Арт-терапевтичні тех ...

Тема 2. Арт-терапевтичні технології в роботі корекційного педагога.

   Ізотерапія як різновид арт-терапевтичної технології в корекційній освіті. Види ізотерапії.

   Мандала як метод арт-терапії. Діагностичні можливості мандал.

   Лялькотерапія. Особливості застовування лялькотерапії. Техніка «Жила була лялька».

   Фототерапія. Загальні уявлення про фототерапію.

   Використання МАК у арт-терапевтичній роботі.

   Гратаж: особливості використання.

   Колаж. Діагностичні можливості колажу: особливості інтерпретації.

  Незалежно від стану здоров’я, наявності фізичного чи інтелектуального порушення, кожна людина має право на повноцінне життя, освіту, якість якої не відрізняється від якості освіти решти людей. Саме цей принцип є основним в організації інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами.

Основною метою арт-терапевтичних технологій є художній розвиток дітей з особливими потребами, формування основ художньої культури, соціальна адаптація особистості засобами мистецтва. Сутність арт-терапії полягає в терапевтичному і корекційному впливі мистецтва на дитину і проявляється в реконструюванні психотравмуючої ситуації за допомогою художньо-творчої діяльності, виведенні переживань, пов’язаних з нею, у зовнішню форму через продукт художньої діяльності, а також створенні нових позитивних переживань, формуванні креативних потреб і способів їх задоволення.

     Використання арт-терапевтичних методів у практиці роботи корекційного педагога з дітьми з особливими освітніми потребами допомагають розширити їх уявлення про навколишній світ, усвідомити його цілісність та розвинути моторику рук. Істотно і те, що образотворчі матеріали і предмети ігрової діяльності є для дитини дуже важливими «партнерами» комунікації.  Варто враховувати і те, що ігровий простір, образотворчий матеріал і образ є для дитини засобами психічного захисту і саморегуляції, до яких вона прибігає у важких для себе обставинах. Це, зокрема, пов’язано з можливістю образотворчого образа досить тривалий час «утримувати» афекти, не даючи їм «виплеснутися» назовні. Тому образ може виступати для дитини своєрідним «контейнером, усередині якого складні почуття зберігаються до тих пір, поки дитяча свідомість не зможе їх «побачити» чи «прийняти».

         Арт-терапевтичні методи успішні також у роботі з аутичними дітьми. Вербальний контакт із ними вкрай утруднений. Вони «занурюються в себе», а їхня діяльність носить ритуальний, стереотипний характер.  Спроби змінити ці стереотипи, як правило, викликають сильну тривогу і навіть агресивну реакцію.  Арт-терапія дозволяє якоюсь мірою отримати доступ до переживань таких дітей, активізувати їх, а в деяких випадках і сприяти розвитку практичних навичок.   Варто враховувати і те, що в деяких випадках аутичні діти виявляють особливі здібності до малювання. Заслуговують на увагу й наукові пошуки Р.-А. Тайпа (Robin
Anthony Tipple «Looking for a Subject – Art Therapy and
Assessmentin Autism», University of London, 2011), що
стосувалися особливостей арт-терапевтичної роботи з дітьми, які
мають аутизм. Автор зазначає, що предмети мистецтва, створені
під час терапевтичного заняття, одразу дають «можливість
побачити приховані думки, почуття, події та світогляд дитини»,
«уникнути накладання дорослих тлумачень, стандартів і
забобон». Автор закликає до обережного ставлення до тих
емоцій, що їх діти висловлюють через мистецтво, оскільки
ігнорування їх призводить до подальшого відчуження дитини.
Важливо зрозуміти, що діти відчувають емоції по-різному і
«почуття в них часто складні, суперечливі та заплутані», тому

важливо поважати їхню творчість і ті складнощі, з якими діти з
аутизмом стикаються при вираженні власних почуттів та
світорозуміння вербальною та невербальною мовою жестів і
рухів.

Арт-терапія включає в себе:

-      нетрадиційні напрямки образотворчої діяльності, направлені на корекцію мотиваційної сфери дитини, що передбачає психологічний супровід сюжетних ліній, створених дитиною;

-      створення колажів з малюнків, фотографій, символів, природних матеріалів навчає дитину «спілкуватися» з навколишнім середовищем;

-      пальчиковий театр та нетрадиційні форми роботи з папером мають на меті психокорекцію моторної, когнітивної, мотиваційної сфери дитини;

-      за допомогою сюжетно - рольової гри діти знайомляться з елементами виразних рухів, мімікою, жестами.

 Робота з тістом, тістопластика передбачає корекцію рухової можливості дитини, корекцію пізнавальних й творчих можливостей дитини.  Малювання на тканині губкою, пальцями та долонями підвищує потреби в активності та реалізації моторних та емоційних можливостей. Сенсорна інтеграція сприяє психокорекції пізнавальних процесів, мотивації, а також  підвищенню соціальної адаптації дитини.

Арт-терапевтичні технології засновані на мобілізації творчого потенціалу дитини, внутрішніх механізмах саморегуляції та зцілення. Цей психотерапевтичний напрямок включає  в себе багато інших, таких як психотерапія, ігротерапія, психодрама, музикотерапія, танцювальна терапія, символдрама.

Ізотерапія – це творчий акт, який дозволяє дитині відчути і зрозуміти самого себе, висловити свої думки та почуття, звільнитись від конфліктів та сильних переживань, розвинути емпатію, бути самим собою, вільно висловлювати свої думки. Малювання розвиває чуттєво-рухову координацію, вимагає взаємодії багатьох психічних функцій. У процесі роботи дитини у технологіях ізотерапії, окрім позитивних змін у поведінці, які добре помітні через спостереження, є і наочні, видимі результати: дитячі роботи, які дуже красномовно говорять самі за себе. Основна мета ізотерапевтичних технологій: корекція емоційно-вольової сфери дитини. Окрім цього, хочеться виділити і додаткову, не менш важливу: профілактику психосоматичних захворювань, які у даний час помітно витісняють всі інші внаслідок підвищення темпу життя, збільшення емоційних перевантажень, ріст депресивних тенденцій. У роботі доцільно використовувати такі форми ізотерапевтичного впливу як створення індивідуальної творчої роботи, малювання в парі на спільному аркуші паперу, групові форми роботи – створення спільної великої роботи. Доцільно використовувати  нетрадиційні методики малювання:   кляксографія, симетрія, абстрактний малюнок, малювання пальчиками, воском, ватними тампонами і т.д., в роботі використовуються різноманітні матеріали: рамочки, печатки, трафарети, шаблони, палички, зубні щітки, природний матеріал, мило, свічки, паралон.

           Цікавим  для дітей  є пальчикове малювання. Пальчиками діти малюють дерева, квіти, гриби, тварин, особливо подобається дітям змішувати фарби, накладати їх одна на одну. Трохи пізніше діти починають малювати долонькою птахів, рослини. Це сприяє розвитку дрібної моторики, яка у дітей з вадами розумового розвитку розвинена слабо.

          Дітей старшого віку слід вчити  готувати фон для своїх майбутніх малюнків, використовуючи паралон, малярні пензлики, мильну піну, воскову крейду, парафін. Учні старших класів добре справляються з колажем (поєднання аплікації, малювання, ручної праці).      

         Кляксографія - це відмінний спосіб весело та з користю провести час, експериментувати з фарбами, створити незвичайні образи. Роздуваючи плями не можна точно передбачити, як вони розійдуться, перекинуться один в одного, і яким буде остаточний результат... Таке заняття буде цікаво і дорослим і дітям. Причому не тільки цікаво, але і корисно: наприклад, в якості артикуляційної гімнастики. Також малювання видуванням через соломинку зміцнює здоров'я і силу легенів і дихальної системи (що особливо корисно при кашлі). Хочеться відзначити, що за допомогою даного виду малювання добре, виходить, зображати різні дерева (виходять хитромудрі стовбури, гілки тощо).

            Малювання пальчиковими фарбами з дитиною

         Коли дитина малює пальчиками це не тільки весело і цікаво проведення часу, але і сприяння розвитку дрібної моторики рук. Як відомо, добре розвинута моторика пальців впливає на розвиток мислення та мовлення дитини. Малювання пальчиковими фарбами не тільки сприяє розвитку дитини, але також допомагає заспокоїти непосиду або гіперактивного дитини не говорячи про корисний вплив такої методики на дитину з особливими освітніми потребами.. Багато мам помічали, що діти, яким дозволяють малювати не тільки простим олівцем, але і застосовувати інші матеріали, що можуть занурюватися в процес надовго, захоплюватися і заспокоюватися на досить тривалий час.     

          Малювати можна не лише пальцями, а й усією долонею, кулачком, ребром долоні. Умочити в фарбу і віддруковувати на папері. Особливу увагу слід звертати на рух руки і правильне положення «робочого пальця». Щоб отримати відбиток «крапка» палець піднести вертикально над аркушем, а якщо торкнутися всією фалангою, то матимемо «овал». Щоб отримати різнокольорове зображення, на один палець можна наносити 2-3 фарби.

 

Крапковий малюнок

        Олівцем виконуємо малюнок на папері. Спочатку за допомогою ватних паличок заповнюємо крапками контур малюнка. Кожну нову фарбу беремо навою паличкою. Потім весь малюнок заповнюємо крапками відповідних кольорів. Цю техніку можна застосовувати, малюючи:

-  дощик;

-  сніг;

-  курчатко;

-  казкового птаха;

-  різнобарвних рибок.

Мандала – в перекладі із санскриту – «коло» або «центр». Малюнок її симетричний: зазвичай він є колом з вираженим центром. «Коли дитина малює мандалу, вона малює свій внутрішній світ зараз, стан, самовизначення,  себе сьогоднішню, поза соціумом, свою духовну суть. Вона відповідає на екзистенціальні питання: «Хто я? Де я? Звідки я? Куди я?». Коли отримано відповідь на перші два запитання, відбувається переоцінка ситуації. Це і дає найсильніший психотерапевтичний ефект.

Можливості:

-         вивчення групових взаємин (створення індивідуальних мандал у групі з подальшим створення колективної композиції);

-         об’єднання групи на основі духовного зближення, колективної творчості;

-         розвиток творчих здібностей.

Правила реалізації техніки:

1.    Накресліть коло.

2.    Потім, почавши з центру, заповніть зображенням увесь його внутрішній простір.

3.    Намалюйте що – не будь в центрі кола, на деякий час зосередьтесь на цій частині зображення, і вона підкаже вам, що намалювати далі.

4.    У процесі роботи можна  зробити акцент на тому, що кожна робота унікальна, учасники створюють те, що не існувало ніколи раніше.

5.    Після завершення малювання учасникам групи, як правило, пропонують дати назву своїй роботі й описати свої почуття та асоціації, пов’язані з малюнком і процесом його створення.

Колаж – фр., «наклеювання» - технічний прийом в образотворчому мистецтві, наклеювання на яку – не будь основу матеріалів, що відрізняються від неї за кольором і фактурою. Арт-техніка «колаж», на відміну від образотворчих форм арт-терапії, дає час на міркування, можливість змінити композицію, переставити компоненти місцями, спробувавши стільки варіантів, скільки необхідно. Готові зображення дозволяють структурувати експресивний процес, стимулюючи символоутворення й усвідомлення. Конкретність матеріалу дозволяє перебороти страх перед невизначеністю вільної творчої активності, сумніви у власних художніх здібностях. Крім того, ця техніка «ощадлива» за часом, не вимагає великих витрат на матеріали, дуже наочна і несе як терапевтичний ефект, так і надає можливості для діагностики.  Після використання колажів учасники вивішують свої роботи на стіну, і починається обговорення. Кожен учасник  (чи представник від групи, якщо це груповий колаж) представляє свою роботу; учасники коментують, що саме вони хотіли показати цим колажем, озвучують свою ідею (ідею групи); виявляють своє емоційне ставлення до процесу складання колажу й до результату. Використання техніки «колаж»:

-         сприяє розвитку художніх здібностей та підвищенню самооцінки;

-         виявляє оригінальність і унікальність учасника групи;

-         дає соціально  прийнятний вихід агресивності й іншим негативним почуттям.

Арт - технологія «Колаж» є ефективним екологічним методом роботи з особою і групою, може застосовуватися в різних напрямах діяльності психолога, як у терапії, діагностиці, так і у сфері викладання і навчання.

Можна виділити низку опорних елементів трактування колажів.

1. Вибір основи для колажу. Розташування паперу (чи будь-якої іншої основи колажу) горизонтально може свідчити про прагнення людини до стабільності, опори, до зв’язку з землею, а по вертикалі – до росту й розвитку. Розмір обраної основи може бути пов’язаний із потребами автора у розширенні своєї активності чи зменшенні її.

2. Процес створення. Інформативно значущим є сам процес створення колажу. Різним може бути підхід до вибору зображень: реалізація задуманого образу, ідеї через зовнішні об’єкти, або ж пошук тих образів, що найбільше емоційно відкликаються. На створення роботи витрачається різний час, що вказує на значущість процесу, наявність або відсутність сформованості уявлень щодо запропонованої тематики. Спонтанні дії стосовно вирізок-образів можуть символічно відображати реальні або бажані дії клієнта щодо об’єктів реальності. Розміщення й переміщення картинок відображають процес внутрішньої динаміки, планування змін. Коментарі автора, його емоційні реакції є невід’ємними частинами діагностики в арт-терапевтичному процесі.

3. Ступінь хаотичності або упорядкованості елементів колажу. Елементи колажу, що розташовані в певному порядку, однакові за розміром і пов’язані за змістом, вказують на високу ступінь самоконтролю автора, раціональний підхід. Хаотично розташовані елементи, мало зв’язані між собою, що, зазвичай, розміщуються імпульсивно, вказують на домінування емоційних станів. Прояв хаотичності може бути пов’язаний із переживанням сильного афекту, актуалізацією позиції дитини.

4. Характер розташування вирізок. Можна помітити різний ступінь дистанції між картинками. У деяких випадках доцільно провести паралель із відносинами представлених образів у реальному житті. Так, накладення елементів один на одний може свідчити про прояви слабких особистісних меж, особливо, якщо картинки нібито наїжджають на образи, пов’язані з уявленнями про своє Я. Можливі прояви злиття, поглинання одним образом іншого. Заклеювання однієї картинки іншою асоціюється із прагненням приховати якусь інформацію, подавити або витиснути якийсь психічний матеріал.

5. Просторова організація картинок. Аналізуючи колаж, варто враховувати символічне значення простору аркуша. Співвіднесення символів, образів з їхньою просторовою організацією може дати додаткову інформацію.

При аналізі колажу можна також враховувати «діагональ розвитку», що йде з лівого нижнього кута в напрямку до правого верхнього. Розглядаючи колаж з цієї позиції, можна припустити, що розташоване в центрі листа зображення (чи композиція) говорить про те, що найбільш актуально для особистості на даний момент часу “тут і тепер”. Відповідно лівий нижній кут говорить про минуле, а правий верхній – про майбутнє, перспективи людини. Таким чином, важливо враховувати місце розташування елементів колажу на основі.

6. Заповнювання – порожнеча. Порожні місця, не заповнені інформацією, можуть вказувати на проблемні переживання, пов’язані з життєвим досвідом. Надлишок елементів може вказувати на схильність до сверхкомпенсації.

7. Вихід за межі основи. Елементи, розташовані за межами основи, часто асоціюються із чимось, що виходить із загального простору внутрішньої реальності або не приймається. Особливу увагу варто звернути на образи, розташовані на зворотньому боці основи. Постає питання: що заважає даному образу бути пред’явленим світу явно?

8. Символіка. Під час трактування образів і символів колажу вирішальне значення мають пояснення автора, його асоціації, почуття. Важливо звертати увагу на змістовні взаємозв’язки символів, протилежні за змістом образи, що доповнюють один одного, повторюються, розвивають одну тему. Значущим є розгляд кожного символу у контексті усього колажу, тематики, запиту клієнта, психотерапевтичних відносин

Створюватися колаж може як індивідуально, так і групою – залежно від мети арт-терапевтичної роботи.

        Одним із найцікавіших напрямків терапії є створення вистав дітьми шкільного віку за допомогою ляльок. Приймаючи участь у лялькових виставах, учні навчаються грати сюжетні ролі за казкою й “приміряти” ту чи іншу роль на себе.  На протязі заняття діти не тільки отримують задоволення від пізнання навколишнього світу, але й вчаться керувати собою та відчувати темпоритм сюжету. Ляльковий театр спрямований на формування емоційної сфери дитини, розвиває  пам’ять, мислення, увагу та уяву.

Серед наявних досліджень, що мали місце в психології, передусім слід згадати працю М. Герньер (Matthew Gernier «Puppetry a san Art Therapy Technique with Emotionally
Disturbed Children», Alexandria, Virginia, 1983), присвячену використанню лялькового театру як методу арт- терапії в роботі з емоційними розладами в дітей. Ця робота розкриває питання діагностичних і терапевтичних аспектів застосування театрального мистецтва, можливості якого спрямовані на соціалізацію, самовираження та відпрацювання емоційних конфліктів через створення ляльки, постановки вистави та
певної сценічної дії в цьому спектаклі. Зокрема, науковець розглядає лялькотерапію як метод, що найкраще використовувати в груповій терапії, адже для дитини «це безпечний канал зв’язку з оточуючими людьми», який дозволяє їй «висловлювати свої ідеї і почуття вільно й анонімно,ховаючись за лялькою. Дитина робить це, не відчуваючи себе відповідальною за те, що говорить та відчуває.

У центрі уваги техніки «Жила була лялька»:феномени ідентичності, ідентифікації, самоідентифікації, самоприйняття. Дане заняття має діагностичний потенціал, є багатоцільовим і може бути розгорнуто в цикл арт-терапевтичних сесій, спрямованих на самопізнання дитини і систематичну роботу з його певними проблемами.

Методика може бути використана як для індивідуальних занять, так і для роботи в групі (до 15 осіб).
Арт-терапевтична простір включає в себе коло зі стільців і персональні робочі місця (стіл і стілець) для індивідуальної творчості.

- дослідження особистісної ідентичності;
- сприяння розвитку спонтанності, рефлексії, прояву справжніх почуттів;
- розширення рольового репертуару і рольової гнучкості;
- сприяння усвідомленню цінності і унікальності власної особистості, розвитку позитивного, цілісного образу Я, самоприйняття.

Білий папір формату А4, різнокольорові матеріали різної фактури і щільності (картон, целофан, фольга, «тисне» папір і т.п.), кольорові олівці, фломастери, гуаш, акварельні фарби, клей, скотч, нитки, тасьма, клаптики тканини різних кольорів і розмірів, пластилін, матеріали для прикраси лялькових персонажів.

Розповідь паперової ляльки.

Жила-була лялька, схожа на мене. У дитинстві у неї були веселі і турботливі батьки, надійний і світлий будинок. Але одного разу ляльку назавжди забрала до себе бабуся. Кожен день вони зручніше влаштовувалися в саду і дивилися в небо, на літаки.
- Тепер, - говорила бабуся, - тато і мама літають, як сміливі птиці. Напевно, їм там дуже подобається. Ось дивляться на тебе з висоти і радіють, якою гарною і красивою дівчинкою ти ростеш.
Лялька з гордістю витягувала руки до неба, ставала навшпиньки, щоб бути ближче до летить літаку. Одного вона тільки не розуміла, чому ж літаки ніколи не приземляються в бабусиному саду. Адже сідають ж птиці на гілки дерев.
Потім лялька виросла. Вона дуже любить свою добру, мудру бабусю. Іноді вони як і раніше разом дивляться в небо.

Фототерапія - це своєрідний засіб самовираження, самопізнання, соціалізації та емоційно-чуттєвого виховання людини.

Розвиток візуального та понятійного мислення, пам`яті, уваги, дрібної моторики

         Техніка «Схожі предмети»: фіксується на плівку внутрішня або зовнішня схожість предметів; пояснення дитиною свого вибору та створення композицій.

         Техніка «Система послідовного порядку»: фотографування предметів, що мають певні відмінності за якоюсь якістю: об’єм, розмір тощо.

        Техніка «Горизонтальне та вертикальне»: фотографування декількох предметів, що розташовані вертикально або горизонтально, пояснення дитиною свого вибору.

        Техніки фотоколажів: «Предметні композиції», «Дім, сад, магазин», «Карта району або міста».

Загальні теми (свята, пори року, стихії, кольори навколо нас тощо)

         Основною метою проведення технік цієї групи є актуалізація та вираження різних, у тому числі й складних, негативних почуттів, їх усвідомлення та інтеграція (емоційний розвиток), розвиток самоконтролю, розкриття творчих можливостей дитини.

        Техніка «Робота з полярностями»: створення серії знімків, у яких будуть представлені предмети з діаметрально протилежними зовнішніми або внутрішніми характеристиками, або такі, що викликають протилежні почуття. Наприклад: «Велике та маленьке», «Прекрасне та потворне», «Приємне та неприємне» тощо. Можна свій вибір супроводжувати текстами з художніх творів або Біблії.

         Техніка «Свято»: створення серії знімків сімейного, або релігійного або світського свята, певним чином організувати знімки у просторі, обговорити у групі.

         Техніки «Пори року», «Стихії», «Кольори навколо нас», «Ілюстрації» мають схожий тип завдань і досить виражений діагностичний компонент для виявлення найбільш складних внутрішніх переживань та проблем дитини.

Самосприйняття

        Основна мета - актуалізація та виявлення почуттів, пов’язаних з різними періодами життя людини, їх усвідомлення та інтеграція.

        Техніка «Лінія життя»: робота з готовим фотоматеріалом з сімейного альбому дитини; Основне завдання — вибір найбільш значимих (цікавих, складних) моментів у житті, обговорення.

       Техніка «Грані мого «Я»: продовження ідеї попередньої техніки з акцентом на пошук фотографій, що відображають різні особистісні прояви: «Я - дитина»,

«Я -  син»,

«Я - дошкільник»,

«Я -  рибалка»,

«Я  - співак» тощо.

       Техніка «Автопортрет»: вибір найбільш «сутнісних фотографій дитини.

       Техніка «Мої друзі у минулому та у теперішньому».

       Техніка «Почуття та настрої у даний момент»: фотографування на заняттях; краще використовувати моментальне фото «Полароід» або цифрові камери.

       Техніка «Мої секрети», «Світ моїх захоплень».

 

Метафоричні асоціативні карти (МАК) – це проективний, діагностичний та терапевтичний інструмент психологічної роботи, який застосовується в рамках арт-терапевтичного підходу. В його основі лежить використання метафоричних зображень і текстів, які дитина здатна наповнювати особистим змістом та успішно працювати з усвідомленням та трансформацією цього змісту. Метафоричні карти допомагають зрозуміти запит дитини, його актуальні та значимі переживання, прослідкувати потреби, діагностувати конфліктну ситуацію та змоделювати її. Покази до застосування МАК: робота з дитячо-батьківськими стосунками, робота з психосоматичними проблемами, із залежностями, стосунками в колективі, міжособистісними стосунками, робота з внутрішнім світом дитини, постановкою цілей, творчим потенціалом, ресурсними станами, самозціленням і саморозвитком.

Гратаж є старою технікою, коли зображення наноситься видряпуванням. Сучасна техніка являє собою продряпування на папері або дошці, яка спочатку покривається воском. Це дозволяє робити штрихи чіткими і красивими.

Малюнки в цьому стилі придбали популярність не так давно, і з такою технікою виходять експресивні чарівні малюнки. Для видряпування зазвичай використовуються різні предмети з гострим кінцем. Як правило, це гусячі пір'я, палички з дерева і пір'яні ручки.

Техніка дуже проста і її принцип такий — на картоні або цупкому папері накладається восковий шар, куди потім наноситься чорна туш. Коли почнеться видряпування, то вийде білий малюнок на чорному тлі. Як варіант, основу можна покрити аквареллю, щоб отримати зображення різних квітів. У підсумку ви отримаєте кольоровий гратаж.

Зовсім невипадково гратаж почав набувати популярності на початку 20 століття. Саме тоді стали цінувати простоту і неординарність. Тоді створювати малюнки можна було просто контурами. Навіть сьогодні техніка вважається унікальною і активно використовується в навчанні дітей. Це дуже простий спосіб малювання, який дозволяє розвивати дітям дуже корисні сенсомоторні навики і саморегуляційні якості.