Розсадники відкритого та закритого ґрунту

Тема 3. Генеративне(насіннєве)розмноження деревних рослин

План

1.Види плодів дерев і чагарників та їхня репродуктивна здатність.

2.Заготівля та переробка насіннєвої сировини.

3.Визначення посівних якостей, зберігання і транспортування насіння.

Плоди, насіння, репродуктивна здатність, посівні якості насіння,чистота насіння, вологість,схожість, доброякісність, життєздатність насіння, вимушений або екзогеннийспокій, глибокий або ендогенний спокій, стратифікація,скарифікація

3.1 Види плодів дерев і чагарників, їхня репродуктивна здатність

Репродуктивна здатність або здатність до генеративного відтворення, плодоношення (насіннєношення - у шпилькових) деревних рослин настає на етапі змужніння, коли вони стають більш константними та менш чутливими до змін умов місцезростання. Початок плодоношення(насіннєношення) деревних рослин залежить від багатьох факторів і зокрема,від умов їх живлення - мінерального, водного, світлового і повітряного. Так, деревні рослини,що окремо стоять, корені яких охоплюють більшу площу і об'єм ґрунту, а листя (шпильки) на їхніх кронах унаслідок кращого освітлення мають сприятливіші умови для фотосинтезу, вступають у пору репродуктивної здатностіраніше і плодоносять рясніше, ніж дерева в лісостані. Дані щодо початку плодоношення (насіннєношення) деревних рослин у насадженнях та дерево стоять окремо, наведено втаблиці 3.1.

Таблиця 3.1- Вік вступу в пору плодоношення (насіннєношення)

деревних рослин, років

Назва деревних рослин	Окремо стоячих	Зростаючих насадженнях
Горобини, верби,тополі, робінія біла (псевдо акація)	5 - 7	10 - 15
Сосни, берези, клен і ясен американські	10 -12	20 - 25
Ясени, клени, модрини, вільха чорна	15 - 20	30 - 35
Дуби, кедри, ялини	20 - 25	40 - 50
Бук, ялиця	30 - 40	60 - 70

Раніше вказаногов таблиці віку починають плодоношення, як більш стадійно старі,деревапорослевого походження.

Плоди та насіння деревних рослин відрізняються великим різноманіттям. Плоди містять у собі одну або декілька насінин, які вкриті оплоднем. За властивостями оплодняїх поділяють на сухі та соковиті.Сухіплоди мають шкірястий, дерев'янистий або перетинчастий оплодень з вмістом у ньому вологи до 15%, який може розтріскуватись і розкриватись чи не розкриватись.

До таких, що розкриваються, відносять багатонасіннєві плоди знасінням, яке висипається:

·коробочка (багатогніздий плід), який розкривається по-різному (бересклет, бузок тощо.);

·листянка (одногніздий плід), який розкривається по черевному шву (спіреї, півонія);

·біб або стручок (одногніздий чи багатогніздий плід), який розкривається за двомастулками (лушпинками) по черевному і спинному шву (робінія псевдоакація, гледичія, аморфа, леспедеція);

Досухих плодів, що не розкриваються, належать:

·горіх (однонасінний плід), утворення якого відбулось за участі двох плодолистиків з кам'янистим або дерев'янистим оплоднем (ліщина, бук, горіхи волоський, чорний, сірий, жолудь);

·горішок - плід, схожий з горіхом але менших розмірів (липа, граб, вільха);

·крилатка - плід з жорстким оплоднем, який має шкірясті або перетинчасті вирости у вигляді крилатки, за допомогою якої він поширюється (в'язові, ясени, клени, береза).

Серед соковитих плодів, оплодень яких у фазі дозрівання містить у тканинах 15 - 95 % гігроскопічної вологи, розрізняють такі:

·ягода - багатонасінний плід, у якого ендо- і мезокарпій соковиті, а екзокарпійшкірястий (смородина, виноград, бузина);

·яблуко - несправжній багатонасінний плід, в утворені якого, окрім зав'язі, беруть участь основи андроцею і оцвітини (яблуня, груша, горобина, шипшина);

·кістянка - однонасінний, одногніздий плід, що утворився з одного або кількох плодолистиків з диференційованим оплоднем: тонким, шкірястим екзокарпієм, розвиненим, соковитим мезокарпієм і тонким, з кам'янистих клітин,ендокарпієм (глід, вишня, черемха, терен, калина, бархат амурський, бирючина).

У шпилькових порід насіння міститься в шишках (сосна, ялина, ялиця, модрина, кипарис) або шишкоягодах (ялівці).

3.2 Заготівля та переробка насіннєвої сировини

Про ступінь стиглості насіння (плодів) найбільш точно свідчатьйого зовнішні ознаки. Розрізняють дві фази стиглості насіння: фізіологічну зрілість та урожайну (морфологічну) стиглість. Фізіологічна зрілістьнаступає до завершенняпроцесуформування насіння (розвитку зародку та ендосперму). У той же час фізіологічно зріле насіння здатне проростати. Проте визначення фази фізіологічної зрілості насіння ускладнюється тим, що її ознаки індивідуальні для кожної породи. Здатність фізіологічно зрілого насіння проростатиі давати нормальні сходи має неабиякепрактичне значення, особливо,для насіння з тривалим (глибоким) органічним насіннєвим спокоєм.

Після завершення процесів формування насіння наступає морфологічна (урожайна) стиглість, яка у багатьох деревних рослин збігається з часом відокремлення його від материнської особини (береза, верба, тополя, дуб, бук, жовта акація та ін.). Насіння, зібране після досягнення фази морфологічної стиглості, краще зберігається, а насіння заготовленеу фазі фізіологічної зрілостідозволяє значно скоротити термін їхньої стратифікації або взагалі її не проводити.

Велике значення для заготівлі насіннєвої сировини з дерев, чагарників, насіннєвих плантацій та зелених насадженьмає прогноз і попередній облік їх плодоношення (насіннєношення)та врожаю.

Прогноз врожаю насіння може бути довгостроковим (за рік - двадо заготівлі насіннєвої сировини) і короткостроковим (упродовжвегетаційного періоду). При довгостроковому прогнозуванні враховують періодичність плодоношення, метеорологічні умови, родючість ґрунту, динаміку розвитку шкідливих комах тощо.

При короткостроковому прогнозі майбутнього врожаю проводять фенологічні спостереження як мінімум упродовж трьох фаз розвитку генеративних органів: цвітіння, утворення зав'язі, формування плодів за три-чотири тижні до їхнього повного достигання.

В останній фазі фенологічних спостережень майбутній урожай можна прогнозувати візуально за 6-бальною шкалою В.Г. Каппера для дерев і 3-бальною шкалою - для чагарників.За 6 - бальною шкалою для дерев:5 балів - дуже гарний урожай (рясне плодоношення дерев на просторі, узліссі і в насадженнях); 4 бали - гарний урожай (рясний урожайдерев, що окремо стоять, і на узліссі та гарний урожайдерев у насадженнях); 3 бали - середній урожай(гарний урожайна вільно ростучих деревах та узліссі і середній у насадженнях); 2 бали - слабкий урожай (середній урожай на вільно ростучих деревах та узліссі і слабкий у насадженнях); 1 бал - дуже слабкий урожай (незначний урожай на вільно ростучих деревах і на узліссі та мізерний у насадженнях); 0 балів - неурожай ( урожай, як такий, відсутнійна деревах як вільно ростучих, так і в насадженнях). За шкалою для чагарників: 3 бали - гарне плодоношення (практично всі кущі плодоносять); 2 бали--середнє плодоношення (плодоносить половина кущів); 1 бал - погане плодоношення (плодоносять лише поодинокі кущі).

Масову заготівлю насіннєвої сировини розпочинають після досягнення насінням фізіологічної зрілості або урожайної стиглості. Краще збирати насіння урожайної стиглості, оскільки воно відрізняється більш високою схожістю і краще зберігається. У разі, коли насіння по досягненні урожайної стиглості одразу опадає на землю або розлітається (тополі, берези, окремі види клену, верби та ін.) і тим самим ускладнюється його збір, заготівлю насіннєвої сировини проводять у фазі фізіологічної зрілості.

Важливим показником стиглості насіннята орієнтиром длявстановлення часу його зборує морфологічні ознаки.Ознакою досягнення зрілості у насіння ялини та сосни є побуріння шишок, берези- ламаннясережок під час згинання, у дуба - побуріння жолудів, у липи - сіріння і побуріння зелених горішків, у бруслини бородавчатої, осики і тополь - початок розкриття коробочок, у клена гостролистого - набуття крилаткамибуро - коричнюватого забарвлення, а в граба - зеленувато-сірого забарвлення насіння тощо.

За часом збору насіннєвої сировини деревні рослини умовно об'єднуються у такі групи:

·породи, насіннєву сировину яких збирають весною (головним чином у травні) -осика, тополі, верби, берест, клен сріблястий та деякі інших;

·породи, заготівлю насіння яких здійснюють влітку - береза звисла, акація жовта, скумпія,шовковиця, вишня,бузина червона;

·породи з літньо-осіннім терміном збору насіння - ялина та ялиця сибірські, модрина даурська і сибірська, сосна кедрова, черемха;

·породи з осіннім збором насіннєвої сировини -береза пухнаста, дуб звичайний, червоний і скельний, бук, граб, клен гостролистий і явір, ясен звичайний, горобина, крушина, кизил, ліщина, терен, калина, ялівець та багато ін.;

·породи з осінньо - зимовим терміном заготівлі насіння - липа дрібнолиста, сосна і ялина звичайні, модрини європейська та Сукачова.

Заготівлю насіннєвої сировини та насіння здійснюють такими способами:

·з поверхні ґрунту або снігового насту;

·з ростучих дерев і чагарників;

·із зрубаних дерев та зрізаних гілок;

·з водної поверхні.

Збір насіння з поверхні ґрунту застосовують для заготівлі великих плодів: каштанів, горіхів, жолудів, горішків бука, граба, липи, бобів акації білої, крилаток кленів тощо. Зметою покращення умов для збирання, площу під деревами попередньо очищають від засміченості, вирубують чагарники та, за потреби,викошують траву. Значно збільшують продуктивність роботи, попереджують втрату насіння, полегшують збір і дозволяють отримати більш чисте насіння намет, які розстилаються під кронамив період опадання плодів.

Для штучного прискорення опадання достиглих плодів використовують їх збивання та струшування з дерев вібраційним способом з використанням спеціальної техніки.

Збір насіннєвої сировини з ростучих дерев є найбільш трудомістким і небезпечним способом,оскільки він передбачає підйом збиральника у крону дерев і зривання там плодів та насіння. Враховуючи усі чинники, які впливають на плодоношення, насіннєву сировину бажано збирати з південної та західної частин крони. Збирання шишок і плодів у кронах високих дерев здійснюється за допомогою спеціальних драбин, дереволазнихпристроїв і телескопічних підйомників. При цьому техніка збору насіння, плодів і шишок з ростучих дерев повинна забезпечувати збереженість материнських дерев і врожаю наступного року.

Збір сировини із зрубаних дерев є найбільш простим, дешевим і доступним способом. Його застосовують для заготівлі шишок шпилькових порід на лісосіках головного користування. Збирання шишок із зрубаних деревздійснюють одразу за рубанням дерев, аби не допуститизначних втрат насіння під час трелювання.

Збір насіння з водної поверхні. За допомогою цього способу головним чином збирають насіння вільхи чорної, що зростає в понижених сирих місцях. Весною насіння, що взимку випало на сніг, під час сніготанення пливе по воді, яка стікає до невеликих, як правило, заболочених річечок. Упоперектаких потоків облаштовують прості загати з пагонів, хмизу або соломи. Насіння, яке затримується загатами, вибирають сачками. Слід пам'ятати, що зібране з водної поверхні насіння необхідно одразу висівати, оскільки воно дуже погано зберігається.

Зібраний, очищений від сторонніхдомішок, відсортований на грохоті або вручну, здоровий насіннєвий матеріал (плоди, насіння, шишки) формують в окремі партії насіннєвої сировини або насіння. Приймають насіннєву сировину за масою чи за об'ємом.Однією з головних умов, яку слід виконувати під час заготівлі, приймання та зберігання насіннєвої сировини і насіння, є доведення її до певної вологості шляхом просушування. Тому прийняту сировину, яка одразу не переробляється,обов'язково підсушують під наметом або у добре провітрюваному приміщенні з регулярним перемішуванням. З цією метоюдрібні плоди розсипають шаром 3 - 5 см, великі (каштан, горіхи, жолуді) шаром8 - 10, а шишки30 - 50 см. Дрібні плоди та насіння підсушують 3 - 5 днів, насіння в'язів, лип, кленів і ясенів - 5 - 7, а жолуді, горіхи та каштани- 10 - 15 днів.

Переробка насіннєвої сировини здійснюється двома способами: тепловим і механічним.Тепловим способом вилучають насіння з шишокбагатьох шпилькових порід (сосен, ялин, модрин).Процес вилучення насіння відбувається в спеціальних сушильних камерах стаціонарних і пересувних шишкосушарок різних марок і типів під впливом підвищеної температури повітря, унаслідок дії якої іде інтенсивне випаровування вологи з шишок, яке супроводжується їх розкриттям і випаданням з них насіння з крилатками.

При цьому на якість отриманого таким чином насіння впливає не тільки температура сушіння, а й вологість повітря. Збільшення останньої негативно впливає на посівні якості насіння. Температурний режим сушіння шишок сосни не повинен перевищувати+ 55^оС, а ялини - +45^оС.

Суть механічного способу переробки насіннєвої сировини полягає у дробленні, подрібненні, перемеленні плодів і шишок з наступним відділенням насіння з отриманої маси. Його використовують для вилучення з шишок, яківажко відкриваються (сосни кедрові, модрина європейська), шляхом дроблення насіннєвої сировини на спеціальних машинах.

Обезкрилювання, очищення (відсіювання) та сортування насіння шпилькових порід проводять окремо по кожній партії з допомогоюнасіннєочисноїмашини МОС -1А.

Вилучення насіння з сережок берези, коробочок тополь та верб здійснюють вручну, протираючи їх на металевих ситах з отворами, відповідно2і 1 мм.

Отримання насіння з плодів деяких порід обмежується просушуванням упродовж 2 - 15 діб і видаленням домішок вручну або за допомогою віялок та грохотів. До таких порід належать: в'язові, клени, липи, каштани, горіхи, жолуді дубів і горішки бука та ліщини.

Соковиті плоди необхідно переробляти в дуже стислі терміни. Вилучення насіння з них доцільно здійснювати одночасноз отриманням харчових продуктів. При цьому насіння не повинне механічно пошкоджуватись і піддаватись високим температурам. Соковиті плоди подрібнюються шляхом перетирання, пресування або іншими способами, аз отриманоїмаси(мезги) насіння вилучаютьвідмиванням. Насіння, отримане після відмивання висушують: дрібне - на рамах, обтягнутих марлею або мішковиною,середнє та велике- на решетах з металевої сітки.

Багатонасінні плоди гледичії, робінії псевдоакації та інших порід, які не відкриваються після дозрівання насіння, перед відсіванням обмолочують на сільськогосподарських молотарках або вручну ціпами та палицями, обгорнутими тканиною.

Переробка насіннєвої сировини - надзвичайно важлива і трудомістка справа, особливо коли врахувати, що вихід чистого насіннябагатьох порід дуже незначний. У середньому вихід чистого насіння з насіннєвої сировинив процентах становить: сосни звичайної,груші та яблуні - 1; ялини сибірської - 2; ялини європейської та горобини - 3; модрини сибірської -4;модрини європейської - 6; сливи, терену- 10; сосни кедрової та ялиці сибірської - 20; вишні та черешні - 25; берези - 30; липи серцелистої - 70 і дуба звичайного близько 95.

Уся насіннєва сировина як і насіння підлягають обов'язковій реєстрації в спеціальній книзі обліку насіння, що ведеться в підприємствах, які займаються заготівлею або використанням насіння посівного призначення.

3.3. Визначення посівних якостей, зберігання і транспортування насіння

Деревні породи розмножуються переважно насінням, тому для штучного створення зелених насаджень щороку заготовляють значну кількість насіння посівного призначення. Як свідчить практичний досвід, насіння в різні роки має неоднакову схожість, на яку впливають різні фактори та чинники (дощова погода в період запилення, посушливе літо, часті дощі впродовж вегетаційного періоду та тощо.). Висів насіння низької посівної якості призводить до великих економічних збитків. Тому насіння дерев і чагарників, яке заготовлене для висівання, підлягає обов'язковій апробації - перевірці на посівну якість.

Для перевірки користуються чинними державними стандартами та технічними умовами на насіння деревних і чагарникових рослин.

Перевіркою посівних якостей насіння займаються державні зональні (районні) насіннєві інспекції. Під час перевірки визначають такі показники якості насіння: чистоту, вологість, масу 1000 насінин, енергію проростання, схожість, життєздатність, доброякісність, зараженість грибними патогенами,пошкодження шкідниками. Посівну якість насіння партії оцінюють на основі аналізу відібраного від неї середньої проби.

Заготовлене насіння формують в окремі партії за ознаками однорідності, які визначені стандартом.

Партія насіння - певна за масою кількість однорідного насіння одного виду чи різновиду, засвідчена паспортом і етикеткою.

На партію насіння оформляють паспорт установленого зразка, де зазначають дату його складання, назву породи, назву господарства, яке зібрало цю партію насіння, та його поштову і телеграфну адресу, час збору насіння, плодів і шишок, масу партії, місце збору, таксаційні характеристики насадження, плантації або ділянки, селекційну цінність насіння та інші відомості. Паспорт завіряється підписом особи, яка відповідає за формування партії насіння, і печаткою організації, яка заготувала цю партію насіння. Окрім згаданих документів складають "Етикетку", яка зберігається безпосередньо з насінням.

Визначення посівної якості насіння здійснюють насіннєві інспекції за результатами аналізу середньої проби насіння, відібраного від партії у такій послідовності. Відбір середнього зразка починають з відбору виїмок - невеликоїкількості насіння, узятої з однорідної партії за один прийом для формування вихідного зразка.

Вихідний зразок -сукупність усіх виїмок узятих відпартії насіння.

Середню пробу насіння виділяють методом хрестоподібного ділення з вихідного зразка. Відібрана середня проба повинна повною мірою характери­зувати посівну якість усієї партії насіння.

Для визначення певних показників якості насіння (чистоти, схожості, життєздатності, доброякісності, вологості) з середньої проби виділяють наважку насіння.

Відібрану середню пробу поміщають у чистий мішечок із цупкої тканини, попередньо продезинфікований в окропі. Проби та супровідні документи висилають до насіннєвої інспекції у фанерних ящиках або в іншій жорсткій тарі. На кожному мішечку із середнім зразком зазначають видову назву породи, масу партії та номер паспорта.

Відбір середньої проби оформляють актом відповідної форми, де зазначають назву господарства, прізвища та ініціали осіб, котрі оглядали партію насіння і відбирали середні проби. Акт підписують усі особи, що брали участь у відборі насіння проби. Акт відбору середньої проби обов'язково підписує також особа, яка відповідає за зберігання цієї партії насіння.

Акт відбору середньої проби складають у трьох примірниках: перший залишається в господарстві, де зберігається насіння; другий - одночасно зі середньою пробою відправляють до насіннєвої інспекції; третій - передають до бухгалтерії для списання насіння, узятого на аналіз.

Прийняті на аналіз зразки насіння зважують і реєструють у спеціальному журналі. Допустимо приймати на аналіз середні зразки з відхиленням від встановленої маси до 5%. Реєстраційний номер проставляють на мішечку, скляному посуді, а також на всіх документах, що стосуються цього середнього зразка. Порядкова нумерація починається з 1 січня і закінчується 31 грудня поточного року.

Посівні якості насіння (чистоту, вологість, масу 1000насінин, схожість, доброякісність, життєздатність, ураженість грибковими захворюваннямита шкідниками)визначають за стандартизованими методиками працівники державних зональних насіннєвих інспекцій.

Усе зібране насіння посівного призначення підлягає реєстрації та обліку. Для цього ве­дуть "Книгу обліку насіння", де зазначають усі вихідні дані про заготовлене насіння, місце та спосіб зберігання, час від­правлення середнього зразка в насіннєву інспекцію та інші дані.

Зберігання насіння. Для безперебійного забезпечення потреб деревних розсадників у високоякісному насінні важливу роль має не тільки його заготівля, але й збереження високої посівної якості насіння до часу висівання. Потреба зберігати насіння протягом певного періоду зумовлена періодичністю плодоношення більшості видів деревних і чагарникових рослин. Крім цього, заготовлене насіння не завжди відразувисівається в ґрунт, і тому певний час повинно зберігатись. Період між збором і висівом насіння може тривати від декількох днів до декількох років. Зберігання насіння листяних порід до першої весни, а хвойних - до першої осені за роком збору називається короткочасним. Зберігання насіння протягом довшого терміну називається довгочасним. На таке зберігання закладають насіння 1-го і 2-го класу якості і переважно місцевого походження .

У процесі зберігання насіння потрібно попередити проростання зародка. Це досягається суворим дотриманням відповідних температури та вологості насіння. Умови зберігання повинні бути такими, аби забезпечити збереження життєздатності зародка, але не стимулювати його проростання.

Тривалість періоду зберігання насіння, упродовж якого воно залишається життєздатним, залежить від:

·спадковихвластивостей виду;

·у м о в зовнішньогосередовища;

·в о логості насіння.

Насіння деревних порід, яке призначене для висівання, зберігають у сухих пристосованих для зберігання приміщеннях або в спеціальних складах - насіннєсховищах, побудованих за типовими проектами. Насіннєсховища обладнані приладами для реєстрації температури та вологості повітря всередині приміщення, а також вентиляційними системами, що створюють оптимальні умови для збереження високої посівної якості насіння.

Відносна вологість повітря у складі не повинна перевищувати 70%. Посівна якість насіння більшості порід найкраще зберігається при постійній температурі від 0 до +5°С, ялини, сосни, модрини від 0 до +5 - 10°С. Постійна знижена температура на складах підтримується холодильним устаткуванням.

Склад повинен бути забезпечений необхідною тарою та інвентарем для відбору і зважування середніх проб насіння (брезент, лотки, відра, ваги тощо).

Склади або приміщення для зберігання насіння повинні бути чистими та обладнані стелажами, засіками, спеціальними гачками для підвішування мішків. Якщо насіння зберігається в ящиках, мішках чи іншій відкритій тарі, його небажано тримати на земляній, цементованій або асфальтованій підлозі, оскільки насіння зволожуватиметься, а його посівна якість -знижуватиметься. У разі виявлення в складі комірних шкідників приміщення дезінфікують.

Насіння у складах зберігають відкритим (у мішках, ящиках, засіках, насипом тощо) або закритим способами у герметично закупореній тарі (бутлях, поліетиленових балонах, поліетиленових мішках, каністрах, контейнерах тощо). Тара повинна бути сухою, міцною, чистою та продезінфікованою. Заборонено зберігати насіння в тарі з-під цукру, солі, хімічних речовин.

Для забезпечення герметичності тари кришки або пробки обтягують поліетиленовою плівкою і кілька разів щільно обв'язують шпагатом або заливають сургучем.

У приміщеннях, де не вдається утримати відносну вологість та температуру повітря на одному рівні, насіння потрібно зберігати в герметично закупореній тарі, яку щільно закривають пробкою з хлоркальцієвою трубкою.

У процесі зберігання насіння не рідшеодного - двох разів на місяцьпіддають візуальному обстеженню. У разі виявлення зміни блиску, кольору, появи плісняви всю партію насіння просушують і повторно перевіряють на посівну якість.

Особливо важливо в процесі зберігання стежити за зміною вологості насіння за допомогою індикаторного папірця.

Стан насіння, яке зберігається в металевій (непрозорій) тарі, визначають за станом контрольної проби, яку вміщують у скляний бутель і зберігають в аналогічних умовах.

Для підсушування насіння перед закладанням його на зберігання часто вдаються до адсорбційного сушіння, яке полягає у змішуванні насіння з речовиною, що поглинає водяний пар, або в зберіганні насіння разом із гігроскопічною речовиною (сорбентом). Для цього використовують хлористий кальцій (СаС1₂), оксид кальцію (СаО), силікагель та інші спеціальні хімічні речовини.

Зберігання насіння хвойних порід. Насіння сосни, модрини, ялини та ялівцю попередньо очищають, просушують до певної вологості і зберігають у заповнених доверху герметично закритих скляних бутлях місткістю 20 - 25 л або металевому посуді при температурі 1 - 5°С. Пробки та покришки заливають воском, смолою або сургучем.

Насіння, яке зберігають у скляних бутлях, оглядають не рідше, ніж один раз на місяць. У разі зміни кольору та блиску насіння, появи на ньому нальоту, подібного до пилу, насіння висипають на чистий брезент у сухому провітрюваному приміщенні і просушують.

Зберігання насіння листяних порід. Насіння вільхи, берези, в'язових, скумпії, калини, липи, граба, лимонника, обліпихи та багатьох інших деревних рослин зберігають у герметично закупореній скляній або металевій тарі. Насіння гледичії, карагани дерев'янистої, робінії звичайної зберігають у засіках, паперових мішках, а також у металевій чи скляній тарі. Насіння клена та ясена до стратифікації зберігають у дерев'яних ящиках шаром до 20 см.

У дерев'яних ящиках зберігають також насіння кісточкових порід, липи та бруслини, чергуючи шари насіння (3 - 5 см) з піском (2 - З см). Недовгочасне зберігання насіння ліщини, каштана та бука здійснюють на складах у мішках або засіках, а тривалий час - у ящиках або траншеях, перекладаючи насіння шарами піску завтовшки 4 - 5 см.

Насіння різних видів горіха просушують до потрібної вологості і зберігають в добре провітрюваних прохолодних приміщеннях у ящиках, мішках чи засіках. Тривалий час горіхи можна зберігати в холодильниках при температурі 0°С.

Насіння берези також можна зберігати у купах заввишки до 0,7 м на землі поблизу місць, де висіватиметься насіння. При цьому шари насіння завтовшки 5 смчергуються з шарами піску такої ж товщини. Купу вкривають снігом, утрамбовують і зверху вкривають соломою.

Жолуді дуба можуть втрачати схожість під час попереднього зберігання - у період між їх збиранням та закладанням на зимове зберігання. Свіжозібрані жолуді залежно відумов зростання, часу збору та погодних умов, можуть мати вологість55 - 65% їхньої абсолютно сухої маси. Більша вологість властива жолудям перших зборів. Вони менш стійкі, тому їх слід зберігати і використовувати окремо від жолудів, зібраних у пізніші строки. У разі зниження вологості нижче 50% жолуді втрачають схожість.

Під час зберігання потрібно унеможливити зараження жолудів грибковими захворюваннями внаслідок високої вологості довкілля і власне жолудів. Для цього на зимове зберігання жолуді доцільно закладати не шарами, а в суміші з піском (1 частина жолудів і 2 частини піску).

Велику кількість жолудів зберігають у траншеях, ямах, під листям і снігом у лісі. Жолуді також зберігають у підвалах, овочесховищах, погребах, у льодових сховищах, у проточній воді та деякими іншими способами.

Майже всі способи зберігання жолудів забезпечують збереження їхньої доброякісності лише протягом однієї зими після збору. Нижче наведено основні способи зберігання жолудів.

Пакування і транспортування насіння. Насіння, яке відправляють іншим господарствам, повинне бути сухим. Перезволожене або не досить сухе насіння дерев і чагарників перед пакуванням та транспортуванням додатково просушують.

Для транспортування насіння пакують у спеціальну тару, яка забезпечує збереження посівної якості насіння. Тара може бути жорсткою (фанерні та дерев'яні ящики, поліетиленові й металеві балони) або м'якою (мішки зі щільної тканини, п'яти - шестишарові паперові мішки, мішки із крафт-паперу). Маса одної м'якої чи жорсткої тари насіння не повинна перевищувати 50 кг. У кожну тару вкладають етикетку, а ззовні прикріплюють бирку із зазначенням видової назви насіння, маси партії, номера і дати складання паспорта, назви підприємства-заготівельника насіння.

Під час пакування та на всіх етапах транспортування потрібно захищати насіннєвий матеріал від дії на нього несприятливих чинників, що виводять його зі стану спокою, цим самим знижуючи посівну якість: пересихання, намокання, пліснявіння, впливу високої та низької температур, механічних пошкоджень, самозігрівання тощо. Упаковуючи, насіння не слід ущільнювати.

Транспортують насіння деревних і чагарникових рослин у різній тарі всіма видамизакритих транспортних засобів, згідно з правилами перевезення вантажів, що діють на відповідному виді транспорту.

Насіння хвойних порід (сосни, крім кедрових, ялини, модрини, ялиці) перевозять у герметично закупорених металевих і поліетиленових балонах, у подвійних мішках зі щільної тканини, у скляних бутлях, вміщених у плетені корзини з прокладкою із соломи.

Дрібне насіння листяних порід (бузина, верба, вільхи, платан, смородина, шовковиця та ін.) транспортують у поліетиленових або металевих балонах, а також у скляних обплетених бутлях, фанерних чи дерев'яних ящиках з м'якою підкладкою. Тару бажано герметично закупорювати.

Насіння бархату амурського, бруслини, граба, дерену, калини, липи, кісточкових і зерняткових порід, кедрових сосен та ін. перевозять у подвійних мішках із цупкої тканини, у фанерних або дощатих ящиках. Насіння кедрових сосен транспортують при температурі від 0 до +12 - 15°С.

Насіння берези переправляють у крафт-мішках, не допускаючи його ущільнення.

Насіння клена і ясена транспортують у фанерних або дощатих ящиках.

Плоди ліщини та горіха перевозять у щільних мішках або дощатих ящиках; насіння каштана їстівного - у дерев'яних ящиках з вологим піском або торфом.

Плоди бука та дуба відправляють у плетених кошиках або в дерев'яних решітчастих ящиках.

Особливо обережно слід перевозити жолуді дуба. Найліпше це робити восени в сухих корзинах або в ящиках з просвітами місткістю до 30 кг. Дозволено перевозити тільки стиглі відсортовані жолуді не нижче 2-го класу якості з доброякісністю не нижче 70% і вологістю 60 - 65% абсолютно сухої маси. Вантажити та розвантажувати жолуді слід при температурі не нижче -2^о С.

Навесні жолуді перевозять тільки в ранні терміни в спеціально обладнаних вагонах-льодовнях.

Під час перевезення насіння з району в район, а також імпортного насіннєвого матеріалу разом з ним можуть бути завезені шкідники, збудники хвороб та насіння бур'янів, у т.ч. і карантинні. Для запобігання такої небезпеки діє карантинний нагляд. Завезення імпортного та транспортування насіння з місць, заражених карантинними об'єктами, можливе тільки зі спеціального дозволу карантинної інспекції.

3.4 Підготовка насіння до висіву

Тривалість періоду спокою неоднакова для насіння різних видів рослин і коливається у великих межах, залежно як від умов довкілля, так і від біологічних особливостей виду рослин. У насіння деяких порід він дуже короткий, так званийвимушений або екзогеннийспокій. У часі він збігається з фазою бубнявіння насіння. Насіння з таким спокоєм не проростає тільки внаслідок відсутності належних умов зовнішнього середовища (кисню, тепла, води).

Стан насіння, коли спокій зумовлений не чинникамизовнішнього середовища, а внутрішніми причинами (ендогенними), називають органічним (глибоким) або ендогенним спокоєм.

Для насіння, що перебуває у стані вимушеного спокою, достатньо забезпечити потрібну для бубнявіння вологість, доступ кисню і належні температурні умови, і воно починає проростати. Тому висіяне без спеціальної підготовки насіння з ознаками вимушеного спокою дає нормальні та дружні сходи (береза повисла, сосна звичайна, ялина європейська, ялиця біла, вільха, в'язові та ін.). Натомість проростання насіння, що перебуває у стані органічного спокою, можливе лише за умови його спеціальної підготовки, яка полягає в дії певного комплексу чинників з метою нейтралізації механізмів, що гальмують процес проростання.

Глибокий спокій насіння більшості видів дерев і чагарників має важливе значення для збереження виду і є пристосувальною реакцією організму, що виробилась у процесі тривалої еволюції та забезпечує проростання насіння у найсприятливіший період.

Непроникність насінної оболонки часто є причиною глибокого спокою насіння. Приміром, у липи та бобових насіннєва оболонка непроникна для води, тому насіння цих порід у звичайних умовах не бубнявіє. У насіння деяких порід (сосна Веймутова, ясен пенсільванський) оболонка непроникна для кисню, унаслідок чого за підвищених температур у насінині виникає анаеробне дихання. Це призводить до утворення інгібіторів, які перешкоджають виходові зародка зі стану спокою.

Способи підготовки насіння до сівби. Підготовка насіння до сівби - технологічний комплекс заходів, що забезпечують: а) подолання глибокого насінного спокою; б) стимулювання енергії проростання насіння; в) при-скорення росту сходів; г) знищення шкідників ізбудників хвороб.

Найбільш розповсюдженими способами підготовки насіння до висіву є: стратифікація, снігування, намочування у воді та розчинах мікроелементів, обробка стимуляторами росту, скарифікація, гідротермічна та хімічна обробка, протруювання тощо.

Стратифікація - найбільш відомий та ефективний спосіб подолання спокою насіння. Слово «стратифікація» походить від латинського stratum, що означає шаруватий. Під стратифікацією розуміють спосіб підготовки насіння до висівання шляхом перешаровування його піском, торфом, тирсою тощо. Однак, як показує досвід, доцільніше не перешаровувати, а перемішувати насіння з субстратом. При цьому субстрат відокремлює насінини одну від одної, запобігаючи поширенню грибкових захворювань.

Насіння для стратифікації змішують із потрійним об'ємом торфу чи піску і зволожують до 50 - 60% повної вологоємності. У всіх випадках для підтримання доброї аерації та попередження зараження насіння доцільно періодично перемішувати.

Тривалість і режим стратифікації великою мірою залежить від виду ендогенного спокою. Скажімо, у разі морфологічного спокоюнасіння для розвитку зародка доцільна тепла стратифікація (оптимальна температура 10 - 35°С залежно від видової специфіки насіння). Фізіологічний спокій можна подолати холодною стратифікацією в діапазоні 0 - 7 (10)°С з оптимумом при 1 - 5°С. У разі морфофізіологічного спокою насіння спочатку піддають теплій стратифікації протягом 1 - 4 місяців, а відтак утримують у холоді. Для подолання комбінованого спокою потрібна ще складніша передпосівна підготовка, за якої стратифікації передує попередня (термічна, хімічна тощо) обробка насіння.

Оптимальна температура холодної стратифікації для різних видів знаходиться в межах 1 - 7°С. Тривалість стратифікації коливається від 30 - 60 (жимолость татарська, шовковиця, бузок звичайний та ін.) до 120 - 180 днів (ясен звичайний, липа, бузина, шипшина, кизил і под.), що зумовлене генетичними особливостями насіння. Насіння, органічний спокій якого спричинений фізіологічним механізмом гальмування проростання, потребує стратифікації протягом трьох-чотирьох місяців (абрикос, скумпія, смородина золотиста та ін.). Якщо ж глибокий спокій є наслідком поєднання фізіологічного гальмування з недорозвиненістю зародка, терміни стратифікації збільшуються до 6 - 10 місяців (бруслина, ясен звичайний, кизил, глід, граб, калина тощо.). При цьому стратифікацію провадять у декілька етапів з різними температурними режимами.

Як субстрат для стратифікації використовують чистий та сухий подрібнений торф, який отримують шляхом просіювання сухого торфу через решето з отворами 5 мм або промитий від домішок та дрібних фракцій великозернистий річковий пісок. Подрібнений торф є гарним антисептиком і підтримує сприятливе для проростання насіння кислотне середовище (рН 5 - 6). Промитийпісок забезпечує добре проникнення повітря до насінин. Попередньо пісок пропікають протягом двох годин при температурі 180 - 200°С.

Стратифікують насіння у траншеях, у мішках з нещільної тканини під снігом (снігування), у поліетиленових мішках у холодильних камерах, у ящиках, що зберігаються в спеціально обладнаних льохах чи погребах.

У траншеях стратифікуютьпартії насіння великих розмірів. Залежно від режиму стратифікації використовують зимові промерзаючі (холодні),зимові непромерзаючі (теплі) та літні траншеї.

У холодних траншеях стратифікують насіння з періодом спокою до 3 - 4 місяців, яке потребує дії температури вище 0°С протягом порівняно короткого періоду часу. Траншеї влаштовують на сухому підвищеному місці завглибшки 60 см та завширшки 100 см. Суміш насіння із субстратом засипають шаром 30 - 35 см на дно траншеї, вимощене дошками. Кожних 10 днів суміш перелопачують і зволожують. Перед настанням морозів траншею накривають дошками та соломою шаром 10 - 25 см. Після настання морозів шар соломи потовщують до 50 см, засипаючи її снігом. Для того щоб затримати танення снігу навесні, його накривають шаром тирси або тієї ж соломи (рис.6.19, а). Траншеї відкривають за декілька днів до висівання.

У теплихтраншеях стратифікують насіння з періодом підготовки понад 3 - 4 місяців, яке потребує плюсової температури протягом зимового періоду. На дно траншеї завглибшки 80 - 100 см і завширшки 100 см кладуть дошки на підкладки заввишки 20 - 25 см. У траншеї через кожні два метри влаштовують вентиляцію, використовуючи для цього вентиляційні труби або пучки хмизу чи очерету діаметром 20 - 30 см та заввишки 2 м. На влаштований на дні траншеї настил насипають шар субстрату завтовшки 10 см, після чого траншею заповнюють сумішшю насіння зі субстратом. Зверху траншею накривають дошками та шаром соломи завтовшки до 50 - 70 см, накриваючи її снігом завтовшки 35 - 40 см.

Температуру в теплих та холодних траншеях регулюють шляхом зменшення або збільшення шару снігу та соломи.

Літні траншеї використовують для попередньої стратифікації свіжозібраного, а також минулорічного насіння з глибоким спокоєм. Глибина літніх траншей становить 25 - 35 см, ширина - 50 - 70 см. Траншеї ущерть засипають сумішшю субстрату з насінням, накриваючи зверху дошками і шаром соломи 10 - 15 см (Рис. 3.1). Суміш перелопачують кожних 10 днів, а в разі потреби зволожують.

Для захисту від гризунів літні траншеї обкопують по периметру канавкою завглибшки і завширшки 50 см з вертикальними стінками. Зимові траншеї оточують доріжками з ущільненого льоду та снігу.

Cтратифікацію в снігу, або снігування, застосовують для насіння багатьох деревних порід, підготовка до проростання яких потребує дії низьких температур. Снігування ефективне не тільки для насіння з глибоким, але й з вимушеним спокоєм, унаслідок чого зростає його енергія проростання та підвищується ґрунтова схожість.

Стратифікація в снігу імітує природні умови, оскільки насіння зазнає дії низьких температур (близько 0^о С) і талих вод.

Снігують насамперед дрібне насіння шпилькових (сосна, ялина, ялиця, модрина та ін.) і листяних (жимолость татарська, ірга, карагана та ін.) порід. Для цього насіння засипають у мішки з цупкої але нещільної тканини (наприклад, марлі), заповнюючи їх на 1/3 - 1/4 об'єму. Мішки з насінням за 1 - 4 місяці до висівання, залежно від біологічних особливостей насіння тієї чи іншої породи, розкладають на очищену від снігу та сміття поверхню ґрунту. При цьому насіння в мішках слід розрівняти так, щоб його шар не сягав більше ніж 2 - 3см. Насіння засипають снігом завтовшки 50 - 70 см, який ретельно ущільнюють. Для попередження швидкого танення снігу його накривають тирсою, соломою або гілками хвойних порід.

Дрібне насіння також можна снігувати в ящиках, чергуючи шар насіння 4 - 5 см із шаром снігу 5 - 10 см. Ящики з насінням, як і мішки, тримають під снігом.

У поліетиленових мішках насіння готують до висівання без субстрату. Для цього його попередньо намочують до повного набубнявіння, засипають у мішки і зберігають у холодильних камерах при температурі 1 - 5°С.

У ящиках стратифікують невеликі партії насіння. Тому ящики мають бути зручними для перенесення, переважно розміром 100 х 30 х 40 см. Для того щоб забезпечити природну вентиляцію, у дні та стінках ящика роблять отвори діаметром 0,5 - 1,0 см. Отвори розміщують рядами через кожних 10 см з відстанню в ряду 5 см. Насіння попередньо намочують, змішують з потрійним об'ємом піску або торфу і зволожують до 50 - 60% повної вологоємності. Пісок під час стискання у руці повинен зберігати надану форму, але не виділяти воду; при стисканні торфу вода повинна виходити поодинокими краплинами.

Суміш насіння з піском або подрібненим торфом засипають у ящики, не заповнюючи їх доверху на 3 - 5 см. Ящики з насіннямпереносять у підвал, льох чи спеціальне приміщення у типовому складі для стратифікації насіння. Ящики розміщують на стелажах або на підлозі; в останньому випадку ящики кладуть на бруски завтовшки 3 - 4 см. У приміщеннях, де зберігають насіння, повинна бути добра вентиляція.

Один раз на 7 - 10 днів насіння зі субстратом висипають на брезент, просушують, видаляють гниле насіння і, в разі потреби, зволожують.

Для подолання твердості оболонки насіння часто застосовують скарифікацію, яка полягає в механічному пошкодженні твердих насіннєвих покривів за допомогою надрізання, дряпання, обережного розтирання у ступці з піском, завдяки чому шкірка стає легкопроникною для повітря та води. Недоліком цього способу є складність рівномірного пошкодження насіння, особливо, великого.

Після скарифікації насіння ретельно промивають (робінія звичайна, маслинка вузьколиста, гледичія колюча та ін.), намочують у воді протягом 12 годин, підсушують до стану сипучості і висівають у вологий ґрунт.

Імпакція - м'якший спосіб усунення твердості насіння шляхом ударяння насінин одна об одну або в стінки посудини, в яку воно поміщене. Така дія забезпечує пошкодження насінної оболонки біля рубчика, попереджуючи травмування внутрішніх частин насіння. Для імпакції великих партій насіння користуються спеціальними апаратами.

Намочування застосовують для підготовки до сіяння насіння, що перебуває в стані вимушеного спокою. Вода має бути кімнатної температури. Тривалість намочування визначається швидкістю бубнявіння насіння та його біологічними особливостями. Переважно цей термін становить

24 год.

Насіння деяких видів сосни, ялини, модрини бубнявіє за 9 - 12 год., акації жовтої - за 6 - 8, берези - за 4 год. Насіння сосни, ялини, модрини краще проростає після опромінення сонячним світлом.

Насіння абрикоса проростає набагато швидше, якщо його попередньо намочити у воді з температурою 35°С протягом трьох діб, потім залити водою температури 16 - 18°С на 9-12 діб, а відтакпростратифікувати в ящиках з піском у приміщенні при температурі 30 - 35°С зі щоденним дво - триразовим перемішуванням суміші. Застосовуючи намочування, слід пам'ятати, що надмір води може погіршити або припинити проростання. Енергія проростання переважно зростає в разі намочування насіння до трьох-п'яти діб, але з подальшим збільшенням терміну дії води схожість насіння різко знижується.

Гідротермічну дію використовують для насіння, причиною органічного спокою якого є непроникність насіннєвої оболонки. Для подолання чинників, які зумовлюють непроникність насіннєвих покривів, насіння ошпарюють окропом, перемішують і залишають у воді до повного вистигання. Однак тривала дія гарячої води може спричинити загибель насіння. Скажімо, насіння робінії звичайної гине за 1 хв. при температурі 100°С. Зважаючи на це, його ошпарюють водою дещо нижчої температури (80°С). Для цього насіння засипають у дерев'яну діжку на 1/3-1/4 об'єму, заливають гарячою водою, постійно перемішують протягом перших 10 - 15 хвилин і залишають на 12 годин. Набубнявіле насіння відділяють за допомогою решета, а не набубнявіле - обробляють повторно.

В окріп можна занурювати насіння гледичії (на 15 секунд), а також насіння робінії звичайної (на 5 секунд).

Гідротермічну дію на насіння згаданих порід можна заміни­ти скарифікацією або руйнуванням оболонки хімічними спо­луками.

Обробка хімічними речовинами та сполуками зводиться до дії на насіннєву оболонку лугів, кислот та інших органічних розчинників. З прак­тичного досвіду відомо, що найефективніше діє сірчана кислота, тривалість замочування в якій коливається переважно від 10 до 60 хв. з обов'язковим 5 - 6-разовим промиванням насіння у воді. Після хімічної обробки насіння стратифікують, але коротше, ніж тоді, коли хімічна дія відсутня.

Скарифікацію або хімічну обробку насіння можна замінити примусовим насиченням водою у вакуумі.

Примусове насичення водою у вакуумі придатне для насіння зі щільною оболонкою. Цей спосіб застосовують безпосередньо перед висіванням насіння.

Насіння кладуть у металевий циліндр, який через спеціальний клапан заповнюється водою (теплою) до певного рівня. Шар води над насінням повинен становити 10 - 15 см. Спливання насіння в камері обмежується спеціальним диском. Камеру герметично закривають і вакуум-насосом висмоктують повітря до створення в ній тиску близько 0,1 мПа. Після досягнення такого розрідження, поглинене в нормальних умовах повітря бурхливо виділяється з рідини та насіння, що міститься в ній. Залежно від виду насіння та щільності оболонки, таке розрідження в камері підтримують протягом 0,5 - 1,5 годин. Відтак насос зупиняють, відкривають клапан і камеру з'єднують з атмосферою. При цьому в камері різко зростає тиск і вода проникає у звільнені від повітря порожнини міжклітинників і тканин клітин. Після обробки мікроелементами та стимуляторами насіння промивають водою.

Дражування насіння полягає у покриванні його спеціальним субстратом, який добре утримує вологу і містить достатню кількість поживних речовин, стимуляторів росту, а також засобівзахисту насіння і сходів від хвороб і шкідників. Дражоване насіння має підвищену схожість, що дає змогу знизити витрати насіння шляхом точкового висівання і забезпечує отримання високоякісних сіянців.

Обробку насіння ультразвуком і звуком виконують у водному середовищі. Для цього використовують спеціальні п'єзокварцові ультразвукові генератори та звукові генератори потужністю 1 - 3 Вт/см². Тривалість дії ультразвуку та звуку на насіння становить не більше 5 - 10 хв. У разі збільшення потужності і тривалості обробки схожість та енергія проростання насіння знижуються.

Обробка насіння звуком і ультразвуком підвищує енергію проростання та ґрунтову схожість, поліпшує ріст сходів та підвищує їхню морозостійкість.

Дезінфекцію та дезінсекцію насіння використовують для захисту від збудників хвороб та ентомологічних шкідників. Для попередження зараження насіння збудниками хвороб, що призводять до вилягання сіянців, його протруюють фунгіцидами. Насіння шпилькових і листяних порід піддають сухому протруюванню гранозаном або фундазолом. Насіння засипають у бочку на 2/3 її об'єму, додають 0,5 - 1 грам гранозану на 1 кг насіння і ретельно перемішують протягом 5 - 10 хв. Широко використовують препарат ТМТД (4 г на 1 кг насіння), а також системний препарат БМК, бенаміл тощо.

Перед висіванням насіння шпилькових і листяних порід і перед закладанням насіння листяних порід на стратифікацію його замочують в 0,5%-му розчині марганцевокислого калію упродовж двох годин, потім просушують. Стратифіковане насіння шпилькових порід на 10 - 12 хв. занурюють у згаданий розчин 0,2%-ї концентрації, після чого просушують до сипкого стану.

Обробку насіння репелентами застосовують для відлякування гризунів і птахів. Репеленти подразнюють шкіру та слизовіоболонки горла, носа та очей тварин. На 15 кг насіння беруть 1 кг хімічного препарату (тіураму, контаксу, бензилу, антрахінону).

Насіння у стані вимушеного спокою не потребує спеціальної підготовки до висівання. Однак його проростання теж можна стимулювати намочуванням, повітряно-тепловою дією, снігуванням, механічною дією, а також стратифікуванням.

Найновіші способи підготовки насіння до висіву: опромінення рентгенівським та ультрафіолетовим промінням, негативними газовими іонами, імпульсним світломлазерного устаткування і таке ін.