Анкетування
Анкетування
Анкетування проводять для з’ясування біографічних даних, поглядів, ціннісних орієнтирів, соціальних настанов особистісних рис опитуваних.
Типи анкетного опитування за кількістю охоплення опитуваних: повне (охоплюються великі групи людей) і вибіркове (опитування певної групи учасників); за характером спілкування: особисте (безпосереднє опитування) та заочне (поштою, телефоном); за формою здійснення: групове та індивідуальне; за формою проведення: усне (за типом інтерв’ю) та письмове (робота з бланковими анкетами); за способом вручення анкет: поштове та роздавальне.
Відповіді даються змістовнішими і повнішими, коли в анкету включена невелика кіль-кість запитань (не більше 7-10).
Анкета є набором запитань, кожне з яких логічно пов’язане з головним завданням дослідження. Важливими характеристиками анкети є її композиція (послідовність запитань), мова та стиль формулювання запитань, оформлення, рекомендації щодо заповнення анкети.
Структура анкети складається з трьох частин: вступної, основної, демографічної. Починається вона зі вступної частини, в якій зазначають, хто та з якою метою проводить опитування, вміщують інструкції щодо її заповнення, вказують на спосіб повернення заповненої анкети. Вступ повинен налаштувати учасників анкетування на довіру та співробітництво. Основна частина формується із запитань, які дають інформацію про певні факти, події, мотиви, думки, оціночні судження респондентів у галузі досліджуваної проблеми. Демографічна частина містить паспортні характеристики опитуваних: вік, ступінь освіти, кваліфікацію тощо.
За формою анкети Г.Т.Кловак виділяє такі:
відкриті – анкети, в яких інструкція не пропонує варіантів відповіді на запитання (напишіть назву професії, яку б ви обрали; напишіть назву країни, де б ви хотіли жити);
закриті – анкети, що мають варіанти відповідей, із яких потрібно вибрати один (чи згодні Ви з твердженням, що фах учителя є одним з найкращих? а) безумовно згоден; б) згоден; в) непевен; г) незгоден; або кілька (які пори року Вам подобаються? а) зима; б) весна; в) літо; г) осінь;
напіввідкриті – передбачають можливість не тільки скористатися одним з наведених варіантів відповідей, але й запропонувати свій;
полярні – анкети, що виявляють стандартизований набір особистісних рис, ступінь виразності яких може бути оцінений за 4-5 бальною шкалою (уважно проаналізуйте досвід роботи вчителя і оцініть рівень розвитку його дослідницьких умінь:
"5" – риса притаманна вчителю вищою мірою;
"4" – помітно виражена;
"3" – мало виражена; "2" – не виражена;
"0" – не вдалося її виявити).
За змістом запитань анкети поділяють на:
непрямі, коли об’єкт інтересу дослідника не вказується прямо в змісті запитань (кого зі своїх товаришів ти запросив би до себе на День народження?);
прямі, коли об’єкт інтересу дослідника наявний у змісті самих запитань (чому Ви обрали педагогічну професію?).
Під час складання анкети треба дотримуватися таких основних вимог:
– запитання мають так характеризувати явище, щоб очікувані відповіді на них могли бути вірогідними;
– запитання можуть бути як прямі, так і непрямі, як з варіантами відповідей, так і без них;
– формулювання запитання не повинне схиляти до певної відповіді;
– варіанти відповідей повинні мати однозначне розуміння;
– кількість варіантів відповідей повинна забезпечувати максимально можливу їх вірогідність;
– пропонувати контрольні комбінації запитань: прямі, опосередковані запитання;
– особисті, безособові запитання;
– передбачати попередню перевірку ступеня розуміння за-питань на невеликій кількості учнів і здійснювати корегування змісту анкети.
Вірогідність даних анкетного опитування перевіряють повторним анкетуванням за тією ж процедурою тих самих осіб (визначається постійність інформації), а також контролем даних анкетного опитування за допомогою інших методів.
Після складання запитань анкету треба перевірити у пробному дослідженні на невеличкому масиві опитуваних, що дає можливість уточнити запитання, відкинути невдалі формулювання, внести необхідні корективи у зміст та послідовність збору інформації.
Перевага анкетування полягає в тому, що воно є порівняно економічним методом збору даних і дає можливість аналізувати й обробляти їх за допомогою математичної статистики; забезпечує індивідуальний підхід до кожного з опитуваних осіб, що створює атмосферу довіри; є джерелом одержання додаткової інформації. Разом з тим зазначимо, що під час проведення анкетування складно проконтролювати вірогідність відповідей, важко порівнювати результати. Цей метод наукового дослідження особливо ефективний під час масових опитувань.
У педагогічних дослідженнях, зазначає А.А.Киверялг, анкети доцільно у тих випадках, коли необхідно:
– одержати будь-які фактичні дані;
– з’ясувати ставлення особи, за якою спостерігають, до певної проблеми або явища (наприклад, ставлення вчителя до застосування робочих зошитів із дисципліни). У цьому випадку не можна використовувати сугестивні (додаткові) питання;
– одержати конкретні відповіді (учасник анкетування може дати відповідь лише "так" або "ні"). Такі анкети дають можливість одержати точні, однозначні, конкретні дані, але під час такого анкетування не розкривається якісна сторона відповідей;
– оцінити будь-які явища і назвати їх в порядку надання переваги (написати навчальні дисципліни, літературні твори, яким учасники анкетування надають перевагу).
У випадку, коли дослідник не може визначити необхідність того чи іншого питання в анкеті, використовується пер-винний варіант анкети. Вибирається декілька учасників анкетування з того оточення, де відбуватиметься анкетування, і з’ясовується, які запитання незрозумілі для учасників анкетування, на які вони не бажають відповідати.
У науковій роботі з педагогіки з метою досягнення наукової цінності анкетуванням необхідно охопити мінімум 100 осіб. І стільки осіб охопити усним опитуванням.
Визначення кількості учасників анкетування залежить від багатьох причин (від характеру явищ, що спостерігаються, від рівня ймовірності досліджуваного явища). У науковій роботі з педагогіки з метою досягнення наукової цінності анкетуванням необхідно охопити мінімум 100 осіб. І стільки осіб охопити усним опитуванням.
Для отримання достовірних результатів анкета, як вимірювальний інструмент, має бути обґрунтована з точки зору її якості. Параметрами якості вимірювальних інструментів, зауважує Н.В.Волкова, є:
Обґрунтованість (валідність) – еквівалентність вимірів характеристикам об’єкта, що вимірюється; міра відповідності оцінок, одержаних в процесі вимірювання, уявленням про сутність властивостей досліджуваних об’єктів та їх ролі в досліджуваних процесах:
змістова валідність показує, наскільки пункти або пи-тання анкети відповідають суті (змісту) досліджуваного явища або процесу;
зовнішня валідність характеризує, які пункти анкети (питання, ствердження) сприймаються і розуміються респондентами;
емпірична валідність розглядає якість вимірювального інструменту з позиції можливості передбачати ті чи інші результати на основі вимірів, одержаних за допомогою цього інструменту, а також відповідність одержаних результатів "золотим стандартам", тобто вже перевіреним і випробуваним інструментам, що використовуються паралельно з розробленою анкетою;
дискримінантна валідність оцінюється за властивістю кожного пункту вимірювального інструменту (питання або ствердження анкети або тесту) відтворювати мінливість вимірювальних характеристик. Така перевірка проводиться для виділення і виключення пунктів анкети (питань анкети), що не забезпечують достатній ступінь "впевненого" розподілу відгуків;
Надійність відображає стійкість у часі і узгодженість одержаних результатів вимірів:
надійність-стійкість характеризує стабільність результатів у часі;
надійність-узгодженість характеризує узгодженість пунктів інструменту.
Забезпечення обґрунтованості (валідності) анкети
Для забезпечення змістової валідності проводиться експертне опитування, фокус-група, структуроване або напівструктуроване інтерв’ю з експертами, тобто спеціалістами у сфері предмета дослідження з метою виявлення найбільш важливих характеристик досліджуваного процесу або явища.
Зовнішняя валідність оцінюється у ході проведення "пілотного" дослідження-опитування 10-15 представників генеральної сукупності, під час відбору яких не обов’язково використовувати критерії випадкового відбору. На даному етапі мета дослідника полягає у тестуванні вимірювального інструменту, а не одержанні результатів, які могли б бути узагальненими на генеральну сукупність. Тому респонденти "пілотного" дослідження можуть відбиратися за критерієм "доступності", методом "снігової кулі" або іншими методами, що не претендують на забезпечення репрезентативності вибірки.
Під час проведення "пілотного" дослідження можна використовувати диктофон: респондентам пропонується не просто мовчки заповнити анкету, а висловити враження від питань, асоціації, що виникають, причини відбору тієї чи іншої відповіді, всі незрозумілості, що трапляються в анкеті, та інші моменти, які, на думку респондента, є важливими. Особа, що бере інтерв’ю, не втручається у міркування респондента, не відповідає на його питання і не роз’яснює "незрозумілості". Диктофонні записи можуть бути корисними під час коректування вимірювального інструменту.
Оцінка і аргументація змістової і зовнішньої валідності вимірювальних інструментів має переважно описовий характер.