Розсадники відкритого та закритого ґрунту

Тема 2.Організаційно господарське влаштування розсадника декоративних рослин

План

1.Виробнича структура розсадника. Відділи розсадника.

2.Загальна агротехніка, що забезпечує родючість ґрунту.

3.Застосування добрив у розсадниках.

Відділ розмноження деревних рослин; відділ вирощування та формуваннядерев і чагарників, маточний відділ, шкілки, агротехніка вирощування, обробіток ґрунту, органічні добрива, мінеральні добрива

2.1 Виробнича структура розсадника

У багаторічній практиці виробництва садивного матеріалу декоративних дерев і чагарників в основу організації розсадництвапокладено принцип роздільного вирощування окремих видів садивного матеріалу.Томудовготривале планомірне вирощування різного за видами, віком, асортиментом і кондиціямисадивного матеріалупотребує організації в розсадниках спеціальних функціональних частин. З цією метою територію розсадника розділяють на окреміпідрозділи:відділи, відділення і шкілки.

Структура конкретного розсадника може мати свої особливості та включати або не включати ті чи інші підрозділи. Воназалежить від:

1.Розмірів розсадника та обсягів виробництва;

2.Спеціалізації розсадника та видового асортименту порід, що вирощуються;

3.Прийнятих технологій розмноження і вирощування садивного матеріалу.

Як правило, у структурі сучасних декоративних розсадників можна виділити дві основні частини: виробничу (продуктивну) і допоміжну .

До виробничої частини належать підрозділи розсадника, на яких зосереджено роботи, безпосередньо пов'язаніз цільовим призначенням: розмноженням, вирощуванням і формуванням садивного матеріал.

Виробнича частина декоративного розсадника може включати такі підрозділи :

- відділ розмноження деревних рослин;

- відділ вирощування та формуваннядерев і чагарників;

Маточний відділ слугує для заготівлі вихідного генеративного (насіння) і вегетативного (відсадки, живці) матеріалу для розмноження деревних рослин. У відділі розмноження садивний матеріал проходить перші етапи свого розвитку, пов'язані з формуванням кореневої системи та утворенням і розвиткомназемної частини рослин. Запорукою успішного розмноження і отримання стандартного, міцного, добре розвиненого маломірного садивного матеріалу придатного для пересаджування у відділ формування і подальшого його вирощування є наявність у відділіпосівного відділення, яке може бути організоване як у закритому, так і у відкритому ґрунті (з окультуреними родючими ґрунтами та належним водозабезпеченням для вирощування сіянців); відділення живцювання з теплицями і парниками для вирощування сіянців окремих порід у закритому ґрунті, укоріненнязелених і здерев'янілих живців та приміщенням для зимового щеплення.

Одно-дворічні, рідшетрирічні рослини (сіянці, укорінені живці) з відділу розмноження, з метою подальшого вирощування, пересаджують ушкілки відділу вирощування та формування декоративного садивного матеріалу. Основними завданнями робіт, що проводятьсяу цьому відділієдорощування саджанців до досягнення ними товарних кондицій та формуванняназемної частини і кореневої системидеревних рослин.

Відділ розмноження. Залежно від асортименту вирощуваних дерев і чагарників та прийнятих способів розмноження, у відділі можуть функціонувати такі відділення:

·посівне,у якому з насіння вирощують одно - дворічні, рідше трирічні сіянці деревних рослин. У відділенні може бути пікірувальнаділянка;

·живцювання, яке призначене для продукування маломірного вихідного садивного матеріалу - укорінених живцівдекоративних дерев і чагарників, шляхом укорінення їху закритому або відкритому ґрунті;

·адаптування і дорощування, у яке пересаджують укорінені у закритому ґрунті живці або вирощені в теплиці сіянці з метою їх пристосування до умов відкритого ґрунту.

Відділ вирощування та формування. У шкілках відділу продовжують вирощування і формування садивного матеріалу до досягнення саджанцями необхідних товарних кондицій. Шляхом пересаджувань, які називають шкілкуванням, у саджанців формують компактну, добре розвинену кореневу систему. При цьому 3 - 4-річні саджанці з першої шкілки пересаджують в другу, а після 3 - 4 (шпилькових 6 - 8) років дорощування їх, при необхідності подальшого формування - з другої в третю. Кожне пересаджування при цьому супроводжується поступовим збільшенням площі живлення рослин.

У першій виділяють такі шкілки : шпилькових саджанців, саджанців деревних рослин насіннєвого походження, саджанців чагарників, щеплених саджанців декоративних форм та плодових дерев і чагарників архітектурних форм тощо.

Значна частина саджанців швидкорослих дерев і більшість чагарників сягають встановлених кондицій уже в першій шкілці і після викопування підлягають реалізації. Нереалізовані саджанці з першої шкілки, а також саджанці помірнота повільнорослих порід пересаджують у другу шкілкуз метою продовження їх формування та дорощування до необхідних розмірів. Інколи в другу шкілку пересаджують окремі рослини з відділу розмноження, зокрема, з відділень живцювання та адаптування, відводковихплантацій тощо.

У них продовжують формування штамба у дерев і, як правило, закладають та формують їхню крону, а такожзавершують формування чагарників, більшість яких реалізують. В другій шкілці, в окремих випадках, закладають спеціальні відділення (шкілки) саджанців дерев і чагарників архітектурних форм і живоплотів .

Як і в третю шкілку, у шкілку дерев і чагарників архітектурних форм пересаджують саджанці здругої або третьої шкілок з метою вирощування садивного матеріалу декоративних дерев з певними формами крон: плакучими, кулястими, пірамідальними, розлогими або живоплотів різних форм і розмірів. Архітектурні форми дерев і чагарників використовують, головним чином, длясолітерних та іншихпосадок, під час озеленення проспектів, бульварів, вулиць і площ міста та ремонту існуючих зелених насаджень. В останніх двох шкілках вирощенісаджанці-дерева викопують з грудкою ґрунту. Іноді у великих за розмірами розсадниках з великим обсягом виробництва великомірного садивного матеріалу шкілку архітектурних форм дереві чагарників виділяють в окремий відділ.

Маточний відділ.До складу цього відділу входятьтакі відділення:

·плантаційне (насіннєві, живцеві та відводкові плантації), яке є основною базою для отримання вихідного матеріалу для подальшого виробництва декоративного, плодового або лісового садивного матеріалу;

·колекційне, яке може виконувати різні функції: бути маточником для насіннєвого і вегетативного розмноження видів деревних рослин; виконувати роль зібрання - колекції видів деревних рослин (розарії, сирінгарії тощо); слугувати базоюдляпроведення науково-дослідної та селекційної роботи з виведення нових форм і сортів декоративних рослин та моніторингузастаном і розвиткомінтродукованих порід; бути експозиційно - виставковим центром можливих варіантів використання продукції розсадника;

·декоративних плодово-ягідних культур, яке служить для отримання вегетативного і насіннєвого садивного матеріалу,заготівлі плодів плодово-ягідних культур.

Окрім згадуваних відділів, у виробничій частині потужних або спеціалізованих розсадників великих міст нерідко організовуютьвідділ квітникарства та газонних трав. У ньому виділяють два відділення: квітників і газонних трав.

Відділення газонних травможе бути самостійним або входити доінших виробничих частин розсадника. В останньому випадку газонні трави слугують не тільки насіннєвими маточниками, а йґрунтополіпшувальними попередниками в сівозмінахвідділень.

До допоміжної частини розсадника належать підрозділи, які забезпечують необхідні умовифункціонування структур,безпосередньо пов'язаних з виробництвомрізних видів декоративного садивного матеріалу (відділи розмноження, формування, маточний).

Вона включає: господарські площі та споруди, мережу доріг, захисні лісові насадження(полезахисні лісосмуги), живопліт, водойму та зрошувальну систему (мережу), майданчик для приготування субстрату, прикопувальну ділянку, насіннєсховище, складські та спеціальні приміщеннядля зберігання добрив, отрутохімікатів і готової продукції тощо.

На господарській площі в центрі розсадникарозташовують контору - офіс розсадника, гаражі, складські та інші спеціальні (холодильники) приміщення. Житловий сектор (садибу, гуртожиток) і приміщення відділу реалізації, як правило, виносятьза межі розсадника та розміщують їх поблизу в'їзду на його територію.

Належні умови для функціонування виробничих частин розсадника забезпечують такі відділи: адміністративний, механізації робіт та енергетики, реалізації готової продукції, допоміжних виробництв та інші, які можуть бути організовані для забезпечення нормальної діяльності підприємства.

До адміністративного відділу належать: різні служби, починаючи від дирекції, бухгалтерії та закінчуючи охороною.

Відділ механізації робіт та енергетики включає машини, механізми та іншу техніку, зрошувальну, електричну і теплову мережу (електропідстанцію, котельну, тощо), які задіяні в обслуговуванні виробничих потреб розсадника.

Відділ допоміжних виробництв організовують, як правило, на великих розсадниках з метою забезпечення цілорічної зайнятості роботою штатних працівниківта потреб розсадника в необхідних супутніх матеріалах і товарах (горщичках, контейнерах, компостах, субстратах і т. п.).

Відділ реалізаціїготової продукції,окрім згадуваного вище реалізаційного павільйону) зі складськими приміщеннями може мати експозиційну ділянку з виставковими екземплярами і зразками використання садивного матеріалу в озелененні та рекламно-маркетингову службу.

2.2 Загальна агротехніка, що забезпечує родючість ґрунту

В комплексі робіт з вирощування садивного матеріалу надзвичайно важлива роль належить обробітку ґрунту. Окремі прийоми та системиобробітку ґрунту мають вагомий впливна розвиток і рістдеревних рослин,розміри витратна проведення не тількинаступнихзаним робіт, пов'язаних з сіянням, садінням, доглядомза ґрунтом ізнищеннямбур'янів, ай на собівартість продукціїв цілому. Правильнийобробіток ґрунту покращує водно-фізичні властивості і формує стійку, дрібно-грудкувату структуру. У своєчасно і правильно обробленомуґрунті створюються оптимальні умови для проникнення в нього повітря, тепла та вологи, що позитивно впливає на життєдіяльністьґрунтових мікроорганізмів і сприяє посиленню біологічних процесів розкладання органічних речовин та накопиченню нітратів, необхідних для розвитку рослин. У розсадниках обробіток ґрунту має місце під час освоєння площ, відведених під вирощування садивного матеріалу, та проведення обробітку ґрунтув полях прийнятих сівозмін.

Основними завданнями обробітку ґрунту є:

·створення в одному шаріблизькихдо оптимальних водного, повітряного, теплового і поживногосередовищ;

·забезпечення найкращих умов для кореневогоживлення та росту кореневої системи;

·посилення кругообігупоживних речовин у ґрунті;

·підвищення активності корисних мікроорганізмів та інтенсивності мінералізації органічних залишків;

·знищення бур'янів, шкідників і збудників хвороб рослин;

·створення сприятливих умов для висіву насіння, садіння рослин, проведення доглядіві внесення добрив;

·захист ґрунту від водноїі вітрової ерозії .

У постійних розсадниках правильним і своєчасним обробіткомгрунту створюють очищенийвід бур'янів культурний орний шар глибиною 22-45 (50) см і щільністю 1,05-1,15г/см ³з високою водопроникністю та з вмістом м'якого гумусу більше 3%. Орний шар грунту повинен мати водостійку мікроагрегатну структуру, високу біохімічну активність і бути забезпеченим доступними для рослин формами води та елементами мінерального живлення упродовж усієї вегетації сіянців і саджанців. Цього досягають, застосовуючиокремі прийоми та системи обробітку ґрунту. Одноразове механічне діяння на орний шар робочими органами ґрунтообробних знарядь називаютьприйомом обробітку ґрунту. Вони бувають загальними (оранка, лущення, культивація, боронування) і спеціальними (плантажнаоранка,фрезерування, шлейфуваннятощо.).

2.3Застосуваннядобрив у розсадниках

У зв'язку з інтенсивним і більш тривалим у часі, порівняно з сільськогосподарськимикультурами,використанням грунту садивним матеріалом деревних рослин у сівозмінах декоративних розсадників, у його верхніх коренезаселених шарах відбуваються значні зміни умов усіх видів живлення: повітряного, водного, теплового і мінерального. У першу чергу, внаслідок виносу з ґрунту значної кількостіелементів мінеральногоживленняразом з вирощеним садивним матеріалом, це стосується останньоговиду живлення-- мінерального .

Забезпеченість рослин поживними речовинами у розсадниках, як ів сільському господарстві, регулюють внесенням добрив. Дія добрив у ґрунті різнобічна: вони поповнюють запаси елементів мінерального живлення в ґрунті, поліпшують його фізичні властивості, нейтралізують реакцію ґрунтового середовища, підвищують життєстійкість корисних мікроорганізмів.

Вносити добрива при вирощуванні садивного матеріалу потрібно не лише у зв'язку з недостатньою родючістю ґрунту розсадника, а й тому, що при викопуванні сіянців та саджанців разом з кореневою системою рослин з полів, залежно від механічного складу та виду садивного матеріалу, виноситься від 3 до 20 т родючого ґрунту. Значна частина поживних речовин вилучається з ґрунту вирощеним садивним матеріалом. У зв'язку з цим внесення добрив у розсадниках при тривалому виро­щуванні садивного матеріалу є вкрай необхідним агротехнічним прийомом.

Добрива впливають не тільки на розміри і фітомасу сіянців і саджанців, а й на їхню якість. Садивний матеріал, який вирощено в оптимальних умовах мінерального живлення, має добре розвинену кореневу систему і наземну частину, накопичує значну кількість запасних поживних речовин, яку рослини використовують для регенерації кореневої системи та адаптації до нових умов при пересаджуваніїх на постійне місце. Цим, передусім, пояснюється краща приживлюваність таких рослин, а також більш висока стійкість їх проти засухи, пошкодження шкідниками та ураження збудникам грибкових захворювань.

Вносити добрива в полях сівозміни потрібно за певною системою, яка б забезпечувала високий рівень мінерального живлення рослин упродовж усього вегетаційного періоду. Водночас не можна допускати внесення понад міру завищених доз добрив, що може стати причиною небажаних наслідків.

Основою побудовиправильної системи внесення добрив є:

·забезпе­ченість ґрунту елементами мінерального живлення;

·біоекологічні особливості порід;

·розмір вилучення поживних речовин з ґрунту рослинами;

·результати польових та вегетаційних досліджень.

На ступінь використання добрив рослинами в деревних роз­садниках впливають і метеорологічні умови. Дози добрив, особливо азотних, холодної весни потрібно збільшувати. Із зниженням температури влітку вегетацію рослин поліпшують калійні добрива. Дія добрив погіршується у посушливі періоди, через що зрошення у розсадниках бажане не тільки у посушливих зонах, а й у зонах нестійкого і достатнього зволоження.

У деревних розсадниках використовують усі види добрив - органічні, мінеральні, органо-мінеральні, бактеріальні, а також хімічну меліорацію ґрунтів (меліоративні).

За вмістом елементів мінерального живлення добрива прийнято розділяти на повні та неповні.

Повні добрива містять у собі всі основні елементи мінерального живлення (органічні, органо-мінеральні, рідше мінеральні), а неповні-- один, максимально два елементи (прості мінеральні).

За характером дії добрива поділяють на прямі,внесення яких безпосередньо збільшує в ґрунті вміст елементів мінерального живлення (органічні, органо-мінеральні, мінеральні) і непрямі, застосування яких опосередковано сприяє збільшенню елементів живлення в ґрунті (бактеріальні) або покращує умови для поглинання тих, що містяться в ґрунті (меліоративні).

До органічних добрив належать гній, гноївка, пташиний послід, торф, різні компости, сапропель та зелене добриво. В органічних добривах міститься азот, фосфор, калій, інші макро- і мікроелементи. За складом -- це повні добрива. Вони не лише збагачують ґрунт поживними речовинами, а й поліпшують його фізичні власти­вості. Легкі за механічним складом ґгрунти стають більш в'язкими, краще утримують воду і поживні речовини; важкі глинисті ґрунти, на­впаки, стають більш легкими, менше ущільнюються. Вплив ор­ганічних добрив на поживний режим рослин триває 2-3 роки. Норму внесення органічних добрив вказують у тоннах на гектар.

Мінеральні добрива (туки) випускає хімічна промисловість. Це речовини, які у своєму складі не мають органічних сполук, але містять один або кілька елементів мінерального живлення. Їх підрозділяють на прості (одинарні або односторонні), комплексні та мікродобрива.

До простих, що містять один з трьох основних елементів міне­рального живлення рослин, відносять добрива азотні, фосфорні та калійні. В азотних добривах доступний для рослин азот може перебувати в різному стані: аміачному, амонійно­му, нітратному та амідному. Аміачні азотні добрива придатніші для внесення на нейтральних і лужних ґрунтах, а нітратні -- на кислих.

Одним з універсальних та високоефективнихазотних добрив є аміачна селітра (азотнокислий амоній, нітрат амонію) з вмістом діючої речовини34%. Висококонцентрованим добривом (46% діючої речовини - доступного азоту) є карбамід (се­човина). З твердих азотних добрив у розсадниках застосовують також сірчанокислий амоній, натрієву (чілійську) та кальцієву селітру, а з рідких -- аміачну воду та рідкий (безводний) аміак.

Фосфорні добрива за ступенем розчинності у воді поділяють на три групи:

·розчинні (суперфосфат простий, суперфосфат гранульований, суперфосфат подвійний);

·важкорозчинні (томасшлак, преципитат);

·нерозчинні (фосфоритне борошно і под.).

Як основне добриво використовують усі форми фосфорних добрив (розчинні, важкорозчинні та нерозчинні). Для припосівного добрива та підживлення садивного матеріалу придатні лише розчинні фосфорні добрива.

Калійні добрива можна розділити також на три групи:

·концент­ровані (хлористий калій, сульфат калію, каліймагнезія);

·змішані, які одержують шляхом розмелення сирих солей та концентрованих до­брив;

·сирі солі (сильвініт, каїніт тощо.).

Калійні добрива краще вносити восени під зяблеву оранку (разом з іншими добривами) у вологий шар ґрунту.

Комплексні добрива, на відміну від простих, містять кілька еле­ментів мінерального живлення. Залежно від способу добування, їх розділяють на змішані, складні та комбіновані.

Змішанідобрива одержують шляхом механічного змішування простих (односторонніх) добрив на спеціальних тукозмішувальних установках.

Складні добрива виготовляють за єдиним технологічним процесом, тому елементи мінерального живлення знаходяться в одній хімічній молекулі (азотнокислий калій, фосфорнокислий амоній, амо­фос, діамофос та под.).

Комбіновані добрива одержують шляхом обробки простих добрив фосфорною або сірчаною кислотою і амонізацією суміші аміакатами (нітрофоска, нітроамофоска, карбоамофоска, поліфосфат амонію).

Мікродобриване в змозі замінити основні види мінеральних до­брив, але без них не можна забезпечити повноцінного живлення рос­лин. У розсадниках застосовують різні мікродобрива, найчастіше в складі основних: борні(борний суперфосфат, бормагнійсульфат, бура, боркарбонат кальцію), моліб­денові (молібденовий суперфосфат, молібден амонію, молібдат амонію-натрію, марганцеві (сульфат марганцю, марганізований су­перфосфат), кобальтові(азотнокислий і сірчанокислий кобальт) та ін.

Органомінеральні добрива (туки). Внесення їх, як правило, забезпечує більший ефект, ніж роздільне внесення компонентів цих же добрив. До них належать органомінеральні гранули, компости збагачені мінеральними добривами, тощо. Часто органомінеральну суміш добрив вно­сять разом із насінням у посівні рядочки або в садивні ямки, що значно покращує ріст і збільшує вихід садивного матеріалу з одиниці площі. На гектар посіву вносять 1-1.5 т перегною, збагаченого 120-150 кг суперфосфату. Для нейт­ралізації вільної кислоти, що міститься у суперфосфаті, до суміші до­дають 30-40 кг попелу, який водночас є однією з форм комплексних добрив.