Розсадники відкритого та закритого ґрунту

ТЕМА: Вегетативне розмноження деревних рослин

Мета роботи: навчитися головним методам вегетативного розмноження деревних рослин.

Матеріали та обладнання: секатори, живці деревних рослин.

Вегетативне розмноження в декоративному рослинництві, насамперед, має на меті одержати рослини з певними декоративними якостями: формою крони, забарвленням і формою листя, махровістю квіток і т.п., які при насіннєвому розмноженні потомству не передаються або передаються дуже невеликій кількості примірників. Сутність вегетативного розмноження полягає в отриманні з окремих вегетативних органів рослин - коренів, стебел, листя або з їхніх частин, самостійних, нових рослин з ознаками і властивостями материнської рослини. Основою є здатність живих тканин до відтворення цілої рослини з частини або навіть з одиничної клітини.

Отримати нові рослини можна не тільки з окремих невеликих частин, але й не відокремлюючи їх від материнської рослини. Це розмноження відведеннями і кореневими паростками.

Розмноження окремими частинами проводять: кореневими, стебловими здерев'янілими (зимовими), стебловими напівздерев'янілими (зеленими) і листовими живцями. При розмноженні деревних рослин використовують в основному стеблові живці, менше - кореневі і зовсім не використовують листові черешки. Нові рослини зі стеблових живців отримують шляхом їх укорінення або шляхом щеплення на інші рослини.

Рисунок 1. Посадка живцями:
а - здеревілими; б - кореневими

Вирощування рослин із живців є найбільш розповсюдженим способом розмноження рослин. Він придатний завдяки властивості деяких рослин утворювати коріння навіть у воді. Більшість рослин, які сьогодні популярні, розмножуються саме стебловими живцями. Однак не у всіх рослин однакова здатність до утворення коріння. Суть живцювання в тому, що з рослини зрізують пагін, ділять на живці різної довжини, і поміщують в умови підвищеної вологості для вкорінення. Як правило, на живці беруть однолітні зелені пагони, які добре вкоріняються. Можна брати й здерев'янілу частину гілки за умови наявності на ній добре розвинутих бруньок. Більшість квітів розмножується тільки верхівковими живцями. Такі живці зверху не обрізають. Практика показала, що рослини, вирощені з верхівкових живців, швидше зацвітають. Найбільш сприятливий час для вкорінення живців є рання весна - березень.

Стебловими живцями (Рис. 2) називають невеликі частини рослини або стебла з однією чи з кількома бруньками. Нарізують їх гострим ножем: знизу під самим вічком, а зверху - над вічком. Зріз роблять косим, під самим вузлом. Він повинен бути розташований навпроти бруньки, недалеко від бруньки і не дуже близько, поверхня його повинна бути рівною та гладкою. Нижній листок віддалити.

Живці слід зрізати зіздорових та непошкоджених рослин. У якості маточних рослин повинні служити молоді рослини, цілком здорові, типові для певного виду, сорту, що володіють сильним ростом. Умови вирощування маточних рослин повинні бути майже ідеальними для формування здорового матеріалу для живцювання. Навесні, у рік, живцювання, маточні рослини дуже обрізують, щоб стимулювати сильне пагоноутворення та гілкування.

Живці краще зрізувати рано - вранці. Поміщують їх у посуд із водою. Довжина живця може бути різною: вона залежить від довжини міжвузлів та виду рослин. Якщо міжвузля довгі, то живці нарізують частіше всього із двома міжвузлями, якщо короткі - з 3-4 і навіть з 5-6, тоді довжина живця коливається від 4-5 до 12 см.

Рисунок 2. Живцювання пагонів

А - верхівковий живець;

Б - правильно вирізаний живець із вузлом; В - неправильно.

Для успішного вкорінення живців температура субстрату повинна бути вище температури повітря на 3-4 ⁰С, в іншому випадку починається ріст верхніх бруньок живця ще до утворення коріння, що погано відображається на вкоріненні. Для цього субстрат підігрівають знизу. Запасу поживних речовин повинно вистачити не тільки на утворення коріння, але й на підтримання життєдіяльності живця, поки не сформується нова рослина. Кількість запасних поживних речовин у здерев'янілому живцю більша, ніж у живцю, який не визрів, тому він і зберігається довше.

Підвищену вологість повітря підтримують обприскуванням живців та зволожуючи субстрат, підсихання якого недопустиме. Оптимальними субстратами для вкорінення живців є крупнозернистий річний пісок, вермикуліт, перліт і торф. До посадки живців субстрат проливають розчином фунгіциду для попередження захворювань. Висаджують живці з невеликим нахилом на глибину 1-2 см, великі - до 5 см.

Для стимулювання утворення коріння в живців, які повільно та важко вкорінюються,перед посадкою їх оброблюють спеціальними засобами. Можна застосовувати стимулятори росту, або особливим чином робити надрізи .

Після обробки живці висаджують у розвідний ящик зі зволоженим субстратом рядами на відстані 2-4 або 4-5 см, залежно від розміру живця, після посадки їх обприскують водою, накривають рамами або плівкою, і притіняють від сонячних променів. Оптимальна вологість повітря для успішного вкорінення - біля 95%, вологість субстрату - 65-75%. Живці необхідно періодично провітрювати. Після вкорінення їх висаджують у горщики діаметром 7-11 см .

У живців, висаджених на вкорінення, на нижньому зрізі, який знаходився в субстраті, утворюється наріст, так званий калюс; він є скупченням паренхімних клітин, які розростаються у вигляді валика навколо нижнього зрізу живця. Роль калюсу в основному захисна - він охороняє живець від загнивання. Часто коріння пробивається через нього, і створюється враження про калюс як про тканину, що утворює коріння. Розвиток калюсу триває, більш або менш, від 10 днів до 1-2 років, залежно від виду рослин.

Хід роботи

Завдання № 1. Розмноження зеленими живцями.

Розмноження зеленими (літніми) живцями. Для розмноження рослин цим способом використовують пагони поточного року, що закінчили або закінчують своє зростання, які ще не встигли здерев'яніти і перебувають у стані напівздерев'яніння. Морфологічно стан напівздерев'яніння характеризується тим, що основа пагона стала твердим, а вершина ще трав'яниста. Середина пагона гнучка, має зелене забарвлення. Зелені живці мають довжину 5-7 см, залежно від розміру міжвузля.

Зазвичай у зелених живців листяних порід при їх нарізці виходить два зрізи. Однак у деяких порід добре вкорінюються лише живці з верхньої частини пагона з верхівковою брунькою. Живці хвойних порід також беруть переважно з верхівковою брунькою і для більшості видів - з пагонів, що ростуть вертикально, оскільки в рослин, отриманих з живців від бічних пагонів, зазвичай зберігається тенденція рости вбік.

Зробити зелені живці різних деревно-чагарникових порід та висадити їху парник.

Зарезультатамипроведенихдослідженьоцінити успішність укорінення стеблових живців (або їхню ризогенну здатність) за 6-бальною шкалою:

0 балів - живці не укорінилися (0 %);

1 бал - живці укорінилися дуже слабко (1-20 %);

2 бали - живці укорінилися слабко (21-40 %);

3 бали - живці укорінилися задовільно (41-60 %);

4 бали - живці укорінилися добре (61-80 %);

5 балів - живці укорінилися дуже добре (81-100 %).

Завдання № 2. Розмноження здерев'янілими живцями.

Розмноження здеревілими (зимовими) живцями - найбільш простий вид вегетативного розмноження. Для цього використовують однорічні, добре визрілі пагони із середньої частини крони. Більш старі гілки використовують при розмноженні тополь і верб. Здеревілі живці, призначені для вкорінення у відкритому ґрунті, становлять собою частини пагонів довжиною 15-30 см з кількома міжвузлями. Якщо живці укорінюють у парниках, їх нарізають завдовжки 4-10 см (це залежить від довжини міжвузлів, їх повинно бути не менше трьох). Для отримання живців пагони заготовляють найчастіше восени, після листопаду, рідше взимку, до початку сокоруху. Заготовлені пагони зберігають у підвалах пучками, прикопаними нижньою частиною в піску. Перед посадкою навесні з них нарізають живці і висаджують для вкорінення.

Завдання № 3. Укорінювання пагонів підгортанням.

Проводиться після обрізки маточної рослини на пеньок. Поросль підгортають пухким ґрунтом. Перше підгортання роблять на половину довжини, коли пагони досягнуть 15-20 см. Через два тижні підгортання повторюють, через 2-3 тижні підгортання повторюють ще раз.

Завдання № 4. Розмноження кореневими живцями.

Розмноження кореневими живцями застосовують дуже обмежено. Вважається, що воно можливе для порід, які дають кореневі нащадки. Кореневі живці беруть у жовтні - листопаді або ранньою весною, до початку росту надземної частини. Довжина живців 5-8, товщина 0,5-1,5 см. При посадці вони повинні бути строго орієнтовані, не можна змішувати нижню і верхню частини живців.

Питання для контролю знань

1. Яке значення вегетативного розмноження для декоративних порід?

2. У які строки заготовляють здерев'янілі та зелені живці, як їх зберігають та в які строки висаджують на вкорінення?

3. Які породи добре розмножуються здерев'янілими живцями?

4. Які умови необхідні для зеленого живцювання?

5. Що таке стимулятори росту? У якому вигляді їх застосовують?

6. Які види прищеплювання застосовуються для деревних порід?

7. Що таке окуліровка? У які строки проводять окуліровку?