді розсадників-комбінатів.

Відмінною рисою декоративних розсадників є велика різноманітність видового та сортового складу (асортименту) вирощуваних у них дерев і чагарників, а також більш тривалий термін вирощування останніх, особливо щеплених садових форм і великомірних саджанців.

Для того, щоб виростити саджанці з добре сформованою прищепленою або архітектурною кроною, в розсадниках створюються спеціальні деревні і чагарникові школи. Саджанці дерев у таких школах зазвичай пересаджують один-два рази із збільшенням кожного разу площі живлення. Разом з кроною тут формується і коренева система саджанців.

Декоративні розсадники залежно від сфери обслуговування і розміру господарства, поділяються на районні, міські, обласні та державні. Районні розсадники обслуговують районний центр з прилеглими до нього сільськими населеними пунктами. Міські розсадники забезпечують посадковим матеріалом в основному місто. Обласні розсадники обслуговують обласний центр та інші населені пункти області. Державні розсадники --це великі механізовані господарства, які вирощують високоякісний посадковий матеріал широкого асортименту для озеленення обласних і великих міських центрів. Крім цього, на такі розсадники покладено завдання масового розмноження нових видів і сортів вітчизняної та закордоної селекції та вирощування найціннішого асортименту садових форм дерев і чагарників для потреб найближчих областей, а також постачання вихідним матеріалом (живці, сіянці) невеликих міських розсадників.

В останні роки інтенсивно йде становлення приватного розсадництва, яке активно опановує новітнітехнології виробництва сучасних видів садивного матеріалу широкого асортименту квітково - декоративних деревних і трав'янистих рослин.

Розсадники закладаються як мога ближче до місця озеленювальних робіт, тому що перекидання посадкового матеріалу залізничним транспортом і, особливо, завезення матеріалу з інших кліматичних зон небажані з огляду на погану приживлюваність і ненормальний розвиток саджанців.

За тривалістю функціонування розсадники бувають постійні, які закладаються строком на 25-50 років, і тимчасові, які закладаються на 1 - 5 років, на період будівництва великих об'єктів, які називаються приколом; їхня площа звичайно не перевищує 2-5 га.

За розмірами площі, зайнятої культурами декоративних рослин, розсадники поділяють на:

·малі ( до 5 га );

·середні ( від 5 до 20 га );

·великі ( понад 20 га ).

1.2Розташування розсадника

Різноманіття асортименту декоративних дерев і чагарників, які планують вирощувати, зумовлює необхідність особливо ретельного підходу довибору ділянки та оцінки придатностіїї для закладання розсадника.Правильний вибір площі під розсадник є важливою умовою, що забезпечує одержання високоякісного садивного матеріалу протягомтривалого часу. Відстань понад 100 кмміж розсадником і об'єктом озеленення зводить нанівець прибуток розсадника. Перевезення на великі відстані позначається на якості транспортованих саджанців: вони звичайно дуже пошкоджуються (ламаються гілки, корені, особливо активні, руйнується грудка, висушуються рослини); для забезпечення найкращого збереження потрібні додаткові витрати. Нарешті, саджанці, доставлені здалеку (часто з іншої кліматичної зони), погано приживаються, тому що існує відмінність у проходженні фенофаз (випередження або відставання в їх настанні; у районі розсадника вегетація вже настала, а в районі посадок ще не відтанув ґрунт).

При виборі місця під розсадник необхідно враховувати природно-історичні, ґрунтово - геологічні і господарсько-економічні умови. Намічена під закладку розсадника ділянка повинна мати рівний рельєф або незначний нахил (не більше 2-3°) і ґрунти, придатні для вирощування деревних рослин. Необхідно, щоб на ділянці або поблизу неї було джерело води для забезпечення виробничих і побутових потреб господарства. Бажана близькість добрих доріг, якими у будь-який час року можна відправляти посадковий матеріал і завозити необхідні розсаднику вантажі.

Практика вирощування саджанців показала, що саджанці, вирощені в тому ж районі, найбільш цінні й стійкі порівняно з привезеними, особливо з районів з іншими ґрунтово-кліматичними умовами. Особливо наочно це проявляється в гірських умовах: Тут температурний градієнт на кожні 100 м підйому становить 0,5 ° С, а відставання в фенофазі досягає 3-4 днів.

Територія, відведена під розсадник, повинна також мати вихід до транспортних магістралей, що забезпечить швидке та без втрат перевезення посадкового матеріалу до місця призначення.

Рельєф і мікрорельєф території.Щодо рельєфу, то найкращим для розсадника є плакорні вирівняні ділянки без ярів і промоїн. Оптимальний ухил - на південь чи захід, він не повинен перевищувати 2-3°. Такі землі звичайно більш потужні. Вони швидко звільняються від надлишків води, тут простіше налагодити зрошення чи осушення ґрунту. Такі ділянки менше страждають від заморозків навесні і восени, оскільки забезпечується відтік холодного повітря. Однаковою мірою непридатні як занадто низькі місця або улоговини, так і підвищення - там рослини страждають від нестачі вологи і вітрів. Якщо вибрана для розсадника ділянка не захищена від панівних у районі вітрів (лісом, будівлями), то одночасно з початком освоєння розсадника слід закласти й вітрозахисні, 4-5-рядні, смуги.

Плакорний рельєф дає можливість широко використовувати машини і механізми в усіх видах робіт.

Родючість та фізико-хімічні властивості ґрунту і підґрунтя.Ґрунт має величезне значення у вирощуванні доброякісного посадкового матеріалу.

Кращими, бажаними є потужні, багаті на гумус, легкі суглинні (для вирощування дуба, ялини, інших листяних порід), супіщані (для сосни) ґрунти, що забезпечують оптимальні умови розвитку, особливо підземних частин саджанців, і прискорене зростання посадкового матеріалу. Важкі глинисті ґрунти складні для обробки, особливо навесні і восени (у напружені періоди посадочних робіт). Такі ґрунти холодні, повільно просихають, що затримує роботи з озеленення. Малопридатні і піщані ґрунти як маловологомісткі: рослини там страждають від нестачі вологи.

Непридатні для посадки рослин засолені, заболочені, кам'янисті ґрунти. Заболочені території, особливо з високим рівнем засолених ґрунтових вод, вимагають до початку освоєння проведення докорінних меліоративних заходів (прокладання дренажної системи, промивки, а в важкі ґрунти і піскування). Оптимальне розташування ґрунтових вод --на рівні не менше ніж 1,5-2 м від поверхні, при більш високому рівні рослини погано достигають: пізно закінчують вегетацію і, отже, часто вимерзають.

Окультуреність ґрунту, його заселеність шкідниками та збудниками хвороб.Ступінь окультуреності ґрунту визначають за вмістом у ньому поживних речовин, його структурністю, потужністю орного шару та очищеністювідбур'янів, у першу чергу, від багаторічних. Від окультуреності ґрунту ділянки, відведеної під розсадник, значною мірою, залежить спосіб первинного освоєння площі.

Під час вибору ділянки під розсадник необхідно провести ретельне енто - фітопатологічне обстеження ґрунту та площі на наявність шкідників і збудників хвороб. Із шкідників найбільш небезпечними є травневий хрущ, личинки якого живляться коренями рослин. Якщо при обстеженні виявлено понад 0,5 личинок на 1 м² , то така ділянка для закладання розсадника не придатна.

Наявність збудників борошнистої роси, фузаріозу інших хвороб визначають за ураженістю рослинна площах, які оточують ділянку. Значна розповсюдженість хвороб, які можуть уражати декоративні культури розсадника,повинна бути врахована при проведенні профілактичних, винищувальних і агротехнічних заходів у подальшому.

Площа міського розсадника визначається за нормами з розрахунку 5 м² на одного мешканця міста. Таким чином, місто з стотисячним населенням буде мати розсадник площею 50 га. На основі генерального плану розвитку міста з перспективою на найближчі 15-20 років розробляється завдання на випуск посадкового матеріалу. Одночасно складають план горизонтальної зйомки території розсадника в масштабі 1:1000 або 1:2000, план вертикальної зйомки з горизонталями через 0,5-1 м, ґрунтово - гідрологічну карту, визначають зараженість розсадника шкідниками та засміченість бур'янистою рослинністю; збирають кліматичні показники найближчої метеорологічної станції, після чого приступають до складання організаційно-господарського плану розсадника.

Розрахунок площі розсадника. Перед тим, як розпочати розрахунок площі, проводять попереднє визначення орієнтовного розміру території розсадника. Обчислення орієнтовноїплощі необхідне для розв'язання організаційних питань, пов'язанихз вибором придатноїтериторії під розсадник, оформленням і відведеннямземельної ділянки в натурі. Її визначають за наближеними плановими нормативами, що передбачають середній вихідпевного виду декоративного садивного матеріалу з 1 га. За цим способом площу кожної культури розсадника визначають за формулою:

П - площа певного виду садивного матеріалу, га;

С -- планове завдання, кількістьпевного виду садивного матеріалу, яка щорічнореалізується, тис. шт.;

X -- кількість полів у сівозміні;

К -- повторюваність вирощування виду в межах однієї сівозміни;

Н -- плановий вихід сіянців (саджанців) з 1 га, тис. шт.

Щобвизначити загальну орієнтовну площу розсадника до сумарної приблизної площі виробничих відділень, необхідно додати площу допоміжної (службової) частини, яка за досвідом проектнихорганізаційта існуючих розсадників становить 15-20% від виробничої (продукувальної). Розподіляється вона орієнтовно таким чином: будівлі та господарські спорудження 3-5%, дороги6-7, захиснінасадження 3-7 і запільний (резервний) клин 5-7%.

1.3Організаційно-господарський план розсадника

Організаційно-господарський план є основним документом, що визначає виробничу діяльність розсадника на найближчі 15-20 років.

Після одержання завдання на розробку орггосплану проектна організація проводить спочатку рекогносцирувальне обстеження для встановлення придатності території. Якщо територія виявляється придатною (за рельєфом, особливостями ґрунтів, наявності джерел води, близькості до державних доріг), то у відповідних організаціях оформляють відведення земель. Після цього на території проводять детальні дослідження:

·геодезичну і топографічну зйомки в масштабі 1:500 --1: 2000;

·ґрунтове обстеження зі складанням ґрунтової карти;

·гідрологічне обстеження для визначення глибини залягання ґрунтових вод, встановлення необхідності меліорації;

·водогосподарське обстеження у разі необхідності проведення зрошення;

·обстеження на зараженість шкідниками та хворобами.

На основі проведеного обстеження, виробничого завдання і зібраних матеріалів розробляють видовий і сортовий асортимент посадкового матеріалу із зазначенням кількості щорічного випуску з кожного виду і сорту рослин.

Для вирощування широкого асортименту посадкового матеріалу територію розсадника ділять на відділи (виробничі частини): розмноження, формування, маточковий, квітковий, господарський, у яких застосовують різні агротехнічні прийоми і строки вирощування рослин.

Відділ розмноження призначений для вирощування живців і сіянців до 1 - 2 - 3-річного віку. Залежно від способів розмноження, він ділиться на ділянки (відділення) насіннєвого та вегетативного розмноження.

До відділів формування декоративних культур відносять відділ декоративних кущів, дерев, відділ щеплених і архітектурних форм. Відділи поділяються на школи з різними термінами і агротехнічними прийомами вирощування рослин. У цих відділах із сіянців вирощують саджанці різних стандартів.

Школи поділяються на поля сівозміни -- рівні ділянки землі, на яких вирощують деревні і чагарникові породи з однаковою агротехнікою і терміном вирощування. Розмір поля в межах однієї сівозміни визначається кількістю щорічно вирощуваного на ньому посадкового матеріалу згідно з виробничим завданням, нормам розміщення по площі і відпадом, установленим для розсадника.

Поля ділять на квартали (у великих розсадниках він дорівнює 2 - 3 га, у середніх -- 1га і в невеликих-- 0,1 - 0,5га). Як правило, квартали мають прямокутну форму з відношенням сторін 1:2, 1:3, 1:4. Така форма забезпечує краще використання механізмів. Поля та квартали нумерують.

Якщо розсадник діючий, треба врахувати фактичну забезпеченість кадрами розсадника, працівників розсадника - житлом, забезпеченість виробничими приміщеннями, транспортом та знаряддями виробництва, необхідно також провести зйомку розміщення відділів розплідника і дати оцінку якості вирощуваних рослин і асортименту.

Розробка організаційно-господарського плану розсадника. Організаційно-господарський план становить проект, який визначає організацію, технологію і напрямок діяльності розсадника на ряд років.Вихідними даними до його складання служать: проектне виробниче завдання на щорічний відпуск продукції, план організації території, метеорологічні дані, господарсько-економічні відомості стосовно району діяльності та матеріали польових пошукових робіт.

На основі всіх досліджень розробляють орггосплан. В орггосплані вказується кількісний щорічний випуск посадкового матеріалу, визначений проектним завданням.

За проектним завданням щорічний випуск рослин визначається загальною потребою в них у певному районі, а вона, у свою чергу, складається з потреби матеріалу на нове зелене будівництво і матеріалу для ремонту та реконструкції існуючих насаджень. Обсяг нового зеленого будівництва розраховують за формулою: П =(А-В) -К, де

П -- площа нових зелених насаджень, м²;

А-- перспективна кількість жителів;

В-- норма зелених насаджень

на одногожителя, м²; К -- існуюча площа зелених насаджень, м².

Кількість дерев та чагарників визначають множенням площі кожної категорії зелених насаджень на норму висадки дерев і чагарників (шт / га, для вуличних насаджень - шт/км):Р = П ^х Н, де

Р-- кількість дерев для перспективного озеленення;

П -- площа або протяжність вуличних насаджень;

Н -- норма висадки рослин (на 1 м² або км²).

Кількість щорічно випущених рослин М (М = Р + P₁) повинна містити певне співвідношення дерев і чагарників.

Після узгодження основних положень із замовником, їх разом із матеріалами польових пошукових робіт використовують для розробки проекту організаційно - господарського плану.

За змістом організаційно-господарський план включає: паспорт розсадника, вступ і дві основні частини: загальну та спеціальну.У загальній частині вказують місцезнаходження, адресу розсадника, відомчу приналежність або власність, характеризують природні та економічні умови району діяльності.

Перенесення плану організації території в натуру і господарське облаштування розсадника. Після очистки та первинного освоєння території, відведеної під розсадник, на його площу за допомогою теодоліту переносять запроектовану мережу доріг і розмічають місця забудівель споруд, приміщень та інших складників розсадника. Залежно від призначення усі будівлі розділяють на адміністративні (контора, реалізаційний павільйон); культурно-побутові (їдальня, кімнати побуту та відпочинку, клуб, спортивні споруди); виробничі (гаражі, приміщення для знарядь праць та обладнання, насіннєсховище, приміщення для стратифікації насіння, склади для пального, добрив, гербіцидів і препаратів для боротьби з шкідниками та збудниками хвороб тощо.) і житлові (будинки, гуртожиток, підсобні приміщення).

Розміщення будівель і споруд здійснюють у певних секторах розсадника: центральному, виробничому і житловому. У центральному секторі, до якого, як правило, підходить магістральна дорога, будують контору, їдальню та інші приміщення загального користування.