Ідеалізація, формалізація
Ідеалізація, формалізація
Ідеалізація – граничний вид абстрагування, що ґрунтується на послідовному максимальному ізолюванні досліджу-вальної властивості від супутніх факторів, внаслідок чого створюються ідеальні об’єкти, яких не існує у педагогічній реальності.
З погляду П.І.Образцова, ідеалізація – конструювання понять про об’єкти, які не існують і яких не можна здійснити насправді. Найчастіше ідеалізація розглядається як специфічний вид абстрагування. У результаті ідеалізації утворюється така теоретична модель, в якій характеристики досліджуваного об’єкта, предмета чи явища не тільки неспіввідносні з фактичним емпіричним матеріалом, але виступають у більш різкому вигляді, порівняно з реальністю, оскільки вона побудована в думках. Виходячи з такого трактування поняття "ідеалізація", науковець наводить приклади понять, які є результатом ідеалізації, зокрема, "точка" (неможливо знайти в реальному світі об’єкт, який би собою являв точку), "абсолютно чорне тіло". Ідеалізований об’єкт зрештою виступає як відображення реальних предметів і процесів. Ідеалізовані предмети – це не чисті фікції, що не мають відношення до реальної дійсності, вони є результатом складного і опосередкованого її відображення. Ідеалізований об’єкт – це спрощений і схематизований образ реального предмета; результат різних мисленнєвих експериментів, направлених на реалізацію деякого випадку, що не може реалізуватися в дійсності.
У педагогіці можливо також створення ідеалізованих об’єктів, наприклад, "ідеальний вихованець", "ідеальний педагог".
Метод допомагає відшукувати істотні зв’язки й взаємо-відносини та формулювати закони.
Формалізація – метод вивчення об’єктів відображенням їх змісту і структури у знаковій формі за допомогою штучної мови та символів, які забезпечують чіткість фіксації знань.
У процесі формалізації всі змістові терміни замінюються символами, а змістові твердження – відповідними їм послідовностями символів або формулами. Здійснюється формалізація шляхом виявлення й перебудови структури теорії, внаслідок чого теорія набуває вигляду ланцюга формул, де кожна наступна логічно випливає з однієї або кількох попередніх. Завдяки своїй специфічності, формалізація забезпечує узагальненість підходу до розв’язання пізнавальних проблем. Символіка штучної мови надає стислості і чіткості фіксації значень формалізованих об’єктів пізнання, надає однозначності розуміння їх структури. Формалізація, як правило, пов’язана із застосуванням математичного апарату. Як метод, формалізація зводить дослідження реальних змістових сторін об’єктів, властивостей і відношень до формального дослідження відповідних їм знаків (абстрактних об’єктів), широко застосовується під час математичного моделювання у багатьох галузях науки. У наукових судження встановлюється зв’язок між предметами і явищами або між їхніми певним ознаками. Шлях до судження проходить через безпосереднє сприйняття предметів або явищ, а також їх зв’язків.
У наукових висновках одне судження виходить з іншого – на основі уже існуючих висновків робиться новий. А.А.Киверялг зазначає, що існує два основних види висновків: індуктивні і дедуктивні.