Культура – це сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством у процесі історичного розвитку, а також способи діяльності, спрямовані на розвиток і самореалізацію особистості.
Фізична культура є складовою загальної культури суспільства і охоплює систему цінностей, знань, норм і видів діяльності, спрямованих на фізичний розвиток, зміцнення здоров’я, формування рухових умінь і навичок людини.
Адаптивна фізична культура (АФК) – це специфічна галузь фізичної культури, спрямована на задоволення рухових, оздоровчих, освітніх і соціальних потреб осіб з інвалідністю та осіб з відхиленнями у стані здоров’я з урахуванням їхніх психофізичних можливостей.
Адаптивне фізичне виховання (АФВ) – це складова адаптивної фізичної культури, що являє собою цілеспрямований педагогічний процес навчання, виховання і розвитку осіб з особливими освітніми потребами засобами фізичних вправ, спрямований на корекцію, компенсацію порушень розвитку, формування рухової культури та соціальну інтеграцію.
Особа з інвалідністю, за визначенням чинного вітчизняного законодавства, – це особа зі стійким порушенням функцій організму, котре є наслідком захворювання, травм або вроджених дефектів, засвідчених в установленому порядку органами охорони здоров’я, що обмежує її можливості та викликає потребу у соціальній допомозі і захисті.
АФВ має інтегративний характер, оскільки поєднує знання і методи з різних галузей науки:
педагогіки та спеціальної педагогіки;
теорії і методики фізичного виховання;
анатомії, фізіології, біомеханіки;
медицини та реабілітації;
психології та психофізіології;
соціальної роботи та інклюзивної освіти.
Як наука, АФВ досліджує закономірності фізичного розвитку, навчання рухам, виховання фізичних якостей та соціалізації осіб з відхиленнями у розвитку в процесі рухової діяльності.
Як навчальна дисципліна, АФВ:
формує професійні компетентності майбутніх фахівців;
озброює студентів знаннями про специфіку роботи з різними нозологічними групами;
навчає проєктувати та реалізовувати заняття з адаптивного фізичного виховання.
Як сфера соціальної практики, АФВ реалізується:
у закладах дошкільної, шкільної та вищої освіти;
у спеціальних та інклюзивних освітніх установах;
у реабілітаційних центрах, закладах соціального захисту;
у спортивних та рекреаційних структурах.
Інвалідність – повна або часткова втрата внаслідок захворювання, травм або вроджених дефектів здатності до самообслуговування, самостійного пересування, спілкування, контролю власної поведінки, навчання і заняття трудовою діяльністю, тобто стійке порушення (зниження або втрата) загальної або професійної працездатності.
Це поняття є одночасно медичним, соціальним і юридичним, оскільки пов’язане зі станом здоров’я людини та її трудовою діяльністю. Інвалідність визначається медико-соціальною експертизою в результаті обстеження органами охорони здоров’я осіб, які частково або повністю втратили здоров’я. Ці люди відповідно до законодавства мають право на соціальну допомогу, компенсацію втраченого заробітку. При цьому встановлюється група інвалідності в залежності від ступеня порушення функцій.
Соціальний захист осіб з інвалідністю – система правових, економічних і соціально-побутових заходів, спрямованих на забезпечення потреб людей з обмеженими фізичними можливостями у відновленні здоров’я, матеріальній підтримці, посильній професійній та громадській діяльності, реалізації прав і свобод на рівні з усіма громадянами.
Реабілітація осіб з інвалідністю – система медичних, професійних і соціальних заходів, спрямованих на відновлення порушених функцій організму людей з обмеженими фізичними можливостями, компенсацію цих обмежень, соціально-професійну адаптацію та інтеграцію до суспільства.
Адаптивна рухова реабілітація – спрямована на відновлення у людей з обмеженими фізичними можливостями тимчасово втрачених або порушених функцій (крім втрачених або порушених на тривалий час у зв’язку з основним захворюванням – причиною інвалідності) після перенесених травм, фізичних і психічних напружень, які виникли у процесі активної діяльності або в результаті життєвих обставин.
Адаптивна рухова реабілітація (АРР) реалізується з метою формування у людини адекватних психомоторних реакцій на те чи інше захворювання, орієнтації на використання екологічно виправданих засобів, які стимулювали би швидку нормалізацію функцій, а також формування вмінь і навичок самостійно застосовувати відповідні комплекси вправ, прийоми самомасажу, загартовуючи процедури, фізіотерапевтичні методи та ін.
Адаптивне фізична рекреація (АФР) – відрізняється від рухової реабілітації наявністю значного обсягу спортивних ігор і рекреаційних заходів, залученням значної кількості учасників, що підвищує соціально-комунікативну роль у процесі пристосування до повноцінного життя.
Індивідуальна програм реабілітації й адаптації осіб з інвалідністюа – комплекс оптимальних для конкретної людини видів, форм, об’єктів, термінів та порядку проведення реабілітаційних заходів.
Дефектологія – система наук, що вивчає психофізичні особливості розвитку осіб з фізичними та ментальними вадами, закономірності їх виховання і навчання. Дефектологія поєднує ряд специфічних напрямів: олігофренопедагогіку, логопедію, сурдопедагогіку, тифлосурдопедагогіку.
Олігофренопедагогіка – розвиває ментальні здібності розумово відсталих осіб.
Сурдопедагогіка – педагогіка глухих і тих, хто слабо чує.
Тифлопедагогіка – педагогіка незрячих та тих, хто погано бачить.
Тифлосурдопедагогіка – педагогіка сліпоглухонімих людей.
Логопедія – корекція вербальних (мовних) порушень.
Адаптивна фізична культура – соціальний феномен, головною метою якого є соціалізація людей з обмеженими фізичними можливостями, а також їх лікування за допомогою фізичних вправ
Адаптивна фізична рекреація – активізація, підтримка й відновлення фізичного потенціалу у осіб з вадами здоров’я.
Інваспорт (спорт осіб з інвалідністю або адаптивний спорт) – має на меті формування у людей з вадами здоров’я високої спортивної майстерності, і досягнень ними найвищих результатів у різних видах змагальної діяльності людей, котрі мають аналогічні проблеми зі здоров’ям.
Інваспорт має три напрями: параолімпійський рух, Спеціальну олімпіаду, Всесвітні ігри глухих („Тихі ігри”, або «Дефолімпійські ігри»).
Основними критеріями класифікації видів АФВ є:
мета рухової діяльності (освітня, оздоровча, змагальна, рекреаційна);
характер контингенту (вік, нозологія, рівень функціональних можливостей);
умови організації (освітні, реабілітаційні, соціальні);
провідні засоби та методи;
очікуваний результат (корекція, компенсація, соціалізація, самореалізація).
До основних компонентів адаптивної фізичної культури, тісно пов’язаних з АФВ, належать:
Адаптивне фізичне виховання – базовий компонент, спрямований на формування рухових умінь, фізичних якостей та ціннісного ставлення до рухової активності.
Адаптивна рухова рекреація – відновлення фізичних і психоемоційних сил засобами дозованої рухової активності.
Адаптивний спорт – змагальна діяльність осіб з інвалідністю з урахуванням класифікації та функціональних можливостей.
Креативні види АФК – використання нестандартних, творчих форм рухової діяльності.
Екстремальні види адаптивної фізичної культури – спрямовані на самоствердження, подолання страхів і соціальних бар’єрів.
Об’єкт АФВ – процес фізичного розвитку, рухового навчання та соціалізації осіб з відхиленнями у розвитку.
Суб’єкт АФВ:
з одного боку – особа з інвалідністю або особа з ООП;
з іншого – фахівець з адаптивного фізичного виховання, який організовує та керує педагогічним процесом.
Професійні вимоги:
знання нозологічних особливостей;
володіння спеціальними методиками АФВ;
уміння працювати в інклюзивному середовищі;
здатність до міждисциплінарної взаємодії.
Особистісні якості:
емпатійність;
толерантність;
відповідальність;
педагогічний такт;
готовність до постійного професійного саморозвитку.
До міждисциплінарної команди входять:
лікарі;
психологи;
дефектологи;
реабілітологи;
соціальні педагоги;
вчителі фізичної культури;
фахівці з адаптивної фізичної культури.
Фахівець з АФК координує рухову складову розвитку, забезпечує корекційно-розвивальний та оздоровчий ефект фізичних вправ.
Адаптивна рухова рекреація – це форма рухової активності, спрямована на активний відпочинок, відновлення працездатності, зниження психоемоційного напруження.
Відмінні риси:
добровільність участі;
емоційна насиченість;
індивідуалізація навантаження;
соціалізаційний ефект.
Адаптивний спорт – це організована змагальна діяльність осіб з інвалідністю за спеціально адаптованими правилами.
Відмінні риси:
система спортивної класифікації;
спрямованість на досягнення результату;
високий рівень спеціалізації;
потужний мотиваційний і соціальний ефект.
Креативні види АФК включають танцювально-рухову терапію, театралізовані рухові форми, арт-рухову діяльність.
Екстремальні види АФК (адаптивне скелелазіння, дайвінг, гірські лижі тощо) сприяють:
підвищенню самооцінки;
подоланню страхів;
формуванню впевненості та самостійності.