Тема. Характеристика оздоровчих, освітніх та виховних завдань. Комплексний підхід в реалізації завдань фізичного виховання дітей дошкільного віку.
Лекція 3
Тема: Характеристика оздоровчих, освітніх та виховних завдань. Комплексний підхід в реалізації завдань фізичного виховання дітей дошкільного віку.
План лекційного заняття:
1. Завдання фізичного виховання дошкільників: оздоровчі, освітні, виховні.
2. Заходи, що покликані зміцнювати здоров’я дітей.
Вступ
Фізичне виховання являється складовою частиною всебічного розвитку дитини разом із моральним, трудовим, естетичним, розумовим, екологічним вихованням. Турбота про здоров'я – одна із основних ланок виховання підростаючого покоління. Завдяки правильному застосуванню різних засобів фізичного загартування здійснюється глибокий і багатогранний вплив на організм людини, забезпечується добре здоров'я і необхідна фізична підготовка. Цілком зрозуміло, що починати загартування організму, зміцнювати здоров'я треба якомога раніше. Повноцінний фізичний розвиток забезпечує загальну високу працездатність організму. Засвоюючи правила гігієни, дитина вправляється у навичках культури поведінки, а організація фізкультурних занять з яскравим інвентарем, іграшками, у відповідному одязі сприяє розвитку естетичних почуттів. Фізичні вправи на заняттях та спортивних святах супроводжуються музикою, яка допомагає виконувати їх ритмічно, виразно. Рухова діяльність у процесі фізичного виховання готує дитину до трудової діяльності. На фізкультурних заняттях, під час ранкової гімнастики виховується дисциплінованість, виробляється бажання досягти успіху, наполегливість у виконанні тих чи інших завдань. Успішна рухова діяльність у колективі однолітків, позитивна оцінка зусиль дитини дорослими, самоаналіз якості виконання вправ, радість співучасті у рухливих іграх, - все це сприяє розвитку емоційно-почуттєвої сфери. Здорова, фізично розвинена дитина гарно рухається, бадьора, життєрадісна, уважна до інших людей, а також весела.
1. Завдання фізичного виховання
Сучасні концепції дошкільного виховання відзначають, що фізичне здоров'я – головна умова духовного і морального здоров'я дитини. В період дошкільного дитинства закладається фундамент здоров'я і формуються життєво-необхідні рухові навички, вміння, розвиваються важливі фізичні якості. На жаль, сучасні дані медичних обстежень вражають: все більше дітей вже у дошкільному віці втрачають здоров'я. Фізичний розвиток дитини – це процес зміни морфологічних і функціональних ознак організму. В його основі лежать біологічні процеси, зумовлені спадковими генетичними факторами, а також умовами зовнішнього середовища та вихованням. Показниками фізичного розвитку є антропометричні та біометричні дані: зріст, маса тіла, життєва ємкість легень, об'єм грудної клітки та ін. ріст і розвиток – поняття не тотожні. Ріст – це збільшення розмірів тіла та окремих його частин, а розвиток диференціювання тканин і органів. Дитина росте нерівномірно: є періоди, коли темпи росту сповільнюються, і тоді більш інтенсивно відбуваються процеси диференціювання тканин і формоутворення, а в період інтенсивного росту темпи розвитку дещо сповільнюються. Однак процеси розвитку і росту взаємопов'язані та неперервні. Черговість і послідовність цих процесів і визначає значною мірою вікові особливості дітей. У період раннього дитинства швидко розвиваються рухові можливості, вдосконалюється координація, зростає м'язова сила. Швидкими темпами диференціюється центральна і периферична нервова система, що зумовлює розвиток мовлення, емоцій тощо. В дошкільному віці темпи росту знижуються, і відбувається інтенсивний розвиток фізичної сили, спритності рухів. Згідно з сучасними науковими даними, людський організм є цілісною біосоціальною системою, що існує в єдності з навколишнім середовищем і регулюється центральною нервовою системою. У процесі фізичного розвитку постійно взаємодіють чинники спадковості і середовища, визначаючи особливості організму. За вченням І. Сєченова і І. Павлова, зовнішнє середовище впливає на розвиток природжених даних організму, регулюючи його функціональні можливості. Взаємодія чинників спадковості й середовища визначає особливості будови тіла, вищої нервової діяльності дитини, її здібностей. Організм може існувати й успішно функціонувати лише тоді, коли перебуває у рівновазі з навколишнім середовищем.
Фізичне виховання дітей дошкільного віку – це систематичний вплив на організм дитини з метою його морфологічного і функціонального вдосконалення, зміцнення здоров'я, формування рухових навичок і фізичних якостей. Воно невід'ємно пов'язане з іншими сторонами виховання. З цього приводу В. Сухомлинський зауважував, що турбота про здоров'я дитини — не просто комплекс санітарно-гігієнічних норм і правил, а перш за все турбота про гармонійну повноту всіх фізичних і духовних сил. Фізичні вправи, рухливі ігри, система загартовуючих факторів завжди вважалися важливим засобом виховання особистості дитини. Народна мудрість ще задовго до наукової педагогіки цінувала такі якості людини, як сила, витривалість, стійкість, наполегливість у досягненні
мети.
Метою фізичного виховання, починаючи з раннього дитинства, є формування фізично досконалої людини, зміцнення здоров'я та підвищення її працездатності. Ця мета відображає суспільні та особисті інтереси кожної людини. Вона реалізується у вигляді конкретних матеріальних показників: рівня здоров'я, фізичного розвитку, рухової підготовленості та творчого довголіття. Мета фізичного виховання має об'єктивний характер, тому що вона відображає потребу нашого суспільства у всебічно підготовлених людях для творчої праці та інших суспільно важливих видів діяльності. Праця як необхідна умова існування людей, є головним фактором у формуванні мети фізичного виховання підростаючих поколінь. Автоматизація та механізація виробництва ставить принципово нові вимоги щодо удосконалення фізичних сил та здібностей людини. Вимоги до підготовки захисників України з урахуванням постійного розвитку сучасної військової справи також відбиваються на змісті мети фізичного виховання. Видозмінюються та поширюються зв'язки фізичного виховання з економікою, культурою та іншими сторонами суспільної практики. Фізичне виховання все більшою мірою перетворюється у важливу культурну цінність, воно стимулює високу активність особистості у всій її життєдіяльності.
Мета фізичного виховання розкривається та конкретизується в загальних завданнях, які вирішуються незалежно від особливостей вікового розвитку дітей. Дошкільний період має велику пластичність та сприйнятливість до засобів фізичної культури. У цей час створюються найбільші можливості для реалізації оздоровчих, освітніх та виховних завдань.
Оздоровчі завдання спрямовані на охорону життя, зміцнення здоров'я, всебічний фізичний розвиток, загартування та удосконалення функцій організму дітей, підвищення фізичної та розумової працездатності. Їх вирішенню сприяє створення відповідних умов (раціонального режиму, харчування та ін.), урізноманітнення організаційних форм фізичного виховання (заняття, ранкова гімнастика, рухливі ігри тощо), підвищення рухової активності дітей протягом дня та ін. Основним результатом вирішення оздоровчих завдань повинно бути покращення фізичного стану дитини, її фізичного розвитку, підвищення захисних властивостей та стійкості організму до різних захворювань, опірності до негативних умов зовнішнього середовища. На стан здоров’я та фізичний розвиток дитини впливають такі фактори: біологічні, кліматогеографічні (екологічні) та соціальні.
Освітні завдання спрямовані на формування певних систем рухових умінь та навичок; ігрових дій; здобування доступних уявлень та знань про користь занять фізичною культурою, іграми, про основні гігієнічні вимоги та правила. Протягом дошкільного віку у дитини необхідно створити так звану «школу рухів», до якої належать формування та удосконалення життєво важливих умінь та навичок з ходьби, бігу, стрибків, метань предметів, лазіння, ходьби на лижах, плавання, їзди на велосипеді та ін. Слід навчити дітей регулювати свої рухи у просторі, часі та за фізичними зусиллями. Таким чином у них закладаються основи технічно правильного виконання дій, засвоюється культура рухів. Завдяки високій пластичності нервової системи у дошкільників дуже швидко встановлюються нервові зв’язки й формуються умовні рухові рефлексії. Однак дитина повинна не тільки вміти користуватися своїми рухами у звичайних умовах, а й у різних умовах, які у повсякденному житті постійно змінюються (в іграх, під час прогулянок, коли треба перестрибувати через рівчак, підлазити під гілку тощо). Отже, сформовані навички з тих чи інших рухів повинні бути не тільки міцними, а й достатньо гнучкими ( пластичними). Застосування автоматизованих навичок дозволяє дитині економити свою енергію і спрямовувати увагу на осмислення тих завдань, які виникають під час ігрової діяльності. У дошкільників формуються вміння та навички виконання вправ з шикувань та перешикувань, загальнорозвиваючі, основні рухи, вправи спортивного характеру, а також елементи спортивних ігор (баскетбол, футбол, хокей, бадмінтон та настільний теніс). Засвоєння цих рухових дій дитиною сприяє поширенню її рухового досвіду, який дозволяє більш впевнено діяти у різноманітних умовах навколишнього життя. Залежно від умов дитячого садка (обладнання фізкультурного залу, майданчика, наявність басейну), стану здоров’я та фізичної підготовки дітей, кваліфікації вихователя, допомоги батьків та шефів, обсяг навичок з різних видів рухових дій може бути збільшеним. Знання, які отримує дитина про виконання окремих рухів, мають не тільки загальноосвітнє значення, вони безпосередньо сприяють успіху у засвоєнні цих вправ.
Під час виконання фізичних вправ діти збагачують свої знання про назви частин тіла людини. Паралельно з накопиченням рухового досвіду вони привчаються виконувати вправи за словесною інструкцією, без показу, запам’ятовувати окремі елементи руху – напрям, амплітуду, послідовність. П. Лесгафт – засновник вчення про «фізкультурну освіту» – підкреслював, що було б принципово невірним обмежувати фізичне виховання лише фізичним розвитком дитини, не менш важливо навчити її «ізолювати окремі рухи і порівнювати їх між собою, свідомо керувати ними та пристосовувати до перешкод, долаючи їх з можливо більшою спритністю, інакше кажучи, привчати без великих зусиль і в менший проміжок часу свідомо проводити найбільшу велику працю. Дітям дошкільного віку повідомляють елементарні знання про користь виконання фізичних вправ, способи виконання рухів (техніку), правила рухових ігор, призначення фізкультурного інвентарю та способи його зберігання; доступні дітям відомості про особисту та суспільну гігієну — правила догляду за тілом, одягом, взуттям, фізкультурним обладнанням та ін. Зміцнення здоров'я дітей, покращення їх фізичного розвитку передбачає формування культурно- гігієнічних вмінь та навичок. Засвоєння їх дитиною відбувається під керівництвом дорослих. Вона привчається мити руки, чистити зуби, охайно їсти, слідкувати за своїм одягом. Все це сприяє формуванню самостійності та організованості, акуратності, бережливості, поважного ставлення до дорослих та своїх однолітків.
Виховні завдання спрямовані на формування позитивних моральних та вольових рис характеру дитини засобами фізичної культури. Сучасна педагогіка та психологія стверджують, що моральна сутність людини має прояв у єдності її свідомості, поведінки та почуттів. Одним із головних джерел морального виховання у навчальній діяльності дітей є її зміст. З цієї позиції зміст навчально- рухової діяльності в системі фізичного виховання дошкільників має великі можливості для реалізації завдань з виховання моральних та вольових якостей дітей тому, що містить всю різноманітність інтелектуальних, пізнавальних, емоційних та моральних компонентів. Заняття з фізичної культури, рухливі ігри, вправи спортивного характеру сприяють вихованню в дітей дисциплінованості, колективізму, рішучості, сміливості та інших якостей, необхідних кожній людині. Наприклад, щоб стати сміливим, треба навчитися долати страх, стикаючись з небезпекою. На заняттях з фізичної культури деяким дітям буває страшно пройти по гімнастичній лаві або колоді, перестрибнути через перешкоду, виконати лазіння по гімнастичній стійці та ін. Однак вони (іноді за допомогою вихователя) переборюють свій страх і виконують рух, що, безумовно, сприяє вихованню сміливості. Застосування різноманітних фізичних вправ та рухливих ігор сприяє формуванню вмінь орієнтуватися у просторі, розвиває винахідливість та кмітливість. Якщо рухи виконуються правильно, невимушено і разом з тим виразно, емоційно, то це позначається на естетичних почуттях, сприяє розумінню дитиною краси рухів.
Зміст навчально-рухової діяльності дітей передбачає багато ситуацій, які дозволяють використовувати їх для виховання почуття відповідальності, стриманості, поваги до своїх товаришів та ін. В. Сухомлинський підкреслював у своїх працях необхідність постійно спиратися у процесі виховання на духовний світ (почуття) дитини. Виховання, спрямоване тільки до розуму, свідомості дитини, може породжувати у її ставленні до оточуючих людей бездуховність та раціоналізм. Почуття являють собою емоційне ставлення до дійсності. За своєю спрямованістю вони можуть відбивати інтелектуальне, естетичне, моральне ставлення особистості до навколишнього світу. Доброзичливе ставлення, повага до дитини повинні бути основою педагогічної позиції вихователя у формуванні її моральних та вольових якостей у процесі проведення різних форм фізичної культури в дошкільному закладі. Виховання інтересу до активної рухової діяльності та формування потреби в систематичних заняттях фізичними вправами слід починати з дошкільних років. Позитивний вплив на організм дитини досягається лише тоді, коли вони виконуються регулярно. Обов’язковою умовою для вирішення цього завдання є регулярні заняття фізичною культурою при позитивному та активному ставленні до них дітей. Останнє залежить від ряду причин, найбільш важливими з яких слід вважати інтерес до рухової діяльності та її мотиви. Цікаве проведення занять, участь у найулюбленіших рухових іграх, виконання вправ спортивного характеру сприяють розвитку інтересу до фізичних вправ. Особливе значення при цьому має також особистість самого вихователя, його організаторські здібності, знання методики, вміння чітко показувати вправи, встановлювати контакт з дитиною, враховувати психічні та анатомо-фізіологічні особливості дітей. Дошкільники мають біологічну потребу в рухах, вони одержують насолоду від самого процесу виконання фізичних вправ. Позитивні емоції, інтерес та задоволення, які викликають у дітей заняття фізичними вправами, поступово переходять у звичку систематично займатися фізкультурою, брати участь в рухових іграх. Потім ця звичка стає стійкою потребою, яка продовжує зміцнюватися в шкільні роки.
2. Заходи, що покликані зміцнювати здоров'я дитини
Як неоціненний Божий дар сприймаємо ми дітей, покладаючи надії на те, що виростуть вони здоровими, добрими розумними. Проте за останні роки стан здоров'я дітей в Україні погіршився, що пов'язано з наслідками аварії на ЧАЕС, збільшенням нітратів та радіонуклідів у продуктах харчування, забрудненням наших морів, річок та повітря. Зросла кількість застудних та інфекційних захворювань, що негативно позначається на фізичному розвиткові та руховій підготовці дошкільнят. Тому потрібно поставити за мету: поглибити фізкультурно- оздоровчу роботу зі своїми вихованцями, використовуючи такі методи й засоби, які сприяли б функціональному вдосконаленню дитячого організму, робили його стійким та витривалим. Забезпечити міцне здоров'я дітей неможливо без постійного зв'язку із сім'єю. Звичайно, всі батьки прагнуть бачити своїх дітей здоровими та життєрадісними. Цілеспрямована робота з фізичного виховання, система оздоровчих заходів сприяє покращанню фізичного розвитку дошкільнят, зміцненню їхнього здоров'я.