Змістовий модуль 1
Системний та технологічний підхід у сучасній освіті. Особливості педагогічних систем і технологій у фізичному вихованні та спорті. "Нетрадиційні засоби фізичної культури і спорту" як наукова та навчальна дисципліна.
1. Основні визначення. Поняття «освіта», «культура», «фізична культура», «фізичне виховання», «технологія», «педагогічна технологія», «система», «інновація», «інноваційна технологія», «нетрадиційні технології у фізичному вихованні і спорті». Сутність та особливості педагогічних технологій. Елементи педагогічних технологій у фізичній культурі і спорті. Технології функціонування системи фізичного виховання. Вплив педагогічних технологій фізичної культури на особистість. Закономірності технологічного підходу до фізичного виховання різних верств населення, процесів що відбуваються в системі рекреаційно-оздоровчого фізичного виховання, а також використовує наукові досягнення інших наук. Виникнення і розвиток дисципліни. Предмет, об’єкт і суб’єкт дисципліни «Нетрадиційні засоби фізичної культури і спорту». Мета і завдання вивчення дисципліни «Нетрадиційні засоби фізичної культури і спорту». Основні розділи дисципліни. Теоретико-методологічні положення та практичні питання розвитку нетрадиційних систем і технологій у фізичному вихованні та спорті в Україніі. Концепції, ідеї, висновки та узагальнення, характеристики, та прогнозування об’єктивних закономірностей функціонування та подальшого розвитку інноваційних технологій у фізичному вихованні та спорті.
2. Будучи наділеною всіма ознаками системи, що типологічно ріднить її з усіма соціальними системами, педагогічна технологія має специфічні сутнісні ознаки, які виокремлюють її як самодостатній неповторний феномен. До таких специфічних сутнісних ознак належать:
—концептуальність (передбачає опору технології на конкретну наукову концепцію або систему уявлень);
—діагностичне визначення цілей і результативності (полягає в гарантованому досягненні цілей, ефективних результатів за оптимальних затрат для досягнення певного стандарту навчання);
—економічність (виражає якість, яка забезпечує резерв навчального часу, оптимізацію праці педагога і досягнення запланованих результатів у найстисліші строки);
—алгоритмізованість, проектованість, цілісність, керованість (передбачає легке відтворення конкретної технології будь-яким педагогом у будь-якому освітньому закладі). Кожний етап і прийом роботи повинен обумовлюватися математично точно і передбачати можливість заміни іншим. Керованість пов'язана з можливістю чіткого визначення мети, планування, проектування педагогічного процесу, поетапної діагностики;
—коригованість (можливість постійного оперативного зворотного зв'язку, послідовно орієнтованого на чітко визначені цілі). У цьому плані ознаки коригова-ності, діагностичного визначення мети і результативності тісно взаємопов'язані і доповнюють одна одну. Система контролю та оцінювання розвитку має забезпечувати щоденну фіксацію динаміки зміни стану навичок, знань, тобто кожна дія педагога повинна обумовлюватися точною діагностикою стану об'єкта;
—візуалізація (характерна для окремих технологій, передбачає використання аудіовізуальної та електронно-обчислювальної техніки, а також конструювання та застосування різноманітних дидактичних матеріалів і оригінальних наочних посібників).
Не позбавлені рації намагання виокремити ще такі ознаки педагогічної технології:
—декомпозиція педагогічного процесу на взаємопов'язані етапи (чим відповіднішим є опис етапу педагогічної технології реальному стану певного процесу, тим вища ймовірність досягнення успіху при її розробленні й реалізації);
—координованість і поетапність дій, спрямованих на досягнення запланованого результату (послідовність і порядок виконання дій повинні базуватися на внутрішній логіці процесу);
—однозначність виконання передбачених процедур і операцій (необхідна умова досягнення адекватних поставленій меті результатів: чим значніші відхилення в діях суб'єкта від приписаних технологією параметрів, тим реальніша і серйозніша небезпека деформувати весь процес і одержати результат, що не відповідає очікуваному).
Будь-яка педагогічна технологія виражає певний концептуальний підхід до освіти, тому для порівняння технологій необхідно дотримуватися універсальної методології її проектування та експертизи, послуговуючись апробованою системою критеріїв оцінки педагогічних технологій навчання. Параметри цієї системи дають змогу охарактеризувати конкретну педагогічну технологію на етапах її проектування, функціонування, оцінювання результатів.
3. До критеріїв оцінювання педагогічної технології на етапі проектування належать:
—поділ процесу на етапи, дії, операції;
—алгоритмічність (спосіб і послідовність одержання результату, що визначається вихідними даними);
—технологічна послідовність реалізації етапів, виконання дій, операцій;
—управління.
Критерії оцінювання педагогічної технології на етапі функціонування:
—зміст навчання-;
—методи навчання;
—система дидактичних засобів;
—організація навчання.
Критерії ефективності результатів застосування педагогічної технології:
— засвоєння знань (глибина, усвідомленість, системність, ціннісно-смислове ставлення, дієвість, міцність, самостійність тощо);
—розвиток ціннісних орієнтацій;
—самореалізація вчителя та учня;
—зміна стосунків у педагогічному процесі;
—специфічне мислення (діалектичність, проблемність, аналітичність тощо).
За результатами експертного оцінювання педагогічної технології мають бути з'ясовані такі питання:
1)чи присутній у педагогічній системі, яка підлягає експертизі, технологічний інваріант (незмінна за будь-яких перетворень величина);
2)чи забезпечує педагогічна система, яка претендує на статус технології, гарантований позитивний результат, адекватний задекларованим цілям;
3)чи є педагогічна технологія актуальною, тобто чи сприяє вирішенню конкретних педагогічних проблем і труднощів у практиці навчання й виховання.
Отже, сучасна педагогічна технологія повинна гарантувати досягнення певного рівня навчання й виховання, бути ефективною за результатами, оптимальною щодо термінів впровадження, витрат сил і засобів.
Важливим також є моральний аспект технологізації освіти. Йдеться про «педагогічну чистоту» (О. Пєхота), моральну безпеку, валеологічну обґрунтованість і духовну екологічність відомих і створюваних педагогічних технологій. Важливо, щоб в основу кожної з них було покладено принципи гуманістичного світогляду, що передбачають формування таких якостей особистості, як усвідомлення єдності природи і людини, відмова від авторитарного стилю мислення і взаємодії педагога та учня, терпимість, схильність до компромісу, шанобливе ставлення до думки іншого, інших культур, моральних і духовних цінностей тощо.
4. Виділяються такі основні критерії, за якими будуються педагогічні технології, а саме:
1) концептуальність (кожна педагогічна технологія має спиратися на відповідну наукову концепцію, що охоплює філософське, психологічне, дидактичне і соціальнопедагогічне обґрунтування досягнення освітніх цілей);
2) системність (педагогічна технологія повинна мати всі ознаки системи: логіка процесу, взаємозв'язок усіх його частин, цілісність);
3) керованість, яка припускає можливість діагностичного цілепокладання, планування, проектування процесу навчання, поетапної діагностики, варіювання засобами і методами з метою корекції результатів;
4) ефективність (сучасні педагогічні технології існують у конкурентних умовах і повинні бути ефективними за результатами й оптимальними витратами, гарантувати досягнення запланованого стандарту навчання);
5) відтворюваність, що передбачає можливість застосування (повторення, відтворення) педагогічної технології в інших однотипних освітніх установах, іншими суб'єктами.
У будь-якій педагогічній технології можна виокремити такі основні компоненти:
1) концептуальний, який відображає "ідеологію" проектування і впровадження педагогічної технології;
2) змістово-процесуальний, який відображає мету (загальну і конкретні цілі); зміст навчального матеріалу, методи і форми навчання, виховання, розвитку учнів; методи і форми педагогічної діяльності вчителя; діяльність учителя з управління навчальновиховним процесом;
3) професійний компонент, який відображає залежність успішності функціонування і відтворення спроектованої педагогічної технології від рівня педагогічної майстерності вчителя.
- Класифікація педагогічних технологій:
1) За рівнем застосування:
-загально педагогічні - стосуються загальних засад освітніх процесів;
-предметні - призначені для вдосконалення викладання окремих предметів;
-локальні та модульні - передбачають часткове використання в освітньому процесі.
2) За ставленням до дитини:
-авторитарні - засновані на чіткій надмірній регламентації;
-дидактоцентричні - центровані на навчанні;
-особистісно орієнтовані - центром навчально-виховного процесу є особистість учня.
3) За напрямом модернізації традиційної системи навчання та виховання:
-технології, основані на гуманізації та демократизації відносин:
· технології розвивального навчання (Л.Виготський, Л.Занков, В.Давидов, Д.Ельконін);
· проектна технологія (Дж.Дьюї, В.Кілпатрік);
· технологія колективного творчого виховання (І.Іванов);
· технологія «Створення ситуації успіху» (А.Бєлкін);
· гуманно-особистісна технологія (Ш.Амонашвілі);
-технології, основані на активізації та інтенсифікації діяльності учнів:
· ігрові технології навчання (В.Вундт);
· технологія проблемного навчання (Дж.Дьюї);
· технологія формування критичного мислення (Дж.Дьюї);
· технологія формування творчої особистості (Г.Альтшуллер);
· кейс-технологія (Е.Монтер);
-технології, що грунтуються на ефективності організації та управління діяльністю учнів:
· інтерактивні технології навчання (О.Пометун);
· інформаційно-комунікаційні (нові інформаційні,комп'ютерні) технології (А.Єршов);
· технологія перспективно-випереджального навчання з використанням опорних схем під час коментованого управління (С.Лисенкова);
· технології рівневої диференціації (М.Гузик, С.Логачевська, В.Фірсов);
· технології індивідуалізації навчання (А.Границька, І.Унт, В.Шадриков);
· технологія програмованого навчання (Б.Скіннер, Н.Краудер);
- альтернативні педагогічні технології:
· технологія саморозвитку (М.Монтессорі);
· Вальдорфська педагогіка (Р.Штейнер);
· технологія вільної праці (навчання) (С.Френе);
· «Йєна-план-школа» (П.Петерсен)